Микола Мартиненко та Вищий антикорупційний суд. Чотири незабутні роки разом

У цій справі ВАКС 13 (!) вкотре призначав фігурантам безкоштовних адвокатів.

Наприкінці жовтня 2019 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) об'єднав дві справи щодо одіозного екс-нардепа Миколи Мартиненка та його поплічників. Саме виробництво передали до Антикорсуду ще на початку осені того ж 2019-го.

З того часу аж до 2022 року ВАКС розглядав ймовірні злочини Мартиненка в одному провадженні. Поки що не роз'єднав їх через систематичні та ймовірно узгоджені зловживання правами та затягування часу з боку представників захисту.

Це призвело до затягування розгляду до ВАКС до чотирьох років, а до цього він ще й майже рік слухався у Шевченківському райсуді.

За що судять Мартиненка, як змінилася поведінка захисту після початку розгляду у ВАКС, і чому суд досі не наблизився до вироку – розуміємо матеріал.

Що не так зробив Мартиненко?

Вперше про ймовірні злочини Мартиненка в Україні активно заговорили 2015 року. Видання Kyiv Post тоді опублікувало ексклюзив: законодавці стверджують, що українська влада захищає від швейцарських правоохоронців найвпливовішого Мартиненка, який тоді був заступником голови фракції “Народний фронт”.

Прокуратура Швейцарії підозрювала Мартиненка в отриманні $30 млн хабара, зокрема від представників компанії Skoda JS за укладення контракту на обслуговування ядерних реакторів в Україні у 2013 році. Це чеська ядерна інженерна компанія, яка є частиною підконтрольною Кремлю російської інженерної групи ЗМЗ. Сам Мартиненко тоді очолював паливно-енергетичний комітет Ради.

Швейцарські правоохоронці проводили розслідування з 2013 року, тоді ж вони звернулися за допомогою до України. Проте тодішній генпрокурор Шокін заявив, що жодних заяв не надходило. А Мартиненко, звісно ж, усі звинувачення відкинув.

Українське розслідування щодо дій Мартиненка та інших співучасників стартувало у грудні 2015 року. Це була одна з перших справді гучних справ НАБУ з початку його роботи.

Під час слідства детективи зібрали величезний масив доказів, куди входять сотні томів справи. Докази стосуються злочинної схеми, яку, ймовірно, організував Мартиненко у двох епізодах: заволодіння коштами ДП “НАЕК “Енергоатом” та ДП “ВостГЗК”.

У першому Мартиненко в 2009-2012 роках, ймовірно, міг заволодіти €6,4 млн, збільшивши ціни тендерних пропозицій на закупівлю обладнання для українських АЕС у компанії Skoda JS. В результаті "Енергоатом" переплатив цій компанії $6,4 млн, які потім були переведені на рахунки підконтрольної Мартиненко панамської фірми Bradcrest Investment SA та відмиті під виглядом плати за послуги.

Також слідство вважає, що у 2013-2016 роках ДП “ВостГЗК” закупило урановий оксидний концентрат у Казахстані через підконтрольну Миколі Мартиненко та Руслану Журило (на той час заступник директора ВостГЗК) австрійську фірму Steuermann. Таким чином було витрачено понад $17 млн. Закупівлю провели попри те, що держпідприємство мало забезпечити видобуток цієї сировини в Україні.

За результатами слідства у цій справі на лаві підсудних, крім самого Мартиненка, опинилися ще семеро фігурантів: директор “Схід ГЗК” Олександр Сорокін та його заступники Руслан Журило та Володимир Богданець, директор “Енергоатому” Валерій Васильков та директор відокремленого підрозділу Володимир Святненко, заступник голови "Нафтогазу" Сергій Перелома та представник фіктивної компанії Павло Скаленко.

Історія слухання ВАКС

Досудове розслідування тривало три роки, а обвинувальний акт щодо Мартиненка потрапив до Шевченківського суду лише 22 травня 2018 року. Там резонансну справу слухали більше року, і це відбувалося семимильними кроками.

За перші півроку судді розглянули половину понад 200 томів, а самі матеріали прокурори САП заносили на засідання ящиками. Суд призначав засідання майже щотижня, долучаючи їх один за одним, а захист у свою чергу напрочуд швидко їх коментував. Однак така швидка робота навряд чи могла свідчити про бажання обох сторін швидше дійти справедливого вироку.

За однією з версій, “турборежім” увімкнули, адже на горизонті виднівся початок роботи створеного у лютому 2019-го Вищого антикорупційного суду. На нього покладалися високі надії щодо якості судочинства, і саме туди за підсудністю мала перейти справа Мартиненка.

Однак, незважаючи на шалені темпи, справа таки встигла потрапити до ВАКС 2 жовтня 2019 року. Наступного дня було передано матеріали справи та визначено склад суддів, а вже 24 жовтня їх об'єднали матеріалами за обвинуваченими Скаленком та Святненком. На момент затримання обидва перебували у розшуку.

За нормами кримінально-процесуального кодексу, передача справи до іншого суду беззаперечно означає початок слухань із нуля, тому весь “прогрес”, досягнутий за більш як рік Шевченківським судом, було втрачено.

І не дивно, що після початку розгляду справи у ВАКС захист кардинально змінив свою поведінку та всіляко намагався затягнути процес. Дійшло до того, що судді Федорак, Строгий і Маслов, які й розглядають справу заволодіння коштами ДП “НАЕК “Енергоатом” та ДП “ВостГЗК”, були змушені двічі, у 2020 та 2021 році, подавати до Офісу Генпрокурора та Вищої ради правосуддя повідомлення про втручання у діяльність суддів, що здійснюється захисниками.

Зокрема, в останньому повідомленні йшлося про систематичні прогули захисників без поважних причин, порушення порядку в залі суду, безпідставні відводи, подання повідомлень про скоєння суддями злочинів і навіть загрозу подати проти суддів позов про захист честі та гідності.

У цій справі ВАКС 13 (!) раз призначав фігурантам безкоштовних адвокатів – часто це відбувалося через постійні та ймовірно узгоджені відмови обвинувачених від попередніх адвокатів.

Цікаво, що один із фігурантів, заступник директора “Схід ГЗК” Руслан Журило, взагалі мобілізувався до лав ЗСУ у березні цього року. Тому суд виділив окремо та зупинив провадження щодо нього. До речі, те саме зробили і в окремій справі про зловживання на ДП “ОГХК”, де Журило разом із його заступником Юрієм Перцевим звинувачують у завданні 300 млн грн збитків держпідприємству шляхом продажу руд, що містять титан, за заниженими цінами через посередників.

Дії захисту викликали непоправне затягування із остаточним рішенням аж на чотири роки, а дослідження понад 300 томів об'єднаної справи та допит численних свідків, який триває досі, ставить питання про те, коли справа нарешті вийде на фінішну пряму.

Зараз ВАКС намагається прискорити процес розгляду, щоб дотриматися розумних термінів судового розгляду. За цією мотивацією минулого року у справі роз'єднали два епізоди – розкрадання на ДП “Енергоатом” та ДП “СхідГЗК”.

Але який би темп справі не намагалася поставити колегія суддів, справи проти Мартиненка та його поплічників досі перебувають на етапі дослідження доказів. До вироку там ще далеко, адже йому передують дебати сторін та останнє слово обвинувачених, а переривати чи прискорювати учасників процесу на цих етапах закон прямо забороняє.

Transparency International Ukraine очікує на конструктивний розгляд справи з добропорядною поведінкою її сторін. Надія на те, що свої п'яті роковини справу вже не святкуватиме.

А спостерігати за процесом та оцінювати його далі можна буде вже на наступному засіданні у листопаді – після того, як колегія суддів винесе вирок екс-нардепу Олександру Онищенку та його “фінансовому директору” Олені Павленко у знаменитій “газовій справі”.