Що пов'язує Наталю Рудуху з поплічниками Януковича і до чого тут діаманти

Заступник директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Наталія Рудуха пов'язана з поплічниками президента Віктора Януковича – колишнім міністром енергетики та вугільної промисловості Едуардом Ставицьким та олігархом Сергієм Курченком. Не виключено, що вона досі діє у їхніх інтересах, розпродуючи майно ліквідованих банків та визначаючи, кому із вкладників повертати кошти. Такі дані були виявлені в ході розслідування зникнення коштовностей з банку Контракт, коли там працювала Рудуха.

До того, як Рудуха почала працювати у ФГВФО, вона обіймала посаду заступника голови правління ПАТ "Контракт", який зараз перебуває у процесі ліквідації.

Зв'язок зі Ставицьким та Курченко

До 2014 року Контракт був надійним, прибутковим американським банком. Наприкінці 2014 року його викупив, ймовірно, за попередньою домовленістю зі Ставицьким – ізраїльський мільярдер, його партнер Авіссар Ієхім.

Після цього було змінено весь топ-менеджмент "Контракту", туди зайшли люди, віддані екс-міністру. Номінальним головою правління було призначено Ірину Потапенко, яка до цього не мала досвіду роботи на посадах такого рівня. Фактичне управління банком здійснювали друг Ставицького Ілля Марчевський та заступник голови правління Наталія Рудуха.

Відомо, що одним із головних партнерів Ставицького був олігарх Сергій Курченко. Тому кредитна рада “Контракту” з перших днів почала видавати безповоротні кредити компаніям олігарха. Зокрема 8 млн доларів та 30 млн грн (за курсом 7,9 гривень за долар) отримали компанії “Транс-газ Бюро”, “Фінанспромгаз” та “Укртрансгаз” олігарха Курченка-втікача. Крім того, безповоротний кредит на 2 млн доларів отримала компанія ДП Рітейл Центр (Фуршет), який на той час уже був фактично неплатоспроможним.

Варто зазначити, що "Укртрансгаз Бюро" після отримання 30 млн. гривень кредиту викупив за 29 млн. гривень будівлю банку "Контракт". Тобто компанія Курченка купила будівлю банку у серці столиці – на Подолі, за гроші його ж вкладників.

Після цього від Марчевського у “Контракті” перша скрипка перейшла до заступника голови правління банку Наталі Рудухи, яка успішно привела банк до ліквідації.

Вивезення коштовностей із банку “Контракт”

Ще до приходу Рудухи до “Контракту”, але вже після зміни власника – у вересні 2014 року – банк викупив у “Експобанку” кредит “Ломбарда перлина”. Як заставу за зобов'язаннями третя особа – Ольга Бреставицька внесла ювелірні вироби із золота на суму 8 361 103,80 гривень (на момент внесення застави курс НБУ долара США до гривні становив 7,9 грн). Пізніше вона додатково внесла ювелірні вироби із золота на суму 3040300,60 грн, за курсом 7,9 гривень за долар. Зазначимо, при передачі коштовностей в Експобанк проводилася перевірка їх кількості та якості, яка включала експертизу та експертну оцінку діамантів.

У грудні 2014 року Ольга Бреставицька неодноразово просила банк “Контракт” показати коштовності, які вона внесла як заставу кредиту. Проте, попри положення договору, банк їй відмовив.

20 січня 2015 року вона звернулася із заявою до міліції, які відкрили кримінальне провадження за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, закладеного майна чи майна, яке описано чи підлягає конфіскації). На 31 ювелірний виріб було накладено арешт і банк неодноразово намагався його зняти та закрити провадження через суд.

У лютому 2015 року "Контракт" за документами нібито передав ці коштовності фірмі "Алтима-Плюс", засновниками якої є вже згадані друзі Ставицького та одночасно члени правління банку Авіссар Ієхім та Ілля Марчевський, за що вони мали заплатити 5 555 8 . Однак у березні 2015 року “Контракт” за документами нібито забрав коштовності через те, що “Алтима-Плюс” нібито не мав коштів для виплати зобов'язань. Це стало підставою, щоб не показувати Ользі Бреставицькій її ювелірні вироби, місцезнаходження яких наразі невідоме.

На цей час фактичне керівництво “Контрактом” отримала Наталія Рудуха. Вона у квітні 2015 року показала правоохоронцям коштовності, що зберігалися у банківських осередках. Не виключено, що вона зробила це навмисне, щоб слідство припинилося. Надалі слідчі обмежилося листуванням між Бреставицькою та банком, а слідчі розшукові дії з того часу більше не проводилися. Тому у 2020 році справу було закрито.

Банк почав поступово скасовувати арешт на коштовності. Зокрема Шевченківський районний суд Києва ухвалами від 28 лютого 2018 року скасував арешт частини ювелірних виробів.

За інформацією колишнього співробітника “Контракту” у вересні 2015 року, перед введенням тимчасової адміністрації до банку, правління вивезло у невідомому напрямку ювелірні вироби, які зберігалися у банківських ящиках, тобто вже після огляду їх слідчими.

“Вони (члени правління банку – ред.) уночі, за тиждень до введення тимчасової адміністрації вичистили осередки та вивезли все, що у нас зберігав ломбард. Куди працівники банку не знають. Але тоді ломбард ще подавав заяви на членів правління, що вони вкрали ці коштовності”, – розповів співрозмовник на умовах анонімності.

7 жовтня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав процедуру виведення банку “Контракт” з ринку на підставі рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та його ліквідацію.

Наталю Рудуху встигли прибрати з “Контракту” і навіть сприяти її призначенню начальником відділу бухгалтерського обліку неплатоспроможних банків ФГВФО, а пізніше заступником директора-розпорядника Фонду, на відміну від номінальної керівниці банку Ірини Потапенко, на яку в результаті посипалися звинувачення та кримінальні справи.

Легалізація коштовностей

Майже через 10 років, коли Рудуха освоїлася на посаді заступника директора-розпорядника ФГВФО і переконалася у своїй безкарності, виникла геніальна за своєю простотою ідея легалізації зниклих ювелірних виробів.

Коштовності періодично з'являються у продажу через аукціони Фонду, які кидаються у вічі через свою схожість. Примітно, що ювелірні вироби, які зберігалися у “Контракті”, не продаються з першого разу. Фонд проводить по 3-4 короткочасні (2-3 хвилини) аукціони, на яких щоразу ціна на коштовності дедалі нижча.

Наприклад, золоті сережки з діамантами вагою 17,66 г були виставлені на аукціон за початковою ціною 1 099 597,20 гривень. Внаслідок описаної схеми їх продали за 241 010 гривень Бондаренко Сергію Михайловичу.

Ще на одному з таких аукціонів продали золотий браслет вагою 56,39 р. у складі лота з іншими активами банку (майнові права на нерухомість, кошти, матеріальні цінності, права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами тощо). Початкова ціна лоту була 3061233,58 гривень, а купила його у 2020 році за 530625 гривень ТОВ “КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС” зі статутним капіталом у 15 мільйонів гривень.

За аналогічною схемою було продано і два кільця. Аналізуючи, як проходять аукціони, можна припустити, що цінності ломбарду за вкрай низьку вартість купують підставні особи і, насправді, вони, швидше за все, залишаться в руках учасників схеми.

Не виключено, що ліквідуючи банки зараз Рудуха, як один із керівників ФГВФО, досі підіграє інтересам Ставицького-Курченка та задовольняє власні фінансові потреби.