Чи має Орбан шанс на “підвищення” його політичного статусу?
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, відомий своєю антиукраїнською політикою , може тимчасово очолити Єврораду.
Таке можливе через бажання чинного президента Євроради Шарля Мішеля балотуватися до Європарламенту, внаслідок чого він може достроково залишити пост президента. Сам Шарль Мішель запевняє, що є інструменти, щоби не допустити навіть тимчасового головування Орбана в Європейській раді. Чим продиктовані дії Шарля Мішеля та чи зможе Орбан очолити Єврораду.
Вперше в історії Європейського Союзу президент Європейської ради залишає посаду достроково. Те, що зробив (або зробить за півроку) Шарль Мішель, інакше як егоїзмом не назвеш: він зробив пріоритетом власну політичну кар'єру, “кинувши” колег по ЄС. Було відомо, що після запланованих на травень цього року виборів до Європейського парламенту, які відбудуться у всіх країнах ЄС, Мішель не отримає посади президента Ради, адже він уже пропрацював два терміни, а президент обирається на 2,5 роки із правом одного переобрання.
Повноваження Мішеля мали завершитися 30 листопада 2024 року. Але Шарль обрав безпрограшний варіант продовження політичного майбутнього – а саме – Європейський парламент.
Його популярність у франкомовній Валлонії гарантує прохідне місце у списку його рідної партії ліберального спрямування Mouvement Réformateur, MR (“Рух за реформи”). Не виключено, що Шарль Мішель може стати й першим у загальноєвропейському списку лібералів із наступним прицілом на пост президента Європейського парламенту чи хоча б лідера політичної групи.
Шанси зайняти офіс президента ЄП – цілком реальні: це місце є предметом домовленостей між трьома найбільшими політичними силами ЄС – європейськими народниками, соціалістами-демократами та лібералами (до останніх належить Мішель). Ця комбінація незмінна вже багато років.
І вже в парламенті він “стратиме і милуватиме” – саме ЄП затверджує президента Європейської комісії. А знаючи, наскільки “тепло” Мішель ставиться до нинішнього глави ЄК Урсули фон дер Ляйєн, можна припускати, що в ЄП на неї чекатимуть складності, якщо вона наважиться переобиратися на другий термін. Те саме стосується й складу Єврокомісії загалом.
Безпрограшний варіант для Мішеля полягає ще й у тому, що він може залишатися в офісі депутата ЄП настільки довго, як сам захоче. Тут немає ні обмежень за віком – найстаршому члену ЄП було 87 років, ні обмежень щодо кількості термінів – великий (без перебільшення) друг України німець Міхаель Галлер є членом ЄП з 1999 року.
Після того, як (а не якщо) Мішель прийме присягу нового члена Європейського парламенту, його повноваження як президента Європейської ради будуть завершені.
Питання нового президента Європейської ради вирішуватиметься у червні вже після того, як будуть відомі результати загальноєвропейських виборів.
Тому політичні партії, які отримали більшість голосів, розігруватимуть між собою не одне крісло, а цілих чотири, чотири вищі посади в рамках наступного інституційного циклу: три президентські – Ради (зараз це Мішель), Європейської комісії (зараз це Урсула фон дер Ляйєн), Європейського парламенту (зараз Роберта Метсола) та посаду Високого представника з питань спільної зовнішньої та безпекової політики (зараз це Жозеп Боррель).
І якщо всі вказані вище три чиновники ЄС, окрім Мішеля, продовжать працювати на своїх посадах до завершення мандату – до 30 листопада, то новообраний президент Ради, якщо так вирішить Європейська рада, розпочне свою роботу влітку 2024 року.
У разі надзвичайних обставин – коли Мішеля вже не буде, а нового президента ще не буде, згідно зі статтею 15 Договору про ЄС, президента Європейської ради може замінити лідер держави-члена, яка на той момент головуватиме у Раді. Цей період припадає на Угорщину, де прем'єр-міністром є Віктор Орбан, який відкрито виступає проти України. Такий розвиток подій малоймовірний. Ще менш імовірним є те, що Орбана оберуть президентом Європейської ради.
Для України важливість функції президента Європейської ради полягає у тому, що саме вона (або вона) формує порядок денний засідань лідерів. Тобто, які питання включати, а які ні.
Мішель був і залишається лобістом українського питання. Тому підтримка України завжди була пріоритетною на засіданнях Європейської ради. Але навіть якщо президентом стане інша, менш прихильна до Києва людина, то в ЄС Україна й без того має багато друзів, які ставитимуть на обговорення всі необхідні питання.
Саме ці друзі в ЄС і не допустять, щоб на цій посаді опинилася людина, якій будуть байдужі інтереси України. Тому що нинішні часи диктують саме український порядок денний.
