Слова “Янукович”, “Сім'я”, “Саша-стоматолог”, “Межигір'я” – всі вони асоціюються з минулим, яке здається вже далеким, особливо у контексті поточної війни в Україні. Однак, незважаючи на це, ця реальність не зникла, і уламки зруйнованої корупційної будівлі, що залишилися після Майдану, продовжують псувати життя України.
Отже, все по черзі. У далекому 2015 році харківське державне підприємство “Електроважмаш” уклало кредитний договір із банком “Юнісон”. Навряд чи хтось із читачів згадає, що це за банк, бо він був невеликим і запам'ятався фахівцям ринку лише тим, що належав до сфери впливу Олександра Клименка. Був такий міністр доходів та зборів за Януковича. Ефективність цього “ефективного менеджера” визначалася дружбою із сином Януковича Олександром, чия ефективність у свою чергу визначалася не освітою стоматолога, а становищем спадкоємця. Загалом це була класична корупційна вертикаль, яка в Україні отримала назву “Сім'я”, і Клименко був її невід'ємною частиною.
Але після Майдану Нацбанк звернув увагу на те, що банк “Юнісон” має непрозору структуру власників, і той факт, що “джерела походження їх коштів не підтверджені належним чином”. Звісно, звідки були всі гроші розуміли, але такого терміну як “гроші сім'ї” в українському законодавстві немає, тому НБУ вчинив згідно із законом та ухвалив рішення про ліквідацію банку “Юнісон”. Топ-менеджмент цьому активно протидіяв, займаючись судовим спамом, і напирав на політичну складову дій Нацбанку. Що стосується "політичної складової", то тут навіть можна погодитися: фінансова структура, яка з'явилася завдяки цій "політичній складовій", впала відразу після того, як ця "складова" стала іншою. А судові позови скінчилися нічим – банк наказав довго жити.
Тепер повернемося до кредитної угоди з харківським “Електроважмашем”. Хто і чому підписав від імені державного підприємства договір із тоді вже токсичною фінансовою установою – друге питання. Можливо, правоохоронці із цим ще розберуться. Нині цікавою є подальша доля цього договору. Йшлося в ньому про два з половиною мільйони доларів. "Електроважмаш" перебував тоді в вельми жалюгідному стані, борг виплачував нерегулярно, договір продовжувався, в рахунок погашення був зарахований депозит "Електроважмашу" в "Юнісоні" ... Загалом, ця довга історія промислового гіганта, що дивом вижив, не так важлива. Важливо інше: у результаті борг становив 431 тис. доларів США. Саме ця 431 тисяча доларів фігурує у листі ліквідатора банку, який був направлений на адресу “Електроважмашу” у 2020 році. Запам'ятаємо цю суму.
На той час процедура ліквідації банку, що почалася в 2016 році, вже добігала кінця, і акціонери банку, сім кіпрських компаній, отримали права на майно, що залишилося, в числі якого був борг “Електроважмашу”. Сам по собі цей фінт з передачею майна ліквідованого банку є з погляду закону сумнівним, тому що для цього існує чітка процедура, за якою насамперед банк має розрахуватися зі своїми кредиторами, а вже потім ділити інше. Але далі все стало ще цікавіше.
Борг "Електроважмашу" пішов "у вільне плавання", приставаючи то "до берегів" комерційних структур (ТОВ "Сіквеструм", ТОВ "Фінансова компанія "Фалькон-Фінанс", "Мелігант Груп ЛТД"), то повертаючись знову до засновників. Навіщо це робилося не зовсім зрозуміло. Можливо, стояло завдання "відмити" ці зобов'язання від токсичного банку. Тим більше, це "плавання" обов'язку мало явно маніпулятивний характер. Справа в тому, що в усіх структурах, які ненадовго ставали кредиторами, власником чи керівником була одна і та сама людина – якась Оксана Чепіжко. Вона ж діяла від імені засновників. Тобто вона передала права на борг від себе. Ситуація ця виглядає абсурдною і з погляду закону – Цивільний кодекс забороняє представнику вчиняти дії у своїх власних інтересах або на користь іншої особи, представником якої він є.
Пізніше, в ході судових суперечок, спливли ще два цікаві факти. По-перше, директори двох компаній заявили, що договір про передачу боргу, який став підставою для подальшого судового розгляду, вони не підписували. Тобто, мабуть, мала місце банальне підроблення підписів. По-друге, довіреності, які видали п'ять компаній, що залишилися для здійснення передачі прав, на момент укладення договору про переуступку боргу були недійсними. До речі – згадані доручення були видані та нотаріально засвідчені на території Російської Федерації!
Зрештою, внаслідок цих сумнівних маніпуляцій, права на борг “Електроважмашу” отримав один ФОП, той самий Чепіжко А.В. Так на сцені з'явилася скромна жінка-підприємець, яка вимагає повернути належні їй гроші. Нагадаємо, ці гроші вона не заробила, не успадкувала, вони ніколи їй не належали і цей борг з'явився шляхом сумнівних з погляду закону маніпуляцій.
Здавалося б, ідею піти з усім цим до суду, можна охарактеризувати двома словами - "слабоумство і відвага". Але відважна ФОП Чепіжко не побоялася труднощів, і навіть… збільшила суму боргу, який їй нібито належить.
Торішнього серпня минулого року Чепіжко звернулася до суду з вимогою повернути їй 1,7 мільйона доларів і 4,1 мільйона гривень, замість 431 тисячі доларів, про які нагадував “Електроважмашу” ліквідатор банку. При цьому Оксана Чепіжко послалася на висновки певної експертизи. Що в ній – невідомо. Можливо, в обґрунтуванні там фігурували світове зростання цін на нафту, плями на сонці, магнітні бурі… Як би там не було, у цьому питанні мав би розібратися суд, який би визначив обґрунтованість претензій.
Натомість почав розкручуватися маховик абсурду. Суддя Господарського суду Харківської області настільки увійшов до становища позивачки, що ухвалив рішення, що відповідач має повернути їй не лише те, що вона просить, а й 17 мільйонів гривень пені та відсотків, про які вона не просила.
Зазвичай суди у разі або задовольняють прохання позивача повністю, або зменшують суму, враховуючи обставини. Але з власної ініціативи збільшити суму позову – це безпрецедентне рішення.
Після низки перипетій, пов'язаних із реєстрацією в суді апеляції, вона все ж таки була прийнята судом, і тепер у рамках вже апеляційного розгляду справи проводиться експертиза обґрунтованості вимог відважної підприємниці. Йдеться і про розслідування кримінальної справи за заявою АТ “Українські енергетичні машини”. Щоправда, йде ні хитко ні валко. Хоча слідство могло відповісти на кілька цікавих питань. Наприклад – у чиїх інтересах діє пані Чепіжко?
Від назви "Юнісон" борг "Електроважмашу" як могли відмили. Але сама Оксана Чепіжко раніше працювала не лише у банку “Юнісон”. До цього вона була топ-менеджером у структурах однойменної фінансової групи, причому в той час, коли Олександр Клименко перебував на піку кар'єри, а Сім'я використовувала Україну як кормову базу. Та й зараз Чепіжко займає шикарний офіс у київському офісному центрі “Гулівер”, де проводились обшуки у рамках розслідування діяльності Клименка.
До речі, цікаво, що на сцені зненацька виник ще один персонаж – Костянтин Бриль, колишній голова Запорізької державної адміністрації. Він вступає в переговори “від імені та за дорученням” Чепіжка, особисто зустрічається та листується з юристами “Укренергомашин”, переконує, натякає, і взагалі виявляє усіляку зацікавленість. При цьому жодного формального зв'язку з Чепіжком і взагалі з цією ситуацією він не має. Тому залишається припустити, що його роль - "вирішувала", втім, "вирішувала" великого калібру.
Тим більше, життєвий шлях громадянина Бриля наводить на цю думку. Колишній високопоставлений ДАІшник, особистий помічник міністра МВС Кравченка, який застрелився, потім податкова, митниця, СБУ, чиновницькі крісла… Загалом, біографія у людини по-своєму унікальна – вона встигла попрацювати скрізь, і скрізь її супроводжували корупційні скандали. Перераховувати їх не будемо, кому цікаво, може погуглити. Правда Феміда до нього так толком і не дісталася. Єдине, за що вдалося його залучити, то це за неподання декларацій на майно. Щоправда, антикорупційний суд цю справу закрив і в пам'яті народної залишилася лише досить нескромна сума незадекларованого майна – 43 мільйони гривень.
Поява на сцені персонажа, який розпочинав свою кар'єру ще за Кучми, розквіт при Януковичі і навіть примудрився побути губернатором у післямайданній Україні, чудово характеризує рівень та глибину зв'язків людей, які мали намір вигризти з харківського промислового гіганта мільйони доларів.
Загалом, питання, чи Чипіжко діє сама чи за дорученням представників “Сім'ї”, якою колись служила вірою і правдою, залишається відкритим. Як і питання про те, куди планується спрямувати відсуджені гроші "Електроважмашу" - на особисті потреби скромної підприємниці або на підтримку тих, хто хоче на броні російських танків в'їхати в Україну? І головне – на чию підтримку у високих кабінетах розраховують люди, котрі прагнуть повернути нахабні корупційні схеми часів “Сім'ї”?
8 січня відбудеться чергове судове засідання, на якому буде розглянуто не сумнівні результати “експертизи від Чепіжка”, а висновки незалежних експертів, призначених судом. Швидше за все вони радикально утримають апетити позивача, і апеляційний суд винесе справедливе рішення, поставивши крапку в цьому карнавалі судового абсурду, захистивши державне підприємство.
