Як «донецькі» отримали доступ до пожежної безпеки Охматдиту та УЗ

Укрзалізниця, підприємства зі сфери Міноборони, Енергоатом та нещодавно розбомблена дитяча лікарня «Охматдит» – ось лише невеликий перелік життєво важливих об'єктів України, до яких отримала доступ проросійська фірма «Ковлар Груп».

Як вийшло, що протипожежну безпеку довірили компанії, чиї власники тісно пов'язані з колишнім апаратним працівником путіна та так званою ДНР? І чи мають ці підряди якесь відношення до «прильотів» щодо критичної інфраструктури?

Примітно, що ряд об'єктів, протипожежною безпекою яких займалася Ковлар Груп, ставали мішенями для ракетних ударів Росії. Про це зазначив у своєму повідомленні, зокрема, відомий блогер та політолог Віталій Кулик. Збіг чи закономірність? СтопКор вирішив уважніше придивитися до цієї структури.

За даними інформаційно-аналітичних платформ, історично засновниками компанії були чотири особи – киянин Озейчук, донеччани Вахітова та Калафат, а також росіянин Курашев.

Що відомо про російського бенефіціара?

Роман Курашев, як зазначено в його автобіографії, з 2006 до 2021 року був топ-менеджером Метінвест Холдингу.

Офіційно Роман Курашев вийшов зі складу Ковлар Груп наприкінці 2022-го. Крім того, після повномасштабного вторгнення Курашев виклав фото у вишиванці, підтримав Україну, але від початку окупації Донецька досі чомусь російську реєстрацію так і не змінив. Як і його дружина – Ольга, зареєстрована у Владивостоці.

У соцмережах стопкорівці розшукали й іншого Курашова – також мешканця Владивостока Євгена. Схоже, що то брат Романа. Бо крім загальних рис зовнішності, вони ставлять сподобалися повідомленням один одного. До речі, у своїй анкеті Євген Курашев пише, що працював у різних казенних структурах Росії. Зоркема, в Управлінні справами Путіна з 2016 до 2018 року.

В даний час подружжя Курашев офіційно володіє ТОВ «Уссурі Капітал», на сайті якого і розміщена автобіографія пана Романа. Примітно, що компанія займається металом і базується в Туреччині.

Ще одна співзасновниця «Ковлару» – мешканка Донецька Любов Вахітова.

Жінка паралельно обіймає посаду у Національній академії наук. А ще схоже, що вона має сина Раміля. Принаймні вона виклала у фейсбуці його фотографію з позначкою «донецькі розмножуються». А в LinkedIn журналісти знайшли профіль Раміля Вахітова – комерційного директора Ковлар Груп.

На особу з такими ж ПІБ записано кілька нових компаній. Наприклад, «Стоп Фаєр груп», що займається виробництвом фарб та лаків, у тому числі вогнестійких. Зазначимо, що «Ковлар Груп» працює саме у сфері протипожежної безпеки.

Наступний співвласник та керівник «Ковлар Груп» – Костянтин Калафат.

Якщо припустити, що у кожного засновника «Ковлар» є власна роль у бізнесі, де Курашев – це гроші та зв'язки, а Вахітова – науковий імідж та просування молодого покоління, то Калафат – це досвід та минуле власне у підприємницькій сфері.

Відомо, що Костянтин Калафат свого часу намагався потрапити до громадської ради при ДСНС. А крім Ковлара, він має ще кілька фірм. Найцікавіша з них – ТОВ «Донбудтест». Це суспільство зареєстроване у Донецьку і до Революції Гідності тісно співпрацювало з Росією. Приміром, ще у 2013 році «Донбудтест» на своєму сайті вихвалявся, що пройшов чергове підтвердження кваліфікації для «Російського морського реєстру судноплавства».

Але найдивніше, що «Донбудтест» після окупації Донецьку отримав реєстрацію псевдореспубліки «ДНР». А наприкінці 22-го року, коли Путін офіційно визнав анексію, підприємство отримало й федеральні номери реєстрації РФ. І, що найцікавіше, директором у цих реєстрах залишається Костянтин Калафат.

І це ще не все.

Після анексії Криму та окупації рідного Донецька Костянтин Калафат брав участь у будівельному форумі на Росії за підтримки уряду агресора. На сайті цього ж форуму є його біографія, де зазначено, що з 1996 року він працював на російського виробника вогнестійких матеріалів «Ендотерм» і навіть дослужився до посади заступника директора.

Більше того, у мережі є й статті щодо продукції «Ендотерма» за авторства Калафата. Наприклад: Фізико-хімічні закономірності процесу формування вогнезахисного покриття Ендотерм ХТ-150.

Переходимо на російський сайт "Ендотерма". На головній сторінці зазначено, що постачальником матеріалів є московська група компаній «Спецматеріали», яка, у свою чергу, представляє на Росії однойменного українського виробника ТОВ «НВП «Спецматеріали».

За даними YouControl, керівником цього НВП є Леонід Дріжд, а контрольний пакет належить родичам – Варварі Леонідівні та Віктору Петровичу. Ще одне ТОВ «Спецматеріали», але без приставки НВП? також належить цій сім'ї. І ця фірма досі зареєстрована у Донецьку.

Яке відношення Дріжд має до «Ковлара»?

Як виявили журналісти, Леонід Дріжд – старий товариш власників «Ковлар Груп» – пана Калафата та пані Вахітової. Вони разом писали наукові роботи, отримували патенти та навіть засновували громадську організацію «Асоціація вогнезахисту та аудиту».

За даними політолога Віталія Кулика, Калафата знають у деяких наукових та громадських колах як людину з проросійським шлейфом. Але чомусь цей же слід досі не бачать відповідальні особи об'єктів критичної інфраструктури.

Він намагається всіма способами отримати підряди на об'єктах критичної інфраструктури. І як це не дивно, туди його все ще пускають. Хоча, як кажуть розслідувачі, з такими кістяками у шафі спецслужби мають заборонити панові Костянтину навіть до вуличних ліхтарів підходити», – наголошує Кулик.

Яка загальна картина вимальовується?

Виходить, що росіянин Курашев із клану «донецьких» створює протипожежний бізнес «Ковлар» після Майдану, коли його ймовірний брат працює в апараті путіна. І після лютого 2022 року чомусь він не змінює громадянство, як і його дружина. А в розпал війни обидва перекидають зусилля та інвестиції за кордон.

У команду «Ковлара» беруть донеччанку, яка підтягує сина.

Ну а керує цим усім взагалі донеччанин Калафат, на якого окупанти у розпал великої війни реєструють схожу в напрямку компанію на анексованих територіях. І саме у розпал війни цей Калафат та «Ковлар» активно просуваються до робіт з відновлення наслідків агресії та пожежної безпеки об'єктів критичної інфраструктури.

Чи не надто багато збігів у стратегічній галузі? Сподіваємося, що їхньою перевіркою займуться відповідні органи.