Прогорілий банкір Сергій Тронь та примарна криптоімперія

Нещодавно у фінансовому світі відбулася знакова подія: Комісія з цінних паперів та бірж США (SEC) схвалила біржові біткойн-фонди, зробивши інвестиції в BTC більш-менш легальними у Сполучених Штатах.

Легалізація криптовалют в Україні наразі на стадії розгляду профільних законопроектів, але, очевидно, влада таки має намір узаконити в країні звернення віртуальних активів, щоб отримати можливість стягувати з них податки. Ймовірно, що в найближчому майбутньому «крипта» в Україні стане легальною. І у процесі «відмиються» заховані в ній брудні гроші, пише Андрій Карпінський у своєму огляді.

Сергій Тронь (на фото вище), власник компанії White Rock Management, криптобізнесмен з темним минулим, один з небагатьох, хто виграє від цього великого «прання». Хто він?

Навіть якщо ви зовсім не цікавитеся ринком криптовалюту, ви маєте величезні шанси натрапити на його ім'я, просто гортаючи стрічку новин.

Тут Сергій Тронь розповідає про користь біткоїну для національної економіки, там спокушає надприбутковістю BTC, а тут малює, як криптовалюта підійме Україну з руїн після війни. Навіть поверховий аналіз сотень публікацій, ньюзмейкером у яких виступає Сергій Тронь, показує, що ми маємо справу з дуже примітивною, але тривалою та витратною інформаційною кампанією, націленою на створення персонажа позитивного іміджу.

На відміну від інформаційних кампаній шахраїв, наприклад, тієї, за якою стоїть криптоаферист Михайло Романенко та його каламутні партнери, тут йдеться не про втягування довірливих громадян у збудовану на «крипті» фінансову піраміду. Тут швидше про пускання пилу в очі більш важким «лохам» – інвесторам Троня, які тримаються в тіні, які вклалися в його авантюру з майнінгом біткойнів.

Таємниця «Білої гори»

Останні кілька років Сергій Тронь є публіці як засновник і власник швейцарської компанії White Rock Management AG (у більшості випадків) та інвестиційного фонду Parea Foundation (іноді). В останньому випадку у прес-релізах некоректно вказується назва організації, яка правильно звучить як «незареєстрований фонд Parea First Foundation».

Обидві контори спеціалізуються на інвестиціях у майнінг криптовалюту. Причому в біографічних довідках та PR-публікаціях, присвячених бурхливій діяльності Сергія Миколайовича, іноді трапляється деяка плутанина щодо White Rock Management.

Зазвичай заявляється, що Сергій Тронь започаткував цю компанію у 2016 році (наприклад), але часом проскакує твердження, що контора з'явилася у 2018-му, коли «кілька IT-компаній» Троня об'єдналися під однією «парасолькою». Таку плутанину можна пояснити тим, що ні його «піарники», ні сам Сергій Тронь не знають, коли, ким і навіщо в швейцарському місті Цуг була заснована компанія White Rock Management AG.

За даними сервісу North Data, датою заснування компанії слід вважати 9 травня 2018 року, коли офіційно зареєстровано її статут.

Як видно, документи на реєстрацію подавав член правління – громадянин Німеччини Олег Цюра.

Олег Цюра стояв за компанією ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co із Дюссельдорфу (ФРН) – ключовою прокладкою у скандальній схемі з постачанням ільменіту українській державній Об'єднаній гірничо-хімічній компанії на завод опального олігарха Фірташа в окупованому рашистами Криму. Олег Цюра «схематозив» у прокладці в той же час, що й засідав у правлінні White Rock Management AG, поки не пішов із останнього літа 2021 року.

Якщо наші відомості вірні, з 2021-го і до грудня минулого, 2023 року рада директорів очолювала не менш неоднозначний, але набагато відоміший персонаж – громадянин Італії Джованні Сальветті, який проживав у Москві.

Джованні Сальветті – керуючий директор міжнародної банківської групи Rothschild у країнах СНД, відомий криптоентузіаст, фахівець із «сліпих трастів» для пострадянських олігархів та друг родини білоруського президента-самозванця Олександра Лукашенка.

З великою обережністю можна припустити, що Джованні Сальветті за чималий гонорар грав у White Rock Management AG роль «весільного генерала» – регалії італійця, що входить до будинку Ротшильдів, надавали невеликій швейцарській фірмі з дюжиною персоналу небувалий престиж.

Місце Сальветті у правлінні «Білої Гори» зайняв чоловік Троня Олександр Воронов (у White Rock Management AG він фігурує як головний операційний директор). До цього Воронов Олександр Євгенович працював гендиректором інвестиційного фонду "Вайт Рок Інвестменс", зареєстрованим у Києві на вулиці Мечникова.

Згідно з реєстраційними даними, власник 100% акцій фонду – Сергій Миколайович Тронь. Це не дуже принципово, але, як показують реєстри, ключовим вигодонабувачем від "схематозу", в якому було помічено "Вайт Рок Інвестменс", був Ігор Воронов. Це рідний дядько Олександра, з яким Сергій Тронь також має спільні справи. Тому не виключено, що тут Олександр Воронов грає не в команді Троня, а на користь брата свого тата.

Отже, якщо вірити швейцарським реєстрам, пов'язані з Тронем персонажі починають фігурувати у корпоративній структурі White Rock Management AG у 2021 році. Зокрема, 2021-го разом із Сальветті до ради директорів компанії з двома голосами входить британський підданий Енді Лонг, нині вказаний на офіційному сайті «Білої Гори» як генеральний директор.

І саме у 2021 році White Rock Management розпочинає діяльність, пов'язану зі здобиччю криптовалют. Принаймні про це свідчить time line на головній сторінці офіційного сайту компанії.

Виходить, що до того часу «Біла Гора» займалася чим завгодно, але не віртуальними активами. І Сергій Тронь спочатку не був засновником, ані власником White Rock Management.

У швейцарських реєстрах інформацію про нинішні кінцеві бенефіціари компанії закрито – такі тамтешні закони. Але закони України зобов'язують розкривати кінцевих отримувачів, і завдяки українським реєстрам достовірно відомо, що де-юре власник компанії White Rock Management AG – не Сергій Тронь.

У тому ж 2021 році за адресою масової реєстрації у Києві було засновано ТОВ "Вайт Рок Менеджмент Україна" зі статутним фондом 100 тис. грн. Засновником зі 100% у статутному фонді стала White Rock Management AG, а кінцевими бенефіціарами вказані власники (принаймні де-юре) швейцарської компанії – громадяни Ліхтенштейну Клеменс Грегор Латернсер та Андріан Роман Райнбергер.

Гендиректором української «Білої Гори» з моменту заснування і до літа 2022-го вважався Антон Чередниченко. Людина з таким же ім'ям вказана як головний технічний директор White Rock Management AG на офіційному сайті компанії.

Сергій Тронь у корпоративній структурі "Вайт Рок Менеджмент Україна", як і у структурі White Rock Management AG де-юре відсутня.

Влітку 2022-го "Вайт Рок Менеджмент Україна" було перереєстровано в "БТС Медіа Україна", ТОВ змінює вид діяльності з "управління комп'ютерним обладнанням" на "видання журналів". Декларується, що фірма почне випускати українську локалізацію журналу про віртуальні активи Bitcoin Magazine. Сергій Тронь на публіці називає себе партнером та інвестором проекту, але в корпоративній структурі юрособи-видавця так і не з'явився. Засновниками, інвесторами і бенефіціарами там залишаються ліхтенштейнці, що стоять за White Rock Management AG.

До речі, про них. Окрім перекваліфікованого у видавництво «Вайт Рок Менеджмент Україна», тут вони володіють ще однією фірмою. Через кіпріотську офшорку Аmbassа Lімітеd вони виступають кінцевими бенефіціарами ТОВ «Редутна Естейт», що спеціалізується на нерухомості. Гендиректор цієї ріелторської контори – Денис Волобуєв. Це ім'я під час оповіді виникне ще кілька разів.

А поки що підведемо межу під цим розділом нашої розповіді.

Сергій Тронь у своєму підсумковому за 2023 рік інтерв'ю, розміщеному Forbes Ukraine на комерційній основі, випромінював оптимізм щодо свого підприємства.

За його словами, «виручка White Rock Management у 2022 році зросла більш ніж на $200 млн – удвічі порівняно з 2021-м (тобто до $400 млн. – прим. авт.). Компанія має дата-центри на трьох континентах і на 99,9% працює на відновлюваних джерелах енергії. Секрет успіху White Rock – у глибокому аналізі досвіду найбільших гравців крипторинка, у гібридній бізнес-моделі та фінансуванні лише засобами засновника, без позик».

Але на слово вірити Сергію Миколайовичу ми не можемо.

Ось він заявляє про дата-центри «Вайт Рок» на трьох континентах (тобто, у компанії як мінімум три майданчики для майнінгу), але на офіційному сайті White Rock Management згадано лише два – у Техасі (США) та десь у Швеції . 2021-го Сергій Тронь тріумфально оголошував про відкриття найпотужнішого (аж на 100 МВт) дата-центру в Казахстані з обладнанням для майнінгу вартістю $200 млн. Але ця мега-ферма кудись зникла, так і не почавши працювати.

Сергій Тронь також озвучував плани White Rock Management розпочати майновити у Канаді та Південній Америці. На жаль… Більше того, «Біла Гора» уникає вказувати точне місце розташування своїх майнінгових ферм, що нібито точно існують (в Техасі та Швеції), публікуючи лише фотографії якихось локацій у промзонах.

"Вайт Рок Менеджмент" - непублічна компанія, вона не публікують у відкритому доступі фінансову звітність, не проходить аудит. Її засновником називає себе Сергій Тронь, але це неправда, власниками статутного фонду записані сторонні люди. Озвучені ним цифри виручки – швидше за все лише красиві слова. І ми можемо тільки гадати, для чиїх вух вони призначені.

Вразившись масштабом лукавства Сергія Миколайовича можна дійти висновку, що White Rock Management – ​​повний фейк, а сам Сергій Тронь ні чорта не тямить ні у віртуальних активах взагалі, ні майнінгу BTC зокрема. Щодо останнього припущення, це далеко не так. Наш суб'єкт у видобутку біткоїнів аж ніяк не новачок.

«Криптокопанки» за півмільярда, шухер на митниці та російська мафія у США
У березні 2018 року Одеська обласна прокуратура та Слідче управління Державної фіскальної служби за підтримки СБУ розпочали розслідування масштабного схематозу на Одеській митниці. Кримінальне провадження №32018160000000026 почалося з кількох епізодів ввезення в країну великих партій секонд-хенду в обхід митних правил і вивело на контрабанду астрономічних масштабів. Але за півтора року розслідування провадження згорнули, кримінальну справу поховали.

У цьому невдале розслідування нам цікавий один епізод. 11 грудня 2018 року оперативники СБУ на митному посту «Чорноморський» Одеської митниці «стопорнули» фуру, набиту обладнанням для майнінгу (при огляді в ній знайшли 768 системних блоків). Документи на товар були зовсім не в повному порядку, зокрема, було вказано неправильний код ТНЗЕД. Та й серійні номери на устаткуванні його власник дбайливо знищив.

Власником затриманих майнінг-машин було вказано Київське ТОВ «ВІМ Україна». На момент описаних подій його кінцевим бенефіціаром через естонську WEM Global OU… Вгадаєте хто? Звісно, ​​головний герой цієї статті Сергій Тронь.

За даними есбеушників, затримане в Одесі обладнання для майнінгу фірма Троня збиралася вивезти до Казахстану. Але цимес не в тому, куди прямувало обладнання, а як воно потрапило до України.

За даними слідства, відображеною в одній із судових ухвал, протягом травня – листопада 2018 року «ВІМ Україна» (вважай, Сергій Тронь) ввезло в Україну обладнання для майнінгу криптовалют на суму в 557 млн ​​(!) грн. За потурання митників імпорт кількох тисяч майнінг-машин наш видобувач «битка» незаконно оформив у режимі тимчасового імпорту, таким чином «кинувши» держбюджет десь на 50 млн грн несплаченого мита.

Наскільки відомо, принаймні частина обладнання майнілу для Троня біткойни на території дата-центру «Парковий» у самому центрі столиці. Такий висновок можна зробити з деяких публікацій у ЗМІ.

Оформлений на ТОВ "Анте Медіам" дата-центр "Парковий", відомий також як "вертодром Януковича", був побудований, як вважається, на гроші корумпованого оточення четвертого президента, який змінив Батьківщині з Путіним.

У період, коли Сергій Тронь видобував «битки» у «Парковому», основним власником дата-центру (70%) був Юрій Лоїк. Він же тоді вважався директором «ВІМ Україна», через яке Тронь майнув криптовалюту.

У Лоїка також є частка в ТОВ "Аллотіс", що спеціалізується на комп'ютерах і програмному забезпеченні. Ми не стали б згадувати цю обставину, якби не виявили серед співвласників цієї фірми одного інфернального персонажа. Згідно з реєстраційними даними «Аллотиса», 20% статутного фонду ТОВ належить якомусь Семену Кісліну, який проживає на Бродвеї в Нью-Йорку.

Довідка: Семен Кіслін, він же Сем Кіслін

Засновника компанії Trans Commodities у США уродженця Одеси Сема (Насіння) Кісліна ФБР пов'язує зокрема з покійним Іваньковим (Япончиком) із Солнцевської ОЗУ та братами Михайлом та Левом Чорними (Ізмайлівська ОЗУ). Дружби з братами Чорними Кіслін не приховував і, навпаки, гордо розповідав про це в інтерв'ю НТВ. Компанії Кисліна виступали коспонсором візи Антона Малевського, лідера Ізмайлівської ОЗГ, а також служили для прокачування грошей Михайлом Чорним (Чорний з 2009 по 2016 перебував у розшуку Інтерполу). Ім'я Кисліна випливло на суді Михайла Чорного проти Олега Дерипаскі в Лондоні. Суд дійшов висновку, що свій бізнес із торгівлі з Росією через Trans Commodities Кіслін вів завдяки контактам Чорного, а не навпаки. Племінника Кісліна (Арнольда Кисліна) також звинувачували у рейдерських захопленнях підприємств Ізмайлівської ОЗУ та хабарі російським чиновникам (позов до США проти нього з цими звинуваченнями подали підприємці Михайло Живило та Джалол Хайдаров).

Сем Кіслін також відомий як соратник і донор екс-мера Нью-Йорка Руді Джуліані (чим дуже пишається), радника екс-президента США Дональда Трампа, і саме він намагався організувати тиск на українську правоохоронну систему для того, щоб розпочати розслідування. щодо сина Джо Байдена.

Виходить, що Сергій Тронь як мінімум через один потиск рук пов'язаний з материм російським мафіозо зі США. Це, втім, не так важливо, але Юрій Лоїк не єдиний зв'язок Троня з Кислиним.

Однак про все по порядку.

Чорна діра в «Міському комерційному банку»

"Всі інвестиції в White Rock Management - це мій власний капітал. Це кілька сотень мільйонів доларів на початковому етапі", - заявив Сергій Тронь у своєму недавньому інтерв'ю Forbes Ukraine.

Окей, спробуємо повірити йому на слово і припустимо, що гроші на майнінгові ферми, сотні мільйонів доларів (а це мільярди гривень у перерахунку за курсом) він дістав зі своєї кишені. Спробуємо розібратися, звідки в нього міг з'явитися "власний капітал".

У минулорічній замітці, яку Сергій Тронь тиснув у підгодований ним Bitcoin Magazine, можна прочитати таку пишномовну нісенітницю:

«Коли Троні було 22 роки, його батько помер, залишивши його основним годувальником сім'ї. До 2010 року його компанія керувала 120 заправними станціями та п'ятьма нафтобазами під Луганськом та Донецьком на сході України. Він інвестував у технологію очищення нафтових резервуарів та продавав видобутий осад».

Наважусь зауважити, що в цьому абзаці публікації закралася пара неточностей. По-перше, компанія Троня чистила не нафтові резервуари від осаду, а бюджет від грошей. По-друге, компанія була не зовсім Троньою – він був у ній молодшим партнером.

Йдеться про донецьке ТОВ «Екоойл». Троню у ньому досі належить 33% статутного фонду. Решта, левова частка була і має Нуруліслам і Роман Аркаллаєв. Що примітно, гендиректором «Екоойлу», згідно з реєстраційними даними, досі вважається Денис Волобуєв - як сказано вище, він же керує київським ТОВ «Редутна Естейт», кінцевими бенефіціарами якого вказані ліхтенштейнці, які номінально володіють швейцарською White Rock.

Нуруліслам Аркаллаєв, як обмовляють старі ОРД, у молодості входив до ОЗУ «Люкс», у лихі «дев'яності» був відомий у бандитському Донецьку під «поганялом» Нурік. Змужнів, став розсудливим, обріс бізнесами, вступив до «Партії регіонів», від якої тричі ставав депутатом Верховної Ради.

Власне, прихід до влади ватажка партії Віктора Януковича у 2010 році дозволив компанії його спільника Аркаллаєва, до якого тоді прибився юний Сергій Тронь, качати астрономічні суми «бабла» через держтендери. Лише у 2011 році «Екоойл» отримав на постачаннях палива армії та «Укрзалізниці» майже мільярд гривень.

Читаємо далі «гумореску» у Bitcoin Magazine:

«У міру зростання його фінансових операцій Троня залучала банківську справу, і в 2011 році Сергій Тронь інвестував у CityCommerce Bank і швидко розширив його присутність з 40 до 185 відділень. На цей момент капіталізація всіх його підприємств становила майже $1 млрд».

Залишимо за дужками капіталізацію у мільярд американських доларів – не існує документального підтвердження того, що Сергій Тронь хоч колись коштував таких грошей. А ось на CityCommerce Bank (він же "Міський комерційний банк") зупинимося окремо.

Правдиву історію цієї фінустанови, зруйнованої його ж власниками, ми викладали кілька років тому. І тут є сенс переказати її з деякими скороченнями.

2011 року 100% акцій банку, який згодом стане «Сітікомерсом», купив зовсім не Сергій Тронь. Життєву фінустанову, яка тоді працювала під вивіскою «Конверсбанк», придбав Володимир Антонов, амбітний і злодійкуватий російський мільярдер. За його словами, він виділив із власних «засіків» 50 млн євро на розвиток кредитного бізнесу фінустанови. Проте невдовзі Антонова спіткала неприємність: влада Литви звинуватила його в навмисному банкрутстві банку Snoras, що належав йому, і крадіжці €480 млн. Антонов, який на той момент у Києві Антон видав довіреність на управління «Конверсбанком» своєму знайомому Рейнісу Тумовсу – уродженцю Магадана, який давно осів у Одесі. А сам втік.

Рейніс Тумовс вирішив скористатися тим, що його «братана» спіткала тяжка доля, щоб мати і свого товариша, і його банк. Для цієї справи у нього знайшлося двоє партнерів – Нуруліслам Аркаллаєв та Сергій Тронь.

Банк у Антонова остаточно віджали в серпні 2012 року. Конверсбанк змінив вивіску на Міський комерційний банк, його контрольний пакет акцій переписали на ТОВ Глобал Фінансіал Менеджмент Груп, статутний фонд якого розподілили між офшорними компаніями (в основному з Беліза). Втім, для Нацбанку ніколи не було секретом, що кінцеві бенефіціари «Сітікомерса» — Аркаллаєв Нуруліслам Гаджійович, Тронь Сергій Миколайович та Тумовс Рейніс Айварсович.

Один із учасників банківського ринку на умовах анонімності тоді розповідав журналу Forbes: «Я думаю, що [цей] банк брав участь у специфічних послугах. Його мережа філій, яка збирала кошти населення, вкладала гроші в проекти акціонерів».

У перекладі з банківської людською мовою «специфічні послуги» означає «конвертація», тобто відмивання грошей. Зазначимо, в епоху правління Януковича конвертацією грошей без зв'язків із «сім'єю» займатися було неможливо.

Є підстави підозрювати, що Сергій Тронь, Нуруліслам Аркаллаєв та Реніс Тумовс спочатку не збиралися займатися нормальним банківським бізнесом. Можливо, «банкіри» ставили собі за мету повністю набити касу, випатрати її і «зробити ноги». Народне повстання взимку 2014 року і російсько-українська війна, що послідувала за ним, спровокували економічну кризу. Стало зрозуміло, що брати касу треба було вже.

Усі живі гроші наші банкіри стали «зливати» на підставні комерційні структури, через які кошти миттєво конвертувалися та зникали у невідомому напрямку.

Наприкінці 2014 року Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) виявив розкрадання активів у «Міському комерційному банку» на 3 млрд грн. CityCommerce Bank виявився одним із найнеліквідніших установ, який Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) у той період почав виводити з ринку. На момент введення до нього тимчасової адміністрації 21 листопада 2014 року активи установи перевищували 3,9 млрд грн. Подальший аналіз звітності показав, що загальна шкода від дій колишніх власників та менеджерів банку сягає 3 млрд грн.

«На момент передачі банку Фонду його активи становили 3,9 млрд. грн., з яких 2,6 млрд. грн. – кредитний портфель. При цьому оцінна вартість активів становила лише 90 млн грн, а кредитного портфеля – 40 млн грн. Я думаю, їхня реальна вартість ще нижча», – розповідав тоді заступник директора-розпорядника ФГВФО Андрій Оленчик.

За його словами, Фонд подав 29 заяв до правоохоронних органів на 3 млрд. грн. «За 26 заявами на суму 1,8 млрд грн вже розпочато кримінальне провадження», – розповідав Андрій Оленчик. Більшість справ розслідувалися за статтями «Шахрайство» та «Зловживання службовим становищем».

У портфелі Міського комерційного банку були й неліквідні застави, які нині перебувають на непідконтрольних Україні територіях. Наприклад, 29 квітня 2014 року ПАТ «Гарант-Авто» передало у заставу за кредитом на суму 45 млн грн ТОВ «Беверлі Рокс» приміщення у Донецьку. Примітно, що заступником голови правління ПАТ «Гарант-Авто» був Михайло Пряничников, який з 2012 року обіймав посаду директора департаменту стратегії та контролю ТОВ «Глобал Фінанси Менеджмент Груп», яка є номінальним власником Міського комерційного банку. Також він був членом наглядової ради "Профін банку".

Кошти з банку виводилися через іноземні структури, наприклад, австрійський Meinl Bank. У листі до ГПУ за підписом тимчасового адміністратора Андрія Рязанцева йдеться, що наступного дня після введення адміністрації на кореспондентському рахунку «Міського комерційного банку» в Meinl Bank, за даними бухгалтерського обліку, було 59,35 млн євро. 26 листопада за дорученням адміністратора 10 тис. євро з коррахунку було перераховано до Raiffeisen Bank International. Після цього в Meinl Bank була спрямована вимога перерахувати ще 100 тис. євро, проте транзакція була відхилена через те, що «Міський комерційний банк» мав борг у 10 тис. євро. «Враховуючи, що на рахунку в Meinl Bank знаходилося 59,35 млн євро, а також те, що будь-які рухи по рахунку в операційній системі банку не відображені, можна зробити висновок про маніпуляції рахунком з боку керівництва «Міського комерційного банку» з кореспондентським рахунком у Meinl Bank», – йшлося у заяві до Генпрокуратури.

2018 року Фонд гарантування вкладів спробував через суд стягнути з Троня, Аркаллаєва, Тумовса та інших учасників «схеми» 2,573 млрд грн вкрадених у «Міському комерційному банку». Але Господарський суд Києва відмовив Фонду з формальних причин.

Що стосується розслідування кримінальних справ щодо махінацій у CityCommerce Bank, то достовірно відомо лише про один епізод, який за десяток років дійшов до суду. Йдеться про описану трохи вище схему виведення 90 млн грн через Meinl Bank. Обвинуваченими у процесі проходять двоє – колишній президент банку та його акціонер Рейніс Тумовс, а також тодішній голова правління – Дмитро Грабовецький.

Проте судові засідання відбуваються з порожньою лавою підсудних, оскільки обвинувачені давно та успішно ховаються від українського правосуддя. Рейніс Тумовс заліг на дно в Латвії, а Дмитро Грабовецький обзавівся громадянством країни-агресора і осів в окупованому Криму, де продовжує займатися улюбленою банківською справою.

Сергій Тронь, Нуруліслам Аркаллаєв та його брат Роман якимось дивом уникли звинувачень у участі в розграбуванні CityCommerce Bank, при тому, що у злочинних схемах вони явно не були наївними статистами. Скоріше навпаки.

Так чи інакше, ім'я Троня, хоч він і називає себе чи не творцем та єдиним власником «Міського комерційного банку», тривалий час не випливало в контексті пограбування фінансової установи. Ходять чутки, що сліпота правоохоронців та тиша у ЗМІ свого часу обійшлися Троні та його старшим партнерам в астрономічну суму. Але вкотре підкреслимо: це лише чутки.

Отже. Якщо слова нашого героя про те, що свій майнінговий бізнес Сергій Тронь побудував на власному капіталі, правдиві хоч частково, то тепер маємо загальне уявлення про походження цих аж ніяк немалих грошей. Вони, очевидно, були викрадені у «Міському комерційному банку».

Опромінення російським атомом

White Rock Management і видобуток «битків», схоже, — особиста бізнес-ініціатива Сергія Троня, до якої він, ймовірно, залучив також гроші старших партнерів. Але Сергій Тронь брав безпосередню участь у більших схемах, творцями яких були набагато вагоміші гравці.

Наприклад.

У низці інтернет-видань третього ешелону останнім часом «незлим тихим словом» згадують участь Троня в авантюрі з компанією «УкрТВС». Але не розкривають так би мовити всю глибину гри.

І тут потрібно трохи історії.

Повна назва "УкрТВС" - ПрАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива". Воно було створено далекого 2001 року Фондом держмайна України, російським ВАТ ТВЕЛ та ЗАТ «Національна атомна компанія «Казатомпром» (Казахстан). Метою створення УкрТВС було виробництво ядерного палива для українських АЕС в Україні. Росія в цьому ніколи не була зацікавлена, тому російський ТВЕЛ створення такого виробництва успішно саботував протягом десятиліть – в «УкрТВС» він був «троянським конем».

Важливо тут, що ще 1990-х Держдеп США дбайливо підштовхував Київ до енергетичної незалежності від розлютованої Росії. Як результат, з'явився альтернативний постачальник ядерного палива для України – американська компанія Westinghouse Electric.

За прозахідного президента Ющенка, у 2008-2009 роках, Westinghouse Electric запропонувала побудувати в Україні завод із виробництва ядерного палива. Ідея будівництва заводу сподобалася оточенню наступного президента – проросійського Януковича. І 2010 року право на будівництво заводу віддали російській ТВЕЛ.

Наступного, 2011 року ТВЕЛ та ФДМ створили ПрАТ «Завод з виробництва ядерного палива» (завод як такий ніхто будувати не збирався, оскільки це, повторююсь, завжди суперечило економічним та геополітичним інтересам Росії).

Після Революції Гідності взимку 2014 року Росія розпочала збройну інтервенцію та окупацію українських територій. На Печерських пагорбах чітко усвідомили, що за залежності АЕС від палива ворога ні про яку енергетичну безпеку не може бути мови. І кинулися в обійми Westinghouse Electric з подвійною старанністю. Із ще більшою старанністю запрацювали ворожі агенти впливу.

Влітку 2017 року Фонд держмайна раптово вирішив продати свою частку в «УкрТВС». За майже 48 млн грн його викупило ТОВ «Вайс Трейд», засноване у 2014 році Андрієм Киримовим з Горішніх Плавнів. Фірма завжди спеціалізувалася на торгівлі деревиною.

Спершу ніхто не зрозумів, що це було і кому це потрібно. Але вже через рік, влітку 2018-го, на сцену вийшли члени правління УкрТВС від Вайс Трейд. Це були вже знайомі нам Сергій Тронь (який згодом став головою правління «УкрТВС») та Нуруліслам Аркаллаєв, а також Леонід Крючков.

На останньому зупинимося окремо.

Як писало видання DT.UA, найбільш цікавою в контексті атомної тематики є постать Леоніда Крючкова, чий старший брат – колишній нардеп від БЮТ Дмитро Крючков, був фігурантом кримінального провадження НАБУ про багатомільйонні розкрадання в енергомережах.

Молодший Крючков, зважаючи на все, особистість теж неординарна і різнобічна. Леонід Крючков встиг попрацювати і у збройовому бізнесі з Пшонкою-молодшим; і разом з братом потоваришувати і попрацювати з впливовим вгентом Кремля Андрієм Деркачом (одним із головних лобістів «Росатому» та ТВЕЛ в Україні) під час перебування того головою «Енергоатому». Як писали «Наші гроші», брати Крючкові «стали відомі як бізнесмени, яких державні енергопідприємства лобіював перший заступник голови парламентської фракції БПП Ігор Кононенко — бізнес-партнер президента Петра Порошенка».

DT.UA з посиланням на Gazeta.UA писало, що 30 травня 2018 року ТОВ «Вайс Трейд» як власник української частки в «УкрТВС» звернулося до Кабміну з листом, у якому засвідчило «наявність у суспільства та його партнерів необхідних фінансових ресурсів, досвіду та ділових зв'язків» для реалізації «амбітної мети» — будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива. У зв'язку із чим компанія запропонувала провести переговори з нею як «потенційним інвестором» реалізації цього проекту. Керівником проекту було заявлено Джомарта Алієва – колишнього топ-менеджера зі структури «Росатому».

Після завершення будівництва анонсованого заводу «УкрТВС» нібито планував передати його СП «Завод з виробництва ядерного палива» (половину якого контролюють росіяни) та отримувати відсоток чи фіксовану суму з кожної проданої одиниці продукції. Від Кабміну наші атомні комбінатори хотіли отримати гарантію того, що вироблене на українському заводі паливо повністю викуповуватиме НАЕК «Енергоатом».

Якби уряд піддався тиску впливового лобі та погодився на «привабливі» пропозицію Троня, Аркаллаєва та Крючкова, природно, жодного заводу в Україні не побудував би. Натомість відносини з Westinghouse були б вкрай зіпсовані, і українські АЕС, які виробляють більше половини електрики в країні, могли б взагалі залишитися без палива.

Уряд вирішив припинити цю багатоходівку на корені. «Енергоатом» скористався тим, що «УкрТВС» мав перед ним величезні борги, і почав судову процедуру банкрутства та ліквідації компанії.

Але 2019-го в Україні змінюється влада і у «атомної схеми» з'являється новий шанс. Проте небагато про те, що цьому передувало.

Напередодні виборів президента України телеканал 1+1 випустив інтерв'ю молдавського бізнесмена Ренато Усатого, що Порошенко вбив свого власного брата. Ще один «американський» бізнесмен, уже знайомий нам Сем Кіслін, з яким Сергій Тронь пов'язаний як мінімум через один рукостискання, чистою російською мовою звинуватив Порошенка в крадіжці $8 млрд.

Семен Кіслін у своєму зверненні до «патріотів України» від 23 березня 2019 року заявив:

«Я американський бізнесмен… Корупція пронизала всю верхівку влади, починаючи від Генпрокурора і закінчуючи президентом Порошенка… Порошенко та його банда заробляють по сто доларів із кожної тонни вугілля. Порошенко вивів собі в кишеню близько 8 мільярдів доларів. Злочини Порошенка та його банди не залишаться безкарними. Я знаю, що у США їх звинувачують у масштабному розкраданні бюджетних коштів американської фінансової допомоги. Я як свідок давав свідчення у цій справі».

У своєму інтерв'ю російським пропагандистам на НТВ Кіслін визнав, що саме він переконав Джуліані порадити Трампу розкрутити історію корупції в Україні.

У Кісліна був і свій корисливий інтерес у підключенні Джуліані та Трампа до розкручування цієї справи. Його мотивація полягає у поверненні активів, заморожених в Україні за Порошенка в рамках розшуку грошей Януковича (ображений Кіслін в інтерв'ю парадоксально називає конфіскацію активів Януковича «актом корупції»).

Зважаючи на все, йдеться ось про що: 2014 року Кіслін купив кіпрську компанію Opalcore Ltd за $8 млн по дисконту. На її рахунках в українських банках розміщувалися бонди-облігації вартістю $20 млн, вони перебували під арештом. Разом із відсотками набігло близько $23 млн доларів. Але грошей він не отримав – ці кошти конфіскували за вироком Краматорського суду у справі Януковича. Поки Порошенко був при владі, Кіслін мовчав, але потім налагодивши по лінії діаспори зв'язок із Зеленським, різко активізувався.

У серпні 2019-го він раптово приїхав до України та почав роздавати інтерв'ю, позиціонуючи себе як борця з корупцією. При цьому в Києві в кадрі за спиною у «борця» можна розглянути Дмитра Крючкова (у білій сорочці) — фігуранта кримінальної справи про присвоєння Запоріжжяобленерго та заподіяння збитків Україні розміром 346 млн гривень, відкритого НАБУ.

«Потрапляння в кадр не випадкове, це у Крючкова та Кисліна була зустріч, вийшовши з якої Сем вирішив помалювати перед журналістами», — розповіло The Insider джерело в Києві, близьке до слідчих органів.

За кілька місяців до цього Крючкова екстрадували із ФРН до України. Після перемоги на виборах Зеленського Дмитро Крючков на слідстві погодився на спрощену процедуру правосуддя із визнанням вини та мінімальними наслідками. На слідстві він заявив, що виконував вказівки оточення Порошенка, а сам він ні в чому не винний.

Зміна влади в Україні пішла на користь як самого Семена Кісліна, так і його українських партнерів. Бенефіціарам «УкрТВС» 2020-го вдалося домогтися скасування процедури банкрутства, і вони навіть розпочали нову обережну кампанію зі схилення влади до співпраці. В інформаційний простір Тронем запускався наратив, що залежність від постачання ядерного палива хоч із Росії, хоч із США – погано, треба робити своє. Хоча під «своїм» малися на увазі ліцензійне складання паливних елементів з російських комплектуючих.

Схоже, що на початку 2022-го року в «УкрТВС» почало щось відбуватися. Про це свідчить той факт, що український акціонер «УкрТВС» – компанія «Вайс Трейд» 22.02.2022 змінює засновника. Ним стає Денис Волобуєв – як уже згадувалося вище, менеджер пов'язаних із Тронем та Аркаллаєвим структур.

Раніше українські акціонери «УкрТВС» стверджували, що викуплять у росіян їхню частку, але не поспішали цього робити. Поки що 24 лютого 2022 року росіяни не зробили свій хід. Незабаром російську частку в «УкрТВС», як і всі активи країни-агресора в Україні, заарештували влада в рамках масштабної справи про фінансування збройної агресії.