Українська податкова часто упереджено трактує норми контролю трансфертного ціноутворення на свою користь.
Податкове законодавство не обмежує платника податків використанням лише однієї бази даних для порівняння цін на експорт залізорудної сировини. Тому застосування виключно норм Platts податковими органами є помилкою.
Про це написав директор практики з трансфертного ціноутворення Deloitte в Україні Олександр Ямпільський.
Він зазначив, що український бізнес часто звертається до судів, щоб скасувати такі донарахування, і вже є чимало випадків успішного оскарження рішень податкових органів. Висновок суду у цих справах свідчить, що метод порівняння цін на основі Platts має бути застосований лише тоді, коли він є таким самим надійним, як і метод рентабельності.
При цьому суди наголошують: тягар доведення лежить на податкових органах. Тому якщо компанія провела якісний аналіз, то податкові органи повинні спочатку оскаржити її підхід, і тільки потім застосовувати власний метод.
«Однак деякі суди підтримують позицію податкових органів, стверджуючи, що зазначені аспекти не такі важливі. Один із судів висловив позицію, що для порівняння цін на експорт залізорудної сировини потрібно використати лише одну базу даних, а саме Platts. Податкове ж законодавство не обмежує платника податків лише одним джерелом інформації, а припускає широкий вибір джерел», — повідомляє Ямпольський.
Він зазначає, що така позиція підтверджена і міжнародною практикою, а саме Керівництвом ОЕСР (першоджерело правил трансфертного ціноутворення).
«Посібники не згадують про необхідність застосування жодного джерела інформації, жодного методу для аналізу. До речі, навіть українські податкові органи не завжди використовують одне й те саме джерело інформації під час своїх перевірок», — резюмує експерт.
