Мер Ужгорода Богдан Андріїв став черговим керівником обласного центру, який потрапив до прицілу правоохоронців. 1 листопада СБУ провела обшуки у його кабінеті та приміщенні міської ради. Офіційною причиною стали незаконні виїзди деяких депутатів за кордон, проте справа, найімовірніше, має певні політичні мотиви.
Служба безпеки України та Національна поліція провели серію обшуків в Ужгородській міській раді, зокрема й у кабінеті мера Богдана Андрієва. Правоохоронці стверджують, що чиновники міськради виписували місцевим депутатам фіктивні службові відрядження, які використовували для виїзду за кордон на відпочинок під час війни.
Щоб оформити таку закордонну поїздку, чиновники нібито використовували фіктивні запрошення від афілійованих іноземних організацій. Таку кореспонденцію чиновники не реєстрували, а підписані листи на закордонні відрядження не вносили в систему електронного документообігу.
Багато хто розглядає обшуки у Андреєва як старт до заміни влади у місті. Цього року щонайменше четверо міських голів з Чернігова, Полтави, Рівного та Сум уже втратили посади через різні корупційні справи. Говорити впевнено, що Андрєєв приєднається до цієї когорти, поки що зарано. Проте тенденції та перспективи появи надалі якоїсь корупційної справи все ж таки проглядаються.
Обшуки в Ужгороді – далеко не перші за часи повномасштабної війни. Влітку СБУ вже навідувалась до Ужгородської міськради та вилучила документи про роботу комунального підприємства “Боздоський парк”. Тоді силовики затримали заступника директора КП на хабарі із підприємця за безпроблемне розміщення розважальних атракціонів. Водночас керівник парку Анатолій Ковальський відбувся лише обшуком, під час якого у будинку чиновника знайшли чималу суму готівки.
Ковальський – дуже скандальний ужгородський забудовник, депутат міськради від “Батьківщини”, однопартієць, соратник та негласний бізнес-партнер Андрійовича. Зокрема, незадовго до початку повномасштабної війни обох підозрювали у спробі без аукціону та через власні фірми-прокладки пустити під будівництво колишню територію заводу “Модуль” загальною площею понад 13 гектарів та вартістю понад $15 млн.
У ситуації з Ужгородом центральна влада навряд чи ставить за мету замінити Андрійова на якогось лояльного секретаря міської ради – в.о. мера із "Слуги народу". Позиції "зелених" як в обласному центрі, так і в регіоні не надто міцні, тож шанс провести успішні пертурбації дуже малий.
В принципі, обшуки в Андріїва можна розглядати як помсту центральної влади за вибори 2020 року. Тоді в гонитві за посаду керівника міста Андріїв переміг кандидата від влади Віктора Щадея з мінімальним відривом у 1,4 тисячі голосів, фактично позбавивши “Слугу народу” перемогти в перспективному Ужгороді та можливості отримати хоча б одного “зеленого” мера. Чималу роль у цьому могла відіграти “сітка” Андрійова та можливе скуповування голосів за 500 грн, про яку тоді повідомляли в СБУ.
Однак найбільш реальним є інший мотив. Обшуки у мерії Ужгорода слід розглядати як можливість послабити позиції Михайла Ланьо – голови Мукачівської райради, лідера потужного політико-бізнесового клану на Закарпатті, а також патрона того ж таки Богдана Андрієва. Під протекторат Ланьо сам Андріїв перейшов ще 2015 року, коли перекинувся від іншого впливового українського політика та бізнесмена Віктора Балоги.
До речі, клан Балог зараз також переживає непрості часи. У сина Віктора Балоги – мера Мукачева Андрія Балоги нещодавно також пройшли обшуки. Андрій Балога підозрюється у зловживаннях під час продажу землі.
Закарпаття до певної міри дуже відокремлений регіон у політичному плані. Головну роль тут завжди грали місцеві політичні рухи. Якщо ж хтось із регіональних політиків і вливався до загальнонаціонального політичного проекту, то шукав він там лише організаційну та фінансову підтримку, при цьому завжди залишаючись відносно незалежним.
Центральна влада завжди прагнула взяти фінансовий та політичний контроль над місцевими елітами Закарпаття. Щоправда, якщо раніше влада вибудовувала свої позиції в регіонах шляхом “договірників”, то зараз у справу пішли серйозніші методи. Як бачимо, зараз під сильний тиск силовиків потрапили вже дві серйозні політичні групи Закарпаття – Балоги та Ланьо.
Як бачимо, загальна тенденція щодо міських голів, про яку вже писав Regionews, зберігається. Представники місцевого самоврядування перебувають під пильним поглядом підконтрольних Банковій правоохоронцям. І хоча українські мери аж ніяк не святі і багато претензій до них цілком можуть бути виправданими, вся ця тенденція має один великий ризик – місцеве самоврядування в країні стає все менш незалежним, що в перспективі нічого позитивного Україні не віщує.
