Торішня відставка Олексія Резнікова з посади міністра оборони, супроводжується низкою корупційних скандалів і кримінальних справ: окрім одіозних «яєць по 17 гривень», спливла історія із закупівлею для Збройних сил літніх курток за ціною зимових — журналісти тоді писали про можливу причетність до угоди народного депутата Касая, чий племінник був співвласником компанії-виробника. Новий міністр оборони Рустем Умеров на початку 2024 року оцінював суму збитків при закупівлі для війська у 10 млрд. гривень.
У січні за спробу дачі хабара співробітнику ГБР було затримано львівського підприємця Гринкевича: його підозрюють у постачанні військам неякісного одягу на понад мільярд гривень.
Перед цим Держаудитслужба за результатами перевірки закупівель Міноборони заявила про знайдені порушення на 2,5 мільярда гривень, пов'язані з виконанням урядової постанови №335, прийнятої в перші дні російського вторгнення — у березні 2022 року. Воно давало підприємствам можливість укладати прямі договори з Міноборони без жодних процедур і отримувати до 100% передоплати за товар та компенсації витрат, проте багато хто вписав у ці витрати та власний прибуток.
Щоправда, деталізувати персоналії порушників голова відомства Алла Басалаєва відмовилася, пославшись на таємницю слідства. Тому нам довелося чекати, доки вони покажуть себе самі, наприклад, превентивними виправданнями. Так і сталося: ще за кілька місяців до відставки Резнікова низка видань синхронно поширила повідомлення з Фейсбуку власника компанії «Текстиль-Контакт» Олександра Соколовського про те, що нібито держава намагається «стягнути з вітчизняного виробника додаткові податки».
«…усі ми, хто шив в Україні, постачав продукцію набагато дешевше за іноземців, створював тут робочі місця, підтримував нашу економіку, платив тут зарплати та податки — порушники і з нас треба стягнути попередньо задекларований (але не факт, що отриманий) прибуток. З якої ми вже заплатили всі податки! - Зокрема, написав Соколовський. Що звучить, принаймні, смішно для тих, хто хоч трохи знає історію «Текстиль-Контакту». Адже Соколовський справді далекий від зарубіжної продукції тому, що постачає... російську.
Ще до масштабного вторгнення компанії Олександра Соколовського було помічено на постачанні до ЗСУ тканини російського виробництва, також повідомлялося про їхні можливі зв'язки з керівництвом «ДНР». Зокрема, у 2017 році за одним із тендерів «Текстиль-Контакт» поставив у військову частину ЗСУ тканину виробництва російського Іваново, яка була представлена у супровідних документах як «безальтернативна». Хоча альтернативи існували якимось чином і в Міністерстві економічного розвитку, і в Міністерстві оборони цього «не помітили». Як і того, що роком раніше компанія ввезла з Росії півтора мільйони метрів ситцю та 60 000 метрів російської діагоналі 95-ї ширини: відповідні дані можна легко знайти у відкритому доступі.
При цьому «Текстиль-Контакт» неодноразово зривав уже укладені контракти щодо постачання літньої тканини камуфляжу для Збройних сил. Як повідомляв кілька років тому сайт «Рупор», крім зірваних термінів компанії Соколовського висловлювалися претензії щодо якості тканини: розмір збитків оцінювався мільйонами гривень. Але ці «дрібниці», як неважко помітити, не заважають власнику «Текстиль-Контакту» давати численні інтерв'ю як «експерт з пошиття військової форми».
А поки що армія ще не стала пріоритетом, Олександр Соколовський був приблизно таким же «експертом» в іншій області — він постачав подушки та ковдри для «Укрзалізниці», монопольним постачальником якої йому вдалося стати через «особливі відносини» з директором філії УЗ «Пасажирська» компанія» Олександром Перцовським. Відтіснивши вітчизняних конкурентів, компанії Соколовського одразу взялися піднімати ціни. Так, ціни на подушки злетіли до 260 гривень, при тому, що на сайтах можна знайти таку ж продукцію за 110 гривень оптом та 130 гривень у роздріб. Це, звичайно, ще не згадані нами яйця по 17 гривень, але вже на шляху до того. Тим більше, якщо ми пригадаємо, що подушки закуповуються десятками тисяч, лише один із виграних «Текстиль-Контактом» тендерів передбачає закупівлю 60 000 штук.
Сам Соколовський у соцмережах, звичайно ж, запевняє, що компанію проти нього ведуть «чорнопіарники». «Запевняю, що навіть якщо щось подібне знайдете дешевше за кордоном, то вартість з урахуванням доставки та розмитнення буде значно вищою», — пише Олександр на власній сторінці у Фейсбук. І знову ця згадка про «закордон» — у той час, як волонтеру центру «Миротворець» Ігорю Савчуку вдається з'ясувати, що за тендером, виграним «Текстиль-Контактом», для Чернігівського геріатричного пансіонату постачалася фланель із окупованого Донбасу, де Олександр Сокіл то володів «Донецькою текстильною мануфактурою» (кримська філія «Текстиль-Контакту» тим часом перереєструвалася за російським законодавством і окупанти не мають претензій до його діяльності). Сама компанія запевняла, що тканина поставлялася зі старих складів, проте це не пояснює, яким чином виявилося так, що в документах на постачання тканини для Панютинського вагоноремонтного заводу було зазначено 2016 рік випуску, а відсутність дат та номерів партій у паспорті якості прямо вказувала на « сіре» походження продукції.
Щодо урядової постанови №335, яка так стурбувала Соколовського, то, за словами заступника голови Державної аудиторської служби України Станіслава Патюка, вона й не передбачала отримання прибутку: у смутні лютий та березень 2022 року йшлося про те, щоб швидко завантажити підприємства, що простоюють, військовими замовленнями по передоплаті, у своїй держава оплачувала зарплату працівникам, податки та інші витрати, пов'язані з виготовленням продукції. Про це не міг знати Олександр Соколовський, вписуючи в калькуляцію і майбутні прибутки свого «Текстиль-Контакту». Може, він розраховував, що цього просто не помітять за умов перших місяців війни, а може сподівався, що Олексій Рєзніков трохи довше залишиться на міністерській посаді. Однак йому зовсім не варто було наповнювати пресу «джинсою», зображаючи з себе безневинно скривдженого: контролюючі органи тепер точно звернуть увагу і на всі попередні сумнівні угоди з оборонним відомством.
