Пішли звільнення в Кабінеті Міністрів – залишили посади Олександр Кубраков та Микола Сольський. До міністра інфраструктури є багато претензій щодо будівництва оборонних споруд — фактично міністерство самоусунулося від цього надважливого завдання, переклавши його на обласні військові адміністрації. А за міністром сільгоспгосподарства тягнеться брудний корупційний слід із минулого.
Цілком можливі відставки керівників Мінмолодьспорту, Мінреінтеграції та ще кількох посадових осіб меншого калібру.
Значна кількість оглядачів, зокрема Юрій Бутусов, пов'язує ці кадрові зміни та чергову реорганізацію міністерств з наміром голови ВП Андрія Єрмака посилити свій вплив на те, що відбувається в країні (хоча куди ще посилювати?!).
Частково це так. Але є ще суттєвий нюанс.
Так, недолуга українська владна система побудована таким чином, що кожен глава президентського офісу намагається стати маленькими дверцятами, через які до першої особи потрапляє будь-яка важлива інформація, а також будь-які відвідувачі — чиновники, політики, громадські діячі. І коли це вдається, то відвідувачі спочатку мають домовитися про зустріч із президентом із головою його офісу/адміністрації, а після зустрічі обов'язково доповісти головному адміністратору про результати розмови.
Звісно, трапляються ексцеси. Пам'ятаю, як свого часу тодішній прем'єр-міністр Віктор Янукович приїхав до президента Леоніда Кучми, але у першій приймальні йому повідомили, що президент зайнятий, тому треба спочатку переговорити з Віктором Медведчуком, і якщо той дозволить…
У зеківській системі координат Януковича це означало спробу його «опустити». Тому він зайшов до Медведчука, але замість пояснень мовчки зацідив у морду. І потім пішов до президента. А Медведчук кілька днів не з'являвся на роботі, доки синець не зійшов.
Яким би впливовим не здавався глава офісу президента, він жодним чином не заперечуватиме, якщо глава держави забажає зустрітися з кимось або отримати будь-яку інформацію, яка його цікавить. Так, голова офісу може коригувати цю ситуацію, але дуже обережно, інакше незабаром з'явиться новий голова офісу. Що, наприклад, сталося з Андрієм Богданом, якого також вважали непереборно впливовим.
Я веду до того, що спроби зменшити до мінімуму потік відвідувачів та інформації це бажання самого Володимира Зеленського. Єрмак тільки виконує це бажання, яке, до того ж, автоматично підвищує його значущість у системі влади.
Треба розуміти, що президент Зеленський зараз дуже втомлений, що на третьому році повномасштабної війни цілком природно. Він залишив за собою здебільшого міжнародні контакти найвищого рівня. Решта неофіційно делегована Єрмаку, саме тому наші закордонні партнери сприймають його як одного з керівників України — це один із проявів «realpolitik».
А зміни серед високопосадовців давно назріли. Тільки потрібні не тасування тієї ж кадрової колоди, а трансформація усієї суспільно-політичної системи. Без цього Україні не встояти.
