Чому приватизація у воюючій Україні запрацювала?

План приватизації в Україні на 2023 рік виконано майже на 50% – як з'ясувалося, інвестори купують об'єкти державної власності у нашій країні, незважаючи на військові ризики. Журналісти редакції розбиралися, хто і що зараз купують на приватизаційних аукціонах, чи правильно чинить уряд, пропонуючи для продажу держмайно під час війни, а також за яких умов в Україну нарешті прийдуть стратегічні інвестори.

Війна не завада

За даними Фонду державного майна України (ФДМУ), у 2023 році вже проведено 335 успішних аукціонів із приватизації об'єктів державної власності. Ці аукціони залучили 1725 учасників (тобто за кожен об'єкт змагалися понад п'ять потенційних покупців). За виставлені на продаж активи отримали близько 2,7 мільярда гривень.

Також, згідно з повідомленням ФДМУ, до кінця року планується провести ще 188 аукціонів, тож показники приватизації мають ще більше зрости.

Такий результат виявився до певної міри парадоксальним, оскільки нинішні показники приватизації рекордні за останні десять років, вісім із яких припадали на мирний час.

Загалом, в Україні процес приватизації, насамперед так званої великої, традиційно йшов досить мляво. Уряд щорічно закладав до бюджету певну суму від продажу держмайна (як правило, у межах 15-20 мільярдів гривень), і щорічно блискуче провалював виконання власних планів.

Так, наприклад, у 2015 та 2016 роках вдалося виручити від приватизації лише по 200 мільйонів гривень, що становило близько 1,1% від запланованих 17 мільярдів. Дещо кращі справи пішли у 2017 році, коли план вдалося виконати майже на 20% – 3,4 мільярда із запланованих 17,1, але й це успіхом назвати складно.

Найвищий показник виконання програм приватизації за останнє десятиліття було продемонстровано у 2021 році. Тоді за плану в 12 мільярдів гривень було виручено 5,1 мільярда (42,5% від плану).

Нинішнього року уряд не ставив собі надхмарних цілей – надходження до бюджету від приватизації очікуються у розмірі лише 6 мільярдів гривень. І на 45% цей план уже виконано, що є рекордним показником (зрозуміло, не в абсолютних цифрах). А до кінця року ця цифра має шанси зрости ще більше.

Таким чином, повномасштабна війна не стала на заваді приватизації державного майна, незважаючи на те, що ризики для бізнесу та інвесторів зросли багаторазово. Скоріше виглядає так, що вона, навпаки, стала стимулом для приватизаційних процесів.

Релокаційний попит

Одна з головних причин прискорення приватизації в умовах війни полягає в тому, що було вдосконалено процес реалізації державних об'єктів.

“У 2022-2023 роках було внесено зміни до нормативної бази, які полегшили проведення аукціонів та розблокували приватизацію, – розповів виданню координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетьман. – Також важливою для успіху приватизації стало скасування державної монополії на виробництво спирту та дозвіл на приватизацію спиртзаводів. Саме ці підприємства забезпечили значну частину доходів від приватизації, оскільки вони викликають великий інтерес у інвесторів” (приватизація спиртзаводів розпочалася ще до війни, але продовжується і зараз – “Апостроф”).

Крім того, на приватизацію вплинули і воєнні дії, які радикально змінили ситуацію в країні.

“Після повномасштабного вторгнення значну кількість підприємств із прифронтових регіонів здійснили релокацію, – пояснив у коментарі “Апострофу” керівник аналітичного спрямування мережі “АНТС” Ілля Несходовський. – І для того, щоб розташуватись на новому місці, їм знадобились приміщення. Це значно підвищило попит на виробничі об'єкти у західних областях. І підприємці залюбки купують їх на приватизаційних аукціонах”.

Крім того, у багатьох тилових регіонах населення збільшилось, і це створило у них додатковий попит на товари повсякденного споживання. Тому активізувалися бізнеси з виробництва харчових товарів, надання послуг. І підприємці охоче купують об'єкти, які можна використовувати під магазини, пекарні, кафе, ресторани тощо”, – каже Ілля Несходовський.

Окрім демографічної ситуації, війна докорінно зламала і логістику України: “Окупація частини портів та перекриття морських шляхів призвели до того, що транспортні потоки розгорнулися у бік західного кордону. Тому різко зростає попит на автомобільні перевезення. Багато фірм, які їх здійснюють сьогодні розширюють бізнес, закуповують додаткові автомобілі. І вони формують додатковий попит на об'єкти, які можна використовувати як гаражі та склади”.

“Якби до бюджету було закладено звичні 17 мільярдів доходу від приватизації, то виручені 2,7 мільярда дали б набагато нижчий відсоток виконання плану, – сказав у коментарі “Апострофу” голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. – А оскільки цього разу уряд оцінив власні можливості більш реалістично, то виконання плану стало більш успішним”.

Приватизація по великому

Звісно, ​​успіхи у приватизації викликають дискусії у суспільстві про те, чи доцільно продавати державне майно під час війни. Дехто вважає, що в умовах високих та невизначених ризиків складно отримати за об'єкти високу ціну.

Однак більшість експертів сходяться на тому, що приватизація є корисним процесом.

“Більшість державних підприємств є збитковими, – каже Олег Гетьман. – І оскільки держава не може забезпечити ефективне управління, вони занепадають все більше. Тому затягування із приватизацією тягне лише збільшення збитків для держави та зменшення вартості активів. Україні давно потрібно провести масштабну приватизацію та позбавити державу більшої частини майна крім 20-30 справді стратегічних підприємств”.

Нинішнього року Україна обмежується малою приватизацією, пропонуючи на торгах невеликі об'єкти, за які конкурують вітчизняні інвестори. Однак у планах уряду поновлення у наступному році і велику приватизацію. А це спричинить додаткові ризики.

“У разі відновлення великої приватизації суспільство має пильно стежити за проведенням відповідних конкурсів, – наголошує Борис Кушнірук. – Ми маємо великий досвід, коли умови конкурсів прописуються під конкретних покупців таким чином, щоб об'єкти могли придбати лише “потрібні люди”. І потрібний тиск на владу для того, щоб забезпечити рівні умови для всіх інвесторів”.

Як залучити іноземців

Для великих об'єктів зростають безпосередньо військові ризики. Адже для великого підприємства ймовірність стати метою для російської ракети чи "шахеду" набагато вища.

У той же час потенційних покупців підприємств, які коштують мільярди, набагато менше, ніж претендентів на невеликі об'єкти. І якщо злякавшись військових ризиків, на конкурси не прийдуть міжнародні інвестори, то єдиними покупцями на об'єкти великої приватизації можуть виявитися українські олігархи. І це точно не сприятиме деолігархізації.

Тому, перш ніж виставляти на торги великі підприємства, уряд має вирішити проблему нівелювання військових ризиків для того, щоб залучити на конкурси максимальну кількість потенційних покупців.

“Це завдання цілком можна вирішити, – каже Олег Гетьман. – Для цього держава має запропонувати потенційним інвесторам страхування воєнних ризиків. Причому щоб кошти гарантувала не сама держава, а авторитетні міжнародні страхові групи, а уряд тільки сплатив би відповідні внески. Тоді у разі потрапляння в підприємство інвесторам відшкодовуватиметься вся сума збитків, що дозволить їм вважати ризики мінімальними, і вони охоче купуватимуть українські підприємства”.

На доручення уряду Фонд держмайна вже підготував до великої приватизації 15 підприємств. Серед них, зокрема, Одеський припортовий завод (виробник аміаку та іншої хімічної продукції), Центренерго (компанія, що володіє трьома великими тепловими електростанціями), Об'єднана гірничо-хімічна компанія (виробник титанової сировини), Запорізький титано-магнієвий комбінат, Індар ” (виробник інсуліну), Уманський лікеро-горілчаний завод.

Деякі з цих об'єктів раніше вже пропонувалися до приватизації, проте щоразу справа закінчувалася безрезультатно, зокрема через гучні корупційні скандали. Тому уряду доведеться докласти зусиль для того, щоб не лише застрахувати ризики можливих інвесторів, а й переконати їх у тому, що цього разу конкурси проводитимуться відкрито та з дотриманням однакових для всіх умов.

До речі, наступного року виконання приватизаційного плану може виявитися ще успішнішим, ніж цього, тому що до бюджету-2024 доходи від продажу держвласності закладено в сумі лише 4 мільярди гривень.