Створення військових підрозділів, які протистоятимуть російській окупації

Нардепи підтримують ідею демобілізації.

Майже через два роки після початку повномасштабної російської агресії в Україні почало обговорюватися питання демобілізації військовослужбовців . Зокрема, у Верховній раді зараз висуваються та обговорюються різні ініціативи, пов'язані з демобілізацією і викликають у суспільстві величезний резонанс. А один із документів, згідно з яким українські захисники можуть добровільно звільнитися з військової служби через 18 місяців після призову в умовах воєнного стану, вже зареєстровано у парламенті. Які перспективи у демобілізації, і як може позначитися на боєздатності країни – дізнавався “Апостроф”.

Демобілізація чи ротація?

В Україні звільнення з військової служби за власним бажанням під час військового стану законом зараз не передбачено, а термін служби для мобілізованих та контрактників не обмежений. Що, в принципі, логічно – йде війна, кожен багнет на рахунку. Особливо з огляду на проблеми з мобілізацією – якщо в перші дні повномасштабного російського вторгнення у військкомати стояли черги (і багатьох на фронт не брали), то зараз на фронті бійців не вистачає. Не те щоб катастрофічно, але негативна тенденція присутня.

“Зараз політикам треба бути дуже обережними із заявами щодо “демобілізації”, в умовах війни починати її небезпечно. Тут лише один варіант демобілізації: якщо країна вирішила капітулювати. Але це наш випадок. Логічніше говорити про ротацію, щоб військові мали можливість відпочити, набратися сил. Але вести демобілізацію за нинішніх умов – це небезпечне рішення. Навіть з урахуванням проведення “домобілізації”, потрібен час, щоб набрати людей, навчити їх, провести ротацію в частинах та з'єднаннях – на все це витрачаються місяці роботи. А ворог при цьому нарощує сили” , – сказав голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко у коментарі Апостроф TV.

Незважаючи на це, в українському політикумі обговорюються різні питання щодо впровадження механізмів демобілізації – через 18 чи 36 місяців після мобілізації. Наприклад, у парламенті вже зареєстровано законопроект №10294 “Про внесення змін до Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” про звільнення з військової служби під час дії військового стану військовослужбовців, які проходять військову службу на заклик під час мобілізації та вислужили встановлений законом термін служби”.

Ще один варіант вже умовної демобілізації – збільшення кількості днів відпустки чи більша ротація.

“Щодо ротацій, то вони є не всюди. Фактично люди воюють уже як два роки, а максимум, який вони мають, – це відпустка. Мій законопроект каже, що демобілізація можлива протягом трьох місяців із моменту подання рапорту. Тобто людина просто за один день не зможе залишити армію. Буде перехідний період, протягом якого його місце стане інший боєць. По-друге, це демобілізація за бажанням, а я точно знаю, що є військові, які продовжуватимуть воювати далі” , – каже “Апострофу” народний депутат, автор законопроекту №10294 Олексій Гончаренко.

Одним словом, просто так взяти та знекровити українську армію за допомогою демобілізації бажаючих цього бійців – ніхто, природно, не збирається.

Моральний стимул

Такі законопроекти про демобілізацію мають цілком відчутну користь. У ситуації, коли багато українців воюють вже майже два роки, чимало військовозобов'язаних усіма правдами та неправдами намагаються ухилитися від виконання обов'язку із захисту батьківщини. Тому що майбутнє їм бачиться у досить похмурих тонах. А тут кажуть – не хвилюйтесь, півтора роки – і додому. Одним словом – стимул.

“Середній вік мобілізованих – 40 років, люди видихаються – і фізично, і морально. Особливо коли розуміють, що мобілізація – це квиток в один кінець: або інвалідом повернешся, або в труні. Така перспектива справді лякає. Але коли є певний термін, то це надія. Так, відпустки є, все за законом – 30 діб на рік, які оплачуються. І за пораненням є відпустки, і за сімейними обставинами. Але хтось просто втомився і виглядає як в'ялений овоч. Який від нього толк? Якщо хочуть – їм треба дати звільнення. Тим більше, що в тилу теж потрібні люди” , – каже “Апострофу” Вадим, стрілець однієї з піхотних частин ЗСУ.

Але поки що в умовах, коли не вирішені глобально проблеми мобілізації, говорити про демобілізацію якось смішно. Яким би стимулом вона не була. Інші стимули: підвищення виплат військовим, збільшення грошового забезпечення для тих бійців, хто захоче воювати після 18 місяців – чомусь зараз не пропонуються. Одним словом, депутати зараз намагаються запрягати віз попереду коня.

“Не може йти лише один процес – демобілізація, без вирішення головної на сьогодні проблеми – мобілізації. Усі законопроекти на цю тему мають бути пов'язані, інакше це просто популізм. І треба прописати, що не просто демобілізація (мовляв, звільнився з військової служби – і все), а перехід у резерв. Як це було в АТО. Все-таки люди, які здобули значний бойовий досвід – це дуже цінні військові кадри” , – каже “Апострофу” політолог Олег Лісний.

Зараз як мінімум треба дочекатися анонсованих міністром оборони Рустемом Умеровим змін у галузі мобілізації.

"Робота рекрутингових центрів, одним словом, "мобілізація з людським обличчям", а не так, як зараз це відбувається ", - вважає Олег Лісний.

А питання з демобілізацією – це наступний крок. На даний момент це точно не поспіхом. Принаймні, у комітеті Верховної ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки цей законопроект №10294 багато хто навіть у вічі ще не бачив. Є справи важливіші.