Оборот зброї в Україні все ж таки, схоже, вирішили лібералізувати. У середу, 19 березня, Верховна Рада 300 голосами підтримала у першому читанні законопроект "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України".
Документ стосується необхідності декларування незареєстрованої вогнепальної зброї із подальшим збереженням її у громадянина на період війни. Це не єдина законодавча ініціатива щодо легалізації зброї. Йдеться також про відміну кримінальної справи щодо незаконного зберігання та провадження зброї, за яку передбачено від трьох до семи років ув'язнення. Чому депутати виступають із такими ініціативами і які вони можуть мати наслідки
Останнім часом в Україні регулярно виникають ініціативи щодо пом'якшення ситуації зі зброєю на руках українців. Приводів для цього достатньо. Яскравий випадок стався на Київщині: 18 березня у селі Требухів у 40-річного мешканця знайшли будинки 1200 набоїв калібру 5,45 та 7,62 мм, 12 гранат, димову шашку та 2 ручні гранатомети. Чоловік начебто знайшов такий арсенал на колишніх окупованих територіях Броварського району. Тепер йому загрожує до семи років ув'язнення.
Проте вже найближчим часом такі справи можуть зникнути. Народні депутати законопроектом №11073 пропонують скасувати кримінальну відповідальність за зберігання та виготовлення зброї – вилучити із Кримінального кодексу статті 263 та 263-1.
Одна з причин – на прифронтових територіях людям потрібні засоби самозахисту.
“У нас за останні два роки щорічно близько п'яти тисяч кримінальних проваджень відкриваються з цієї статті, – каже “Апострофу” одна з авторів ініціативи, нардеп Олександра Устинова від фракції “Голос”, – але у воєнний час, коли на початку повномасштабного вторгнення людям роздавали зброю, їм це зараз засіб самозахисту”.
Замість в'язниці депутати пропонують залишити адміністративне покарання, тобто штрафи, значно збільшивши їх. Зокрема, до 960 – 2 280 грн за придбання, зберігання, носіння чи передачу зброї без відповідного дозволу. І від 17 до 34 тис. грн. за виготовлення, переробку чи ремонт зброї без ліцензії.
Усунути протиріччя
Друга причина, чому депутати хочуть прибрати кримінальне покарання – треба навести лад у законодавстві.
Нині в Україні дві паралельні норми щодо зберігання зброї. Стаття про штрафи – 190 Кодексу України про адміністративні правопорушення. І згадані статті 263 та 263-1 Кримінального кодексу.
Це відкривало великі можливості для маніпуляцій, корупції чи банально покращення статистики розкриття злочинів.
“Коли у людини на блокпоста вилучають три патрони, гранату чи пістолет, або якусь іншу зброю, то слідчий просто складає показник за статтею 263, дуже швидко отримує висновок експертизи, що річ призначена та придатна для проведення пострілу, отже, це зброя. Далі угода (зі слідством – “Апостроф”) чи умовний вирок, і показник для правоохоронців, що він розкрив тяжкий злочин”, – розповідає “Апострофу” про типову ситуацію юрист Асоціації власників зброї Віталій Коломієць.
Тож лише штрафи замість тюремних термінів мають відсіяти такі “дрібні” випадки.
“Якщо у слідчого не буде цієї опції легких показників і він вилучатиме зброю, то він матиме завдання перевірити на інші статті Кримінального кодексу. Наприклад, стаття 410 "Привласнення або крадіжка військового майна". І що ми в такому разі отримаємо? Замість формальних 5,5 тисяч кримінальних правопорушень за 263 статтею більше можливостей розслідувати реальні злочини, пов'язані зі зброєю”, – переконаний Віталій Коломієць.
Чинник злочинності
На поширення зброї серед злочинців це не повинне серйозно вплинути. За словами екс-глави МВС Володимира Поліщука, сама наявність зброї вже давно не є кримінальним чинником порушення кримінальної справи. Його розглядають переважно у комплексі з іншими можливими правопорушеннями.
“Якщо організована злочинна група існує, то правоохоронці повинні мати інші оперативні дані, інші докази, які ухвалить суд – про те, що за допомогою цієї зброї готувалися якісь злочини. Тобто головне тут не сама зброя, а злочин, який готуватиметься за допомогою цієї чи іншої зброї”, – зазначає колишній міліціонер.
Крім того, справді великі арсенали сховати не так вже й легко.
“Звичайно, приховати якусь зброю як важку зброю, це складно і це майже нереально. І правоохоронці також, я думаю, працюватимуть у тому напрямку, щоб такої зброї люди не мали”, – зазначає Володимир Поліщук.
Але є й інша думка. Для нормальної роботи правоохоронних органів потрібні ресурси – люди, техніка тощо. Нині ж вони більше зайняті боротьбою з російським агресором. На думку експерта з кримінального права Григорія Усатого, ініціатива нардепів не вирішить проблему та призведе до непередбачуваних наслідків.
Зберігання зброї – це так званий злочин. Людина з гранатою або автоматом вдома може ним ніколи не скористатися. Але ризик використання залишається. Особливо коли кількість стресу та психологічних проблем через війну зростає.
“У нас з'явиться дуже багато варіантів безкарного використання зброї на вулицях, зростання вуличної злочинності, та окрім військових загроз, які існують від зовнішнього ворога Росії, посиляться внутрішні небезпеки для тих громадян, які перебувають на неокупованих територіях. Замість того, щоб ухвалити відповідний спеціальний закон, пропонують гібрид, який не відповідає тим завданням, які ставляться – забезпечити безпеку українців”, – переконаний Григорій Вусатий.
Системне рішення
У більш тривалій перспективі МВС планує, що всю тяжку зброю на руках в українців зберуть, але після війни.
Законопроект про декларування вогнепальної зброї (№9583) пройшов перше читання 20 березня. Планується, що під час воєнного стану українці мають повідомити поліцію про її наявність. Однак під час воєнного стану її можна буде зберігати вдома, мабуть, для самозахисту. Більше серйозне озброєння, за планами депутатів, і надалі буде заборонено.
“Однозначно, що поза законом після війни – це гранатомети, вони мають бути обов'язково здані до підрозділів системи МВС”, – нещодавно повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
Загалом правила гри зі зброї на руках в українців має встановити інший масштабніший законопроект – “про право на цивільну вогнепальну зброю” (№5708). Він важливий не лише для українців, а й для наших союзників із міркувань безпеки.
“З мого спілкування з більшістю представників посольств, одне з перших питань – що ви робитимете зі зброєю. Тому що всі розуміють, що поки що у нас взагалі не врегульоване це питання. Досі третій рік повномасштабної та 10 років війни у нас немає закону про зброю”, – зазначає Олександра Устинова.
Законопроект перебуває у Верховній Раді з 2021 року. Проте найближчим часом, за даними редакції, на його прийняття не варто. Тому поки що отримання дозволів на зброю регулює звичайний наказ МВС за №622.
“Там найбільш серйозний камінь спотикання – це закріплення норм про придбання, зберігання та використання короткоствольної вогнепальної зброї. Це зброя прихованого носіння. Відповідно, збройове лобі пропонує легалізувати цей варіант та дозволити громадянам вільно купувати таку зброю. Очевидно, правоохоронці – проти, бо вони розуміють наслідки використання такої зброї. І профілактику від злочинів їм доведеться здійснювати”, – каже Григорій Вусатий.
Асоціація власників зброї має свою версію, чому законопроект “залежався”.
“Поліція та МВС хочуть зберігати монополію і на цей ринок, і на це правовідносини. Їм зараз все зручно. Навіщо людей, парламент слухати, коли ти сам своєю інструкцією регулюєш це, як хочеш. Визначаєш собі обсяг повноважень. Що ти можеш перевіряти, як ти можеш перевіряти, кому давати, кому не давати зброю”, – зазначає Віталій Коломієць.
