Чому українські приватні компанії не залучають до будівництва фортифікацій. Однією з причин є бюрократія, ще однією може бути елементарний страх.
Розповідає військовий інженер.
Останнім часом багато говорять про фортифікацію оборони. У виданні Texty.org.ua поговорили про них зі спеціалістом — військовим інженером, який, за його словами, копає на війні з 2022 року. Співрозмовник видання служить у Державній спеціальній службі транспорту (ДССТ). Це військове формування, яке безпосередньо підпорядковується Міністерству оборони. Нині його головне завдання – копати лінії оборони. На його прохання у виданні не вказують його ім'я.
Не знали, як копати
Я почав займатися зміцненнями з липня 2022 року. Тоді ми, щоправда, виконували ці роботи з фортифікації сил оборони свого міста та області. Спочатку робили кругову оборону нашого міста, потім кругову оборону усієї області. Коли в листопаді 2022-го росіяни втекли з правого берега Дніпра, ми пішли вздовж річки звільненими територіями у бік Херсона. І влітку вже працювали довкола Херсона, створюючи фортифікацію.
Нині ми дуже посилено працюємо на запорізькому напрямі. Коли це все починалося 2022-го, ми не мали жодних проектів укріплень, взагалі нічого не мали за фортифікаціями.
Доходило до того, що коли треба було копати перші протитанкові рови, то навіть не могли знайти якоїсь прикладної інформації про це. Все, що знаходили, — радянські копали так під Москвою під час Другої світової війни або німці копали так.
Не було жодних норм, нічого. Але коли в середині літа 2022 року нам надійшли перші вогневі споруди — бетонні ДОТи, з ними надіслали й проекти. Нам видали всю ту документацію, сьогодні цей проект ще доопрацьовано з огляду на досвід воєнних дій останнього часу.
Коли все це почалося, кожна громада намагалася сама обкопати себе. 2022 року щось обкопували за підтримки громад, сил оборони різних міст. Під це вирізняли спеціальну техніку: екскаватори, самоскиди. Все це надавали військовим.
Я почав займатися зміцненнями з липня 2022 року. Тоді ми, щоправда, виконували ці роботи з фортифікації сил оборони свого міста та області. Спочатку робили кругову оборону нашого міста, потім кругову оборону усієї області. Коли в листопаді 2022-го росіяни втекли з правого берега Дніпра, ми пішли вздовж річки звільненими територіями у бік Херсона. І влітку вже працювали довкола Херсона, створюючи фортифікацію.
Нині ми дуже посилено працюємо на запорізькому напрямі. Коли це все починалося 2022-го, ми не мали жодних проектів укріплень, взагалі нічого не мали за фортифікаціями.
Доходило до того, що коли треба було копати перші протитанкові рови, то навіть не могли знайти якоїсь прикладної інформації про це. Все, що знаходили, — радянські копали так під Москвою під час Другої світової війни або німці копали так.
Не було жодних норм, нічого. Але коли в середині літа 2022 року нам надійшли перші вогневі споруди — бетонні ДОТи, з ними надіслали й проекти. Нам видали всю ту документацію, сьогодні цей проект ще доопрацьовано з огляду на досвід воєнних дій останнього часу.
Коли все це почалося, кожна громада намагалася сама обкопати себе. 2022 року щось обкопували за підтримки громад, сил оборони різних міст. Під це вирізняли спеціальну техніку: екскаватори, самоскиди. Все це надавали військовим.
— Я так розумію, чи на передовій проблемно працювати з технікою?
Так звичайно. Я вже казав, що ми здобули нову землерийну техніку. На сьогодні у цій техніці жодного цілого скла немає. Є в нас і поранені, контужені. Наварюємо на техніку додатковий захист, але ризик залишається. На такій відстані, де ми працюємо, нас дістають і FPV-дрони, будь-яка польова артилерія.
Приватні фірми: росіянам копають, нам бояться
— А як це має виглядати в ідеалі?
Не знаю як в ідеалі, але можна подивитися, як це зараз налагоджено у наших ворогів. Коли росіяни ще штурмували Авдіївку, перед коксохімом там був залізничний насип. Ось поки вони штурмували цей насип, у них за спиною на відстані 8 кілометрів фортифікацію робила ростовська будівельна фірма, яка будує в області дороги.
Тобто ще бої не закінчилися, а цивільні приватні фірми їм уже будували захисні споруди на випадок, якщо в них нічого не вийде і їм треба буде відкотитись. Як тільки вони перейшли через цей насип і вийшли безпосередньо на коксохім, вже за насипом їхні інженерні війська копали лінію оборони. І відстань до наших військ від їхніх інженерних військ була лише 2 кілометри.
Отак і в нас має бути. Слідом за штурмовими підрозділами повинні йти інженерні війська, за ними повинні йти ми і теж копати фортифікацію, а вже за нами повинні йти цивільні компанії та будувати на більшій відстані в безпечніших умовах і не так поспішати, як ми.
— Чи маємо взагалі практику залучення приватних компаній?
Я з таким не стикався. Було лише 2022 року, коли окремі громади домовлялися з приватними компаніями та орендували у них техніку. Більше про якусь участь приватних будівельних структур у будівництві оборонних споруд я не чув.
— Проблема у певних бюрократичних процедурах?
Ну, звичайно, їм треба пройти тендер. Але не лише це. Наприклад, одразу після звільнення Херсона нам поставили завдання відновлювати там сховища. Я запитував місцевих адміністрацій: а чому, власне, цим не зайнятися приватним структурам?
На що мені відповіли, що, по-перше, це тендери (багато компаній не хочуть брати участь у державному тендері, бо це передбачає багато роботи з документами, для цього часто потрібні фахівці, яких не вистачає, а результат не гарантований. — Ред.) , а по-друге, просто не хочуть приватних структур цим займатися.
Або ще один приклад: 2022 року я робив другу лінію оборони досить далеко від супротивника — кілометрів 15. У нас зламався екскаватор, який був ще на гарантії. Так ось, сервісна служба відмовилася їхати до нас його ремонтувати. Це загальніша проблема.
Я знаю деякі компанії виробництва, які мають можливість працювати на оборонку, але бояться цим займатися. Бояться, що хтось здасть їхні координати, що з їхнього виробництва прилетить. І такі випадки трапляються.
— Чи можуть якось фортифікаційні укріплення захистити від КАБів?
КАБи - страшна річ. Особливо півторатонні, проти них нічого не допомагає. Вони розносять усі. Очевидно, з КАБ треба боротися іншими способами, не інженерними.
Все вирішує час
— Що зараз ще варто зробити для підвищення нашої обороноздатності?
Варто зараз зробити ревізію всіх тих оборонних споруд, які були побудовані в останні роки, де треба їх добудувати, дообладнати, зміцнити деревом, зробити водовідведення, дренажі — це точно мало б сенс. Якщо окоп викопали в землі і він нічим не укріплений, то через три місяці він уже обсипається і перестає бути повноцінним окопом.
— Чи є сенс якось реконструювати позиції, які були вириті в глибокому тилу навколо Києва, наприклад?
Ну якщо нас час від часу лякають тим, що незабаром черговий наступ з Білорусі, то що простіше провести ревізію і дообладнати укріплення чи будувати нове?
— Чи є сенс і чи вистачає в нас можливості зробити аналог «лінії Суровікіна», яка зупинила наш наступ?
Наразі суцільної лінії як такої немає, всі копають ВОПи — взводні опорні пункти. Тобто взвод займає певну ділянку фронту, це приблизно півкілометра, де будуються певні оборонні споруди: бліндажі, бійниці, якщо треба, капоніри, потім йде розрив, а далі наступний опорний пункт. І так фронт закривається. Звичайно, такі речі, як протитанковий рів копаються суцільною лінією, у нього розривів немає.
— А наскільки зараз реально та доцільно будувати нам такі багаторівневі оборонні споруди, які, наприклад, були на лінії Мажино?
Я не знаю, чи потягнемо ми таке економічно. А навіть якщо потягнемо, знайдемо на це багато, дуже багато коштів, то тут ми спираємося на ще одну проблему — у строки будівництва таких споруд. Ми зараз перебуваємо у тому періоді, коли все вирішує час.
Є реальні терміни навіть для того, щоб заготовити бетон, який, наприклад, набирає 60% своєї міцності 28 днів. Ось ви залили бетон у спеціальну форму, і він лише через 28 днів набере свою міцність, близьку до проектної. Тому скільки б не було грошей, як кажуть у нас у будівельників, роботу не обдуриш.
Головне – ефективний ремонт техніки
Також журналісти поговорили з офіцером Євгеном К., який ще нещодавно працював в інженерному підрозділі
Свого часу я працював у інженерному підрозділі. У нас було два екскаватори, тобто техніка справді була. Усі над ними дуже тремтіли — раптом зламається один, або щось прилетить — і робота стане, чи йтиме набагато повільніше, поки відремонтують. Це справді є проблемою.
Щодо того, хто ближче копає до лінії зіткнення, на жаль, росіяни копають ближче. Сам бачив, як вони копали кілометрів за чотири від лінії. Щодо наших — ближче, ніж на 8 кілометрів, я не бачив, щоб підходили. Але цьому є цілком логічні пояснення.
По-перше, у них перевага в аеророзвідці — у небі постійно висить до десятка «Орланів». Вони по-друге, у них перевага в артилерійських снарядах. .А у нас снарядів дефіцит як завжди, і вони це знають, що ми не витрачатимемо Вони можуть це собі дозволити, а ми — ні.
Основне питання — щоб був ефективний ремонт техніки, були запчастини, і була налагоджена можливість швидко поміняти зламаний екскаватор на працюючий. Зараз реально люди бояться за техніку, бо потім нову невідомо скільки чекати, як отримувати, як її списувати. Тому дуже близько до ворога її не відправляють. Техніка зараз дуже цінується.
