Російські олігархи запрацюють на українських дорогах?

На Львівщині планують капітальний ремонт дороги М-09 Львів – Рава-Руська. Це траса до українсько-польського кордону. Ділянка ремонту близько 62 км.

Знаю цю трасу. Каравани вантажівок. Корки. Дуже щільний трафік, покриття не витримує навантаження, дорога руйнується.

Звісно, ​​у пріоритеті зараз фортифікації на фронті. Але гроші на ремонт із бюджету. Залучають 182 млн. євро кредиту від ЄБРР.

Чи можна перенаправити кошти на потреби Сил оборони? Ні, не можна. Угода ще 2020 року. Кредит цільовий. Лише на стратегічно важливий інфраструктурний проект. Без варіантів. Чи користуємося можливістю, чи не отримуємо нічого.

Тож питання лише в тому, хто реалізовуватиме? Чи, принаймні, податки підуть до українського бюджету?

За моїми даними, проект поділено на два лоти. Вже відібрано кілька компаній, між якими їх поділять.

Чому цей факт намагаються приховати від суспільства?

Перша компанія – польська філія європейського концерну Strabag. Чи пустить Польща українську компанію на свій ринок будувати чи ремонтувати автобан?

Зважаючи на те, як польський бізнес б'ється за власні інтереси, думаю, що це неможливо. Але питання навіть не в тому. Серед власників Strabag російська Rasperia Trading Limited, яка належить підсанкційному путінському олігарху Олегу Дерипаску.

Минулого року представника Rasperia у наглядовій раді було відправлено у відставку. Росіянам нібито не перераховують дивіденди, збираючи гроші на окремому рахунку. Проте Дерипаска офіційно залишається власником компанії та матиме право на свою частку прибутку від проекту в Україні.

Чи знають про це у Державному агентстві відновлення та розвитку?

Друга компанія - турецька IC İçtaş İnşaat Sanayi ve Ticaret A.Ş.

Минулого року служба безпеки Латвії не рекомендувала допускати компанію до участі у будівництві нової гілки залізниці. Адже IC İçtaş щільно співпрацює із РФ. Турки будували мости у Сант-Петербурзі, термінал аеропорту, швидкісну автодорогу між Москвою та Санкт-Петербургом. Є основним підрядником будівництва російської атомної станції у Туреччині (генпідрядник будівництва компанія «Титан-2», яку очолює Григорій Нагінський, колишній заступник міністра оборони РФ).

Тобто латвійці розуміють ризики, а українці готові надавати стратегічні контракти турецьким друзям Путіна?

Третя компанія - AZViRT з Азербайджану. Компанія належить сім'ї Алієвих. Працює у своїй країні та в Сербії, де співпраці з AZViRT надають статусу міждержавного партнерства. Робота компанії в Україні супроводжувалася скандалами та звинуваченнями у зриві термінів та неналежній якості.

Але ключовим є інше. Рік тому на спеціальній сесії на Генасамблеї ООН офіційний Баку вирішив не брати участь у голосуванні щодо засудження російського вторгнення. Навіщо псувати стосунки з путіним? До речі, нещодавно останній щиро привітав азербайджанського колегу із переобранням на пост президента. Азербайджан продовжує бути членом ОДКЛ. Це їхня позиція, їхні пріоритети. Мають право. Але чи Україна також має право розставляти економічні та політичні пріоритети? Чи не так?

Президент анонсував програму «Купуй українців». Ініціатива глави держави інфраструктури не стосується? У нас немає українських компаній, у кого можна купити послуги з капремонту?

Може, у наших топ-чиновників від інфраструктури інше бачення, ніж у Президента?

Так розкажіть нам!