Судовий реєстр: навіщо парламент намагається приховати резонансні вироки
Голова Комітету з питань правової політики Денис Маслов («Слуга народу») пропонує частково закрити відомості у реєстрі судових рішень. Разом із колегами він подав законодавчу ініціативу (№7033-д), яку громадський сектор, зокрема Фонд Dejure та ще майже 30 організацій, розкритикували. Парламент закликали не підтримувати цей проект, але 23 травня парламентська більшість за нього таки проголосувала.
Нардеп Денис Маслов повідомив, що до 6 червня комітет чекає пропозиції перед другим читанням: «Проблема полягає в тому, що наш ворог, використовуючи, зокрема, відкриті дані із судових рішень, отримує інформацію, вибирає цілі та завдає ударів. Є, на жаль, наслідки цього. Ми відкриті до конструктивних пропозицій від усіх. І з огляду на це Комітет оброблятиме законопроект до другого читання».
У тому варіанті, який підтримали депутати у першому читанні, законодавці пропонують суттєво розширити перелік відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень. Таких як:
- адреси та назви вищих навчальних закладів, що належать до сил оборони;
- адреси та назви об'єктів критичної інфраструктури та об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки.
Більшість цієї інформації була і є у відкритому доступі. Стратегічні об'єкти нашому ворогові давно відомі й так. А перелік об'єктів критичної інфраструктури (органи державної влади, ЗМІ, ринок небанківських фінансових послуг, ринок платіжних послуг тощо) може постійно змінюватись.
Також законопроектом пропонувалося обмежувати доступ до судових рішень у кримінальних справах, які становлять значний суспільний інтерес (злочини проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби).
Такі обмеження повинні діяти не лише на період воєнного часу, а й через рік, як завершиться.
Про що свідчить статистика вироків за такими категоріями злочинів?
Справи про злочини
- проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) – 3,6 тис. (4,3%) за 2023 рік та 2 тис. (3,3%) за 2022;
- у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації – 1,6 тис. (1,9%) за 2023 рік та 528 (0,9%) за 2022 рік;
- проти основ нацбезпеки - 1,6 тис. (1,8%) за 2023 рік та 648 (1,1%) за 2022 рік;
- проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку – 718 (0,9 %) за 2023 рік та 356 (0,6 %) за 2022 рік.
Отже, за 2023 рік таких справ, відомості про які можуть бути найближчим часом закритими, було приблизно 9% від загальної кількості розглянутих кримінальних справ (загалом 7,5 тисяч).
Безумовно, обмеження доступу до такої великої частини судових рішень лише ще більше поглибить недовіру громадян до судової та правоохоронної системи. Це при тому, що довіра до судів, по суті, найнижча, а це критично важливо і для сприятливого інвестиційного клімату.
Адже громадськість не зможе дізнатися, кого та як судять за колабораціонізм, державну зраду, ухилення від мобілізації.
Крім того, планувалося надати суддям право на свій розсуд, вже після розгляду справи у відкритому засіданні, закривати у судових рішеннях інформацію, яка «може зашкодити безпеці» та не підлягає розголошенню.
А це суперечить загальному принципу гласності судового процесу та несе корупційні ризики.
Понад те, у судовому процесі успішно використовується формат закритих судових засідань. І якщо суд розуміє, що якась інформація, яка може бути озвучена на судовому засіданні, становить державну чи іншу таємницю, він може проводити слухання такої справи у закритому режимі.
Ухвалення цього законопроекту обмежить право громадськості вільно отримувати доступ до інформації з судового реєстру та здійснювати контроль за судовими провадженнями, що не відповідає нашій євроінтеграційній політиці та може призвести до регресу на шляху до розвитку демократичних інститутів та розвитку громадянського суспільства.
