Компанія «Талан» встановила монополію на постачання взуття для Збройних Сил України (ЗСУ), що призвело до втрати додаткових робочих місць, збитків у бюджеті на суму 110 мільйонів гривень щорічно, затримок постачання та появи військового взуття з підозрілою якістю.
Компанія «Талан» монополізувала постачання взуття до ЗСУ. Замість підтримати українського виробника, сировину для виробництва закуповують у Бангладеш. Як наслідок – втрата додаткових робочих місць, недоотримання до бюджету 110 млн грн щорічно, затримки з постачанням та взуття сумнівної якості. Хто ж стоїть за схемами? Чому Міноборони заплющує очі на недобросовісні поставки?
З того часу, як почалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України, витрати на військове забезпечення значно збільшилися. 2022 року бюджет на забезпечення української армії досяг 600 млрд гривень . А вже 2023 року вказана сума зросла до 900 млрд. рублів . грн . З усіх коштів, у 2022-2023 роках на закупівлю взуття для військових, виділяється майже 3,5 млрд. гривень , за які придбано 1 млн. 400 тисяч пар . Однак у Міноборони існує монополія на постачання взуття для української армії. До того ж, з лютого 2022 року інформація про закупівлю для Збройних сил стала закритою. А там, де монополія – часто непрозорі правила гри. Яскравим прикладом є група компаній «ТАЛАН».
Як монополізували постачання взуття для ЗСУ?
Аналізуючи ринок взуття українських виробників, можна побачити, що на сьогоднішній день у державі достатньо компаній, які конкуруючи між собою, здатні забезпечити у повному обсязі Збройні сили України якісним та недорогим взуттям. Незважаючи на це, комусь було вигідно здійснити монополію єдиного постачальника від імені групи компаній «ТАЛАН».
Петро Порошенко, до речі, теж виявив прихильність цієї компанії, адже навіть у своєму Instagram експрезидент писав : «П'ять років Верховний Головнокомандувач ЗСУ Петро Порошенко з 2014 до 2019 року носив берці заводу «ТАЛАН». Хоча ви розумієте, що міг взяти і 5.11, і Але якщо український воїн носить «таланівські» берці і щасливий, то й Президент має носити «таланівські «берці ».
Схоже, рішення зробити монополію єдиного постачальника в особі групи компаній «Талан» було ухвалено ще 2014 року. Після виборів 2014 року бізнес народного депутата Миколи Лаврика стрімко злітає вгору, і вже через півроку ТОВ «Таланлегпром» стає абсолютним фаворитом усіх тендерів на закупівлю військового та спеціального взуття для Міноборони, Укрзалізниці та Нацполіції.
Тобто після Революції гідності було визначено, що єдиним постачальником для 250-тисячної української армії стане група компаній «ТАЛАН» — власність родини Миколи Лаврика, який на той момент став народним депутатом 8-го скликання і був одним із «законотворців» фракції». Блоку Петра Порошенка.
Хто є бенефіціаром групи компаній "ТАЛАН"?
За даними YouControl, склад засновників групи компаній виглядає так.
До речі, у червні 2017 року Одеське обласне територіальне відділення АМКУ оштрафувало ТОВ «Таланлегпром» Андрія Лаврика та ТОВ «ТД «Укрлегсировина» за тендерну змову у 2010-2011 роках кожен на 117 тис грн. АМКУ вніс ці фірми» яким заборонено брати участь у тендерах .
Примітно, що керівник та власник «Укрлегсировини» Ірина Покась у період проведення торгів виявилася власницею 42% та керівником групи фірм «ТАЛАН».
Разом із нею засновниками цієї фірми було ТОВ «Таланлегпром» та Микола Лаврик , колишній губернатор Сумської області, чий син Андрій Лаврик був власником «Таланлегпрому».
Слід зазначити, що станом на 2019 рік, засновником та кінцевим бенефіціарами ТОВ «ТД «Укрлегсировина» зазначені Лаврик Андрій Миколайович, Лаврик Оксана Миколаївна, ТД «Укрлегсировина» та ТОВ «Ліберті» , дуже схожа на типову офшорну компанію.
Самій пані Покась належить менше ніж 2% «Ліберті», ще 0,08% цієї організації перебуває у власності Лаврик Валентини Андріївни, а головним власником є компанія «Суперпроектів шуз прайвет лімітед», яка знаходиться в республіці Бангладеш.
Саме собою «Ліберті» не фігурує в жодних державних замовленнях, але є співвласником іншої юридичної особи — ТОВ «Таланпром», яка входить до групи компаній «Талан» сімейного бізнесу Миколи Лаврика з виготовлення спецвзуття.
Незважаючи на те, що майже всі сімейні фірми Миколи Івановича зареєстровані в столиці України, адресою потужностей виробництва є місто Ромни, і саме за адресою виробництва взуття зареєстровано компанію «Ліберті», власником якої є таємнича компанія «Суперпроектів шуз прайвет лімітед», не підвладна українським законам.
Цікаво, що Роменське колективне виробничо-торгове об'єднання «Талан», з якого розпочиналася кар'єра Миколи Івановича, за даними держреєстру мало на момент реєстрації 220 засновників.
Отже, бачимо, що депутат має неабияку вигоду від сімейного бізнесу, проте не прагне усунути конфлікту інтересів.
Крім того, у липні 2017 року поліція відкрила справу про виведення 21,38 млн. грн. через фіктивні фірми з ТОВ «ВП «Евас» – одного з основних постачальників «Таланлегпрому».
І зараз влада змінилася, а монополія «ТАЛАНА» залишилася та сама.
Якщо до 24 лютого 2022 року чисельний склад української армії перебував у межах 250 тисяч солдатів, то після повномасштабного вторгнення російських окупантів кількість українських воїнів зросла до 700 тисяч і це не враховуючи інших силових підрозділів, задіяних у захисті території нашої батьківщини. І за значного збільшення чисельності української армії виробник взуття залишився незмінним, хоча група компаній «ТАЛАН» має можливість на своїх виробничих потужностях виготовити лише 50% загальної потреби української армії. Саме з цим і пов'язані затримки у постачанні взуття українським захисникам.
Попри це чиновники Міністерства оборони чомусь не приваблюють інших українських виробників. А та ж група компаній «ТАЛАН» для зменшення фінансових витрат замовляє матеріали для пошиття з Бангладешу і далі вже решта пар постачає під своєю маркою на військові склади ЗСУ.
До речі, у самому Бангладеш знаходиться завод, що виробляє сировину для створення взуття, що належить родині Лаврик. Саме із цієї країни групи фірм «ТАЛАН» експортують верхню частину взуття для виробництва берців українським військовим.
Це відкрита інформація, що ми маємо в Бангладеш теж взуттєва фабрика. Вона діє з 2008 року. У її керівництві працює п'ятьох українців. Звідти ми отримуємо напівфабрикати, там шиють заготовки. Фінішні операції проводять в Україні. Ми представляємо звітність у рамках чинного законодавства. Також ми маємо фабрику в Об'єднаних Арабських Еміратах. Хтось туди їздить відпочивати, а ми там робимо взуття », – наголошує засновник гурту.
Чому було прийнято таке рішення компанією-монополістом з виробництва взуття для Міноборони і чи немає українського виробництва аналогічної сировини, поки залишається під питанням.
Нагадаємо, що до групи компаній «Талан» входять ТОВ «Таланлегпром» та ТОВ «Таланпром», через які здійснюється постачання взуття для ЗСУ.
Відповідно, за 2021 рік група компаній ТАЛАН отримала сумарний чистий прибуток у порівнянні з доходом 21,8 млн. грн. , а вже 2022 року 226,239 млн грн .
Як можемо бачити – чистий прибуток групи компаній «Талан» зріс більш ніж у 10 разів у порівнянні з 2021 та 2022 роками.
Скільки Україна втрачає на постачанні взуття та кому це вигідно?
«ТАЛАН» має свої виробничі площі в Сумській області і на власному виробництві відображає не більше 700 тисяч пар із загальної потреби 1 мільйон 400 тисяч. І найкращим рішенням було б залучення вітчизняних виробників до забезпечення взуттям ЗСУ. Нині в Україні близько восьми виробників, які могли б створити конкуренцію «ТАЛАН» та забезпечити безперебійне постачання всієї потреби взуття для нашої армії:
- у Київській області працює 4 виробництва, які могли б виготовляти 500 тисяч пар на рік;
- у Хмельницькій області одна фабрика може постачати 100 тисяч пар щорічно;
- у Львівській області 200 тисяч пар можуть шити для ЗСУ;
- Житомирська область має одного виробника, який постачає МВС тактичне взуття та міг би додатково виробляти для ЗСУ 250 тисяч пар взуття на рік;
- Чернігівська область на базі одного підприємства може забезпечити українську армію 150 тисяч пар взуття.
Однак для виробництва 700 тисяч пар, які не може виробити «ТАЛАН», у зв'язку з обмеженою кількістю матеріалу має в своєму розпорядженні, доводиться чекати поставки матеріалів з Бангладеша. Держава при цьому під час воєнного стану втрачає додаткові робочі місця та податок. Адже у разі виготовлення українськими виробниками тих 700 тис. пар, може бути додатково створено до однієї тисячі робочих місць. І за середньомісячної заробітної плати у розмірі 15 тис. грн, держава отримала б до 75 млн грн на рік податку на доходи та військовий збір.
Тобто 110 млн. гривень на рік держава втрачає на недоотриманих податках на прибуток із схеми постачання взуття групою компаній «ТАЛАН». І тут стає неозброєним оком видно, що монополія групи компаній «ТАЛАН» створена штучно і, найімовірніше, не без присутності корупційної складової.
Незрозумілою сьогодні залишається позиція чиновників із Міноборони, які заплющують очі на описану ситуацію. Адже якість продукції значно нижча від вимог ЗСУ і часто постачання здійснюються невчасно. А це означає, що наші військові повинні чекати взуття, ще й сумнівної якості.
Можливо, «ТАЛАН» – справді найкращий виробник України?
Чому ж так завзято чиновники віддають перевагу постачанню взуття саме «ТАЛАН»? Якщо потужності замалі, то можливе це взуття високої якості, яке не може забезпечити жодна з українських компаній. Але тут не все гаразд. Щодо якості взуття ТМ «ТАЛАН» є чимало зауважень. Після отримання таких берців військові змушені їх замінювати особисто купленим взуттям. Адже на новому виданому зустрічаються потріскані накладки та підошви. До того ж вони не зручні для постійного ходіння.
Тобто в умовах військового стану представники Міністерства оборони не дотримуються, як того вимагає порядок, усі процедури з перевірки якості кожної партії взуття, адже це займає час і суттєво затримує постачання для наших воїнів, що відповідає сезону взуття. А «ТАЛАН» і так неодноразово зриває терміни постачання.
Наприклад, Сергій Прохоренко - Co-Founder і Principal Agile Transformation Consultant at Agile.Live , у лютому-березні 2022 - солдат роти резерву 4-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, зазначав , що: « Зручні черевики в армії - це життєво важливо, тому їх справді краще купувати під себе… Знову ж таки, якщо вчасно отримаєте штатні «Талани» — це непоганий варіант, але я знаю людей, яким літні моделі видали наприкінці липня, а зимових у них й досі».
Тому на фронт не вчасно приходять такі очікувані берці і хлопці змушені купувати їх собі власним коштом, щоб не воювати босими.
«СтопКор» поспілкувався з Андрієм Лавриком щодо монополізації ринку військового взуття в Україні. Андрій пояснив, що на круглому столі у Міністерстві оборони за участю українських виробників захисники виставили низку умов щодо вдосконалення взуття для військових. За його словами, технологічно для цього потрібно було замовити спеціальні дорогі прес-форми, вартість яких складає 5-7 тис. грн. дол. за одиницю. При цьому вони мали тестуватись і серед них – вибиратися найкращі. Тобто частина прес-форм за результатами досліджень найімовірніше була відкинута. На що виробники, які мали намір брати участь у тендерах, не захотіли йти на потенційно неокупні витрати. Таким чином, виробники нібито автоматично відпали від участі у тендерах.
Варто зазначити, що в Україні поширена практика, коли певна умова чи вимога закупівлі прописується під «потрібного» виробника.
Отже, випадково чи навмисно «ТАЛАН» фактично монополізував ринок — залишається під питанням. Втім, варто пам'ятати, що у будь-якій демократичній країні має бути здорова конкуренція та однакові можливості для всіх виробників.
