«Мертвець» Дмитро Малиновський, швейцарський підданий Олег Цюра, «криптобізнесмен» Сергій Тронь, олігарх Дмитро Фірташ. Ці імена спливли в контексті чергового гучного скандалу на Одеському припортовому заводі.
Журналіст Андрій Коваленко у своїй колонці на Цензор.НЕТ пише, що на тлі фінансових проблем та тривалого простою Одеський припортовий завод (ОПЗ) провів два непрозорі тендери на постачання газу – ключового ресурсу для відновлення виробництва аміаку та карбаміду. В результаті завод уклав контракти з маловідомими фірмами, що не лише не вирішило його проблеми, а й посилило ситуацію, поставивши під загрозу безпеку та стабільність роботи газотранспортної системи країни.
Віталій Логінов: «каламутні» тендери та кримінальне минуле
Перший тендер, проведений ОПЗ 25 липня цього року, виграло маловідоме харківське ТОВ «Компанія «Агроторггруп». Ця компанія «засвітилася» лише 2022 року, коли опинилася серед покупців заарештованого російського аміаку, реалізованого на сумнівному аукціоні через непрозору товарну біржу. Як стверджує Андрій Коваленко, компанія не має ні досвіду, ні ресурсів для виконання такого великого контракту. Більше того, «Агроторггруп» не змогла виконати своїх зобов'язань щодо постачання газу, що призвело до проведення повторного тендеру у другій половині серпня.
Другий тендер було виграно компанією зі Львова – ТОВ «Укрнафтогазбуріння». Ця фірма також невідома на ринку, ліцензію на постачання природного газу було отримано лише у вересні 2023 року.
Цікавий факт: у компанії відсутня працюючий офіційний сайт, наявність якого є обов'язковою умовою для отримання вищезгаданої ліцензії, що вкотре підкреслює сумнівність участі цієї компанії в таких значущих тендерах. Примітно, що «Укрнафтогазбуріння» записано на львівського байкера та співвласника ФК «Лужани» Мазура Михайла Ярославовича.
За інформацією автора, за непрозорими тендерами стоїть Віталій Логінов – неформальний радник голови Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОДХК). Логінов також контролює «Сумихімпром» та має вплив на управління ОПЗ. На думку автора, ця інформація посилює підозри у корупційній складовій угод, вказуючи на можливі схеми щодо виведення державних коштів через фіктивні контракти та компанії-прокладки.
Підозра посилює і той факт, що, як з'ясували [гучні справи], Віталій Логінов пов'язаний з одним із переможців тендерів на ОПЗ – вищезгаданим ТОВ «Компанія «Агроторггруп». За даними сервісу Clarity Project, гендиректором та кінцевим бенефіціаром компанії записана Балюк Ольга Володимирівна. До 10 лютого цього, 2024 року, Ольга Балюк була керівником іншого ТОВ – «ЛТ-ресурс». Основний бенефіціар цієї компанії – Логінов Віталій Вікторович. Очевидно, що у «Агроторггруп» Балюк – «фунт» Віталія Логінова.
Пікантності ситуації додає той факт, що ТОВ «Агроторггруп» фігурує у кримінальному провадженні №72022000410000003, відкритому детективами Бюро економічної безпеки 5 квітня 2022 року за фактом ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах.
Більше того: Логінов Віталій, за інформацією порталу «Судова влада України», фігурував у статусі підозрюваного у кримінальному провадженні №12016220000000106, зареєстрованому 03.02.2016 року за фактом заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.
Віталій Вікторович навіть деякий час перебував у розшуку у статусі особи, яка ховається від правосуддя.
Але, судячи з документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ту справу було поховано – Віталій Логінов уникнув не те що обвинувального вироку, а суду взагалі.
Як пише Андрій Коваленко, основна проблема полягає в тому, що обидві компанії з орбіти Логінова, які виграли тендери, не мають необхідних коштів для оплати газу, що поставляється. Натомість вони намагаються отримати газ із газотранспортної системи України (ГТС) без авансової оплати, що призводить до розбалансування системи та створює загрозу для її стабільності. Більше половини споживаного газу не оплачується, що вказує на порушення правил постачання і може призвести до значних збитків для держави.
Гарантії, внесені компаніями-постачальниками, не покривають обсяг споживаного заводом газу, але при цьому виробництво на ОПЗ продовжується, незважаючи на фактичну відсутність оплати. За нормальних умов завод мав бути зупинений до вирішення питання з оплатою, але цього не відбувається, що викликає питання до керівництва оператора ГТС України.
Більше того, ціна на газ, зафіксована на рівні 17 254 грн за тисячу кубометрів, значно нижча від поточних ринкових, які починаються від 18 800 грн. Однак, оскільки постачальник газу не має власних запасів, виникає обґрунтоване питання: за рахунок яких механізмів покриватиметься цінова різниця, особливо з урахуванням того, що фінансові ресурси постачальника обмежені, якщо вони взагалі існують?
Олег Цюра, Дмитро Фірташ, Сергій Тронь та російські «бабки»
У вересні 2024 року ОПЗ підписав експортні контракти на постачання 300 000 тонн аміаку та 360 000 тонн карбаміду із загадковою швейцарською фірмою UCG Trade AG. Договори містять численні аномалії: у них не вказано ціни на продукцію та терміни виконання, а агентування судів передано маловідомій компанії з Миколаєва. Фінансові розрахунки за контрактами проходять через рахунки в Revolut - стартапі, що не є банком, що викликає додаткові питання про надійність угоди.
Примітно, що адреса компанії UCG Trade AG, зазначена у контракті з ОПЗ, відрізняється від адреси, зазначеної в офіційному реєстрі швейцарських компаній. Це вказує на можливе повторення схеми, використаної у 2015 році з фірмою Expotrade Global, коли для шахрайських дій була створена компанія-клон (на цьому епізоді ми зупинимося трохи докладніше нижче).
Aschwin Saravanan, який підписав від UCG Trade AG багатомільйонні контракти з ОПЗ, був призначений на посаду рівно за день до підписання. Aschwin Saravanan – стажер-інтерн з Індії, який проходив практику в хоум офісі компанії, пов'язаної з громадянином Швейцарії Олегом Цюрою, якого він змінив на посаді гендиректора UCG Trade AG.
Олега Цюра, який сховався в UCG Trade AG за спиною молодого індуса, раніше було помічено в афері з продажу ільменіту Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) в окупований Крим через німецьку компанію в обхід санкцій. Олега Цюра також було помічено у зв'язках із Сергієм Байраком, фігурантом справ з махінацій навколо Фонду державного майна України.
У цих справах особливе місце займають епізоди масштабних розкрадань в ОГХК та Одеському припортовому. Згідно з матеріалами слідства, тепер уже колишній голова ФДМ Дмитро Сенніченко щомісяця забирав собі в гаманець $200 тис. від роботи державних підприємств Одеського припортового заводу та Об'єднаної гірничо-хімічної компанії.
Окрім Байрака, у цих справах фігурує Денис Горбуненко – він, як і Сергій Байрак, вважається довіреною особою опального олігарха Дмитра Фірташа.
Дмитро Фірташ – багаторічний бенефіціар корупційних угод навколо Одеського припортового та ОГХК.
Тут варто пригадати, що Олег Цюра не завжди був кінцевим бенефіціаром UCG Trade AG. За даними сервісу North Data, до березня 2023 року компанію контролював Ігор Боровіков.
Ігор Боровиков – російський мільйонер, засновник компаній Noventiq та Softline. Вважаючи за краще життя на Заході і щоб не потрапити під санкції, Боровиков після великомасштабного вторгнення країни-агресора в Україну «зрікся» всіх своїх бізнесів, пов'язаних з Росією. Причини, що спонукали його витий також з UCG Trade AG, можуть навести на підозри, що бізнес цієї компанії якось пов'язаний із країною-агресором.
Олег Цюра стояв за іншою «каламутною» швейцарською конторою – White Rock Management AG. У громадській площині її засновником заявляє себе ще один персонаж із сумнівною репутацією – Сергій Тронь.
Сергій Тронь, український бізнесмен, пов'язаний із майнінговими криптосхемами, використовує фірму White Rock Management для сумнівних криптоінвестицій; його діяльність викликає сумніви через непрозорість фінансових операцій та неоднозначних бізнес-партнерів, таких як брати Аркаллаєва. Зокрема, його компанія була пов'язана з шахрайством та контрабандою майнінгового обладнання. Крім підозрілих криптоінвестицій, його бізнес пов'язують із серією банківських махінацій. Наприклад, у 2014 році через його діяльність у CityCommerce Bank з банку було виведено десятки мільйонів євро. /Докладніше читайте у статті «Прогорілий банкір Сергій Тронь та примарна криптоімперія»/.
Дмитро Малиновський: шахрай, що повстав із мертвих
Журналіст Андрій Коваленко пише, що безпосередньо продажем у компанії UCG Trade AG займається Нестеренко Володимир, рекомендований директору ОПЗ Юрію Ковальському як: «начальник відділу продажів, є моєю людиною останні 20 років». Цю рекомендацію директору надав Дмитро Малиновський.
За інформацією джерел автора, цей персонаж особисто веде переговори з керівництвом ОПЗ щодо схем з газом та добривами, використовуючи свої зв'язки у тіньовому бізнесі. А вони в нього явно серйозні.
У минулому Дмитро Малиновський був причетний до масштабних афер, включаючи крадіжку 14 мільйонів доларів у компанії Dreymoor, а також підробку документів про власну смерть.
Як ми писали раніше, у далекому 2007 році Дмитро Малиновський провернув в Одесі аферу з місцевим стадіоном "ЦСК", який належав Міноборони. Факт шахрайства помітили лише через п'ять років – у 2012-му. 2014-го Малиновський Дмитро постав перед судом. Процес буксував. Понад місяць засідання зривалися повідомленнями про замінування приміщення суду, доки обвинувачений Малиновський не зник.
18 серпня 2014 року Дмитро Малиновський знову не прийшов на чергове судове засідання. Того дня оперуповноваженому, який виконував рішення суду про примусовий привод, за місцем проживання обвинуваченого двері ніхто не відчинив, а охоронець повідомив, що Малиновський там не проживає. Адвокат у суді стверджував, що його клієнт удома і не знав про судове засідання. Того ж дня ухвалою Київського районного суду Одеси Малиновського оголосили в розшук.
У 2015 році Алла Малиновська звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті свого чоловіка Дмитра, з якою була одружена з 2005 року. Жінка стверджувала, що 18 серпня 2014 року Дмитро Малиновський подався на судове засідання, але додому так і не повернувся.
За її словами, 17 листопада 2014 року невідомий через консьєржа будинку передав картонну коробку, в якій було свідоцтво про смерть чоловіка та попіл. З наданих Малинівських документів випливало, що її чоловік загинув 25 жовтня 2014 року на території міста Луганська, окупованого російськими військами та сепаратистами.
20 листопада 2014-го Алла Малиновська нібито провела поховання урни з нібито прахом цього пройдисвіта. Також вона стверджувала, що зверталася із заявою до поліції, але їй відмовили у відкритті справи. У зв'язку з АТО дані про смерть Малиновського не внесли до державного реєстру, і дружина просила визнати факт смерті через суд. 12 травня 2015 року суд позов задовольнив виходячи з наявності свідоцтва про смерть та факт, що сім'я нібито здійснила поховання покійного.
Але, як писав Олігарх, на початку 2016-го прокуратура разом зі слідчими Національної поліції провели обшук будинку батьків Дмитра Малиновського. Вилучили комп'ютерну техніку, телефони та сім-карти. На одному з телефонів було знайдено закриту абонентську групу, в якій Дмитро Малиновський спілкувався з батьками. Окрім повідомлень він надсилав відео та фото замку у Франції, який придбав 2015-го (вже після своєї «смерті») на люксембурзьку фірму і який пізніше заарештують французькі жандарми.
Навесні 2015 року, фактично перебуваючи у статусі покійника, Дмитро Малиновський та деяка особа на прізвище «Н», назвавши себе представниками компанії Expotrade Global Limited, уклали договори на постачання компанії Dreymoor Fertilizers Overseas Pte Ltd 20 тис. тонн карбаміду та аміаку . Отримавши від іноземців 12,77 млн. євро, Дмитро Малиновський і «Н» зникли. Пізніше з'ясувалося, що було дві компанії під назвою Expotrade Global Limited. Сінгапурська компанія уклала договір із фірмою з Белізу. А з ОПЗ договір мала однойменна компанія Expotrade Global Limited із Гонконгу, до якої Дмитро Малиновський із подільниками стосунку не мав.
Але не варто думати, що в Dreymoor Fertilizers Overseas сидять «лошари», які не знають, кому саме переказують гроші. По-перше, як випливає із судових документів, ця компанія сама є фігурантом кримінальних проваджень з низки епізодів корупційного «схематозу» на Одеському припортовому. Так само, як і Expotrade Global Limited.
По-друге, там чудово знали Діму Малиновського з Одеси та його спільників. Про що свідчать судові документи. З компашкою шахраїв, до якої входив Дмитро Малиновський, Dreymoor Fertilizers Overseas працювала п'ять років до «кидка», спільно «нагріваючи» державний Одеський припортовий завод на астрономічні суми.
А «кидок», зважаючи на все, стався зі збігом обставин. 2015-го Генпрокуратура почала активно розкручувати «схеми» навколо ОПЗ – було зрозуміло, що їх прикриють, а причетних почнуть смикати в рамках кримінальних проваджень. Додайте сюди той факт, що Малиновського «торбили» в іншій кримінальній справі настільки наполегливо, що йому довелося прикинутися мертвим. Тому його кодло вирішило зірвати банк та залягти на дно в Європі. Поки що не відкрилося нове вікно можливостей.
