Окупанти поступово знищують музей Лесі Українки у Ялті. Тим часом у Києві ні суди, ні Київрада ніяк не можуть завадити планам збудувати висотку біля Музею видатних українців компанії, пов'язаної зі Столаром та Медведчуком.
Власне всі права на ділянку компанія Рестін отримувала через суд. А потім Київрада це мовчазно узгоджувала.
Після того, як персона Медведчука стала геть-чисто токсичною, а Столар щось там потрапив у немилість до Єрмака, питання припинення оренди кілька разів виносили на розгляд Київради. Але то Слуги народу забували, де вони мають пальці, то ЄС. То в УДАР відбувалося роздвоєння особистості.
Висотку мають побудувати впритул до будинку, де мешкав Саксаганський. Але це все. Ця висотка просто зіпсує ландшафт садибної забудови, яка і є Музеєм видатних діячів української культури. Все, що там можна «побудувати», — це сад, щоб відновити атмосферу життя Косачів, Старицьких, Лисенків.
У грудні минулого року Верховний Суд відхилив претензії Рестина до Мінкульту надати їм дозволи на будівництво апарт-готелю. Але то була лише часткова перемога, бо розгляд повернули на першу інстанцію.
Насправді ВС міг передати справу до Великої Палати, щоб сформувати позицію про неможливість отримувати погодження через мовчазну згоду. Тому що це дозвільна процедура. Це режимні об'єкти. І кожна пам'ятка має індивідуальні охоронні ознаки.
Офіс генпрокурора також звертався до НАЗК, бо подібні рішення — це корупційна схема — через суд отримувати погодження.
Але ж ні. Це ж як таке рішення приймеш, то стільки грошових дядьків світом підуть...
Тому зараз справа у першій інстанції — Київський обласний адмінсуд.
Представники київської влади не дуже поспішали ходити до судів. Ну тому що мер у нас по парково-мостовій архітектурі, а не всі ці ваші пам'ятники… одні нерви від них…
До речі, у справі є нюанс із опорним планом. Охоронні зони пам'яток встановлені ще у 80-х роках. Міська рада давала офіційне підтвердження, що рішення діють. Однак до опорного плану їх дивним чином не включили
Дивно, правда? Хоча… ні!
І ще, несподівано, але про Либідь. Не через те, що її хочуть закопати під дорогу до торгового центру Алієва.
Ще цікавіше. Ця нещасна Либідь і так уже вся під землею. І ось біля музею вона також тече.
«З геоморфологічного погляду територія Музею відноситься до першої надзаплавної лівобережної тераси нар. Либідь і має нахил у південно-західному напрямку. Природний рельєф території частково змінено з допомогою зміцнення насипними грунтами. У геологічному будові території беруть участь четвертичні відкладення (делювіальні, алювіальні піщано-глинисті), які залягають на розмитій поверхні порід палеогену (відкладення харківської почту, алеврити та мергелисті глини київської почти).
Ділянка, на якій заплановано будівництво, планується на території зі значними перепадами висот 123,8 до 133 м», — йдеться у висновках Катерини Деревської.
«З огляду на результати обстеження будівлі Музею про його технічний стан, який є вкрай незадовільним, а також з огляду на їх вік, стан, конструктивні елементи, з яких вони виконані, можна стверджувати таке.
Будівля Музею є вкрай чутливою до будь-яких змін довкілля, вологості та вібрацій, тому проведення підготовчих та будівельних робіт у безпосередній близькості до території Музею становить невиправну загрозу для згаданих пам'яток», — зазначає професор, доктор геологічних наук.
Але яка бляха геологія? Яке розмиття ґрунтів? Які митці? Тут люди втрачають можливість намити бабки.
