Керівник апарату Харківської ОВ Вікторія Білявцева підозрюється у розкраданні гуманітарки. Чиновник заявляє, що готова боротися за своє ім'я, адже працювала та виконувала всю роботу, яку їй доручало керівництво.
"Я прокинулася від вибухів і відразу побігла на роботу, о сьомій ранку вже була на роботі". Так згадує у перші дні повномасштабного вторгнення росіян керівник апарату Харківської ОВА Вікторія Білявцева.
У повному хаосі під обстрілами на місцях тоді залишилися не всі. Почалася зовсім інша робота, адміністрація повинна була забезпечити людей продуктами і всім необхідним, все це відбувалося в умовах, коли місто опинилося посеред лінії фронту, а ворог уже підступив до ключових адмінбудівель.
Тепер у тому, що вона причетна до присвоєння 15 мільйонів гривень ще у березні 2022 року, Бєлявцеву підозрюють детективи НАБУ. Це вартість понад дві сотні тонн гумвантажу курятини, яке відправляли на Харківщину.
Білявцева підтверджує: на початку березня договір з “Укрзалізницею” та директором приватного підприємства на постачання м'яса для роздачі людям справді уклала саме вона. І не лише м'ясо, а й сотні тонн інших продуктів від багатьох постачальників. На той момент через удар по будівлі ОВА спеціального ключа за підписом не залишилося в жодного уповноваженого працівника адміністрації, крім неї.
“Коли першого числа ракета потрапила до будівлі адміністрації, ми не загинули. Ми буквально нараду перенесли на 15 хвилин, цю ракету я зустріла на перехресті Ярослава Мудрого та Мироносицької, на машині під'їжджала до адміністрації. У мене єдиний із тих, хто мав право підпису, зберігся ключ. Це флешка, якою ми підписуємо документи. Ніхто із заступників ніколи не носив її із собою. А в мене вона була в сумці, я не залишила її на роботі, і вона врятувалась так від ракетного удару”.
Запровадити рух гуманітарної допомоги областями саме через платформу “Укрзалізниці” вирішили Офіс Президента та Кабмін. Таке рішення було ухвалено на початку березня 2022 року. Окремо профільне міністерство визначило підприємства, де можна було купувати продукти, та за рахунок бюджету нагодувати людей у постраждалих районах. Кожна з обласних адміністрацій могла долучитися, але для цього потрібен був той самий апаратний ключ-флешка. Виявилося, що більше вцілілих ключів на всю ОВА не залишилося – так Вікторія Білявцева долучилася до забезпечення галузі продуктами. За словами Бєлявцевої, фактично Обласний гуманітарний штаб на Харківщині, створений за вказівкою Офісу Президента, очолила заступник голови ХОВА Олега Синєгубова Віта Ковальська. Її він привіз із собою з Полтави та поставив на посаду заступника буквально за пару тижнів до вторгнення. Також до цього Гуманітарного штабу входили керівники силового блоку регіону, народні депутати та голови деяких райадміністрацій – усі, хто залишився на місцях, вижив і не втік.
“Після удару по адміністрації ми переїхали до будівлі Держпрому, і звідти з того цокольного поверху я практично не виходила багато тижнів. Все, що ми робили в перші місяці війни, не входило до жодних наших посадових обов'язків, ми ніколи цим не займалися, ніколи такого не робили. Діяти доводилося спонтанно. Я справді замовляла ці продукти, бо мала право підпису – це були цілі ешелони круп, консерв, сухого молока та багато іншого. Але переконатися, що все дійсно прийшло, можна було єдиним способом – приїхати на станцію. Справами на місці займалися інші люди з команди губернатора”, – згадує Бєлявцева.
На сайті ХОВА регулярно з'являлися повідомлення про роботу штабу. Скільки борошна, сиру, молока та інших продуктів виділялося для потреб громад, звітувала саме заступник голови Ковальської адміністрації. Саме вона докладно розповідала, іноді навіть на тлі вантажних вагонів – куди й скільки продуктів на цей раз поїде.
Ні до прийому, ні до розподілу цих гуманітарних вантажів Белявцева жодного стосунку не мала, каже її адвокат Євген Ріяко.
“Так, справді, на той момент не згорів лише один ключ із правом підпису, і голова ОВА сам ухвалив рішення окремим розпорядженням надав повноваження Білявцевій – підписувати документи. Хочу наголосити — тільки оформляти документи, не було повноважень щодо прийому товару. Юридично це нонсенс, бо підписувати документи про прийом повинні ті люди, які безпосередньо приймають товар, але тоді, на початку війни, все було по-іншому, тоді були певні люди, які безпосередньо приймали товар. І лише одна людина, яка цей товар у вічі не бачила, ставила електронний підпис і підвантажувала в систему”, – каже адвокат.
З усіх сотень вагонів із продуктами, які ОВА замовляла у виробників, правоохоронців чомусь зацікавила лише одна партія курятини. Розбираються вже близько року, але насправді жодного розкрадання чи присвоєння не було – кому б його не закидали, — каже адвокат Білявцевої.
“Уся курятина була роздана людям. Виникло питання саме до того, чи своєчасно 235 тонн товару було доставлено до Харкова. Мається на увазі таке. Слідство намагається довести, що в систему було підвантажено інформацію про отримання цієї партії курятини, і відповідно вона вже була оплачена, але сам товар ще фактично не прибув до міста. Потім у ХОВА розібралися та знайшли цю партію, яка зберігалася на складі та зрештою роздали. Та й цим питанням Білявцева ніколи не займалася. Є листи ХОВА до підприємства-постачальника, де питання зберігання курятини було вирішено”, - повідомив Євген Ріяко.
Це саме той період, коли гуманітаркою зацікавились правоохоронці. І тоді ж, згадує Вікторія Білявцева, їй пропонували підписати документи на м'ясо “заднім числом”.
“Мені нічого було невідомо про можливі маніпуляції з цими вантажами, я не продавала продукти, не займалася їх розміщенням на складах чи транспортуванням до громад. Я їх тільки замовляла – цілодобово працювала, сидячи у напівпідвальному приміщенні. Тому, звісно, я категорично відмовилася це робити”, — каже Белявцева.
Найімовірніше, після цієї відмови вона й перетворилася на так звану “слабку ланку”. Тепер змушена захищатися та звертатися до юристів.
“У нас є докази і юридичні, і фактичні того, що одна команда приймала та роздавала гуманітарні вантажі, а друга на “віддаленні” підписувала документи, не знаючи насправді реально, скільки прийшло. Тут була унікальна ситуація – ключ тільки у неї, вона фізично не могла встигати робити обидві справи, довелося довіряти колегам”, – розповідає адвокат Ріяко.
Рішення про запобіжний захід для чиновниці суд прийматиме в середу. Вікторія Білявцева заявляє, що готова боротися за своє ім'я. Адже весь цей час працювала та робила всю роботу, яку їй доручало керівництво, не покинула посаду і до останнього боролася та продовжує боротися за своє рідне місто. Тим часом на її посаду, начебто, каже Білявцева, вже давно знайшли нову людину з Полтави.
