Особливий статус польських фермерів і як це намагається використати Кремль для розколу

Політична вага фермерів у Польщі ґрунтується на кількох факторах: їхньому правовому статусі, системі підтримки фермерів та простій величині цієї соціальної групи. Їхні маніпулятивні твердження щодо українського зерна повторюють навіть адекватні політики та основні ЗМІ.

Журналісти видання “Тексти” детально вивчили статус, привілеї та політичний вплив польських фермерів. Їхні маніпулятивні твердження щодо українського зерна повторюють навіть адекватні політики та основні ЗМІ. З'ясовуємо чому.

Майже два місяці у Польщі триває протест фермерів, які вимагають від уряду та влади ЄС відмовитись від планів посилення вимог до сільгоспвиробників у рамках зеленої політики ЄС, а також встановити обмеження, якщо не повну блокаду, на сільгосппімпорт з України.

У рамках протесту фермери фактично “взяли у заручники” пункти пропуску на кордоні з Україною та завдають серйозного удару українській економіці. На відміну від решти території Польщі, де акції блокування відбуваються раз на 10-14 днів, кордон з Україною заблокований цілодобово та без перерви. У своїх діях фермери покладаються на свій особливий статус у польському суспільстві та свою надзвичайну привабливість як електоральну групу.

Політична вага фермерів у Польщі ґрунтується на кількох факторах: їхньому правовому статусі, системі підтримки фермерів та простій величині цієї соціальної групи.

Згуртована та активна група виборців

На перший погляд, у структурі польського суспільства фермери не є найбільшою соціальною групою. За останніми оцінками соціологів, вони становлять приблизно 10% населення сільської місцевості та близько 4% населення Польщі. За даними Головного статистичного управління Польщі, на IV квартал 2023 року кількість працівників фермерських господарств у Польщі становила 1,2 млн осіб.

Якщо припустити, що частина власників або працівників фермерських господарств має членів сім'ї, які там не працюють, але поділяють погляди своїх близьких, може йтися про кілька мільйонів виборців, тобто досить вагому групу для польської політики. У той же час про фермерів говорять як про досить гомогенну групу – консервативну із загальними уявленнями про свої права та соціальний статус.

Виняткові права на землю

На відміну від України у Польщі фермер – це не лише рід занять чи професія, це ще й певний правовий статус. Виявляється цей статус у кількох аспектах, найважливішими з яких є пільговий режим сплати внесків на соціальне страхування та привілеї на придбання сільськогосподарської землі.

Законодавство Польщі фактично визначає фермерство як окремий суспільний стан. Існує цей стан завдяки особливостям функціонування ринку земель сільгосппризначення та прямим згадкам фермерів у кількох фундаментальних для Польщі законодавчих актах, включаючи Конституцію. Формально країни діє ринок землі сільськогосподарського призначення, але дуже суворо обмежений і регулюється з метою недопущення скуповування сільгоспземлі іноземцями і представниками великого капіталу.

Відповідно до статті 23 Конституції Республіки Польща, прийнятої 1997 року, “основою аграрного устрою держави є сімейне господарство”. Розвинув це положення ухвалений у 2003 році, напередодні вступу Польщі до ЄС, закон про формування аграрного устрою.

У преамбулі закону прямо заявлено, що його призначення протидіятиме концентрації сільськогосподарської нерухомості. Закон запровадив норму, за якою першочергове право купівлі землі мали її орендарі, дав визначення сімейного господарства та запровадив межі землеволодіння до 300 га.

А страхи перед іноземним капіталом та покупцями з-за кордону були настільки великі, що польські переговорники домоглися дозволу на мораторій, який забороняв купівлю сільгоспземлі у Польщі іноземцями на строк до 2016 року. У 2016-му, коли термін дії мораторію добігав кінця, законодавці посилили норми щодо купівлі землі, ввівши механізм, за яким ділянку міг купити фактично лише фермер – мешканець громади, на території якої він розташовувався, із зобов'язанням обробляти його не менше п'яти років.

Ці норми дещо послабили 2023-го, збільшивши площу ділянки землі, яку дозволяли купувати не фермерам, до 1 га.

Отже, згідно із законом придбати землю сільськогосподарського призначення у Польщі площею понад 1 га може лише індивідуальний фермер. Звичайно, є певні винятки, здебільшого для ситуацій, коли землю купують держпідприємства або коли потрібно придбати ділянку під будівництво стратегічної інфраструктури, наприклад, енергетичні чи транспортні об'єкти. Землю можна отримати у спадок від члена сім'ї, який був фермером.

Звідси виникає поняття селян як правового статусу. За законом, фермер – це особа, яка є власником фермерського господарства та керує ним. Також статус фермера може отримати (і купити землю сільгосппризначення) людина, яка здобула освіту за відповідним профілем або пройшла офіційне платне стажування або навчання у фермерському господарстві. Також є законодавча вимога про те, що новий власник має обробляти землю не менше ніж п'ять років з моменту покупки.

Історичні передумови

Більшість нинішніх польських фермерів або їхніх предків отримали землю внаслідок двох великих аграрних реформ, що відбулися у Польщі у XX столітті.

У рамках першої реформи з 1920 по 1939 рік уряд викуповував землю у великих землевласників (зменшенню підлягали господарства, площа яких перевищувала 180 га), а також реквізувала землі інститутів, пов'язаних з імперіями, до яких належали польські землі до 1918-го, та створювала механізми її пільгової купівлі та програми безкоштовної роздачі.

Друга аграрна реформа, яку загалом провели між 1944 та 1950 роками, полягала у подальшому перерозподілі сільгоспземлі, яку вилучили вже безкоштовно у великих землевласників (у приватній власності дозволено було залишити землю особам, які володіли до 50 га землі), а також у розподілі земель на територіях, приєднаних до Польщі внаслідок Другої світової війни.

Було вилучено близько 6,1 млн. га земель, з них 3,7 млн. на територіях, приєднаних до Польщі в результаті Другої світової війни. Близько половини з них перейшло у державну власність (зокрема, на них створили польські колгоспи чи державні сільгосппідприємства). А решту було розподілено між бідними селянами. З'явилися сотні тисяч нових фермерських господарств до “державної норми” 5 га. Загалом землю отримали 1,1 млн. селянських сімей.

Хоча на нових територіях Польщі площі фермерських господарств були більшими, ніж на старих (близько 7,5 га), саме цифра 5 досі є ключовою для польського сільського господарства. За даними Загального сільськогосподарського перепису, проведеного Головним управлінням статистики Польщі у 2020 році, 52% фермерських господарств у країні обробляють землі площею до 5 га.

Серед польських фермерів є й такі, які обробляють і помітніші поля, але вже згадане обмеження 300 га на господарство обійти не можна. У той самий час середній розмір угідь одного господарства досить помітно відрізняється від воєводства до воєводства.

Найменші вони у Малопольському воєводстві – у середньому 4,31 га, а найбільші у колишніх “понімецьких”: Західнопоморському – 32,9 га, Вармінсько-Мазурському – 23,88 га, Любуському – 23,18 га. Окрім великих наділів, які роздавали селянам у соціалістичній Польщі, свою роль тут відіграла і приватизація державних сільгосппідприємств у 1990-х роках, що вивела на ринок додаткові землі.

Економічно-соціальні наслідки

Площа земель, що обробляються, безпосередньо визначає економічну життєздатність господарства, а ще є індикатором перспективи його розвитку. Згідно з результатами опитування 2023 року “Польське село” лише 1,7% власників господарств площею до 5 га заявили, що доходів, які вони отримують з них, їм достатньо. Ще 23,9% заявили, що скоріше можуть утриматися завдяки своєму господарству.

Серед господарств площею від 5 га до 10 га таких було 6,5% та 36,4%. А ці дві категорії разом становлять понад 70% усіх господарств у Польщі. У 2023 році 23% власників фермерських господарств заявили, що працюють і поза своїм господарством. Цей показник є нерівномірним для різних вікових груп фермерів. Найбільше таких було у наймолодшій віковій групі до 34 років. Серед молодих селян додаткову роботу мали 33%.

Власники малих господарств часто мають гіршу освіту чи гірші навички, що дозволяє їм скористатися додатковими джерелами фінансування. За даними авторів звіту “Польське село. Звіт про стан села” за 2020 рік, саме представники великих господарств змогли отримати додаткові кошти (крім безпосередніх доплат на гектар землі) з різних програм ЄС на підтримку сільського господарства.

Йдеться про пільгові кредити чи гранти на зведення додаткових господарських будівель, закупівлю додаткового обладнання тощо. Найбільше таких господарств на заході Польщі. У західних воєводствах Західнопоморському, Вармінсько-Мазурському, Любуському, Поморському, Опольському та Нижньосилезькому більшість сільськогосподарських угідь зосереджена у господарствах площею понад 50 га.

Отже, польське законодавство сприяє “консервації” фермерського стану. Оскільки землю придбати досить важко, фермерство підкреслено спадковою справою. Крім того, розміри фермерських господарств залишаються дуже малими, що утримує кількість фермерів на досить високому рівні.

Окремий соціальний захист

Крім прав на купівлю землі, статус польського фермера доповнює наявність окремої системи соціального страхування. Соціальним захистом та пенсійним забезпеченням фермерів у Польщі займається окрема структура – ​​Каса сільськогосподарського соціального страхування (KRUS).

Ставки соціального та пенсійного страхування для фермерів нижчі, ніж для індивідуальних підприємців чи найманих працівників. Станом на 2024 рік фермер сплачує 180 злотих на квартал у рамках соціального страхування та 429 злотих у рамках пенсійного, разом 203 злотих на місяць.

Для індивідуального підприємця (аналог ФОП) ставки внесків залежать від рівня доходів та становлять не менше тисячі злотих на місяць. А для найманого працівника ставка пенсійного страхування становить 9,76% заробітної плати, які заплатять і працівник, і роботодавець. Окрім того, працівник заплатить 9% доходу на медичне страхування. А ще він і роботодавець заплатять дещо менші внески до фонду безробіття чи страхування на випадок тимчасової непрацездатності.

Щоб сплачувати внески в KRUS замість загальнодержавної системи соціального страхування ZUS, особа повинна мати статус фермера чи помічника фермера. Фермер – це людина, яка є власником чи співвласником фермерського господарства, що обробляє від 1 га землі. Помічник фермера – особа, наймана фермером на роботу для виконання допоміжних функцій у господарстві (наприклад, допомога у збиранні овочів).

На кінець 2023 року в KRUS сплачували внески 1 млн. 42 тис. осіб. При цьому статус фермера та відповідне страхування через систему KRUS не виключають можливості для особи отримувати прибуток від найманої праці поза фермерством, але значно зменшують витрати на соціальне страхування з цих додаткових джерел доходу.

Отже, фермери є досить привабливим виборчим активом для кожної політичної партії, але вони також мають уявлення, які підтримують система державних органів та законодавство про свою особливу роль у суспільстві та досвід отримання пільг. Тому боротьба за голоси селян завжди пов'язана з апелюванням до їх особливого значення в суспільстві. При цьому віднедавна коло партій і політиків, зацікавлених у голосах фермерів, помітно збільшилося.

Фермери у поточній політиці

Традиційно головним представником селян у польській політиці була Польська селянська партія (PSL). Але партія "Право і Справедливість" протягом своїх двох каденцій в уряді проводила досить активну політику переманювання селян у свій електорат. Крім того, до боротьби за голоси фермерів почали включатися й інші політсили.

Певний перелом щодо основних політичних сил до фермерів полягав у тому, що на парламентських виборах 2023 року навіть Громадянська коаліція, яка традиційно орієнтувалася на центристських та ліберальних міських мешканців, також вирішила боротися за голоси фермерів.

В результаті у передвиборчих списках ЦК виявився фермерський активіст Міхал Колодзейчак, який, до речі, свого часу розпочинав політичну активність як кандидат на місцеві вибори від ПіС.

За результатами виборів Колодзейчак став віце-міністром сільського господарства та розвитку села, а додаткове визнання його агітаторської цінності Дональд Туск свою виборчу кампанію до місцевих органів влади розпочав 16 лютого цього року із зустрічі у містечку Моронг у Вармінсько-Мазурському воєводстві, де він у суспільстві. Колодзейчака вислухав вимоги фермерів та висловив їм свою підтримку.

Окрім загальної привабливості фермерів та їхніх сімей як електоральної групи поведінка уряду та політиків визначає громадську думку в суспільстві загалом. За результатами опитування Центру досліджень громадської думки (CBOS), опублікованими минулого тижня, 52% поляків абсолютно підтримують протести фермерів, а ще 29% скоріше підтримують.

У той же час, що не менш важливо, серед прихильників польських парламентських партій рівень підтримки протесту фермерів (безумовною чи частковою) становить щонайменше 60%. Серед прихильників сумнозвісної тепер в Україні партії “Конфедерація” ця підтримка становить взагалі 100%.

Серед прихильників ПіС рівень підтримки протесту фермерів сягає 96%, серед прихильників партій правлячої коаліції коливається від 85% для об'єднання “Третій шлях” (партія “Польща 2050” нинішнього спікера Шимона Головні та Селянська партія) до 63% для Громадянської коаліції та 60% Левиці. Нагнітання інформаційного фону навколо аграрного імпорту з України, що поєднувало емоційні заклики з численними випадками дезінформації чи спотворень, тут відіграло не останню роль.

Емоційні наративи

Дискусії навколо імпорту сільгосппродукції з України поширюють низку емоційних та часто неточних наративів. Вони лягають у сприятливий ґрунт. У Польщі вже не один рік відбуваються кампанії, які пропагують покупку продуктів місцевих фермерів. Одним із стабільних елементів таких кампаній є наратив про здорові та високоякісні польські продукти. Тому навіть продукти з інших країн ЄС польські споживачі можуть зараховувати до менш якісних категорій. Особливо така поведінка притаманна споживачам старшої вікової групи.

Окрім загального наративу про якість польської їжі низка скандалів та відвертих інформаційних маніпуляцій щодо імпорту зерна з України у 2023-2024 роках створила для масового споживача враження, що весь імпорт з України потенційно небезпечний для здоров'я.

Доклав до цього й скандалу з імпортом так званого технічного зерна з України. У публікаціях польських ЗМІ українське зерно часто представляли як таке, що, за визначенням, не придатне для споживання, а ситуацію описували так, ніби технічне зерно становило більшу частину імпорту з України.

Крім того, після початку протестів фермерів у профілях активістів, пов'язаних із партією “Конфедерація”, з'явилися відео, які показували вагони з прелим зерном, з коментарем про те, що це зерно, яке намагалися імпортувати до Польщі вже 2024 року.

Насправді, на відео було зерно у вагонах, які застрягли на польському кордоні після введення з сьогодні на завтра польським урядом ембарго імпорту з України у квітні 2023 року. Зерно, призначене для польського ринку, не змогли через ембарго розмитнити, тому його також ніхто не повіз, і кілька десятків вагонів уже майже рік стоїть на бічних лініях у прикордонних регіонах Польщі, а з недавніх пір служить реквізитом для нових відео.

До того ж, часто використовується аргумент про суворі вимоги до сільгосппродукції в ЄС порівняно з тими, що існують в Україні. І якщо правдою є те, що на території ЄС заборонені деякі пестициди, які дозволені в Україні, серед аргументів проти харчових продуктів з України можуть бути заяви про те, що нібито в Україні пестицидів та інших засобів використовують більше, ніж у Польщі.

Навіть прем'єр Польщі Дональд Туск в одному із коментарів повторив цю тезу. Тим часом, офіційна статистика Продовольчої програми ООН це заперечує. За даними ООН, станом на 2021 рік польські фермери використали втричі більше пестицидів, ніж українські (хоча польські виробники далеко не лідери за цим показником у ЄС; їх значно випереджає більшість країн Євросоюзу).

До того ж, згідно з експортними правилами ЄС українське зерно перевіряється на кордоні на відповідність європейським нормам, і те, що не відповідає нормам, кордон не проходить.

Ще одним популярним наративом є твердження, що сільське господарство в Україні доміноване олігархами та транснаціональними корпораціями. Навіть у розмові з представниками великих ЗМІ часом доводиться нагадувати, що в Україні є понад 100 тис. малих фермерів, а також середні та малі агрофірми.

Просуваючи наратив про те, що весь аграрний сектор в Україні належить маленькій купці людей чи корпорацій, політики справляють враження моральної правоти блокади. Конкуренція з українським аграрним імпортом видається як боротьба Давида з Голіафом. Цей наратив, як можна зрозуміти, глянувши на статистичні дані щодо польських господарств, ґрунтується на маніпуляції реальними фактами.

Польські фермерські господарства малі навіть порівняно з одноосібними чи малими господарствами в Україні, які можуть опрацьовувати десятки, якщо не сотні гектарів землі.

Переклад листівки: Страйк фермерів

Чому ми протестуємо

1. Зелена угода та пакет Fit For 55 НА ЗМИТНИК

Зараз ЄС пропонує нам вилучати з обробки 4% наших полів, у 2030 році ця частка має вже становити 10%. Вводяться різні обмеження на виробництво рослинної та тваринної продукції. Ця політика завдає удару по кожній галузі економіки! Обмежать твої права заборона автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння, примусова термоізоляція будинків, величезні рахунки за електроенергію!

2. Стоп продуктам з-за меж ЄС!

У Польщу потрапляють мільйони тонн зерна, ріпаку, цукру та інших споживчих товарів, які виробляють БЕЗ дотримання стандартів ЄС. Це знищує виробництво у нас на батьківщині. Там використовують ЗАБОРОНЕНІ в ЄС пестициди! Відкриття кордонів підтримує агромільйонерів, а не українських селян!

Окрім побоювань щодо якості імпорту з України та страху перед українськими агрогігантами серед аргументів на користь блокади кордону є теза про те, що попри заборону польського уряду імпорт зерна з України начебто не припиняється.

Начебто вантажівки, які за документами прямують до Литви чи Латвії, масово розвертаються одразу за польсько-литовським кордоном та їдуть назад до Польщі. Ці переконання досі поширені. Повторював їх і віце-міністр Міхал Колодзейчак, незважаючи на те, що згідно з його ж заявами документальних чи інших підтверджень цих тез поки що не знайшли.

Враховуючи результати опитувань і загалом на розподіл передвиборних симпатій можна стверджувати: навіть якщо протести фермерів включають елементи “розширення” меж законності, як, наприклад, блокування в'їзду до Польщі вантажівок із сільгосппродукцією, навіть якщо вона має йти транзитом до третіх країн, як це відбувається на пропускному пункті Гребенне, чинний уряд схильно заплющуватиме очі на самовільні перевірки документів водіїв, які проводять блокувальники кордону, принаймні до завершення виборчого марафону.

А більшість польських виборців про це не дізнаються, бо про деталі блокади на кордоні, на відміну від протестів на решті території країни, польська загальнонаціональна преса інформує мало. Найближчим часом у Польщі відбудуться два великі голосування. Вибори до органів місцевого самоврядування заплановані на 7 квітня, а 9 червня відбудуться вибори до Європарламенту.

Відлуння в українському інфопросторі

Цікаво, що в українському інфопросторі поширюються тези, які перегукуються з тими, які поширює “Конфедерація”, наприклад, про те, що невідомі бариги скупили дешево зерно і продали його в Польщі з космічними прибутками.

За допомогою компанії Semantic force ми визначили, хто запустив це повідомлення та як воно поширювалося. Першим його опублікував обліковий запис у фейсбуці, який позиціонується як критик чинної влади. Ось тут перший пост. Далі він пішов у розкручування. Ми на нього звернули увагу, бо він часто траплявся нам на очі.

Піки на графіку збігаються з подіями навколо блокади українського кордону та зернової проблеми. 18 вересня 2023 року, коли постала, Зеленський мав зустрітися з президентом Польщі Дудою в Нью-Йорку (зустріч не відбулася). Кінець грудня – зняття та поновлення блокади у пункті пропуску Дорогуйськ, там місцева влада відкликала дозвіл на протест перевізників, але потім суд знову дозволив. Останній пік – початок масштабної блокади польськими фермерами доріг у Польщі та українського кордону.

Тобто ми бачимо як хтось проводить інформаційну кампанію в українському інфопросторі. І ця кампанія прив'язана до подій у Польщі. Оскільки блокада вигідна Росії і лише вона має можливість проводити такі скоординовані інформаційні кампанії, то в цьому випадку підозра падає на неї.

І це привід замислитися та дослідити, якою мірою російська дезінформаційна машина може впливати і на внутрішньопольський дискурс. Про проросійськість "Конфедерації" пишуть багато. Але бачимо, що вигідні Росії тези поширюють і адекватні політики та впливові медіа.

Кремлівська пропаганда спрямована на те, щоб використовувати наявні в країні цілі дискурси у своїх цілях, подаючи певні аргументи у вигідному для Росії світлі. “Хороша” дезінформація – це та, яка використовує існуючі упередження, і такою дезою хочеться поділитись. Схоже, у цьому випадку росіяни знайшли вразливу ланку загалом антиросійської Польщі – фермерів – і почали вживлювати свої інтерпретації у звичні для них тези та грати на їхніх страхах перед українською конкуренцією.

Найближчі вибори

Вибори до органів місцевого самоврядування грають значної ролі. Традиційно контроль над місцевим бюджетом із боку партій певної ідеології має практичне значення для населення. Наприклад, ліберальніші міста можуть субсидувати для своїх жителів програми репродуктивної медицини. Крім того, сейміки воєводств (аналог обласної ради в Україні) відіграють важливу роль у розподілі коштів із фондів ЄС. Вони ухвалюють рішення про розподіл дотацій.

Але цього року місцеві вибори набули у Польщі додаткової ваги. Для партії “Конфедерація”, яка “недоконала” свій план щодо кількості місць у парламенті, набравши трохи більше 7% голосів замість прогнозованих 15%, це шанс реваншу та підвищення свого престижу завдяки високим результатам в окремих регіонах.

Ця партія має найвищий рівень підтримки саме в прикордонних з Україною регіонах. Для Громадянської коаліції та прем'єра Дональда Туска місцеві вибори є способом підтвердити, що часи правління ПіС остаточно минули, закріпити свій виборчий успіх у 2023 році. Для "іменної" партії "Польща 2050" Шимона Головні це спосіб розширити свою присутність у польській політиці.

Партію “Польща 2050” було зареєстровано 2021-го, її участь у парламентських виборах 2023 року – це перший крок до національних органів влади. І тепер партія прагне одержати присутність у місцевих органах влади. Крім того, результати цьогорічних виборів можуть стати трампліном для її лідера Шимона Головні до участі у президентській кампанії 2025-го. Головня вже був кандидатом на президентських перегонах 2020-го, але у другий тур не пройшов. Політичні оглядачі переконані, що він хотів би спробувати поборотися за пост президента ще раз.

Враховуючи все сказане вище, а також важливу роль Європарламенту у затвердженні політик ЄС, не менш важливими будуть і вибори до нього. Оскільки фермери, крім імпорту з України, протестують і проти зеленої політики ЄС, “каналізувати” їхні настрої у голоси на виборах захочуть усі основні гравці. Це дає підстави вважати, що блокада кордону триватиме щонайменше до виборів до Європарламенту, які заплановані на початок червня 2024 року.

Але навіть після виборів можливості імпорту української сільгосппродукції до Польщі будуть обмежені. Єврокомісія станом на сьогодні обговорює пакет обмежень (фактично повернення імпортних мит) на чутливі продукти, що імпортуються з України (ті, за якими українські виробники найбільше конкурують із європейськими та, зокрема, польськими). Крім того, аграрна тема стане однією з найважчих у процесі переговорів щодо вступу України до ЄС. Натомість завдання, яке потрібно виконати найближчим часом – домогтися розблокування українсько-польського кордону та впровадження механізмів, які б запобігли повторенню таких блокад.