Слухання справи про розкрадання “палива Курченка” проливає світло на запитання: хто володіє головним виробником та імпортером зброї в Україні
Майже за десять днів після оголошення підозри одіозний екс-нардеп Сергій Пашинський постав перед судом. Вищий антикорупційний суд 21 лютого розпочав обрання запобіжного заходу колишньому обранцю. Проте розгляд справи зупинився на етапі викладу позиції захисників Пашинського та суд переніс засідання наступного дня.
Антикорупційні органи відвели колишньому народному обранцю роль організатора злочинної організації, яка займалася сумнівним продажем конфіскованих нафтопродуктів. Паливо належало структурам бізнесмена з орбіти “сім'ї Януковича” Сергія Курченка, воно було завезене в Україну перед Революцією гідності.
12 лютого 2024 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру екс-нардепа Сергія Пашинського, бізнесмена Сергія Тищенка та інших у заволодінні заарештованими нафтопродуктами Курченка (97 тис. т), які підлягали націоналізації. За версією правоохоронців, їхні дії завдали збитків на більш ніж 967 млн. грн.
13 лютого суд обрав запобіжний захід бізнесменові Сергію Тищенку у вигляді утримання під вартою з альтернативою внесення 363,36 млн грн застави.
15 лютого заарештовано іншого співучасника схеми, колишнього заступника директора державного підприємства. Водночас, він може вийти на свободу, якщо внесе 9 млн грн застави.
Незважаючи на статусність підозрюваного, група підтримки Пашинського на суді була скромною. По-перше, це троє захисників. Серед них найвпізнаванішим виявився адвокат Андрій Федур, якого екс-нардеп посадив праворуч від себе. За іронією долі, саме Федур у 2014 році став захисником… того ж Сергія Курченка та його активів, на які полювали правоохоронці після втечі Віктора Януковича з країни. Через десять років відомий адвокат без проблем захищає затятого опонента Курченка та “біло-блакитної” влади загалом.
По-друге, у судовій залі сиділа колишня Уповноважена Верховної Ради з прав людини, у минулому – однопартійка Пашинського Людмила Денісова. Вона мовчки слухала суть звинувачення щодо екс-збранця. Мабуть, її місія тут – заявити про взяття на поруки політичного товариша.
Під час трансляції судового засідання можна було помітити, як Андрій Федур часто шепотів із Сергієм Пашинським.
“З Одеського нафтопереробного заводу (на момент зміни влади в Україні заводом володів Сергій Курченко – “Главком”) хочуть викрасти нафтопродукти на десятки мільйонів… Я не маю права називати прізвища, але, на мій погляд, до цього причетні дуже впливові люди в Україні. Це робиться за допомогою МВС”. Ці слова Андрія Федура десятирічної давності всім у суді пригадав прокурор і фактично “підколов” адвоката, який навпроти “захищав” Пашинського “Не можу не погодитися з думкою захисника Федура”, – знущався прокурор.
“Тордіш нафтопродуктами “курки”
Рішення про передачу заарештованих нафтопродуктів Курченку у розпорядження державного підприємства “Укртранснафтопродукт”, а потім про продаж компанії бізнесмена та земляка Пашинського Сергія Тищенка приймалося у високих кабінетах. А точніше – у приміщенні на столичній вулиці Академіка Богомольця, 10, де сидів тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Це випливає зі свідчень колишнього заступника Авакова, генерал-майора міліції Віталія Сакала. Він красномовно описує відомих "ходоків", які не вилазили з кабінету голови МВС. Події відбувалися на початку весни 2014 року.
Якось до себе в кабінет мене викликав міністр Аваков. У його кабінеті перебував Коломойський (олігарх та власник гурту “Приват”, тепер має статус підозрюваного, і з вересня 2023 року сидить у слідчому ізоляторі СБУ – “Головком”) разом із юристом. Аваков повідомив, що є пропозиція від Коломойського передати його структурам нафтопродукти (Сергія Курченка – “Головком”). Після цього Аваков знову запросив мене до себе до кабінету, де вже був власник гурту WOG Єремєєв (помер у серпні 2015 року внаслідок падіння з коня – “Головком”), який цікавився нафтопродуктами Курченка. Охочих ставало дедалі більше. Голова Одеської ОДА Ігор Палиця (нині народний депутат від групи “За майбутнє” – “Головком”) говорив про необхідність якнайшвидшої передачі пального, тому що його зберігання загрожуватиме курортному сезону. Але я розумів, що Палиця – це той самий Коломойський лише вид із боку”, – розповідав Сакал під час допиту.
І все ж таки "джекпот" зірвав екс-нардеп Сергій Пашинський, який, до речі, був на той момент близьким політичним соратником міністра Арсена Авакова. Зі свідчень Сакало, його вкотре викликав міністр, у кабінеті якого сидів на той час тимчасово виконуючий обов'язки глави адміністрації президента Пашинський зі своїм супутником. Згодом заступник Авакова уточнив, що це був бізнесмен Сергій Тищенко. Його представили як представника державного підприємства, яке готове взяти нафтопродукти Курченка.
“Надалі неодноразово бачив у приміщенні МВС Пашинського та Тищенка, які відвідували керівника апарату Сергія Чеботаря. Також я знав про давні дружні стосунки між Чеботарем та Турчиновим, який тоді виконував обов'язки президента”, – розповів Віталій Сакал.
Інший очевидець, тоді директор державного підприємства “Укртранснафтопродукт” Володимир Гаврилов згадав інші цікаві подробиці. Влітку 2014 року його викликав керівник департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектору Міністерства енергетики Андрій Бойчук (креатура Пашинського. До призначення до міністерства Бойчук був сотником Самооборони Майдану – “Головком”) і вони поїхали до АТ “Фортуна-банк” (рішенням фінустанова була ліквідована в березні 2020 року), якою володів бізнесмен Тищенко.
“Хлопці, треба працювати”, – сказав Сергій Тищенко. Він також розповів про концепцію роботи з заарештованими нафтопродуктами Курченка… За кілька днів знову зібралися у банку, де, крім Тищенка, були його юристи. На столі лежав лист (у документі фігурувало прізвище Володимира Гаврилова як підписувача – “Головком”) до МВС з проханням передати заарештовані нафтопродукти (на ДП “Укртранснафтопродукт” – “Главком”). Бойчук сказав підписати, що я й зробив”, – зазначив Гаврилов, який теж є підозрюваним у справі Пашинського.
Окремо Гаврилов зізнався, що щомісяця бізнесмен Тищенко платив йому по 20 тис. грн (за тодішнім курсом валют це приблизно $1,6 тис.).
Своїми спостереженнями зі слідством також поділився колишній директор ТОВ “Укройлпродукт” Олександр Бучинський. Це підприємство контролювалося Сергієм Тищенком. І саме це ТОВ викупило у ДП “Укртранснафтопродукт” нафтопродукти Курченка за заниженими цінами.
“За своїм функціоналом, я був менеджером із продажу Тищенка. Восени 2014 року він дав вказівку підписати договір про постачання нафтопродуктів між ДП “Укртранснафтопродукт” та ТОВ “Укройлпродукт”... Дослівно Тищенко сказав мені: “Триватимеш нафтопродуктами “курки” (тобто Сергія Курченка – “Головком”)”, – переказав розмову з Тищенко свідок Бучинський.
"Українською бронетехнікою" керують "фунти" Пашинського?
Сенсаційні зізнання висловили кілька свідків щодо діяльності одного із флагманів оборонно-промислового комплексу, компанії “Українська бронетехніка”. Промовиста статистика: за час вторгнення доходи цієї фірми зростають, як на дріжджах (2022 року – 13,1 млрд грн, 2023 року – 24 млрд грн).
За даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ "Українська бронетехніка" створено у травні 2001 року. До червня 2015 року фірма називалася "Укрголовпак" і не мала нічого спільного зі зброєю та військовою технікою. Спеціалізувалася на виробництві тари із пластмас.
2016 року “Українська бронетехніка” змінила профіль на торгівлю автомобілями. Згодом додалися "кведи", пов'язані з виробництвом військової техніки, зброї та боєприпасів.
До жовтня 2017 року власником цієї фірми був тодішній директор Олександр Кузьма. Він є родичем відомого у фармакологічному бізнесі Миколи Кузьми, який у 2014 році був помічником на громадських засадах… того ж народного депутата Сергія Пашинського.
Наразі компанія “Українська Бронетехніка” записана на киянку Людмилу Петригу. При цьому один із чотирьох співзасновників фірми – ТОВ “Бюро національних розробок” – належить помічнику екс-нардепа Пашинського Миколі Кузьмі.
“Пашинський міг зараховувати помічниками на громадських засадах людей, які займалися його бізнесом. Наприклад, Миколи Кузьму, Юрія Стаська, які за дорученням Пашинського займалися бізнесом з виробництва бронетехніки. Зокрема брат Миколи Кузьми Олександр через ТОВ “Бюро національних розробок” є співзасновником ТОВ “Українська бронетехніка”. Наскільки мені відомо, інші юридичні особи-співзасновники “Української бронетехніки” також контролюються Пашинським та колишнім народним депутатом Іваном Винником”, – заявила екс-глава Секретаріату Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Тетяна Блистів під час допиту.
Про близькість Пашинського до “Української бронетехніки” заговорив і Андрій Сенченко – нардеп трьох скликань від “Батьківщини” та колишній заступник Пашинського в адміністрації президента у 2014 році. Сенченко також очолював Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості України, керівне крісло якої в нього фактично віджав екс-соратник Пашинський. Відповідні зміни до єдиного держреєстру на початку квітня 2022 року вніс реєстратор із Хмельницької області. Через це Сенченко зараз позивається до Міністерства юстиції.
З пояснень Андрія Сенченка: на початку 2016 року до нього звернувся Сергій Пашинський та розповів, що займатиметься виробництвом військової техніки на базі ТОВ “Українська бронетехніка”. Для цього попросив у Сенченка позичити $500 тис., які той дав у борг.
2019 року Сенченко вийшов на Пашинського, просив повернути позичених півмільйона доларів. На що екс-нардеп повідомив, що не має коштів. Натомість позичальник запропонував оформити на нього 10% статутного капіталу ТОВ “Українська бронетехніка” та запровадити до складу наглядової ради. Це мало бути гарантією повернення боргу. Пашинський прийняв цю пропозицію.
Як видно з єдиного реєстру, наприкінці вересня 2019 року Сенченко зайшов до співзасновників “Української бронетехніки” із символічним вкладом до статутного фонду компанії у розмірі 1,18 тис. грн.
Але ритуальні повноваження Сенченка в оборонному підприємстві закінчились у жовтні 2021 року. Тоді його частку було переписано на громадянина Юрія Чмиря. Як зазначив Сенченко під час допиту, із ним частково розрахувався син Пашинського Антон, повернувши готівкою $300 тис.
Далі частка Сенченка після громадянина Чмиря опинилась у руках нинішнього директора ТОВ “Українська бронетехніка” Владислава Бельбаса. Юридична фіналізація схеми відбулася у червні 2022 року.
Тут варто нагадати про розслідування “Головкому” дев'ятирічної давності, в якому йшлося про закупівлю бронетехніки у ТОВ “Українська бронетехніка” міністерством внутрішніх справ на чолі з Арсеном Аваковим. До речі, ця інформація озвучувалась у справі Пашинського, зокрема, вказувалося про продаж "Української бронетехніки" невеликої партії військової техніки Нацгвардії, яка входила до системи МВС.
Ще цікава деталь. Свідок у справі Пашинського Давидов повідомив слідству, що нинішня власниця ТОВ “Українська Бронетехніка” Людмила Петрига має педагогічну освіту. Свого часу вона була прикомандована до сина Пашинського Антона, допомагала вести справи олійного заводу в Слов'янську Донецької області. Цей завод відродили, як твердили свідки, за протекцією Пашинського. Фактично ним керував бізнесмен Сергій Тищенко.
Нова кримінальна справа проти Пашинського
Крім того, у судовій залі стало відомо, що стосовно колишнього народного депутата Сергія Пашинського відкрито нове кримінальне провадження за фактами тиску та погроз. За словами прокурора, заяву про злочин написав заступник міністра оборони у 2014-2016 роках Юрій Гусєв. Наразі слідство зареєструвало кримінальне провадження.
Екс-чиновник Міноборони проходить свідком у “паливній” справі Пашинського. Під час допиту Юрій Гусєв заявив (його свідчення цитував прокурор під час засідання – “Главком”): на той час нардеп та голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та оборони Сергій Пашинський особисто зателефонував йому та просив підписати певні документи, де йшлося про передачу палива з херсонської нафтобази для потреб армії Дзвінок відбувся у березні 2015 року.
“Секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки та оборони Винник прийшов до мене із проектом документа та запропонував його підписати. Це був акт прийому-передачі, згідно з яким державне підприємство “Укртранснафтопродукт” безоплатно передавало Міністерству оборони паливно-мастильні матеріали, що зберігаються у Херсоні. Наскільки пам'ятаю, йшлося про великі обсяги нафтопродуктів... До проекту документа не додавали жодних супровідних документів і резолюцій, що викликало в мене певні підозри. Зазвичай такі документи опрацьовуються профільними департаментами”, – йдеться у свідченнях Гусєва.
Окремо колишній заступник міністра оборони у своїх свідченнях зазначив: під час вивчення проекту документа, який просив підписати Пашинський, Гусєв поцікавився у знайомих із Херсона щодо кількості нафтопродуктів. Як виявилося на той час, місцева нафтобаза була порожньою. Це викликало застереження у Гусєва, і він відмовився підписувати необхідні папери.
“Незабаром мені подзвонив Пашинський, який почав обурюватися моєю відмовою. Я пояснив, що не підписуватиму документа, що містить недостовірні відомості. А Пашинський погрожував мені, зокрема кримінальними справами, а також звільненням із посади заступника міністра оборони. Після цієї розмови кілька людей передавали, що Пашинський дуже вороже налаштований щодо мене… По суті, я отримав медійне переслідування, звинувачення та погрози”, – згадав Гусєв.
Потрібно додати, що Юрій Гусєв встиг після перебування у владі під час президентства Порошенка пропрацювати і в ЗеКоманді: у 2019-2020 роках – головою Херсонської ОДА, у 2020-2023 роках директором “Укроборонпрому”. Після звільнення Гусєву було обіцяно посаду посла України в Чехії, яким він ним так і не став.
