Хто та які гроші заробляє в Україні на виробництві та продажу зброї під час війни.
Масштабна війна, яку веде Україна проти російських агресорів з 24 лютого 2022 року, серйозно вплинула на збройовий ринок не лише всередині країни, а й у світі. українським виробництвом. І нехай своєї зброї, як і раніше, не вистачає, в Україні за 2022-2023 років утворився власний прошарок «збройових баронів», чиї підприємства мають виручку в мільярди, а то й десятки мільярдів гривень.
ТОВ «Українська бронетехніка» Сергія Пашинського – приріст 32 000%
Безперечно, вторгнення РФ в Україну в 2022 році стало для ТОВ «Українська бронетехніка» поштовхом до розвитку. За даними аналітичного сервісу YouControl, виторг ТОВ зріс зі 103 млн грн у 2021-му до 32,4 млрд грн за підсумками 2023 року. Тобто приріст склав 320 разів або 32 000%. За даними авторитетного журналу The New York Times, «Українська бронетехніка» стала за час війни найбільшим приватним постачальником українського Міністерву оборони.
Засноване у 2001 році як підприємство з виробництва упаковки, з 2015 року фірма змінила назву та перекваліфікувалася на виробництво зброї, розробляючи бронеавтомобілі «Варта» та «Новатор». Згодом номенклатура зросла, додалися міномети калібром 60, 82 та 120 мм, міни до них, з обсягом виробництва до 20 тисяч хв та 100 мінометів на місяць, та 122-мм снаряди для гаубиць «Гвоздика».
Єдине, у чому «не щастить» компанії, то це з її власником. Так, хоча офіційно ним вважається Микола Кузьма, «реальним власником», швидше за все, є екс-нардеп Сергій Пашинський, у якого у помічниках працював Кузьма.
Цю ж думку дотримуються і держобвинувачі з НАБУ та САП, оскільки екс-політик підозрюється у розкраданні 97 тисяч тонн нафтопродуктів майже на 1 млрд грн. Щоправда, зараз слідство зупинилося, оскільки факт отримання вигоди Пашинським не встановили.
АТ «Мотор Січ» - власник у в'язниці, а підприємство працює на Міноборони
Номер 2 з виробництва військової продукції в Україні – АТ «Мотор-Січ» лихоманить від скандалів та нестабільної економічної ситуації.
Хоча офіційно «Мотор Січ» не виробляє зброї чи боєприпасів, але її двигуни використовуються на літаках та вертольотах цивільного та військового призначення.
Поки сам власник АТ «Мотор Січ» перебуває в СІЗО вже більше року, підприємством з листопада 2023 року управляє Міністерство оборони України і судячи з показників, робить це не надто успішно. Так, виторг компанії впав з 10,4 млрд грн у 2022-му до 8,5 млрд грн. 2023-го.
ТОВ «НВК «Техімпекс» - судові баталії, рейдерство та проблеми у майбутньому
Підприємство, що з'явилося на світ у 2003 році, стало одним із лідерів військового виробництва України під час війни – 6,2 млрд грн виручки за 2023 рік. Компанія займається виробництвом, ремонтом та модернізацією бронетехніки, виробництвом бойових модулів для неї, а також стрілецькою зброєю у вигляді гранатометів та кулеметів, у тому числі великокаліберних.
Як для одного з лідерів збройового ринку про власників «Техімпексу» відомо напрочуд мало – по 50% компанії належать мешканцю Луганська Дмитру Фулітці та киянину Ігорю Береставенку.
Це тим більше дивно, що всього чотири роки тому навколо неї кипіли неабиякі пристрасті і навіть рейдерські захоплення. Так, у всякому разі, писали ЗМІ у серпні 2020 року, коли «Техімпекс» звинуватив у спробі захоплення свого виробництва в Київській області Євгена Ващиліна, вихідця з ДП «Укрінмаш» — одного з державних спецекспортерів зброї. Крім того, батько Євгена Віктор Ващилін у 1990-х очолював впливову структуру — Державну службу експортного контролю, через яку проходять усі контракти на експорт зброї і, нібито, стояв біля витоків «Техімпексу».
Водночас сам Євген Ващилін переконаний, що це в нього вкрали «Техімпекс» його партнери Кравченко Ю.М. та Терехов І.М і постійно перереєструють компанію на підставних осіб. Судові баталії навколо підприємства продовжуються досі, а у квітні рішенням суду всі 100% акцій «Техімпексу», що належать ТОВ «Софт маркет солюшн», яким і володіють Дмитро Фулітка та Ігор Береставенко, заарештовані.
Враховуючи, що виручка "Техімпексу" з 450 млн грн. 2021-го року зріс до 6,2 млрд грн. 2023-го, контроль над підприємством став ще більш ласим, і варто очікувати посилення судових баталій.
ДП «Житомирський бронетанковий завод» – спадщина Гладковського – банкрут, але з мільярдними доходами
Продукція державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» виявилася дуже затребуваною в умовах війни – на ньому ведуться роботи з ремонту та відновлення БТР, БМП, танків та іншої колісної та гусеничної техніки.
Певною мірою війна врятувала завод, який до того був відомий як «учасник» схем сина колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського, який продавав запчастини підприємствам ВПК України з високими націнками. Але вже у 2020 році почався розвиток заводу – з 45 млн грн обороту 2019 року він зріс до 1,15 млрд грн., правда через рік знову провал – 464 млн грн. А за підсумками 2022 та 2023 років виручка склала 1,9 та 4,6 млрд грн відповідно.
При цьому цікаво, що офіційно підприємство перебуває у стані банкрутства, яке ініціював його власник – держава, в особі АТ «Українська оборонна промисловість».
ДАХК «Артем» — нова назва, старі кримінальні справи
АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» — під такою назвою тепер відомий колишній холдинг «Артем», який виготовляє снаряди, ракети, авіоніку в тому числі для БПЛА та багато іншого.
У свій час підприємство опинилося в епіцентрі скандалу — якийсь американський бізнесмен обіцяв поставити обладнання для виробництва снарядів «Пролобіювавши» контракт за допомогою низки держчиновників, підприємець отримав 8,3 млн. дол. (225 млн. грн.) передоплати, але обладнання так і не поставив. в решті справи компанії, що на 100% належить державі, йдуть успішно – виручка з 592 млн грн у 2021-го року зросла до 4,1 млрд грн. у 2023-му і це явно не межа.
ТОВ «ПІК «Девіро» — темна конячка бізнесу на БПЛА
Україно-російська війна без перебільшення змінила днк сучасних бойових дій, у яких величезну роль відіграли БПЛА. Невипадково 2023 року Міноборони нарахував понад 200 фірм, які займаються їх виробництвом в Україні.
Найбільш фінансово успішна в цьому переліку – ТОВ «Виробничо-інноваційна компанія «Девіро» з виручкою за 2023 рік майже в 3 млрд грн, при тому що в 2021-му це були 80 млн.
Початок історії компанії, якщо вірити її сайту, — 2014 рік, але саме ТОВ було зареєстровано 2015-го, і спочатку спеціалізувалося на виробництві цивільних БПЛА. Однак у воєнний час їх з рівним успіхом можна використовувати і для війни.
Секрет такого «стрибка» у доходах компанії ймовірно один – війна, але не можна сказати, щоб вони не мали високих зв'язків. Так, біля витоків створення «Девіро» у 2014 році стояв тодішній нардеп, командир полку МВС спецпризначення «Дніпро-1» Юрій Береза. Принаймні до літа 2020 року одним із власників компанії була його дочка Катерина Назаренко.
Втім, зараз компанія має 5 власників, яким належить від 11,44 до 22,14% акцій. Так, Денис Чередниченко (володіє 22,14%) служив у «Дніпрі-1» аеророзвідником і може вважатися експертом, Олена Заболотна, ймовірно, дружина інженера Віктора Заболотного, який працює в компанії, також стояв біля витоків створення ТОВ.
Основними покупцями БПЛА «Девіро» є найбільші українські волонтерські фонди.
ДП «Завод імені Малишева» — продукція для ЗСУ, незважаючи на банкрутство
Державне підприємство «Завод імені Малишева» — фігурант справи про купівлю непридатних артстволів за підвищеними цінами, як і Житомирський бронетанковий завод, перебуває у процедурі банкрутства.
Так, якщо 2021-го підприємство виручило 1,2 млрд грн., то 2023-го цей показник зріс до 2,96 млрд грн. Щоправда, 2022-го завод очікував справжнього провалу – лише 443 млн грн, що не дивно, адже підприємство не було релоковане, а більшу частину року Харків був під обстрілом. Влада називала завод одним із найбільш постраждалих від обстрілів.
Також достеменно невідомо, яка частина продукції йде для ЗСУ, адже завод також виробляє і продукцію транспортного машинобудування, на зразок двигунів та локомотивів.
ТОВ «Скрінтек» - просто диво
Ще одна компанія, що спеціалізується на виробництві БПЛА, здійснила справжнє диво, перед яким бліднуть досягнення «Української бронетехніки», маючи дохід менше 1,5 млн грн у 2021 році, 2023 підприємство закінчило з виручкою в 2 млрд 934 млн грн.
У чому секрет успіху власника 60% фірми – Павла Єлізарова, важко сказати. Уродженець Молдови живе в Україні з 1990-х, займається бізнесом, обіймав посаду заступника міністра транспорту та зв'язку, працював в Укравтодорі. Також був співвласником ТОВ «Савік Шустер студія», балотувався у народні депутати, щоправда, невдало. У цілому нині спектр його інтересів широкий, у збройовому бізнесі йому належить ще одне компанія – ТОВ «Лазар индастриз».
ТОВ «Київський бронетанковий завод» - доходи зросли у 8 разів
Попри свій статус ТОВ це ще одне держпідприємство у власності АТ «Українська оборонна промисловість». Як і Житомирський завод Київський бронетанковий використовувався у схемах Гладковського-молодшого.
З початку російського вторгнення доходи підприємства зросли у 8 разів – із 334 млн грн. до 2,5 млрд. грн. Втім, деякі сумнівні операції за підприємством тривають і зараз.
Наприклад, за версією ДБР і столичної прокуратури, якась приватна фірма «Променерго» надавала послуги цілій низці підприємств ВПК України з ремонту двигунів наземної техніки, проте насправді шляхом закупівлі запчастин у підставних фірм просто виводила отримані на ремонт гроші. Серед підприємств, чию причетність до схеми перевіряє слідство, і Київський бронетанковий завод.
ДП «Харківський бронетанковий завод» — держава та Гладківський
Замикає ТОП-10 найприбутковіших підприємств ВПК ДП «Харківський бронетанковий завод», що є «близнюком» решти бронетанкових заводів. Тут все та ж держава в особі «Української оборонної промисловості», участь Гладковського-молодшого, зростання у 6 разів доходів з початком війни – з 445 млн грн у 2021-му до 2 млрд 513 млн грн. 2023-го. І це все за умов процедури ліквідації юридичної особи підприємства.
Очевидно, що успіхи українських виробників зброї, а головне, високий попит на неї в Україні спонукав французьких підприємців відкрити свої заводи в нашій країні. Таких, за словами міністра оборони Франції Себастьяна Лекорню, як мінімум три.
