Скандал зі “сливами” викликав кризу в органі, який щільно патронували наші західні партнери
До кінця вересня 2024 року Україна має провести незалежний аудит Національного антикорупційного бюро. Таке зобов’язання Київ взяв перед Міжнародним валютним фондом. Директор Національного антикорупційного бюро Семен Кривоніс ще у лютому сам анонсував проведення аудиту незалежними експертами, яких призначили міжнародні партнери. Але зараз, здається, він був би радий перенести цю перевірку до кращих часів.
Фактично за 10 років своєї роботи НАБУ фігурувало у кількох скандалах. Але незважаючи на все, Бюро продовжувало вважатися органом, який перебуває поза будь-яким впливом: навіть під час відкритого конфлікту першого директора Бюро Артема Ситника з першим головою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким, і навіть після того, як Ситник опинився в реєстрі корупціонерів… Громадські актив все це стояло за НАБУ горою. Показово, що після звільнення з НАБУ Ситник залишився у державних справах – спочатку пішов працювати заступником директора Національного агентства із запобігання корупції, а зараз обійняв аналогічну посаду в Агентстві оборонних закупівель Міноборони. І це також викликало велике захоплення антикорупційної спільноти.
Але минулі казуси із Ситником зараз здаються дрібницями порівняно зі скандалом, до якого втягнуті нинішні топ-чиновники Бюро. Свіжа історія, схоже, матиме для керівництва НАБУ гірші наслідки, ніж їхні попередники. Історія зі “зливами” інформації з Бюро вже викликала серйозну кризу в цьому органі та посварила директора цього органу Семена Кривоноса і з антикорупційними активістами, які раніше адвокатували Бюро, та з нардепами.
Злива “сливів”
Скандал розпочався 22 травня, коли Спеціалізована антикорупційна прокуратура разом із Нацполіцією провели обшуки в одного з детективів Бюро, а за кілька днів голова НАБУ Кривоніс усунув свого першого заступника Гізо Углаву від виконання обов'язків за його ж заявою. Формулювання - "для забезпечення об'єктивного досудового розслідування, розпочатого за фактом ймовірного витоку інформації". Є підозра, що саме ветеран НАБУ Углава (чи не єдиний представник “грузинських реформаторів”, який досі залишався в Україні з 2014 року), протягом тривалого часу передавав стороннім інформацію з надр Бюро. З'ясувалося це до певної міри випадково: після довгих спроб вдалося "розкодувати" айфон, вилучений ще 2023 року у колишнього негласного куратора проекту "Велике будівництво", одіозного Юрія Голіка.
Справа, в якій фігурували Голик та екс-губернатор Дніпропетровської області Валентин Резніченко, стосувалася тендеру на 1,5 млрд грн на ремонт доріг на Дніпропетровщині, де НАБУ запідозрила завдання державі збитків у 300 млн грн. Незважаючи на серйозні заходи цифрової безпеки, які задіяв Голік, детективам вдалося виколупати з гаджета сліди листування Голіка з радником Офісу президента Георгієм Біркадзе та анонімним топом з НАБУ. Наразі всі доріжки ведуть до відстороненого Углави.
У Верховній Раді уважно стежили за цими резонансними подіями і нарешті вирішили дізнатися про подробиці з перших вуст. Парламентський комітет з питань антикорупційної політики під проводом Анастасії Радіної викликав голову НАБУ на спілкування. Але Кривоніс в останній момент відмовився, пославшись на те, що триває ініційоване досудове розслідування, проміжні та фінальні результати якого некоректно обговорювати без керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Хоча раніше в НАБУ запевняли, що їхнє Управління внутрішнього контролю має достатньо ресурсів, щоб самостійно проводити досудове розслідування щодо можливого витоку інформації. Також Кривоніс відповів депутатам, що не хотів би "концентрувати зусилля на політичному процесі".
Така різка зміна планів голови НАБУ підозріло збіглася з оприлюдненням перед засіданням комітету журналістського розслідування щодо безпосередньої участі в “сливах” самого Кривоноса. З розслідування випливало, що він нібито ділився інформацією з головою НАК “Нафтогаз” Олексієм Чернишевим, через що було зірвано обшуки в будинку Чернишова у іншій справі щодо можливого отримання неправомірної вигоди. Радина знайшла єдине пояснення ігнорування Кривоносом запрошення Комітету саме цими новими обставинами.
Паралельно директор НАБУ втягнувся у суперечку з антикорупційними активістами на чолі із головою Центру протидії корупції Віталієм Шабуніним. Вони стали категорично вимагати від Кривоноса негайної відставки Углави, не чекаючи на завершення досудового розслідування, яке може тривати роками. Кривоніс, у свою чергу, поскаржився, що став жертвою кампанії з дискредитації, і звинуватив Шабуніна у полюванні на відьом. Втім, швидко зрозумів, що у словесних змаганнях на цьому полі його шанси є примарними, і після оприлюднення “порочних зв'язків” із Чернишовим замовк.
В очікуванні ревізорів
Бюро, яке завжди було абсолютним улюбленцем та лідером із довіри Заходу та українських громадських активістів, ще ніколи не стикалося з кризою такого рівня. Як ця проблема вирішуватиметься – поки що зовсім незрозуміло. Якщо до Ситника дуже лояльно ставилися у західних посольствах і серед антикорупційних грантових організацій, то нинішньому директору НАБУ, незважаючи на його перші успіхи зі справою екс-глави Верховного Суду Всеволода Князєва, такої підтримки не слід очікувати. Йому тепер можуть згадати всі підозри у зв'язках з Офісом президента, які звучали, коли він із дивовижною легкістю виграв конкурс.
“Інститут НАБУ спрацював із проблемою: рядовий детектив, який побачив “злив” з боку першого заступника директора, як і мав це зробити, поінформував про це директора та внутрішню безпеку, – каже голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін, – І в мене зараз ключове питання до них: чи впораються вони зі своєю роботою? Якщо впораються і Углава буде звільнено – значить інституція впоралася”.
Шабунін, ставлячи такий ультиматум, упевнений, що незалежний аудит, який відбудеться найближчим часом, навряд чи зможе заплющити очі на цю історію. Тому, на його думку, директор НАБУ має бути зацікавлений у якнайшвидшому її рішенні, щоб не отримати невтішного вердикту.
“Недовіра до інституту, на жаль, вже є, – констатує нардеп Анастасія Радіна, – Від НАБУ не пролунала відповіді на питання про службове розслідування, звільнення, внутрішні адміністративні заходи, які б унеможливили повторення такої ситуації. Звісно, у цій ситуації є криза довіри, а НАБУ, давайте чесно – останній орган, який може собі це дозволити”.
Радина розповідає, що зараз парламентський антикорупційний комітет обмінюється листами з НАБУ про проведення свого виїзного засідання прямо до Бюро: “Зараз триває два паралельні процеси. Є кримінальна справа, яка може розслідуватись певний час. Якщо не помиляюся, середній час між початком розслідування та вироком у другій інстанції у справах НАБУ становить 5-7 років. Ми стільки чекати не хочемо, відповідно, НАБУ розпочало службове розслідування, за результатами якого можуть бути звільнені особи, які вчинили порушення. За законодавством, службове розслідування має тривати два місяці. Якщо ці розслідування почалися відразу після оприлюднення інформації, вони мають закінчитися ось-ось. Тому не вдасться просто відсидітись, бо є чіткі терміни”.
Радина дуже сподівається на аудит НАБУ, за результатами якого отримаємо відповідь на запитання: чи ефективною була робота Бюро та його керівника? Комісія складається з трьох незалежних експертів із міжнародним досвідом. Якщо висновок аудиту буде негативним, це є підставою для Кабміну достроково звільнити директора НАБУ. Можливість припинення його повноважень за рішенням уряду було зафіксовано у прийнятому у 2021 році законі.
Окрема інтрига - як поведеться Офіс президента, з чиїм радником (Біркадзе) нібито і спілкувався Углава. Дозвіл на потенційне звільнення голови НАБУ Кабміном може прийти лише з Банкової. Активісти побоюються, що Офіс цілком влаштує нинішня підвішена ситуація, коли роботу одного з найнабридливіших для влади органів уже суттєво дискредитовано, а довіра до його керівництва підірвана.
Інша річ, що західні партнери, для яких НАБУ є наріжним каменем антикорупційної архітектури, можуть не дати просто паралізувати структуру. А спроби влади нейтралізувати Бюро були й раніше – варто згадати хоча б висновок Конституційного суду від 2020 року за поданням групи нардепів про неконституційність призначення Ситника директором НАБУ. Щоправда, тоді змін у його статусі це не призвело.
Обмін "шпильками"
Якщо Банкова після скандалу опосередковано стане на бік керівництва Бюро, це може спровокувати черговий етап взаємних звинувачень між владою та антикорупційною спільнотою. Публічний обмін "шпильками" вже спровокував повідомлення глави Офісу президента Андрія Єрмака. Де-факто друга людина у державі обурилася тим, що боротьба з корупцією підміняється маніпуляціями. Єрмак звинуватив "деяких людей" у тому, що вони навмисно масштабують проблему, інакше загубиться сенс їхньої роботи. Глава Офісу зробив висновок, що “ці люди” допомагають росіянам розкручувати наратив про Україну як “саму корумповану державу”.
Показово, що пост Єрмака з'явився одразу після виходу публікації у виданні Politico про переслідування та тиск української влади на журналістів-розслідувачів та громадських активістів. І незважаючи на те, що глава Офісу не назвав ні конкретних прізвищ, ні організацій, до яких має претензії, його слова одразу сприйняли антикорупційні активісти.
Очевидно, інтриги навколо майбутнього НАБУ лише додадуть цьому баттлу нових фарб: тут знайдеться місце і для ймовірних звинувачень влади у розвалі антикорупційних структур та покриванні своїх протеже, і для нервових реакцій у стилі “не розхитуйте човен”. Ось тільки влада на всі гучні закиди щодо толерантності до корупції завжди може дістати з кишені залізобетонний аргумент: усі аудити, проведені американцями щодо використання їхньої допомоги, досі якихось кричучих порушень не виявили. Хоча, здавалося б, хто має більше переживати за недоторканність коштів, аніж ті, хто їх безпосередньо дає?
