Після семи років відколи ПриватБанк був націоналізований, триває запекла боротьба між державою та колишніми акціонерами, яка ведеться через сотні судових позовів. За даними, отриманими LB.ua, судді проводять тисячі годин у залах судових засідань, під час яких олігархи, ймовірно, використовують різні хитрощі та хитрощі, щоб уникнути відповідальності за виведення коштів з ПриватБанку.
Сім років тому
У грудні 2016 року відбулася націоналізація ПриватБанку. До 33 філій найбільшого на той час приватного банку країни зайшли співробітники Фонду гарантування вкладів, в установі запровадили тимчасову адміністрацію. У Києві тодішні глава Нацбанку Валерія Гонтарєва та міністр фінансів Олександр Данилюк виступили перед журналістами та вперше офіційно озвучили масштаби проблеми.
"Понад 97% корпоративного кредитного портфеля банку (близько 150 мільярдів гривень на 1 листопада 2015 року) - це кредити компаніям, пов'язаним з акціонерами", - розповіла тоді Валерія Гонтарева.
Більшість цих коштів компанії так і не повернули, через що в капіталі банку утворилася дірка. Щоб утримати банк на плаву, державі довелося випустити боргові папери приблизно на 5,5 млрд доларів США. Причому 5,5 млрд – це лише сума докапіталізації, загальний збиток значно більший, і банк все ще вираховує та визначає його. Колишні акціонери досі не компенсували державі, тобто платникам податків, ці збитки. Більше того, вони намагаються якщо не повернути контроль над банком, то хоча б вийти сухими з води.
Куди поділися гроші
У січні 2018 року Нацбанк представив висновки детективного агентства Kroll за результатами розслідування, яке не можна оприлюднити через банківську таємницю. Дослідники заявили, що ПриватБанк був "об'єктом масштабних та скоординованих шахрайських дій як мінімум протягом десяти років до націоналізації".
Детективи також дійшли висновку, що екс-акціонери через довірених осіб виводили із банку кошти, щоб купувати активи та фінансувати бізнес в Україні та за кордоном. Щоб приховати ці угоди, вони використали схему циклічного перекредитування. Тобто старі позики ніби погашали новими кредитними грошима і так по колу. Схема дуже схожа на фінансову піраміду.
Ось один приклад, який виявили юристи вже державного ПриватБанку та який описали у своїх судових позовах проти колишніх акціонерів (текст позову є у редакції). Ця справа розглядається в Канцлерському суді штату Делавер за позовом ПриватБанку та Мін'юсту США.
У 2011 році підконтрольні власникам ПриватБанку феросплавні та гірничо-збагачувальні заводи (Запорізький та Нікопольський заводи феросплавів, Марганецький та Стаханівський завод феросплавів) отримали кредитів на 187 млн доларів США. За документами, вони мали за ці кошти профінансувати діяльність, але вже через 5 годин у ході 24 операцій кошти направили на рахунки Боголюбова, Коломойського та пов'язаних із ними компаній. Згодом на ці кошти, близька до акціонерів Привату, американська компанія Optima Acquisitions купила феросплавний завод у штаті Кентуккі.
Щоб повернути ці та інші кредити до банку, державний ПриватБанк подав позови проти колишніх акціонерів та пов'язаних з ними компаній у США, Ізраїлі, Кіпрі та інших юрисдикціях.
З початком судового розгляду про шахрайство у США згадані підприємства подали близько 200 однакових позовів (об'єднаних у 15 проваджень) в Україні. Вони вимагають від українських судів підтвердити законність фіктивних кредитів, які є предметом міжнародних позовів ПриватБанку. Просять українські суди визнати, що кредитні зобов'язання належним чином виконані, а кредити позичальник сплатив.
З усіх 15 проваджень українські суди розглядають зараз лише дві справи НЗФ – №910/12559/20 та №910/14224/20. Інші 13 зупинені або завершилися на користь банку без винесення рішення щодо суті спору. Вердикт суду у цих справах може вплинути на решту.
Українські судді проти американських
Екс-власники ПриватБанку заперечують, що причетні до будь-яких шахрайських схем і відстоюють у судах свою позицію. І не лише вони. Пов'язані з ними компанії також звертаються до українських судів із сотнями позовів проти вже державного ПриватБанку.
Роблять вони це витончено. Наприклад, Нікопольський завод феросплавів, де Коломойський та Боголюбов через підконтрольні їм компанії мають міноритарні частки, намагається отримати рішення українського суду (справи №910/12559/20 та №910/14224/20) про визнання припиненими всіх зобов'язань за п'ятьма кредитними договорами, гроші з яких пройшли ланцюжком транзакцій на купівлю активів у США та інших країнах. Це рішення може вплинути на перспективи переслідування колишніх акціонерів ПриватБанку у США та Ізраїлі.
“Рішеннями українських судів вони намагаються обґрунтувати нібито неможливість розгляду позовів, ініційованих Міністерством юстиції США у США, перешкодити кримінальному розслідуванню проти колишніх власників у США, а також спробувати саботувати розгляд справи ПриватБанку у США ($685 млн плюс відсотки) та Ізраїлі ($600 млн плюс відсотки) )”, – наголошують адвокати ПриватБанку.
Нині НЗФ та іншим компаніям з орбіти, читай – Коломойському та Боголюбову, вдалося тимчасово призупинити розгляд справи у Штатах. Вже два роки на американську феміду чекає рішення українських судів. Тим часом, в Україні справа пройшла від судів першої інстанції до Верховного Суду і знову повернулася на розгляд до суду першої інстанції.
Позиція НЗФ полягає в тому, що всі зобов'язання щодо зазначених кредитних угод були виконані належним чином та в повному обсязі. При цьому ПриватБанк не висував жодних претензій щодо цих угод, але НЗФ сам ініціював судову справу в Україні. Ймовірно, щоб обрубати цей перший ланцюжок складної схеми виведення коштів із ПриватБанку.
Нагадаємо, що, за версією детективів Kroll, екс-акціонери Привату використали систему циклічного перекредитування аж до його націоналізації у 2016 році: кредитні лінії відкривали, закривали, відкривали знову та погашали за рахунок нових кредитів. І так багато разів поспіль.
Тобто визнання чи невизнання відсутності зобов'язань НЗФ перед банком щодо кількох окремих угод не свідчить як таке, що немає масштабної та складної схеми виведення грошей за кордон – це лише шматочок значно більшого пазла. Але таке визнання відсутності зобов'язань НЗФ перед банком щодо конкретних угод може значно вплинути на закордонні позови ПриватБанку на помітно вищі суми.
Чудеса у деяких українських судах
Бізнес-імперія Коломойського – Боголюбова славиться умінням вирішувати питання в українських судах. Чи треба дивуватися, що процедура розгляду справи щодо кредитів НЗФ виглядає специфічно. Ми далекі від того, щоб огульно звинувачувати всіх українських суддів у роботі на користь олігархів, проте деякі суди поводилися, м'яко кажучи, дивно. Судіть самі:
Судді не перевіряли та не досліджували, чи справжні операції, на які нібито використовувалися кредити, а також подальший рух коштів.
Не вимагали додаткових первинних документів, щоб підтвердити оплату не лише самого тіла кредиту, а й пов'язаних із ним платежів: комісій та відсотків.
Деякі суди “вивчали” кілька тисяч сторінок документів за 20-30 хвилин, що фізично неможливо.
Часто й самі рішення приймали у “турборежимі” – виносили того ж дня, коли й починали розгляд справи сутнісно.
Суд першої інстанції "написав" повний текст рішення лише за кілька годин, що фізично неможливо без його завчасної підготовки.
LB.ua стежитиме за розвитком справи Нікопольського феросплавного заводу та дивними рішеннями українських суддів. І не лише за цією справою. Зараз у сотнях судових процесів триває боротьба між бізнес-групою Коломойського – Боголюбова та державним ПриватБанком, тобто Україною. І про найцікавіші судові історії ми також спробуємо розповісти.
