Президент Володимир Зеленський призначив 114 суддів до місцевих судів на початку травня цього року. Зокрема, до адміністративних – 11 суддів, до господарських – 10, до загальних – 93. Зараз вони ще не почали виконувати обов'язки. Тим часом, президент планує підписати ще кілька указів про призначення суддів.
Хто новопризначені судді, чи вгамують вони кадровий голод судової системи, і чому в парламенті хотіли посилити повноваження президента щодо призначення суддів
Судді-п'ятирічки
24 судді з тих, кого призначив президент Зеленський, були ті, у кого закінчився п'ятирічний термін повноважень. Вони пройшли оцінювання, здійснене нинішнім складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Йдеться про суддів, які почали працювати до 2016 року. Тоді згідно із законом суддів призначали спочатку на п'ятирічний термін, а після цього вони могли безстроково його продовжити – за рішенням Верховної Ради. Судова реформа президента Петра Порошенка усунула норму про п'ять років і позбавила парламент права робити призначення, аргументуючи це необхідністю застерегти суддів від політичного впливу.
На сьогодні ще близько 800 таких суддів досі не мають повноважень здійснювати правосуддя.
Щоб перепризначити суддів, у кого закінчувався термін повноважень, Вища кваліфікаційна комісія суддів проводила їхнє попереднє кваліфікаційне оцінювання. Незважаючи на те, що після приходу до влади Володимира Зеленського у середині жовтня 2019 року Верховна Рада припинила повноваження цілого складу ВККС. Новий її склад запрацював лише на початку червня 2023-го.
Суддя без повноважень працює: має приходити до суду, як і інші судді, проте не може розглядати справи. Це впливало на навантаження інших суддів.
За даними Вищої кваліфікаційної комісії суддів станом на 20 травня 2024 року, місцеві суди заповнені на дві третини (нестача становить майже 1,5 тисячі з 5 тисяч посад), а апеляційної інстанції – наполовину (701 посада вакантна, за загальної кількості посад на 13 ). У вищих спецсудах (це Вищий антикорупційний суд та його палата, а також Вищий суд із питань інтелектуальної власності, який досі не запрацював) не вистачає 55 суддів, а у Верховному суді – 39 суддів.
«На сьогоднішній день залишаються не закритими від 22% до 61% посад суддів залежно від спеціалізації та інстанційності. Деякі суди не здійснюють правосуддя через відсутність суддів. Це впливає як на доступ громадян та бізнесу до правосуддя, так і на навантаження суддів, як наслідок – відбивається на термінах розгляду справ. Зрозуміло, що одразу після підписання Указів проблему не буде вирішено остаточно, адже оголошені конкурси триватимуть до 2025 року, але це однозначно вже «світло наприкінці тунелю», – написала на своїй сторінці у фейсбук заступник керівника Офісу президента Ірина Мудрая після призначення суддів.
«Старі» конкурсанти та резервісти
На початку квітня 2017 року ВККС оголосила відбір на посаду суддів місцевих судів. Із 4128 кандидатів відбірковий етап пройшли 700. З них 370 – юристи, які не мали досвіду роботи у судовій системі помічником судді.
Згодом кандидати проходили перевірку морально-психологічних якостей у формі тестування та співбесіди з психологом та спеціальну перевірку, дев'ять місяців навчалися у Національній школі суддів України, а також складали кваліфікаційний іспит у формі письмового анонімного тестування на знання законодавства та анонімного письмового практичного за спеціалізацією місцевого суду: загального, адміністративного чи господарського.
До припинення своїх повноважень у листопаді 2022 року ВККС не встигла сформувати фінальний рейтинг цих кандидатів, оскільки ще не перевірили їхні практичні роботи.
У вересні 2023-го вже новий склад ВККС оголосив конкурс на понад півтисячі вакантних посад у місцеві суди. До участі у ньому допустили кандидатів із 2017 року. 20 із тих, хто пройшов співбесіди та був рекомендований тоді, призначив президент Зеленський на початку травня цього року.
За словами члена ВККС Віталія Гацелюка є кілька причин тривалого призначення суддів.
«По-перше, навіть у ідеальній ситуації відбір на посаду судді не може бути надто швидким a priori. По-друге, інтенсифікація процесів судової реформи після Революції Гідності вимагала перебудови всієї системи органів правосуддя відповідно до суспільного запиту на справедливість, інструментом чого стали нові практики застосування стандартів доброчесності до кандидатів на посади у публічному секторі, зокрема на посади суддів. І тут багато вже запущених конкурсів сповільнилися на тлі структурної перебудови та кадрового оновлення органів суддівського управління. По-третє, модель відбору суддів першої інстанції ще нещодавно передбачала громіздкий процес з багатьма етапами”, – сказав він у коментарі „Ґратам“, додавши, що саме тому парламент з ініціативи і ВККС та ОСД у грудні 2023 року спростив процедуру відбору до місцевих суди.
На думку Гацелюка, нинішній склад ВККС максимально використав ресурс кандидатів на посади суддів, які брали участь у конкурсах кілька років тому, але ці процедури тоді не завершились.
«Для цього ми не лише оголосили конкурс у вересні 2023 року, а й знайшли інструменти забезпечити оновлення даних про кандидатів (це було гіперважливо, враховуючи, зокрема, воєнний стан), провели у грудні максимально прозорий конкурс, коли кандидати один за одним відповідно з рейтингом могли обирати будь-яку з відкритих вакансій, і після того провели практично всю зиму та весну у співбесідах із кандидатами у прямому ефірі, що було передбачено новим законом», – зазначив Гацелюк.
Ще 15 призначених Зеленським суддів склали кандидати, зараховані ВККС до резерву суддів до місцевих судів у 2019 році, та 55 кандидатів, зарахованих до резерву у 2023 році.
Розподіл на «кошики»
У судовій системі та громадському секторі позитивно сприйняли призначення суддів.
«В умовах кадрового голоду ухвалення Президентом України таких рішень є надзвичайно важливим для забезпечення права громадян на доступ до суду», – йдеться, зокрема, у заяві Верховного Суду.
Голова Ради суддів Богдан Монич у коментарі «Ґратам» зазначив, що ці призначення зможуть покращити кадрову ситуацію у судовій системі, якщо у невеликий проміжок часу відбудеться приведення нових суддів до присяги. Він також очікує на призначення та інших суддів, подання за якими ВСП подав президенту.
Член ВСП Олександр Сасевич, у свою чергу, уточнив, що підписи глави держави очікують на подання про призначення 64 суддів, подані нинішнім складом ВСП, і 49 – попереднім складом. Троє з останнього списку суддів уже рекомендовано на звільнення нинішнім складом ВСП, тому уявлення про їхнє призначення будуть відкликані.
Наприкінці квітня під час одного із круглих столів за призначенням суддів Ірина Мудрая, заступник керівника Офісу президента з питань, у тому числі судової системи, розповіла, що всі уявлення про призначення суддів розділила на два «кошики».
«Перший кошик – це судді, які були відібрані новим складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя, починаючи з 2023 року. Другий кошик – це уявлення, які надійшли до оновлення складу ВККС та ВСП. Ті уявлення, які запропоновані новим складом ВККС та ВСП, я намагатимуся якнайшвидше «запустити» для підписання президентом указів про призначення”, – пояснила Мудрая.
У коментарі «Ґратам» заступник керівника Офісу президента з питань уточнила, що поки що незрозуміло, що буде з поданнями про призначення суддів попереднім складом ВСП.
«Наразі в Офісі Президента перебуває близько 50 подань на призначення суддів, спрямованих на попередній склад ВСП. Водночас маємо вже кілька суддів, які були спрямовані на призначення суддями як попереднім, так і новим складом ЗПС. Крім того, до нас почали надходити заяви від кандидатів, які просять повернути їм подання ВСП про призначення суддями. Однак, враховуючи, що напрям таких подань компетенція Вищої ради правосуддя, то логічно, що й відкликання також має здійснюватися ними. Відповідно, доки ми не маємо остаточної цифри кількості кандидатів, які залишаться в результаті нового конкурсного відбору, передчасно говорити про долю уявлень від попереднього складу ВСП”, – наголосила вона.
За словами Мудрої, приведення суддів до присяги відбудеться після підписання ще кількох указів про призначення.
Повноваження президента
Паралельно із призначенням суддів у Верховній Раді активізувався процес розгляду законопроекту №9439, який передбачав посилення повноважень президента щодо призначення суддів. Раніше глава держави мав такі повноваження, але у 2016 році парламент вніс зміни до законодавства та наділив його церемоніальною функцією: він зобов'язаний лише підписати подані Вищою радою правосуддя уявлення.
Вищезгаданий законопроект було зареєстровано у Верховній Раді ще рік тому. Згідно з текстом проекту закону, протягом військового стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування президент може повернути подання про призначення судді на посаду до ВСП для повторного розгляду у разі отримання від Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України інформації, що свідчить про вчинення майбутнім суддею дій, які можуть загрожувати національній безпеці України або завдати шкоди національним інтересам. У такому разі ВСП повторно розглядає питання про внесення глави держави подання про призначення цієї особи на посаду судді.
Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради у висновку на законопроект зазначило, що надання президенту такого права (хоча і тимчасового) «може тлумачитися як втручання у процедуру призначення суддів та розцінюватися як порушення принципів незалежності суддів та судової влади загалом».
«Крім того, сам факт отримання СБУ та НАБУ інформації про вчинення кандидатом на посаду судді протиправних дій, що підпадають під ознаки того чи іншого кримінального злочину, не може вважатися достатньою підставою для ухвалення президентом рішення, яким особі фактично відмовляється у призначенні його на посаду судді, оскільки наявність згаданої вище „інформації“ не є беззаперечним доказом вини особи у скоєнні якогось протиправного діяння», – йдеться у висновку науково-експертного управління апарату парламенту.
Венеціанська комісія наполягала на тому, що роль президента у призначенні суддів має бути «церемоніальною».
У своєму висновку на той момент проекту закону, який передбачав зменшення повноважень глави держави щодо призначення суддів, у вересні 2015 року комісія зазначила, що «… Президент України все ще відіграє церемоніальну роль: він призначає кандидатів, представлених Вищою радою правосуддя, пропозиції якого будуть обов'язковими для Президента. Закон повинен буде регламентувати можливі затримки чи «глухий кут» у призначенні суддів Президентом України».
Вища рада правосуддя у своєму висновку на цей законопроект (*ВСП надає висновки на всі законопроекти щодо судової реформи) відзначила, що глава держави бере участь у формуванні складу суддівського корпусу, відповідно до конституційних прав, ймовірно, маючи на увазі, що наділення його повноваженнями повертати клопотання про призначення суддів порушенням Конституції. Глава держави, згідно з Основним законом, має повноваження лише призначити суддів за поданням ВСП.
Водночас ВСП не заперечив проти можливості наділення його повноваженнями повторно розглядати питання про внесення президенту подання про призначення суддів, якщо він отримав інформацію від СБУ та НАБУ про те, що така особа вчинила дії, які можуть загрожувати нацбезпеці, що також передбачено проектом закону .
«Хочу звернути увагу на структуру цієї норми – вона має диспозитивний характер і надає право Президенту, а не обов'язок повертати подання про призначення суддів у разі отримання такої інформації. І ми не говоримо, що цей механізм ідеально виписаний авторами у законопроекті і застосовуватиметься Президентом саме у такому вигляді. Крім того, я впевнена, що у разі ухвалення у першому читанні до другого читання проект видозміниться”, – зазначила Ірина Мудра, коментуючи „Ґратам“ таку ініціативу.
У підсумку, Верховна Рада відхилила цей законопроект під час засідання 23 травня.
