Крісло під генпрокурором Андрієм Костіним продовжує хитатися. Цього разу через скандал, до якого потрапив його перший заступник Дмитро Вербицький.
Журналісти знайшли у дівчини останнього майна, вартість якого у десятки разів перевищує її доходи за останні роки. Як наслідок, Костіна викликали "на килим" до парламенту. Проте генпрокурор не прийшов, надіславши листа з поясненням, що відвідає будівлю під куполом лише після проведення службової перевірки Вербицького. Але якщо цього разу Костіна таки відправлять у відставку, це означатиме дві речі.
По-перше, Банкова склала кадровий пазл – голосувати за генпрокурора хочуть у пакеті з новими міністрами. По-друге, офіс президента (ВП) скинув токсичний політичний баласт. Звільнення Костіна навряд чи стане спробою кардинально змінити ситуацію у системі органів кримінальної юстиції. Скоріше це буде чергова заміна декорацій у політичній виставі, де парламенту “режисерами” з Банковою відведено прогнозовано знеособлену роль статиста.
І навіть є інформація, що Костіну вже обрали подальшу “долю” – перевести на дипломатичну роботу. Проте сам Андрій Євгенович, який дуже хотів до Лондона (але місце там уже зайняте Залужним), поки чинить опір і самостійно заяви на звільнення не пише.
"Досягнення" чинного генпрокурора
На сторінках вже розбирали результати перших 100 днів роботи Костіна, коли він звільнив “юриста Медведчука” Максима Якубовського (який нині працює заступником голови військової контррозвідки СБУ…) та призначив заступниками Дмитра Вербицького та Олексія Хоменка. Що цікаво, тоді заступник голови офісу президента Олег Татаров заступився за Ігоря Мустецу, який залишився на посаді заступника Костіна. Згодом були призначені ще двоє, а саме – Антон Войтенко та Вікторія Литвинова.
З моменту аналізу перших місяців роботи нового керівника Офісу генпрокурора (ОДП) минуло майже два роки. І що ми маємо на сьогодні? Нічого нового. Як кажуть, стабільність – ознака класу. Щоправда, лише зросла роль Татарова, який за фактом керує через підконтрольних йому заступників генпрокурора всією структурою органів прокуратури.
Атестація прокурорів, яку розпочав ще генпрокурор Руслан Рябошапка, досі триває. Резонансних кримінальних проваджень із уже отриманими вироками не зафіксовано.
Поки активісти б'ються за репутацію Національного антикорупційного бюро України (а інститути антикорблоку, включно з НАБУ та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, прямого відношення до Офісу генпрокурора не мають), вся система органів кримінальної юстиції так і залишається нереформованою. Дійшло до того, що “конторські” (так називають у системі СБУ. – А.Л.) прямо вказують прокурорам, як діяти. І це не вигадка, мені особисто про це вихвалялися хлопці з Володимирською.
Костін став начальником, який завжди у від'їзді. Його влучно назвали "генпрокурором закордонних справ". А коли він таки опинявся на місці, то намагався не брати на себе вирішення сенситивних питань. Через що не становив особливої цінності для Банкової.
Не дивно, що американські партнери, а саме держсекретар Ентоні Блінкен у розмові з найвищим військово-політичним керівництвом нашої держави вказує на глобальну проблему відсутності боротьби з корупцією у системі кримінальної юстиції. Президент Зеленський украй незадоволений такою постановкою питання. Але що робити, якщо сам президент нічого не хоче робити? Ситуація справді критична. Система пішла врознос, перейшла на "госпрозрахунок" і слухається лише заступник голови Офісу президента Татарова.
Як Татаров керує Офісом генпрокурора
Це досить просто відстежити у контексті роботи заступників генпрокурора Костіна, який не вилазить із закордонних вояжів до Вашингтона, Гааги чи Брюсселя. Та й будемо відвертими, чи призначали його з метою встановлення законного контролю через процесуальне керівництво за всіма злочинами, скоєними на території нашої держави? Сумніваюсь.
Деталізація впливів Татарова розпочнемо з роботи вищезгаданого Дмитра Вербицького. Що цікаво, останнього досі за інерцією вважають єдиним нетатарівським заступником, зберігаючи за Вербицьким імідж найближчого соратника Костіна, який вирішує за генпрокурора чутливі питання, щоб шеф завжди залишався у “білих рукавичках”.
Однак ця інформація вже застаріла. Вербицький досить давно став довіреною та дуже корисною для Банкової (читайте – Татарова. – А.Л.) людиною. Перший заступник Костіна відповідає за роботу Бюро економічної безпеки, яке "за визначні успіхи" у боротьбі з фінансовими злочинами буде фундаментально перезапущено. Відповідний законопроект уже ухвалили в парламенті.
Ще один “уповноважений” від Олега Татарова заступник генпрокурора – Ігор Мустеца – був призначений на посаду ще Іриною Венедиктовою. Злі язики “бреше”, що Мустеца тоді був репрезентантом волі так званого короля контрабанди Іллі Павлюка. Останній свого часу навіть формував список кандидатів у нардепи під час парламентських виборів.
Мустеца відповідає за Нацполіцію, хоч цим органом за фактом керує Максим Цуцькірідзе. Він своєю чергою є кумом Олега Татарова. Тому не дивно, що Мустеца тяжіє до останнього.
Третій “татарівський” заступник Костіна – Антон Войтенко – призначений на початку 2023 року та відповідає за Державне бюро розслідувань. Про ГБР немає сенсу пояснювати щось додатково, адже Бюро вже давно трансформували в інструмент (не)політичних впливів офісу президента.
Усі вважають, що призначення ще одного заступника Андрія Костіна – Олексія Хоменка – лобіював інший заступник Андрія Єрмака, а саме Олексій Кулеба. Хоча сьогодні, знову ж таки, Хоменка відносять до сфери впливу Олега Татарова. І небезпідставно. Тому що, за нашою інформацією, Кулеба став лобістом виключно на прохання Татарова, котрий таким чином намагався замаскувати чергові вуха у полку своїх заступників в Офісі генпрокурора.
Залишаються ще заступники Олександр Клименко, який очолює незалежну від волі ОГП Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, та Вікторія Литвинова, про роботу якої ми взагалі жодного разу до ладу не чули.
Виходить, що чотири із шести заступників генпрокурора орієнтуються не на голову ОДП, а на заступника голови ВП. Ні результатів, ні контролю за підлеглими взагалі нічого Костін за час перебування на посаді не досяг. Чи потрібно, на думку суспільства, змінити Костіна більш незалежну персону? Так. Але і з погляду Банкової його також треба змінити. Тому що воля ВП повинна виконуватися ретельніше. Як і професійніше формуватися обгортка для народу, у якого не повинно виникати жодних сумнівів у репутації генпрокурора. А у Костіна вона зникає, як крокренева шкіра. Отже, треба міняти шкіру.
На кого можуть замінити Андрія Костіна?
Тема заміни генпрокурора схожа на чайник, який стоїть на плиті і ось-ось закипить. Ймовірно, температуру плити і цього разу можуть трохи знизити (питання нових кандидатур поки що у верхах активно не обговорюється), але чайник із плити вже точно не знімуть. Якоїсь миті кришку неодмінно зірве.
Серед ключових кандидатів на посаду генпрокурора, як і раніше, називають голову Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера, якому приписують тотальний контроль над зерновим коридором в Одеському регіоні; голову правоохоронного комітету парламенту Сергія Йонушаса, а також голову Київської обласної військової адміністрації Руслана Кравченка. Двоє з них, а саме Кіпер та Кравченко, колишні прокурори.
Як уже писали, Кіпер – головний кандидат. Чинний голова Одеської ОВВ та колишній керівник Київської міської прокуратури, чиє призначення на цю посаду пролобіював голова ВП Андрій Єрмак. І тут дозволимо собі повторитися:
“До Кіпера на Банковій особливе ставлення. Для підтвердження цієї тези достатньо згадати, що за те саме порушення – виїзд за кордон під час війни – з посади заступника генпрокурора звільнили Олексія Симоненка, а Кіпера перевели на іншу посаду. Більше того, зберегли за ним місце у прокуратурі! Яким чином? Кіпер мобілізувався та був відряджений указом президента на керівництво Одеської ОДА.
Щоправда, до Кіпера є питання. Його сім'я мешкає в Австрії, куди він також їздив під час вторгнення. Крім цього, інформація про російський паспорт його дружини з'являлася на сайті Федеральної податкової служби РФ, увагу на що звернули журналісти "Схем" ще під час скандального розслідування про різдвяну відпустку на Кіпрі. Також органи правопорядку мають питання щодо побудови фортифікаційних споруд в Одеській області”.
Йонушас відзначився лише потужними фотографіями зі спортзалу, які він донедавна із завидною стабільністю публікував у себе на сторінці у Facebook. А ще більшими “досягнень” на посаді голови профільного парламентського комітету, включаючи блокування закону про ліквідацію Окружного адміністративного суду Києва та “поправок Лозового”.
Проте є один непростий процедурний момент. Відповідно до вимог Конституції України як для звільнення чинного генпрокурора, так і для призначення нового необхідно ухвалити рішення через голосування у Верховній Раді.
Щодо Кравченка, то він працював бучанським прокурором, згодом був нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня і перейшов на зовсім іншу роботу, очоливши Київську обласну військову адміністрацію. Серед трьох кандидатів у Кравченка значно менше негативу, що особливо доречно – питань щодо будівництва фортифікаційних споруд до нього нібито не виникало. Зрештою, якщо вирішать обрати саме його, Кравченку доведеться пройти перевірку “на стійкість” у контексті орієнтації на Закон, а не на волю Банкової.
Станом на сьогодні розкладка із наявністю голосів невідома. Але проблема лише в тому, що Банкова після відставки віце-прем'єра Кубракова та заявленого поділу Мінвідновлення на два міністерства, а також роботи Мінагро без міністра намагається скласти голоси так, щоби проголосувати за всі зміни одним пакетом. Але, як зазначалося вище, долю Андрія Євгеновича на Банковій вирішили. Залишається лише визначити того, хто "вийде з лави запасних" імені Татарова. Хоча, припускаю, не всі три вищезазначені кандидати тримають орієнтир виключно на Олега Юрійовича.
PS Accusatoris officium in posterum (Прокуратура у майбутньому)
Безумовно, якщо суто гіпотетично припустити, що новий генпрокурор, який прийде на зміну Костіні, буде професійним, а не політично-ручним, то ми маємо очікувати від нього адекватної та корисної для країни діяльності. Новий генпрокурор мав би відповідати небагатьом критеріям, що будуються на принципах та принципах, зазначених у профільному законі.
Більше того, у разі налагодження процесів із справжнього та системного реформування всіх органів кримінальної юстиції призначення незалежного генпрокурора могло б стати передумовою для покращення відносин із західними партнерами. Як наслідок, умовно тон і характер розмов того ж Блінкена та Зеленського стануть зовсім іншими.
Більше того, незалежний та професійний генпрокурор – це один із коротких шляхів до дійсного підвищення обороноздатності країни. Адже за вкрадене (майно, кошти, абсолютно різноманітні активи) можна було б придбати набагато більше різноманітної зброї, не чекаючи постійно на чергові транші, які “дещо затримуються”. Та й взагалі це могло б стати економією для іноземних партнерів, які зараз вкладають гроші у різні поради аудиторів.
Однак "гіпотетично" не вважається. Насправді це текст про те, чому відставка генерального прокурора цікавить лише генерального прокурора. Який давно вже змирився зі своєю відставкою та цікавиться лише майбутніми призначеннями. На жаль, і в цьому випадку ми приходимо до того ж висновку, який стосується будь-якого кадрового призначення в державі: ця влада не здатна генерувати іншу якість кадрових висуванців. Вони все одно виконуватимуть ті функції, які потрібні Банковій. І в цьому випадку офісу потрібний прокурор, який може забезпечити "єдине вікно". Костін не зміг.
Але Банкова цінує тих, хто може. Саме тому береже Татарова. А Татаров – систему. У самому огидному сенсі.
