Народні депутати, чиновники та Генштаб продовжують обговорювати виправлення до скандального законопроекту про мобілізацію. Серед спірних норм є, зокрема, надання можливості ув'язненим та судимим добровільно вступати до лав армії. Ідею підтримують у Міністерстві юстиції, де вже напрацювали відповідні зміни до законодавства. А ось головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний виступає категорично проти.
Які є аргументи за і проти мобілізації ув'язнених і як вони можуть бути корисними для армії без залишення місць позбавлення волі, разом з експертами розбиралася журналістка видання «Заборона» Світлана Гудкова.
Закон про військовий обов'язок та військову службу
Відповідно до закону «Про військовий обов'язок та військову службу», засуджені до позбавлення волі громадяни знімаються з військового обліку та не відновлюються після відбуття покарання. Таким чином, вони не можуть бути призваними до армії за мобілізацією або добровільно за контрактом.
Залишаються військовозобов'язаними та підлягають мобілізації на загальних підставах засуджені до умовного строку або інших видів покарання, які не пов'язані з позбавленням волі.
У грудні 2022 року також було внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які дають право на мобілізацію тим, хто перебуває під слідством та утримується у СІЗО. Для зміни запобіжного заходу для проходження військової служби підозрюваний має написати відповідне прохання прокурору, який направить його до суду. У разі позитивного рішення підозрюваний має протягом доби після звільнення з'явитися до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).
Проте таке право матимуть не всі обвинувачені. Виняток робиться для громадян, підозрюваних у скоєнні злочинів проти основ національної безпеки України, а також тих, хто звинувачується в насильстві, розбещенні неповнолітніх, організованій злочинності, пропаганді війни, державній зраді тощо.
Закон про мобілізацію: ув'язнені та засуджені
Новим законопроектом пропонується дозволити ув'язненим та судимим добровільно мобілізуватися. Винятки стосуються тих, хто був засуджений за скоєння злочинів проти основ національної безпеки України, за військові злочини, передбачені статтями 401-414 та 426-433, за пропаганду війни, держзраду, геноцид та інше.
Заступник міністра юстиції Олена Висоцька каже, що відомство вже напрацювало відповідні зміни до закону, які розглядаються у комітетах Верховної Ради. Нові правила мобілізації можуть бути ухвалені в січні-лютому 2024 року, проте це ще не гарантує вирішення питання.
«Можливо, зараз у якомусь обмеженому варіанті прийматимуться зміни, наприклад щодо засуджених, які вже вийшли кілька років тому з в'язниць або були засуджені за окремі злочини. Хоча наша позиція така, що не має значення, за які злочини. Якщо покарання відбулося і людина на волі, ми всі маємо ставитися до неї як до звичайної людини», — сказала чиновниця.
Цю ідею підтримує уповноважений парламенту з прав людини Дмитро Лубинець. Він пропонує надати таку можливість ув'язненим за умови погодження з командиром відповідного підрозділу, до якого той хоче мобілізуватись. Водночас уповноважений визнав, що головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний висловився категорично проти.
Раніше засуджені на фронті: досвід військового
Юрист, депутат Верховної Ради України VIII скликання (2014-2019) та офіцер ЗСУ Ігор Лапін каже, що взагалі не розуміє, чому колишні засуджені позбавлені обов'язків захищати свою державу, якщо вони відбули покарання. Більше того, багато хто з них став на захист України з початку повномасштабної війни.
«Мене питали: а хотів би ти, щоб у тебе в загоні були засуджені? Так у мене вони були. скажу, що у багатьох моментах із ними простіше. грамотний командир, маєш правильний підхід до солдатів і цінуєш їх, вони тебе поважатимуть і виконуватимуть накази», — розповідає про свій досвід Заборони Лапін.
У добровільній мобілізації ув'язнених офіцер також не бачить проблем, навіть якщо злочинець відбуває покарання за тяжкий злочин. Щоправда, таке право не повинні отримувати ті, хто сидить за особливо тяжкі злочини, а також ґвалтівники.
«Важкість злочину визначається мірою його покарання. Нетяжкі — до 5 років позбавлення волі, тяжкі — від 5 до 10 років. звинувачення у ненавмисному вбивстві, наприклад, при скоєнні ДТП з летальним кінцем, або при перевищенні самооборони. Навіть за продаж трави дають від 6 до 10 років, що вважається тяжким злочином.
Необхідно, на думку військового-юриста, переглянути справи та тих, хто засуджений за військові злочини, наприклад, за невиконання наказу. «Я знаю, що левова частка таких людей хоче воювати, але вони не хотіли виконувати відверто злочинних наказів своїх командирів. Коли відправляють обороняти об'єкт без належного озброєння, а на них танки їдуть, то військовий матиме лише кілька варіантів: або бути намотаним на танкову гусеницю або потрапити в полон, або залишити позиції і сісти в українську в'язницю і зберегти своє життя», — пояснює Ігор. Лапін.
У законі також має бути прописана мотивація та покарання для ув'язнених та засуджених у разі повторного порушення закону. Лапін пропонує зараховувати день на війні за два дні у в'язниці: «Але це не повинно бути так, що засудженому залишилося відсидіти рік, він відвоює півроку та звільняється. Ні: маю відслужити весь встановлений законом термін».
Натомість, якщо війна закінчиться раніше, треба дати таким людям можливість клопотати про звільнення від подальшого відбування покарання за відповідним рапортом командира та рішенням суду. І навпаки: якщо ув'язнений добровільно мобілізувався та повторно порушив закон, наприклад, не виконав наказ чи пограбував магазин дорогою на передову, залишок терміну у в'язниці автоматично подвоюється. Але у будь-якому разі останнє слово має бути за командиром підрозділу, додає офіцер ЗСУ.
Ув'язнені можуть бути корисними для армії не лише на фронті
Колишній голова пенітенціарної служби, адвокат Сергій Старенький також вважає, що колишні та умовно засуджені мають ставати на військовий облік та виконувати свої обов'язки щодо захисту держави. За його оцінками, в Україні є 50 тисяч людей, які б теоретично могли посилити українську армію.
Інше питання — із ув'язненими, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. «Я підтримую надання таким особам права мобілізуватись. Але кожен такий випадок має розглядатись в індивідуальному порядку, з обов'язковим вивченням справи засудженого, враховуючи думку адміністрації колонії. Тому що це один із шляхів, які можуть використовуватися не дуже сумлінними засудженими для втечі чи вчинення подальших протиправних дій», — каже експерт.
Але, незважаючи на це, мобілізація ув'язнених ніяк не вирішить проблему з комплектуванням Збройних сил. За словами екс-глави пенітенціарної служби, зараз в Україні близько 20-23 тисяч осіб перебувають у СІЗО, а у в'язницях відбувають покарання близько 30 тисяч.
«З них дві третини раніше засуджені, 2-3 тисячі становлять жінки та неповнолітні, ще близько 2 тисяч засуджено до довічного позбавлення волі. Отже є близько 10 тисяч чоловіків, які теоретично могли б бути мобілізованими. А якщо йдеться про добровільну службу, то це 3-5 тисяч», - пояснює експерт.
І 30 тисяч ув'язнених — це чималий ресурс, який країна могла б використати для покращення обороноздатності, вважає експерт. «Засуджені особи, які теоретично підпадають під мобілізацію, але з якихось причин не можуть бути залучені безпосередньо до Збройних сил, можуть залучатися державою до виконання робіт оборонного характеру. Ці роботи будуть обов'язковими, якщо держава визначить, що їх потрібно робити. Це може бути виготовлення якихось металоконструкцій (наприклад, їжаків) та бетонних пірамід, плетіння маскувальних сіток та багато іншого», — зазначив Сергій Старенький.
