Коломойський у СІЗО. Якби чотири роки тому сказали, що таке може статися, то це назвали б нісенітницею чи пропагандистською маніпуляцією.
Над цим посміялися б і сам Коломойський, і Порошенко, та й багато інших серйозних людей. Таку ситуацію назвали б жартом та ненауковою фантастикою у стилі серіалу «Слуга народу». Але це сталося. І це ще один приклад того, що немає сенсу прогнозувати українську політику на кілька років уперед.
2014 року дурним жартом здавалася б сама ідея про те, що Володимир Зеленський міг стати президентом України. Якби 2019-го чи навіть 2021-го сказали, що Зеленського в західному світі називатимуть новим Черчиллем, над цим реготали б не тільки у Порошенка. Але це також сталося.
Українська політика є принципово непередбачуваною на довгостроковий і навіть на середньостроковий період. Все може швидко змінитись, і не так, як очікувалося. Більш-менш надійно прогнозувати можна лише на найближчі місяці. У деяких ситуаціях навіть за півроку багато що може змінитися.
Безумовно, СІЗО це не судовий вирок. Але цікаво, що Коломойський не пішов під заставу
Політико-правовий серіал «Справа Коломойського» лише розпочинається. І він може тривати роками. Перші резонансні антикорупційні справи досі в судах і ще не відомо, коли і чим вони закінчаться.
Між іншим, це і про те, що мало посилити покарання за корупцію, треба передусім навести лад із роботою правоохоронних органів, і особливо із судовою системою.
Очевидно, що підозра Коломойського та його перебування у СІЗО – це демонстративний акт. З погляду політичної тактики це демонстрація боротьби з корупцією, і що недоторканних не буде.
Стратегічно, це попередження на майбутнє для багатьох представників політичних та бізнес-еліт. І немає сумнівів, що таке попередження їм не сподобається.
У телезверненні Зеленський підкреслив, що не буде «багаторічного «як завжди» щодо тих, хто грабував Україну і ставив себе вищим за закон і будь-які правила».
Але варто пам'ятати, що закон та правила мають працювати універсально, зокрема й до тих, хто сьогодні є частиною влади. І щоб закон працював ефективно і неухильно, треба до певної міри вдосконалити сам закон (як мінімум у процесуальному вимірі), а також сформувати таку систему судочинства, коли судді працюватимуть на закон, а не на себе.
