Негативний кадровий відбір у державній енергетичній сфері та суцільна монополія

У своєму крайньому інтерв'ю екс-глава НЕК Укренерго Володимир Кудрицький заявив про очевидну, але важливу річ:

Можна констатувати, що наразі залишився лише один центр відповідальності в енергетиці. Це Міненерго.

Що мають на увазі?

Наразі міністр енергетики Герман Галущенко формально чи понятійно контролює майже всі ключові держоргани та підприємства в електроенергетичній сфері.

Включно з тими, які в законі декларуються як незалежні.

Цікаве спостереження із спілкування з учасниками енергетичної сфери: більшість підлеглих міністрів є фігурантами досудових розслідувань.

Навіть, якби вони в якийсь момент і хотіли б ухвалити рішення за власним розумінням, а не за вказівкою, спущеною по вертикалі ВП – Міненерго, одразу отримали б підозру.

Знаючи це, люди зі своїм стратегічним баченням не хочуть докладати зусиль для того, щоб обійняти ключові посади в енергетиці. Все одно виконуватимеш, що скажуть.

Лояльність важливіша за компетентність.

Що контролює Міненерго?

Енергетичний регулятор. Нацкомісію регулювання енергетики (НКРЕКУ) з початку серпня очолює Юрій Власенко, який до того був заступником міністра.

Із 6 членів НКРЕКУ четверо орієнтуються на Міненерго.

НКРЕКУ – це правила ринку, тарифи для енергокомпаній та споживачів.

Найбільша генкомпанія – Енергоатом, де Галущенко працював до призначення міністром.

Компанія забезпечує більше половини споживання е/е у країні.

2023 року мала виручку 150 млрд грн. Потенційно матиме великий прибуток і шукає, як його витратити на будівництво нових блоків АЕС.

Також є ідея передати Енергоатому постачальників е/е для населення тих областях, де вони належать державі.

Державна інспекція ядерного регулювання (ДІЯР), яка видає дозволи на реалізацію проектів Енергоатому.

Її очолює Олег Коріков, якому у червні міністр матом вказував, що робити на засіданні профільного комітету Ради.

Зручно, коли оператор проектів і контролер підпорядковані одному центру.

Державна біржа Оператор ринку, що адмініструє найважливіші сегменти електроенергетичного ринку – РСВ та ВСР.

Компанію очолює Олександр Гавва – екс-радник міністра та колишній підлеглий Юрія Власенко.

Адміністратор розрахунків за «зеленим» тарифом – гарантований покупець. Його очолює Артем Некрасов.

У серпні 2023 року, коли вийшло розслідування щодо виплати зеленого тарифу станціям брата Ростислава Шурми, які перебували в окупації, Некрасов медійно прикривав імідж заступника голови ВП.

Держінспекція енергетичного нагляду (Держенергонагляд). Донедавна її очолював Руслан Слободян, якого наприкінці липня було обрано членом НКРЕКУ у пулі «міністерських».

Державний вугільний трейдер Укрвугілля. Компанія купує вугілля держшахт для постачання на ТЕС та ТЕЦ. В ідеалі – державні.

З початку вторгнення її керівники є фігурантами досудових розслідувань, а деякі вже мають підозру.

Державний трейдер е/е – Енергетична компанія України (ЕКУ).

Її очолює екс-менеджер ДТЕК Віталій Бутенко, який до війни брав участь у каламутній схемі імпорту електроенергії з Білорусі.

Українські розподільчі мережі (УРС) – держхолдинг, до якого зібрано державні пакети акцій в обленерго.

Компанію очолює Артем Мартинюк. Її акції на 100% належать до Міненерго.

Таким чином, Міненерго виробляє, транспортує, постачає, продає електроенергію. Для цього створює правила і над цим здійснює контроль.

За цю монополізацію рішень рано чи пізно заплатить споживач е/е – і промисловість, і населення.