Підряд на відновлення найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню Дениса Комарницького, що “дивиться”.

Журналісти знайшли зв'язок між співвласником компанії, яка влітку отримала величезний поспіль на відновлення потерпілого в результаті російських обстрілів житлового комплексу "Ірпенські липки", і так званим Денисом Комарницьким, який стежить за Києвом. Про це йдеться у розслідуванні Наталії Лазарович.

Тендер на відновлення Ірпенських липок влітку проводила Київська обласна держадміністрація. На нього прийшли лише дві компанії: київська “Нідком”, яка пропонувала виконати роботи за понад 400 мільйонів гривень, та харківська “Навітехсервіс”, яка запропонувала суттєво вищу вартість у понад 600 мільйонів гривень.

Незважаючи на те, що на торгах зазвичай перемагає той, хто пропонує меншу вартість, у цьому випадку через формальності перемогу здобув “Навітехсервіс”.

Журналісти сайту “Наші гроші” у її кошторисі знайшли завищені ціни на окремих позиціях, а також відсутність детальної інформації щодо більшості інших позицій. Так, наприклад, у документах сказано, що компанія збирається купувати "віконні блоки", але інформація про те, які саме і якого виробника - відсутня, тому відсутня і можливість порівняти зазначені ціни з ринковими. За словами редактора "Наших грошей" Юрія Ніколова, це схоже на певний "корупційний люфт".

Сама “Навітехсервіс” не надто відома, як і її керівник та основна співвласниця – Марина Ткаченко. Отже, журналістам стало цікаво встановити хто ж володіє фірмою, яка отримала таке велике державне замовлення.

Виявилося, що для Ткаченка цей бізнес не є профільним. Жінка давно займається організацією івентів, продовжуючи приймати замовлення й досі. Так, Ткаченко у телефонній розмові погодилася на пропозицію журналістів влаштувати дитяче свято для маленького іменинника. Цей факт натякає на те, що Ткаченко може бути підставною особою у компанії, представляючи там не свій власний інтерес.

Подальше дослідження зв'язків Ткаченка показало, що її сестра Поліна є дружиною колишнього заступника Віталія Кличка та екс-глави Держаудитслужби Геннадія Пліса. Мати ж Ткаченко керує агропідприємством, співвласником якого є тесть так званого президента, що “дивиться за Києвом від Офісу” Дениса Комарницького.

Денис Комарницький – екс-депутат Київради та соратник Леоніда Черновецького. Він мав давні інтереси у будівельному та комунальному ринках Києва. 2020-го журналісти Bihus.Info отримали архів з документами, в яких докладно описано схему роботи десятків компаній і людей, пов'язаних з Комарницьким. Київські комунальники віддавали їм мільярди гривень на ремонтні та будівельні роботи, які вказані компанії найчастіше самі не виконували, граючи ролі звичайних “прокладок” та “акумулюючи” кошти. Найвідомішим об'єктом, пов'язаним із Комарницьким, є Подільсько-Воскресенський міст – довгобуд, який уже “витяг” із київського бюджету мільярди гривень, але досі так і не відкритий.

Після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах вплив Комарницького у Києві суттєво зріс. Bihus.Info раніше вже розповідали про зв'язки Комарницького та народного депутата Миколи Тищенка, які 2020-го призвели до того, що до списку “Слуги народу” на місцевих виборах у Києві потрапили близькі до Комарницького люди. Це викликало конфлікт у самій політсилі, Комарницького ж почали називати "оглядом за містом від Офісу президента".

Цікаво, що згаданий вище Пліс також має з Комарницьким певну спільну історію. Вони разом потрапляли у поле зору медіа 2020-го, коли провели досить дивну зустріч у центрі міста та нібито разом відвідали будівлю Служби безпеки. Ця зустріч припала саме на період “розквіту” активності Комарницького.

Ткаченко коментувати свою діяльність у будівельній компанії відмовилася. Сама ж фірма у серпні цього року вже розпочала відновлення будинку, там зараз триває демонтаж пошкоджених конструкцій.

Нагадаємо, що раніше Bihus.Info вже розповідали про проблеми із відновленням пошкоджених будинків Київщини. Так, журналісти знайшли у цьому процесі і підставних осіб, і вигаданих співробітників, і суттєво завищену вартість робіт, і зв'язки компаній-переможців тендерів із владою – як місцевою, так і центральною.