Для багатьох українців результат контрнаступу 2023-го став невтішним, чи через його надмірну розрекламованість протягом усього року, що вплинуло на завищені очікування, чи через втому від війни.
Але в будь-якому разі війна України проти Росії продовжується. 2024 року головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний констатував фактичний перехід до позиційної війни. Проте проблемами для армії залишаються снарядний голод, невизначеність із мобілізацією, заморожена допомога від США. Як ці проблеми впливають на фронт і що з ними робити, журналісти видання “The Page” дізнавалися у Євгена Дикого, військового оглядача та колишнього командира роти батальйону “Айдар”.
Як снарядний голод впливає ситуацію на фронті
Чи можете ви пояснити, як нестача снарядів безпосередньо впливає на ситуацію на фронті?
Зараз у нас витрати снарядів на день – приблизно дві тисячі. Це насправді жахливий снарядний голод.
Ще два-три місяці тому, до снарядного голоду, достатньо було виявити координати мети та вчасно передати їх артилерії. Зараз зовсім інша картина: збираються дані з різних цілей і офіцери сідають і вирішують: "На це ми витрачаємо снаряди, а це ще нехай погуляє". Це насправді щоразу дуже болісний вибір.
Більше того, на деяких ділянках фронту найкращу західну арту ми просто відводимо. Тому що немає сенсу її тримати як приманку для "ланцетів" (російських дронів) у ситуації, коли вони за день зроблять, можливо, кілька пострілів.
Власне Європа дає, що може. Франція дає три тисячі снарядів на місяць. І це вона втричі збільшила виробництво вже за рік. А чому так? Тому що річна норма армії Франції була сім тисяч снарядів. Ми ж на піку нашого літнього наступу витрачали сім-вісім тисяч на день.
Європейська "бонсай-армія" не готова до війни
Чи можемо ми виготовляти більше снарядів в Україні і де ми могли б їх брати ще?
Так, ми можемо виробляти в Україні набагато більше снарядів, але не одразу. Багато хто думає, що вся проблема в грошах, але, на жаль, світового військовоторгу, про який під час анексії Криму говорив Путін, не існує.
Наприклад, майже рік тому Євросоюз пообіцяв упродовж року поставити нам мільйон снарядів. До березня цього року, можливо, вони вийдуть на 600 тисяч. Усі підприємства ЄС не змогли за рік стільки зробити, при тому, що замовлення вже законтрактоване.
Коли 30 років вся Європа розбирала, демонтувала, перепрофілювала на зовсім іншу продукцію ці підприємства, то тепер не просто треба розконсервувати старі заводи, більшість їх просто не мають.
Яскравий приклад ракети "Стінгер". Нам їх дали багато, і в результаті американська армія попросила відновити власні запаси. Так ось, їм довелося знаходити дідусів на пенсії, які колись у 80-ті робили ці Стінгери, просити їх повернутися на роботу, навчити молодих. Тобто коли 30 років занепадала ціла галузь, то, на жаль, це не вирішується просто грошима. Це вирішується грошима, часом та великими зусиллями.
Коли європейці зможуть вийти на адекватну кількість снарядів на місяць для ЗСУ?
Європейці сподіваються вийти на більш-менш нормальні обсяги снарядного виробництва десь за три роки. В кращому випадку.
Жозеф Борель, головний дипломат ЄС, ще рік тому сказав, що Європа виростила "бонсай-армії". Ось це, мабуть, найточніше визначення, тобто воно виглядає добре, але воно півметра і все.
А в Україні все, що зараз робиться, прямо з конвеєра йде на фронт. Виявляється, що вже тільки наша оборонка робить набагато більше, ніж та сама Франція. Але це все одно незрівнянно менше, ніж потрібно.
Чи можуть дрони замінити артилерію на фронті
Чи можуть дрони бути альтернативою артилерії чи навіть замінити її, як про це можна почути?
Жодним чином немає. Це так само, як автомат Калашнікова не є альтернативою артилерії. Кожна зброя має свою нішу, яку вона закриває.
Особливо це часто кажуть, що альтернативою артилерії є FPV-шки. Жодним чином немає. Почнемо з радіусу дії: FPV – зазвичай 7-8 км. Арта зазвичай працює на 40 км, а РСЗВ – на 70 км.
Навіть за умови снарядного голоду та вкрай вдалої роботи наших дронщиків понад 80% поразки особового складу – арта. Хоча вже більше половини знищеної техніки – дрони.
Чому перехід до оборони – це небажаний варіант війни для України
Наскільки вимушений через снарядний голод перехід до оборони є добрим варіантом для ЗСУ?
Це якраз повністю вирішує Конгрес США. Ось тут у нас є два абсолютно різні сценарії. Якщо нам відновлять постачання БК хоча б із квітня, нам у жодному разі не варто ставати в оборону. Нам треба навпаки йти далі, наступати та максимально знищувати орду.
А чому, якщо, скажімо, для знищення ворога найефективніше стояти в обороні?
Це дійсно ефективніше, ви маєте рацію. Але як довго? Думайте не про один день, думайте про трохи довше. Якщо ми стаємо в глуху оборону, то даємо тим же оркам спокійно провести ще кілька хвиль мобілізації.
За цей час їхня оборонка наштампує снарядів і танків. Їхня оборонка зараз робить 20 нових машин на місяць і десь 50 вони здатні розконсервувати. Тобто загалом на фронт приїжджає 70 машин. А ми за цей час спалюємо, за даними незалежних спостерігачів, від 100 до 150 танків, у середньому 120. Тобто, ось 70 приїхало, 120 згоріло. Ця різниця 50 танків, вона щомісяця накопичується.
А тепер уявіть, що натомість навпаки накопичується щомісяця плюс 70 нових танків, які десь собі стоять і чекають. Тобто до кінця року маємо плюс 800 машин.
Нам категорично невигідно давати паузу. І якщо пам'ятаєте, з їхнього боку було дуже багато сигналів: а заморозимо. То ж ви розумієте, що вони не просто так ці сигнали давали.
Чи ми готові до поганого сценарію за допомогою від США і повного переходу до оборони? Чи готові наші лінії фортифікацій?
Насправді це можна було розпочати ще 2015 року. Ми мали вісім років на те, щоб спокійно підготувати укріплення скрізь. І тоді взагалі початок навіть цієї війни виглядав би принципово інакше.
Але таке враження, що нам довелося своїми лобами побитися про лінію Суровікіна, щоби до наших воєначальників дійшло, що нам треба окопуватися.
Краще пізно, ніж ніколи: ось під кінець 23 року нарешті пішли команди копати. Нині ці лінії ще абсолютно не готові.
Що робити Україні, якщо допомоги від США більше не буде
Наразі $61 млрд для України заблоковано через суперечки республіканців та демократів за кордоном. Що ми можемо зробити, якщо цю допомогу так і не нададуть, скажімо, до листопада виборів президента США?
Дуже сумний для нас варіант. По-перше, тоді точно переходимо в оборону, чого в жодному разі не робимо, якщо БК знову піде.
Далі, робимо секвестр бюджету, тобто зрізаємо гроші з усього, з чого можна, шукаємо, а повірте, дуже багато є де. Забираємо все, що зараз йде на плиточки, фонтанчики, містки і таке інше. Створюємо єдиний Оборонний фонд. Піднімаємо на кілька відсотків військовий податок, акцизи, тобто компенсуємо хоча б фінансовий вимір. Далі даємо команду нашим спецслужбам по всіх країнах третього світу шукати все, навіть дуже нелегальні схеми закупівлі та постачання. Ось і тим часом вливаємо, вливаємо, вливаємо в нашу оборонну галузь.
Більше того, не просто купуємо у виробників готову продукцію, а держава запитує їхні проблеми з технологіями, обладнанням, постачанням та намагається вирішити їх, а на заміну потребує точних результатів.
Як вирішити питання мобілізації в Україні
Насамперед чому нам потрібно мобілізувати саме 500 тисяч людей?
Насправді тут не треба бути Залужним і мати доступ до генштабових матеріалів, досить просто подивитися, скільки мобілізують орки. А далі збагнути, що технологічно ми з ними на одному рівні.
Звичайно, можна воювати значно меншими силами, аніж ворог, якщо його буквально космічно перевершувати в технологіях. Але ж зрозуміло, що у нас із орками це не так, ми в одній ваговій категорії.
Як можна покращити нинішні умови мобілізації?
Рекрутинг – особливо допоміжний в умовах масової мобілізації, тому що дає вибір.
Можливість вибрати спеціалізацію – прибирає страх невідомості щодо того, що ти робитимеш в армії.
Врахування громадянських навичок – дозволяє підібрати позицію за можливостями.
У чому головні проблеми другого варіанта оновленого Закону про мобілізацію?
Другий варіант законопроекту про мобілізацію ніби створено, щоб аж ніяк не дратувати ухилістів.
Зараз людина стоїть перед дуже неправильним вибором: або виконати свій конституційний обов'язок, надіти піксель і, можливо, не повернутись, бо граничного терміну служби не існує, або заплатити 1700 грн штрафу.
На мою думку, новий законопроект має чітко сказати: друже, ти зараз маєш віддати державі 36 місяців свого життя. І ти маєш вибір: 36 місяців у пікселі з гарною оплатою, з повагою від суспільства і повертаєшся героєм, або ці рівно 36 місяців сидиш на зоні. Ось цей вибір зробити набагато простіше.
Важливо, що законопроект нарешті пропонує граничний термін служби 36 місяців замість нинішньої ситуації "квитка в один кінець". Але люди, які це прописали, досі вважають, що 36 місяців у Львівському ТЦК та 36 місяців у Авдіївці – це однакові три роки служби. Насправді ця норма законопроекту може бути зроблена правильною, за допомогою всього одного рядка, що день на нулі вважається три.
Тільки подолавши ці дві головні проблеми – граничний термін служби та покарання за ухилення від військового обліку, – можна побудувати нормальну мобілізацію.
