Протягом 2014-2016 років Національний банк України як регулятор визнав неплатоспроможними 90 українських банків.
Першою причиною такого рішення стала економічна криза, спричинена російською агресією. Друга полягала в тому, що більшість ліквідованих банків були «кишеньковими», тобто були створені для обслуговування основних бізнесів (небанківських) їхніх власників та місцевої влади.
Незважаючи на реформування банківської системи в той період, подібні дрібні банки ще залишаються, проте через безліч порушень законодавства на них чекає доля 90 попередників. Одним із перших «на вихід» готується чернігівський «Полікомбанк», який належить родині місцевих забудовників Тарасівців. Розповідаємо, що не так із банком і чому його клієнтам варто про це знати.
Показовим прикладом "кишенькового" банку є харківський "Мегабанк". Він належав Віктору Суботіну, директору державного підприємства «Турбоатом». Користуючись своїм становищем керівника одного з найбільших виробництв у Харкові та всій Україні, «Мегабанк» поступово акумулював рахунки «Турбоатому», хоча конфлікт інтересів був очевидним.
Крім того, "Мегабанк" обслуговував левову частку рахунків Харківської міської адміністрації, а з роками розширив свою мережу на обслуговування майже всіх комунальних платежів півторамільйонного міста. Харків'яни ще можуть пам'ятати, що відділення цього банку були розкидані по всьому місту, як тепер відділення Нової пошти. Жителі міста могли платити рахунки навіть у маленькому віконце на станціях метро.
Все це виглядало як зручність для місцевої влади та людей, проте ніхто з них не підозрював, що банк поступово наближався до межі платоспроможності.
Схема використання таких банків досить проста: власники банку домовляються з місцевою владою та заохочують людей вкладати державні та приватні гроші, які потім видаються у вигляді кредитів компаніям, пов'язаним із власниками цього банку. Далі, якщо все йде нормально, гроші повертаються, а у разі настання будь-якої кризи гроші зникають у кишенях власників банку. НБУ намагається не дозволяти банкам кредитувати пов'язані компанії та осіб, власне, через саме такі ризики, тому й припинив існування багатьох подібних банків. Проте схема нікуди не зникла і діє досі, переважно у невеликих регіональних банках.
Друга черга на ліквідацію
За даними джерел у НБУ, зараз регулятор уважно вивчає ситуацію у чернігівському «Полікомбанку». Причин тому кілька.
Перша причина - використання тієї ж схеми кредитування пов'язаних компаній та осіб.
За даними Нацбанку, «Полікомбанком» володіють 39 осіб, а найбільшими акціонерами є Олександр Тарасовець (45%), Юрій Тарасовець (23%) та Микола Тарасовець (4%) — два сини та батько відповідно.
Активи банку станом на 1 січня цього року становили 784 млн грн, зобов'язання – 492 млн грн, капітал банку – 292 млн грн, фінансовий результат за 2023 рік – 1,1 млн після оподаткування. Зважаючи на ці дані, банк виглядає відносно стабільно, проте фінансовий результат — менше 27 тисяч доларів на рік за нинішнім курсом — не здатний прогодувати 39 акціонерів. Простіше кажучи, такі гроші не роблять їх власників багатіями, тим більше, що в минулі роки банк взагалі не давав жодного прибутку. Тоді навіщо родині Тарасівця банк? Для обслуговування інших своїх бізнесів, тобто банк спочатку створений саме для цього, а згодом почав залучати гроші людей і робить це зараз.
2020 року голова сім'ї та «Полікомбанку» Микола Тарасовець балотувався до Чернігівської облради, тому у місцевій пресі виходили його інтерв'ю (судячи з усього, замовні, бо дуже компліментарні). В одному з них пан Тарасовець буквально зізнався в тому, що банк створений саме для обслуговування інтересів пов'язаних компаній: «Разом із місцевими підприємствами – „Домобудівником“, Чернігівською макаронною фабрикою, Корюківською фабрикою технічних паперів, фірмою „Сіверянка“ та іншими – ми вирішили, що необхідно створювати чернігівський банк, який зможе оперативно реагувати на запити виробників регіону з огляду на особливості їхнього бізнесу та ситуацію на ринку. Так, у 1994 році на базі Чернігівської філії „АвтоВАЗбанку“ було створено „Полікомбанк“, а вищезгадані підприємства стали акціонерами та зробили свій внесок до статутного фонду».
Тобто банк створили місцеві підприємства, що у 1990-х роках вважалося нормою. Однак зараз це вважається загрозою для будь-якого банку, і, до речі, Валерій Коломойський саме з цієї причини (однієї з багатьох) втратив свій «ПриватБанк», оскільки його фінансова установа кредитувала інші бізнеси Коломойського. За іронією долі Тарасовець-старший йшов на вибори від партії "За майбутнє", яку асоціюють із Коломойським.
Тарасівець-старший зізнався, що наразі серед клієнтів банку є місцеві компанії, але увагу привертає одна з них — чернігівський забудовник «ОСНОВА-БУД-7».
«Для нас головним пріоритетом є фінансова підтримка місцевих підприємств, адже це робочі місця та благополуччя для мешканців області. Здебільшого всі кошти, які залучають банк від населення, ми спрямовуємо на розвиток Чернігівщини», — сказав він і тим самим підтвердив, що гроші вкладників банку йдуть на фінансування інших бізнесів Тарасівців.
Також увагу слід приділити не лише «ОСНОВА-БУД-7», а й компаніям ТОВ «Чернігівміськбуд» та ЖК «Комфорт»: усіма ними керують сини — Олександр та Юрій.
Зважаючи на те, що обидва сини займаються будівельним бізнесом у Чернігові, досить дивним виглядає той факт, що батько був головою комісії з питань управління та розпорядження об'єктами комунальної власності Чернігівської облради, а Юрій був головою земельної комісії Чернігівської міськради. Якщо це не конфлікт інтересів, тоді що це?
Про такий конфлікт вже давно повідомляв чернігівський активіст Олександр Гашпар: «Якщо деякі депутати Чернігівської міської ради, його секретар та чернігівський міський голова думають, що ніхто не помічає, як вони ухвалюють рішення в умовах конфлікту інтересів: хто про виділення своєї організації бюджетних коштів на проведення певних заходів, хто про виділення рідному братику земельної ділянки або ж про розробку детального плану за бюджетні кошти для приватної структури того ж братика, і т. д., то вони помиляються та помиляються працівники юридичного відділу міської ради, які вважають, що конфлікт інтересів у міського голови, наприклад, є лише тоді, коли йдеться про його близьких осіб, забуваючи про те, що приватний інтерес, згідно з положеннями антикорупційного законодавства, може бути обумовлений не лише особистими та сімейними, а й дружніми чи іншими позаслужбовими відносинами з фізичними чи юридичними. особами, у тому числі ті, які виникають у зв'язку з членством чи діяльністю у громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях».
Ймовірно, «Полікомбанк» за рахунок простих вкладників фінансує будівництво, яке ведуть його ж акціонери. І виглядає так, що саме будівельний бізнес, а не банк, годує сім'ю Тарасівець, банк — лише інструмент, який легко легко покинути. Однак зараз ринок нерухомості переживає свої гірші часи, особливо через війну, близькість Чернігова до кордону з країною-агресором та постійні обстріли міста. Тому «ОСНОВА-БУД-7» опинилася у скрутному становищі, і існує висока ймовірність того, що проблеми забудовника стануть проблемами «Полікомбанку» і, як наслідок, його вкладників.
Більше того, «ОСНОВА-БУД-7» є чи не єдиним більш-менш вагомим клієнтом сімейного банку, і обидва належать до родини Тарасівець.
Типовий забудовник
Насправді, проблеми переслідують «ОСНОВА-БУД-7» постійно. При тому, що батькові та його синам вдається отримувати привабливі земельні ділянки та привабливі умови, їм не завжди вдається добудувати та продати нерухомість без скандалів.
«ОСНОВА-БУД-7» вело чи веде будівництво на семи ділянках. При цьому будинок за адресою вул. Мазепи, 23, має бути введено в експлуатацію у 2021 році, проте при тому, що його вже продано, будівництво було заморожено.
За будинок у районі Масани Тарасівці вже отримали гроші покупців, проте брати вимагали доплати нібито через подорожчання будівельних матеріалів, а фактично вони порушили умови контрактів із покупцями.
Друга родина
Цікавою є і структура власності «ОСНОВА-БУД-7». Згідно з декларацією Юрія Тарасівця, поданої ним у 2023 році, він є власником і отримав 1,5 млн гривень прибутку від діяльності цієї компанії. А двома іншими співвласниками є Хоменко Тетяна Володимирівна та Хоменко Володимир Іванович: дочка та батько. Пані Тетяна є власницею 4-го за розміром пакету акцій «Полікомбанку», пан Володимир — 12-го, а ще Дмитро Хоменко — син Володимира та брат Тетяни, і йому належить 6-й за розміром пакет «Полікомбанку». (Тут слід додати, що всі без винятку 39 акціонерів «Полікомбанку» — з Чернігова чи Чернігівської області та родинні зв'язки серед власників є досить широкими.)
По суті, банком та будівельним бізнесом розпоряджаються дві родини. І саме ця обставина — зв'язок власників банку з іншими бізнесами — і викликає занепокоєння НБУ, адже у разі проблем із основним бізнесом проблеми неминуче перекинуться і на банк, який зобов'язаний перед тисячами інших вкладників.
Однак, це не єдине, що турбує державних регуляторів.
Пральня
У квітні минулого року на сайті НБУ з'явилася новина, значення якої змогли оцінити лише самі банкіри: «Національний банк застосував до трьох банків та одинадцяти небанківських фінансових установ заходи впливу за порушення у сфері фінмоніторингу та валютного законодавства». Серед порушників був і "Полікомбанк". Що саме він порушив?
Не розкриваючи всіх деталей, Нацбанк письмово попередив «Полікомбанк» про порушення вимог абзацу першої частини першої статті 8 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масового знищення» обов'язки розробляти, впроваджувати та оновлювати внутрішні документи щодо запобігання та протидії відмиванню грошей.
Тобто в НБУ вже знають про те, що «Полікомбанк», можливо, відмиває гроші або заплющує на це очі, і висока ймовірність того, що рано чи пізно буде запроваджено санкції проти банку Тарасівців: від обшуків до арешту рахунків.
За "Полікомбанком" стежили й незалежні спостерігачі. Але Національне рейтингове агентство "Рюрік" призупинило довгостроковий кредитний рейтинг "Полікомбанку", а також рейтинг надійності депозитів. Це сталося у 2016 році, саме тоді, коли НБУ вивів із ринку ті ж 90 банків. Але рейтингове агентство вирішило не включати до рейтингів «Полікомбанку» і в 2022 році: досі депозити та кредити чернігівського банку не вважаються надійними. Причина того, що «Полікомбанк» був викинутий із рейтингу надійності (загалом таких банків було 2 з 12), досить банальна: банк Тарасівців перестав надавати агентству дані про свою діяльність. Довгий час «Полікомбанк» визнавався надійним, але останні роки почав приховувати інформацію про себе і для цього, очевидно, були причини. Навіть на власному сайті дані про оцінку власної стійкості «Полікомбанк» востаннє оновлював у 2021 році.
Хто постраждає?
Наразі НБУ наказав «Полікомбанку» провести докапіталізацію до кінця року, оскільки його заставні активи не мають підтвердженої вартості, тобто невідомо, скільки вони коштують і чи варті чогось взагалі.
Друга вимога — провести реструктуризацію інсайдерського кредитного портфеля, тобто банк має отримати від позичальників реальні застави, а оскільки таким позичальником є «ОСНОВА-БУД-7», швидше за все, ні першої, ні другої умови не буде виконано.
Все це дає Нацбанку достатньо підстав для того, щоб вивести банк із ринку, ліквідувавши його (націоналізація малоймовірна, оскільки «Полікомбанк» не є системним і не має більш-менш суттєвої цінності — саме через сумнівний пул позичальників).
При цьому ліквідація банку не позначиться на банківській системі, оскільки «Полікомбанк» справді невеликий і за розміром капіталу та зобов'язань, і за розміром власної мережі — лише 17 відділень, які перебувають переважно у Чернігові та області. Однак слід зазначити, що через Полікомбанк виплачуються пенсії та зарплати бюджетникам, які будуть змушені пережити досить неприємні моменти, поки зобов'язання не візьме на себе інший банк.
Тим часом, Юрій Тарсовець під час війни перебуває в США, хоча є громадянином України та йому 49 років (призовний вік), а його брат, 48-річний Олександр, мешкає в Німеччині, іноді навідуючись на батьківщину.
