Нові шахрайські схеми в оборонці: заява про злочин

Як людина, яку свого часу шість років навчали виробляти боєприпаси, пам'ятаю, що мінометну міну вперше використали 1904 року під час облоги Порт-Артура.

З початку Першої світової війни її конструкція принципово не змінилася. Саме в такому вигляді міни різних калібрів майже 110 років виробляють десятки країн світу.

Зрозуміло, що на початку минулого століття логіка розвитку озброєння та зусилля військових інженерів різних країн практично одночасно призвела до подібних ідей. Тому в умовах відсутності в той історичний період Інтернету та інших каналів оперативного обміну інформацією неможливо на 100% встановити винахідника цього боєприпасу.

Але досі жодне джерело не згадувало серед винахідників мінометних мін діячів із Красилова Хмельницької області України.

І яке ж було моє здивування, коли дізнався, що саме ТОВ "Красилівський агрегатний завод", що входить до структури Укроборонпрому, "є власником" патенту №153506 на корисну модель "Міна для міномета"!

І що цей патент 12.07.2023 (!) зареєстровано у відповідному державному реєстрі України (https://sis.nipo.gov.ua/uk/search/detail/1747749/), та відомості про це опубліковано того ж дня у Бюлетені №28.

Це могло б залишитися якимось жартом та прикладом безпорадності “фахівців”, які зареєстрували таку “корисну модель” та оформили відповідний патент, але виявилося, що не все так просто.

Після термінової реєстрації “корисної моделі” та отримання відповідного патенту, небезкорислива група винахідників розпочала, за підписом директора ТОВ “Красилівський агрегатний завод” Процюка, розсилати українським підприємствам листи з попередженням, що “подальше виробництво вашим підприємством військової продукції відповідно до корисної моделі № 153506 (незалежно від калібру) можливе лише у разі укладання з ТОВ “Красилівський агрегатний завод” відповідного ліцензійного договору”!

І на додаток: “за продовження виробництва мін для мінометів (читай – для ЗСУ), тобто порушення авторського та суміжних прав, передбачено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України”.

Коли схлинули перші емоційні враження від чергової шахрайської схеми збагачення на війні, згадалася не лише історія міномету та боєприпасів до нього, але також і історія Національного органу інтелектуальної власності, який за роки незалежності багато разів змінював статус та назву, але так і не позбавився духу схематоза зрадника України Дмитра Табачника, який свого часу зробив із нього інструмент "інтелектуального рейдерства" та "інтелектуального рекету". Схоже, за цим призначенням він працює досі.

Те, що відбувається зараз за участю “красилівських винахідників” та “фахівців” Державної системи правової охорони інтелектуальної власності, грубо порушує норми Статті 7 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” та підриває довіру до України, яка з 25 грудня 1991 року року є учасником Союзу з охорони промислової власності, сформованого згідно з Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.

Одного цього достатньо, щоб на роки відкинути європерспективи та поставити під великий сумнів залучення іноземних інвесторів для повоєнного відновлення нашої країни.

Але головне, що ця організована злочинна діяльність, яка відбувається на тлі російської збройної агресії, має всі ознаки діянь, що перешкоджають виробленню боєприпасів для української армії і таким чином підривають обороноздатність нашої держави в умовах воєнного стану.

Якщо цих "винахідників" не зупинити, то завтра вони таким же шахрайським шляхом отримають патент на шкарпетки і заборонять їх виробляти.

Саме тому прошу Службу безпеки України вважати цю публікацію заявою про злочин.

Паралельно з цим раджу новому керівнику Укроборонпрому Герману Сметаніну якнайшвидше розібратися з кадровою спадщиною, що дісталася йому від попередників.

І насамкінець, до фахівців Національної комісії зі стандартів української мови: від терміна “власники прав”, що використовується у Законі України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” та багатьох інших, як на мене, пахне таким суржиком, що навіть вимовляти його складно .