З проектом бюджету на наступний рік ситуація, прямо скажемо, дивна: підвищення зарплат для вчителів та лікарів не передбачається, але прокурорам, суддям та правоохоронцям збираються виділити більше грошей.
Як це пояснюють чиновники?
Ніна брала участь у засіданнях бюджетного комітету та хотіла зрозуміти, як реагують на пропозиції їхньої фракції. Вона зауважила, що витрати можна було б скоротити на 99 мільярдів гривень. У процесі обговорення стало зрозумілим, що в бюджеті є програма, яка передбачає збільшення зарплат прокурорів на 2,7 мільярда гривень порівняно з цим роком.
Генеральний прокурор та інші високопосадовці вирішили, що настав час підняти прожитковий мінімум, на основі якого розраховуються їхні оклади.
Наразі він становить 1600 гривень, але пропонують орієнтуватися на 2102 гривні, як в інших держорганах. Оклад окружного прокурора – це 25 прожиткових мінімумів і з різними надбавками прокурори в середньому отримують 68 тисяч гривень. Але чому саме зараз вирішили переглядати прожитковий мінімум, ніхто не зміг пояснити.
Хто ще у списку?
Прокурори – не єдині, хто отримає збільшення зарплат. У бюджеті заплановано збільшити витрати на суддів місцевих та апеляційних судів на 1,35 мільярда гривень. І це не все – за іншою програмою додадуть ще 215 мільйонів. У результаті вийде майже півтора мільярда.
Суддям першої інстанції наразі можуть виплачувати премії до 40% від окладу щомісяця. Мабуть, через низькі зарплати в місцевих судах важко знайти бажаючих працювати.
Правоохоронні органи теж не відстають і намагаються привести свої зарплати у відповідність до нових законів. Їхні виплати залежать від прожиткового мінімуму, який встановлюється на початку року. Кожне відомство намагається повернути собі втрачені суми.
Загалом планується збільшити витрати на зарплати близько 70 розпорядників коштів. Це пов'язано з реформою, яка розпочалася у 2020 році та передбачає створення системи грейдів. Тобто зарплата буде вищою у тих, хто на одній і тій же посаді показує найкращі результати.
У Мінфіні запевняють, що всі запити було зібрано в єдиний документ та відправлено на розгляд. Але Ніна вважає, що потрібно вести діалог із розпорядниками, коригувати запити та шукати шляхи зменшення витрат, а не просто узгоджувати все без розбору.
Проте, схоже, політичної волі для цього немає, особливо з боку прем’єр-міністра, який має організовувати роботу міністерств.
Таким чином, складається цікава картина: гроші будуть спрямовані на підтримку тих, хто й так отримує чимало, тоді як освітяни та медики залишаються поза увагою. Цікаво, як це вплине на подальші дебати у парламенті та сприйняття бюджетної політики з боку суспільства.
