Меморіал “Батьківщина-мати” – один із найвідоміших в Україні та справжній скарб столиці. Втім, земля навколо комплексу стала об'єктом гучного рейдерського скандалу та символом зазіхань на приватизацію. Адже частину парку на елітному Печерську, ймовірно, сумнівним шляхом могла отримати у приватні руки фірма з орбіти Ігоря Коломойського та Андрія Богдана.
Як цій компанії вдалося “відстояти свої права”, всупереч інтересам громади Києва? Деталі ймовірної земельної "афери" за участю структури опального олігарха та ексголови ВП
Два роки тому у ЗМІ розпочалося активне обговорення можливої приватизації двох об'єктів на території меморіального комплексу “Батьківщина-мати” у Києві. І головним "антигероєм" у цих публікаціях стала така компанія Архітектурна майстерня "Інка".
2015 року “Інка” орендувала у Міністерства культури дві будівлі на території меморіального комплексу загальною площею трохи більше 370 квадратів.
Відповідно між компанією та Фондом державного майна України було укладено договір. Згідно з цим документом, “Інка” мала право використовувати орендоване майно за призначенням, а також згідно з пунктом 11.1 у договорі ці об'єкти не підлягали приватизації. За це “Інка” зобов'язалася щомісячно платити трохи більше 127 тисяч грн., без урахування ПДВ. Термін дії угоди – до 2030 року включно.
У вересні 2019 р. до договору було внесено зміни. Наприклад, збільшено орендну плату: тепер “Інка” зобов'язалася платити 233 тисячі гривень за оренду. Пункт про неможливість приватизації залишився тим самим. Втім, до переукладання договору в січні 2019 р. відбулися зміни в законодавстві щодо приватизації державного майна. Внаслідок цього приватизація державних об'єктів стала можливою за певних умов, якими скористалася й “Інка”, щоб подати до суду та виключити з договору пункт, який забороняв приватизацію.
Редакція звернула увагу на дати.
“У січні відбулися зміни у законодавстві, у вересні “Інка” підписала договір з тією самою умовою, яка забороняла приватизацію. І в продовженні історії – аж через рік “Інка” прийшла до тями і вирішила подати до суду, щоб “привести у відповідність до чинного законодавства””. Тобто Інка погодилася на умови договору вже після того, як змінили закон про приватизацію, але чомусь через рік вирішила, що договір складено неправильно.
І так у лютому 2021 року компанія досягла через Київський господарський суд скасування пункту, що унеможливлює приватизацію, апелюючи власне до того, про що ми згадували раніше, тобто: по-перше, договір не відповідає чинному законодавству; по-друге, найближчі три роки використання об'єктів не планується (адже договір укладено на 15 років), а отже, і приватизація можлива”, – зазначає Марія Винниченко.
Як повідомили журналістам у Фонді держмайна, подальшу апеляцію у справі призначали до розгляду неодноразово, але Північний апеляцій господарський суд залишив скаргу без задоволення.
Про які саме будівлі йдеться?
Відповідно до наказу Міністерства культури від 2008 року об'єкт на провулку Запечерному, 2 віднесено до переліку об'єктів культурної спадщини. Це особняк командувача військ Київського військового округу.
Як повідомляє команда проекту "Увлекательный Киев", "будинок є оригінальним зразком житлової архітектури типу державних дач та особняків післявоєнного періоду". І хоча особи, що гостювали в ньому, залишилися на сторінках нашої історії як ті, про кого згадувати навіть не хочеться, це – історична пам'ятка.
А що є Архітектурна майстерня “Інко” і хто за нею може стояти?
За даними інформаційно-аналітичної платформи YouControl, компанія займається наданням офісних адмінпослуг, діяльністю у сфері інжинірингу, геології, геодезії тощо, організацією будівництва та багато іншого. Однак у контексті історії з меморіалом “Батьківщини-матері” можлива приватизація частини парку компанією, яка як КВЕД має організацію будівництва, викликає сумніви.
За даними ЗМІ, фактичним власником ТОВ “Архітектурна майстерня Інка” до 2018 року був колишній адвокат Ігоря Коломойського та екс-голова Офісу президента Андрій Богдан, а згодом чинний народний депутат Микола Сольський. Наразі компанією володіє Олена Фасоль, помічниця депутата "Слуги Народу" Олександра Мариковського.
Виникають питання і до Міністерства культури, яке має відстоювати інтереси держави, проте дивним чином розголосу цю історію не давало і навіть скарги до суду не подавало. Чи не тому, що в ті роки міністром культури був колишній гендиректор 1+1 – каналу Коломойського?
А хто ж був суддею у цій справі?
Справу у Господарському суді розглядала Людмила Шкурдова – суддя, яка веде справи, пов'язані з націоналізацією Приватбанку, і яка, за даними журналістів, ”неодноразово доводила свою упередженість під час розгляду цих справ”. До всього колеги зазначають: Фонд держмайна не обстоював недоторканність Національного меморіалу в судах, а інколи його представники взагалі не з'являлися на судові засідання.
І, як повідомили СтопКору в Офісі Генпрокурора, роль Фонду держмайна в цій історії не залишилася поза увагою.
“Встановлено кримінальне провадження за фактом можливого зловживання службовим становищем посадовими особами Фонду державного майна України під час укладання договору з ТОВ “Архітектурна майстерня “Інка”, – йдеться у відповіді ОДП.
Що відбувається із комплексом зараз?
Зауважимо, що скандальна історія триває вже понад два роки. Як зазначає генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук, музей вже повідомив керівництво Фонду державного майна України як орендодавця майна, а також відповідь відповідача у справі щодо необхідності вжиття невідкладних заходів правового захисту майнових інтересів держави та музею зокрема. Як повідомили СтопКору в Офісі Генпрокурора, роль Фонду держмайна в цій історії не залишилася поза увагою.
“Встановлено кримінальне провадження за фактом можливого зловживання службовим становищем посадовими особами Фонду державного майна України під час укладання договору з ТОВ “Архітектурна майстерня “Інка”, – йдеться у відповіді ОДП.
Що відбувається із комплексом зараз?
Зауважимо, що скандальна історія триває вже понад два роки. Як зазначає генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук, музей вже повідомив керівництво Фонду державного майна України як орендодавця майна, а також відповідь відповідача у справі щодо необхідності вжиття невідкладних заходів правового захисту майнових інтересів держави та музею зокрема.
Мені здається, що ні краще, ні точніше не скажеш. Йдеться про правовий захист майнових інтересів держави та музею зокрема”, – наголосив він.
Все це спонукало команду СтопКора спробувати особисто зустрітися з представниками Інки та дізнатися про їхні мотиви.
Проте представники компанії заявили, що бачать у цій справі ймовірну рейдерську атаку, а про Андрія Богдана нібито взагалі ніколи не чули. Крім того, за їхніми словами, все начебто є у позові, і все вже вирішив суд.
Але, як дізналися стопкорівці, судові справи все ще продовжуються, хоча директор Інки про це не згадав, і участь у них вже бере Офіс Генпрокурора.
Зокрема, до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника Генерального прокурора на користь держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури у ТОВ “Архітектурна майстерня “Інка” про розірвання договору оренди, повернення майна та виселення, яке передано на розгляд судді Івченка .
Я думаю, що найбільш правильно і коректно говорити про те, що рішення суду від 2021 року відкриває шлях до можливої приватизації. З юридичного погляду, щоб розпочалася чи тривала приватизація майна музею – такого не відбувається. Очевидно, те рішення суду викликало в нас тривогу і реакцію у відповідь у зв'язку з тим, що так воно відкривало шлях до можливої, наголошую, до можливої приватизації цієї частини майнового комплексу музею”, – коментує Юрій Савчук.
