Міністерство юстиції подало до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) позов про стягнення до доходу держави активів екс-президента АТ “Мотор Січ” В'ячеслава Богуслаєва та колишнього топ-менеджера компанії Петра Кононенка. Йдеться про конфіскацію низки активів у рамках закону "Про санкції", серед яких вагоме місце займають ТДВ "Мотор-гарант", ТОВ "Вінницький авіаційний завод", ТОВ "Вертольоти МСБ".
Як відомо, у жовтні 2022 року СБУ затримала президента АТ “Мотор Січ” В'ячеслава Богуслаєва та начальника департаменту зовнішньоекономічної діяльності цього підприємства, за підозрою у колабораційній діяльності та допомозі державі-агресору. Суд обрав запобіжний захід для Богуслаєва у вигляді тримання під вартою. Наказом Верховного головнокомандувача на початку листопада 2023 року стратегічно важливі підприємства ПАТ “Укрнафта”, ПАТ “Укртатнафта”, АТ “Мотор Січ”, ПрАТ “АвтоКрАЗ” та ПрАТ “Запоріжтрансформатор”, пов'язані з Костянтином Жеваго, Ігорем Коломойським Костянтином Григорішем управління Міністерства оборони до завершення воєнного стану.
У квітні 2023 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про введення санкцій проти екс-президента Мотор Січ В'ячеслава Богуслаєва.
"Мотор Січ" є одним з найбільших підприємств у світі з випуску двигунів для літаків та вертольотів, а також промислових газотурбінних установок. Свого часу компанія постачала продукцію більш ніж у 100 країн світу, а сам Богуслаєв, який зрадив Україну, подбав про озброєння країни, яка проводить геноцид українського народу та знищує мірні міста та села.
Зростанню стану вітчизняного олігарха “від оборонки” свого часу сприяв президент Леонід Кучма. Так, 19 січня 2000 року, одразу після перемоги на других президентських виборах, Леонід Кучма не випадково нагородив близького до себе олігарха званням Героя України “за видатні заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняного машинобудування”. Вже у 2018 році Богуслаєв увійшов до топ-25 найбагатших людей України.
Водночас сам Богуслаєв також справедливо вважався ревним господарем оборонно-промислових ресурсів, отриманих у ході сумнівних угод, і як бізнесмен, звичайно, з метою збагачення, вкладав кошти у розвиток нових виробництв. Зокрема, він інвестував у виробництво таких ключових елементів вертольота як редуктор та лопаті – з метою створення замкнутого циклу виготовлення гелікоптерів в Україні. Щоправда, завдяки зв'язкам у владі (якийсь час глава “Мотор Січ” був навіть частиною державного нонсенсу – у статусі приватного менеджера він перебував у складі державного Комітету з питань ВТС та експортного контролю за Президента України) Богуслаєв рішуче блокував прихід в Україну американської компанії Sikorsky, який просував як сімейний заповіт син її засновника, легендарного українського авіаконструктора Ігоря Сікорського Сергій. Але й держава рішуче продемонструвала себе НЕ-менеджером в ОПК – саме так можна оцінити ганебне рішення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова закупити 55 французьких гелікоптерів (третина з них – уживаних)…
Але повернемось до вітчизняних спроб розвинути виробництво бойових гелікоптерів для армії. Йдеться про те, що в Україні ніколи не виробляли ні гелікоптери, ні кероване озброєння до них. Але поки "Мотор Січ" Богуслаєва просувалося до створення власного виробництва, команда з державних та приватних підприємств змогла створити та інтегрувати у вертоліт комплекс високоточного озброєння, який отримав назву 524Р (до теперішнього часу вже існує і кілька більш сучасних модифікацій). Багато хто вважає модернізацію радянських систем першим кроком до створення нових, саме з такого підходу починало ДержККБ "Промінь", що нині створює абсолютно нові, сучасні ракетні системи. Отже, йдеться не лише про власний новий український гелікоптер (що в умовах політичної волі також є реалістичною ідеєю), а про його найважливіший бойовий елемент – він міг би використовуватися насамперед для модернізації існуючого парку бойових вертольотів “Мі”.
Використання вітчизняного ПТРК стало можливим завдяки розробці командою зброярів оптико-електронного модуля для виявлення цілей та наведення на мету ракети ПМ-ЛКТ. Модуль входить до складу комплексу управління вогнем 524Р, який встановлювався на гелікоптер Мі-8МСБ-В – фактично українську версію освоєного виробництва (надану для випробувань саме АТ “Мотор Січ”). А в перспективі після завершення випробувань міг би встановлюватись і на Мі-24 (певний комплекс робіт з модернізації розпочав Мотор Січ). До згаданої державно-приватної команди, крім самого виробника вертольотів АТ “Мотор Січ” та розробника високоточних ракет “Бар'єр-В” ДержККБ “Промінь” (саме “Промінь” стало головним підприємством у проекті озброєння вертолітних), основними суміжниками увійшли одна приватна компанія ( назвемо її "Р") та одне черкаське державне підприємство (умовно "Ф").
Почалося все, як це часто трапляється в українських реаліях, з експорту. Плідна співпраця згаданих вище ДержККБ "Промінь" і "Р" дозволила свого часу поставити Азербайджану значну партію високоточних ракет "Бар'єр-В" для азербайджанських бойових вертольотів. А ось створення та інтеграцію комплексу управління вогнем забезпечувала південноафриканська компанія Denel. Україна не лише добре заробила на цьому контракті, а й здобула нову технологію. Серед іншого тоді в Азербайджані було успішно відстріляно 30 ракет.
…Напередодні широкомасштабного вторгнення відбувся один із заключних етапів випробувань комплексу 524Р на вітчизняному бойовому гелікоптері. Звичайно, для інтеграції сучасного комплексу керованого ракетного озброєння в гелікоптер потрібен час, проте протягом двох років великої війни ніхто із західних партнерів не поспішав надати українській армії гелікоптери бойової підтримки... А Україна ще має подбати про повоєнне протистояння з ворожою Росією.
Наскільки актуальною є проблема озброєння гелікоптерів ЗСУ? Питання риторичне, адже Україна застосовувала Мі-8МСБ-В під час російсько-української війни – для завдання ракетних ударів некерованими ракетами 122-мм С-13 пуск ракет відбувався з кабруванням. Але штатно-базовий вертоліт Мі-8 не мав навіть такої можливості і обмежувався 80-мм С-8 і 57-мм С-5. Тож комплекс керованого озброєння зробив би гвинтокрилу машину значно сильнішою. На жаль, держава до широкомасштабного вторгнення РФ не дбала про армію...
Тому і постає зараз питання про можливості держави. Тому що, скажімо, той факт, що новий керівник Мінстратегпрому Олександр Камишин не лише зберіг “Укроборонпром”, а й залишив у “темниці” ДП “Антонов”, свідчить, що з адмініструванням ОПК у країні є відчутні проблеми. Однак не виключено, що вони ставляться суто до людського фактора – не брати на себе зайву відповідальність, а обмежитись відповідальністю підлеглого. До речі, ДП “Антонов” з того моменту, коли у 2015 році його запровадив до “Укроборонпрому” колишній президент Порошенко, так і не зробив жодного нового літака.
…Як повідомила прес-служба Мін'юсту, Богуслаєв і Кононенко мабуть конфіскують такі активи: понад 30 одиниць нерухомого майна (житлових/нежитлових приміщень, земельних ділянок); корпоративні права понад 10 юридичних осіб, серед яких 100% частки у статутних капіталах ТДВ СК "Мотор-гарант", ТОВ "Вінницький авіаційний завод", ТОВ "Вертольоти МСБ", їх частки у статутному капіталі ТОВ фірма "ЖЕКОН"; майнові права, у тому числі торгові марки та патенти на промислові зразки; значну кількість вогнепальної зброї. З моменту справедливої конфіскації цих активів саме держава відповідатиме за їх розвиток.
