Як голова Вінницької області Сергій Борзов та депутат Ірина Борзова сплачують податки у Росії

Екс-глава Вінницької ОДА Сергій Борзов та його дружина «Слуга народу» Ірина Борзова заробляють гроші в окупованому Криму

Ці неофіційні доходи вони легалізують через ФОП своїх дочок, які досягли повноліття. Маючи лише з офіційних доходів свою невелику зарплату держслужбовців, вони купують дорогі іномарки, земельні ділянки та оплачують навчання своєї доньки Ганні Борзовій. Все це можливе на третій рік війни завдяки батькові Ірини – Науму Барулі, котрий має близький контакт із президентом України.

Квітень 2024 року. На одній із АЗС у місті Вінниця голова Вінницької обласної військової адміністрації Сергій Борзов, за деякими даними, у нетверезому стані вступив у суперечку з чотирма хлопцями. Вочевидь, щоб провчити їх, використовуючи своє владне становище, Борзов викликав місце представників ТЦК, які почали вручати опонентам голови області повістки.

Відео з камер спостереження, що зафіксували інцидент, розлетілося соціальними мережами, користувачі яких обурилися поведінкою Борзова, назвавши його «місцевим царком». На записі зафіксовано, як вінницький «губернатор» разом зі своїм товаришем, заступником голови Тульчинської РДА Михайлом Мургою (який у лютому 2024 року затримувався слідчими ГБР за підозрою у здирництві та одержанні хабара у 4 тисячі доларів), під'їхали на заправку. Перепалки з її відвідувачами на відео не видно, але видно, як Борзов кудись дзвонить, після чого на місце приїжджають кілька військовослужбовців, яким голова Вінницької області показує пальцем на когось, кому треба вручити повістку.

«Того вечора чотири хлопці отримають повістки лише тому, що зустріли на своєму шляху злого та п'яного Сергія Борзова», – засвідчили коментатори. 25 червня президент України Володимир Зеленський звільнив Сергія Борзова з посади голови Вінницької ОДА.

Хто такий Сергій Борзов?

Сергій Борзов, як і президент України Володимир Зеленський, – колишній гравець «Клубу веселих та кмітливих». Першим його офіційним місцем роботи було ТОВ «Компанія „Гейм ЛТД“, де у липні-серпні 1997 року він був діджеєм. Потім перебрався до Криму, де у Судаку протягом трьох років працював адміністратором компанії росіянина Олександра Маслякова «АМІК-Україна». З 2006 до 2011 року керував командою КВК «Вінницькі перці», а пізніше – «Збірної України».

Шлях Борзова в політику не був таким швидким та успішним, як у чинного українського президента. 2006 року він пробував стати депутатом міської ради Вінниці від партії «Ліберальна Україна», але не пройшов. За п'ять років був кандидатом у депутати обласної ради від «Фронту змін» Арсенія Яценюка. Але також не набрав необхідної кількості голосів.

Але на початку червня 2014 року гуморист та історик за освітою Сергій Борзов, директор команд КВК «Вінницькі перці» та «Збірна України», який працював у російському творчому об'єднанні «Олександр Масляков та Компанія», таки розпочав свою політичну кар'єру, коли президент Петро Порошенко, який спонсорував команду "Вінницькі перці", призначив його заступником керівника Державного управління справами. Через рік Сергій Борзов став тимчасовим виконувачем обов'язків керівника ДУС, де одразу, як личить типовому українському держслужбовцеві, почав збагачуватися за рахунок своєї посади.

Як Сергій Борзов привласнив державну квартиру у центрі Києва

Буквально за кілька місяців після призначення Борзова керівником ДУС, підвідомче Державному управлінню справами державне підприємство «Укржитлосервіс» видало свідоцтво на право власності Сергію Борзову на елітну 187-метрову квартиру у багатоповерхівці на бульварі Лесі Українки у центрі Києва.

Як бачили слідчі ГБР, квартиру було незаконно виведено з числа службових. Так фактично керівник ДУС безкоштовно отримав у власність державну квартиру вартістю 10 млн грн, куди одразу прописав окрім себе ще свою дружину та чотирьох інших близьких родичів.

Як тільки про це стало відомо у 2016 році, президент Порошенко звільнив Борзова з ДУС, а слідчі ГБР за цим фактом відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України «Зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки».

Проте, до логічного завершення, як це дуже часто буває в Україні, справа не дійшла: остання згадка в Єдиному судовому реєстрі щодо вказаного кримінального провадження міститься в постанові від 16 грудня 2019 року про надання доступу детективам НАБУ до даних телекомунікаційних послуг родичів Борзова, які нібито мешкали з ним на момент приватизації квартири. З того часу слідство начебто завмерло: жодних даних про судовий розгляд провадження більше не зафіксовано. При цьому майже 190-метрова київська квартира досі міститься в деклараціях Борзова – ніхто її у нього не відібрав.

Натомість ЗМІ містить інформацію про спробу прибрати з інформаційного простору негативні згадки про Борзова в контексті даної кримінальної справи. Ймовірно, готувалася підґрунтя для його нового призначення, адже саме у 2019 році, після своєї перемоги на президентських виборах Володимир Зеленський повернув Сергія Борзова на посаду керівника Державного управління справами.

Незважаючи на корупційний скандал, Борзов впевнено влився у команду нового президента: у 2020 році він балотувався у мери Вінниці від його партії «Слуга народу», але знову вінничани не виявили до нього довіри, віддавши колишньому КВК працівникові лише 6% голосів. З таким рейтингом послужним списком президент

Зеленський 19 червня 2020 року призначив Сергія Борзова головою Вінницької обласної державної адміністрації, незважаючи на петиції про корупційне минуле Борзова.

Наум Баруль. Як російський паспорт не завадив бути близьким до президента України

Логічним стане питання: що чи хто переконав президента Зеленського взяти в свою команду людину, яка підставила вже раз колишнього президента (і в результаті встиг зробити те саме і з чинним)? Повинні бути дуже вагомі причини, щоб людині, яка стала главою держави на іміджі противника корупції та старих осіб, забруднитись про особу Сергія Борзова.

Ну так, вони ж обоє вийшли з КВК, скажете ви. І будете частково праві. Тому що, зважаючи на все, провідником Борзова в політиці є його тесть Наум Баруля – український продюсер і давній партнер Володимира Зеленського по «95-му кварталу». Саме разом із Барулею Зеленський свого часу заснував телешоу «Ліга Сміху» та спродюсував низку відомих українських телевізійних серіалів. Тому не дивно, що зять Барулі легко опинився в команді «Слуги народу».

І не тільки зять, а й, власне, дочка. Ірина Борзова, дружина колишнього голови Вінницької області, у 2019 році стала народним депутатом України від президентської партії, очолює підкомітет Верховної Ради з питань державної молодіжної політики.

Проте чи можна здивувати ще когось в Україні кумівством? Навряд чи. Але факт того, що протеже подружжя українських політиків Борзових має досі російський паспорт, мабуть, все ж таки викличе певні емоції.

63-річний Наум Баруля отримав паспорт громадянина Росії 28 квітня 2009 року № 53 09 828555 та ідентифікаційний податковий номер 561210429784, під час перевірки якого на офіційному сайті федеральної податкової служби можна переконатися, що статус російського паспорта Барулі є спортом. Крім того, Баруля має житло в анексованому Криму: адресою його реєстрації за російським паспортом є місто Судак, вул. Жовтнева, 4, кв. 4.

Як Борзови та Барулі заробляють у Криму та платять мільйони до російського бюджету

Компанію «Профіль-Н» свого часу заснувала донька Барулі Ірина Борзова, коли після закінчення університету вирішила зайнятися підприємницькою діяльністю тоді ще у вільному від росіян Криму. «Профіль-Н» належить мережа кафе «Смачний Їжак» та готель у Судаку. Після анексії Криму Борзова, незважаючи на те, що стала депутатом Вінницької міськради від партії Володимира Гройсмана, продовжила вести бізнес у Судаку, переоформивши його за російськими законами. Тому всі ці роки кафе та готель у Судаку не лише приносять прибуток родині Барулі-Борзових у російських рублях, а й поповнюють російський бюджет, з якого ведеться війна проти України.

Так, у 2016 році Ірина Борзова, вже будучи депутатом Вінницької міської ради від партії Володимира Гройсмана, отримала прибуток від цієї компанії близько 600 тисяч рублів, а у 2017 році вона сплатила податків і внесків країні-агресору на суму 275 400 рублів, ніж як український політик фактично не лише визнавала російську окупаційну владу, а й фінансувала її.

Вийшла з цього бізнесу Борзова лише у 2019 році, коли пішла до Верховної Ради (не гарно ж українському парламентарі платити податки ворогові своєї країни), але його продовжив її батько Наум Баруля, який став 100% власником підприємства. За даними російських реєстрів, кримський бізнес Барулі-Борзових тільки процвітає: дохід ТОВ «Профіль-Н» за 2023 рік зріс на 37% і склав 3,5 млн. російських рублів.

Сьогодні компанія «Профіль-Н» є закладом харчування на центральній набережній Судака під назвою «Прохолода». Стилістичне оформлення закладу пронизане «ностальгією за СРСР». Дизайн рясніє відповідними плакатами, портретами героїв радянських фільмів, а логотип кафе прикрашає червона зірка.

За даними російського реєстру «Спарк», дохід кафе за останні 5 років становив понад 15 млн руб, з яких у 2022 році – 2,5 млн руб. З 2019 по 2022 рік компанія акумулювала для російського бюджету у вигляді податків більше мільйона рублів, з яких на півмільйона скарбниця окупантів поповнилася після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Крім того, протягом 5-ти років після окупації Криму, аж до 2019 року, Наум Баруля справився з великим готелем-рестораном «Вітрило» на центральній набережній Судака. У його партнерах із цього бізнесу весь цей час були прокремлівські політики. Зокрема, Анатолій Синюк, екс-депутат Верховної ради Криму від Партії регіонів, який підтримав анексію півострова у 2014 році та згодом отримав підозру у державній зраді. 2018 року, коли Баруля та Синюк спільно володіли рестораном у Судаку, в Україні проти останнього ввели санкції. Після повномасштабного вторгнення Синюк підтримав дії путіна.

Інший партнер продюсера Ліги Сміху Борис Дейч – колишній нардеп від Партії регіонів, який також підтримав захоплення українського півострова і закликав на псевдореферендумі голосувати за приєднання Криму до Росії. Ще у 2012 році Борис Дейч та Наум Баруля разом із гравцями КВК виступали у Судаку під прапорами Партії регіонів.

Наразі ТОВ «Парус» є прибутковою компанією, нею володіють Синюк Анатолій Сергійович, Дейч Сергій Борисович (син Бориса Дейча), Брауде Олена Абрамівна, Космаров Ігор Олексійович (усі засновники мають ІПН Росії), керівник Демітаєва Ольга Іванівна.

За відкритими даними Наум Баруля донедавна також був власником ще низки компаній з кримською пропискою, в одній з цих компаній – ТОВ «Атракціон», що володіє парком атракціонів у Судаку – частку 5% у цьому підприємстві мала і його дружина Баруля Жанна Володимирівна.

Борзові використовують ФОП своєї доньки Ганни Борзової для легалізації неофіційних доходів?

У контексті цього випливають також цікаві факти із декларацій Сергія Борзова за останні роки. Згідно з ними, у 2020 році Ганна Борзова, 22-річна дочка Ірини та Сергія, відкрила ФОП, яке займається діяльністю ресторанів та наданням послуг мобільного харчування. І відразу ж цей ФОП став приносити на той момент дівчині, яка тільки досягла повноліття, мільйонні доходи: 1 млн 311 тисяч грн у 2021 році, 1 млн 112 тисяч грн – у 2022-му, а у 2023-му – 1 млн 83 тисячі грн.

При цьому аналіз інформації у відкритому доступі ніяк не підтверджує того, що Ганна Борзова справді займається ресторанним бізнесом. Натомість виявлено, що закінчивши Вінницький державний педагогічний університет, зараз вона працює асистентом по акторах разом зі своїм дідусем, громадянином РФ Наумом Барулею: вони разом працювали над створенням українського комедійного серіалу «Якщо чесно» від студії «Квартал-95».

Тобто з усього цього складається враження, що студентку Ганну Борзову її батьки просто використовують для легалізації своїх неофіційних доходів – мабуть, із їхнього бізнесу у Криму. До цієї думки наводить і задекларований у 2021 році Сергієм Борзовим подарунок Наума Барулі своїй онуці Ганні Борзовій у вигляді 2,5 млн. грн. Так само, наприклад, як подарунок від своєї матері - громадянки Росії, яка живе в Криму, легалізував свої доходи поблажливий до росіян одеський суддя Дмитро Тишко.

Як Ірина Борзова привласнила міську землю на березі річки у Вінниці для будівництва ресторану

Чи пам'ятаєте інцидент на АЗС за участю Борзова? Тоді він одним дзвінком викликав цілу групу співробітників ТЦК пізно ввечері. Тісні зв'язки колишнього голови Вінницької ОДА з ТЦК простежувалися не лише в цій ганебній історії, а й в іншій, не менш огидній. 2023 року голова Вінницького ТЦК Роман Потерлевич, за даними ГБР, привласнив собі одну з восьми квартир, наданих місцевим забудовником Володимиром Хоменком для сімей військовослужбовців ЗСУ.

У результаті у семи квартирах справді заселилися сім'ї військових, а в одну з них – батько голови ТЦК. У серпні 2023 року ГБР через суд наклало арешт на цю квартиру, а забудовник Хоменко заявив, що Потерлевич заволодів квартирою за наказом голови ОДА Сергія Борзова – мовляв, це був його хабар начальнику ТЦК.

Але не лише «погано лежаче» житло не давало спокою родині Борзових. У 2015 році їх друг та партнер Віктор Іщенко був директором державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», коли Вінницька міська рада, депутатом якої була Ірина Борзова, відвела йому в оренду земельну ділянку 800 квадратних метрів у мальовничому місці на березі Південного Бугу у Вінниці. – на вулиці Успенського біля греблі. Через деякий час ця земельна ділянка і ще дві поряд з нею – площею 523 квадрати та 3600 квадратних метрів, вже опинилися у власності ТОВ «Сайбор», засновником якого на той час була сама Ірина Борзова, а зараз – її дочка Ганна Борзова з часткою 55%.

У 2016 році, за даними ЗМІ, на цих ділянках розпочалося будівництво елітного ресторану. Згідно з паспортом будівництва, замовником проекту виступав Іщенко Віктор Валентинович. У декларації за 2016 рік депутата Ірини Борзової зазначено, що витрачала свої кошти на будівництво об'єкта площею 686 квадратних метрів, що належить Віктору Іщенку. Тобто тандем Ірини Борзової з керівником Центру державного земельного кадастру дозволив їм провернути схему з виведенням міської землі у престижному місці та збудувати на ній ресторан. Яким чином земля, яка знаходилася у власності громади і була передана в оренду Віктору Іщенку, потім опинилася у власності вже депутата Ірини Борзової – велике питання, яке точно має зацікавити правоохоронні органи.

Як і те, що, як тільки Сергій Борзов став головою Вінницької ОДА, ТОВ-фірма «Алекс-2», що належить на 50% його батькові Миколі Проданчуку, і де колись у 2002 році працював сам Сергій Борзов, почала активно вигравати у державних тендерах у Вінниці, загалом отримавши близько 3 млн грн доходу з бюджету Вінниці.

Дорогі автомобілі та навчання в Європі. Витрати Борзових у рази перевищують їхні офіційні доходи

Вже типовим для українських депутатів та державних службовців є той факт, що аналіз їхніх декларацій демонструє розбіжність їхніх офіційних доходів їхнього способу життя. Вони на свої зарплати чиновників примудряються купувати дорогі автомобілі, земельні ділянки та навчати своїх дітей за кордоном. Сім'я Борзових – не виняток.

Наприклад, згідно з декларацією за 2016 рік, Ірина Борзова придбала автомобіль BMW 520 2016 року випуску вартістю близько 40 тисяч доларів США при тому, що спільний дохід Сергія Борзова та його дружини того року становив лише 23 тисячі 170 доларів.

У 2021 році Борзов вже був більш обачним і не допустив того, щоб арифметика його доходів і витрат демонструвала негативні значення. Для цього ж можна просто занижувати у декларації реальну вартість майна, щоб не виникало запитань «звідки ж гроші?». У тому році голова Вінницької ОДА придбав земельну ділянку площею 1000 квадратних метрів поряд зі своїм будинком у селищі Селище Тиврівського району за 100 тисяч грн (3 675 дол США). Його доходи дозволяли таку покупку, але річ у тому, що ця ділянка розташована у мальовничому та популярному місці на березі Південного Бугу, поряд – ліс, а відстань до Вінниці – лише 7 км. Тому середня ринкова вартість схожої ділянки біля річки становить 1000 доларів США за сотку, тобто її ділянка мала коштувати в районі 10 тисяч доларів США, а не в 3 рази менше.

У 2022 році Борзови купили авто Mersedes-Benz Vito 114 2016 року випуску та вказали у декларації, що його ціна була 15 тисяч доларів. Але знайти такий автомобіль за такою ціною неможливо: його середня ціна на ринку варіюється від 25 до 29 тисяч доларів США.

Тим часом, згідно з інформацією з Linkedin, молодша дочка Борзових, 18-річна Єлизавета Борзова, з вересня 2023 року отримує ступінь бакалавра з міжнародної комунікації в Університеті прикладних наук Hanze University of Applied Sciences у Гронінгені, Нідерланди. Іноземним студентам бакалаврська програма навчання в цьому університеті в середньому коштує від 7,4 тисячі доларів на рік. Також у цю суму потрібно включити вартість проживання в Нідерландах, що в середньому становить 1000 – 1600 доларів на місяць, тобто 12 – 19,2 тисячі доларів на рік. Тому разом це буде від 19,4 до 26,6 тисяч доларів на рік витрат для сім'ї держслужбовців, яка офіційно заробляє за рік лише 1,18 млн грн (близько 30 тисяч доларів). За що ж мешкають тоді після таких витрат? Невже на «ліві» прибутки від бізнесу в Криму, оподатковані російською державою?

До речі, цікаво, що Єлизавета Борзова також, як і її сестра Ганна, як тільки досягла повноліття, одразу ж зареєструвала ФОП (види діяльності: інші види освіти, діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного живлення). Зрозуміло, що 18-річна студентка голландського університету навряд чи займається торгівлею харчовими продуктами та ресторанним бізнесом в Україні – швидше за все, її ФОП також використовується для легалізації доходів Борзових та Наума Барулі.

Враховуючи, що близький контакт Наума Барулі з президентом Зеленським, зважаючи на все, нікуди не зник, не виключено, що Сергій Борзов після скандального звільнення з посади голови Вінницької ОДА, знову десь «випливе». Його тесть продовжуватиме заробляти в окупованому Криму та сплачувати податки країні-агресору, а дружина при цьому – ухвалювати закони у Верховній Раді. Як би це не лягало в голові на третій рік повномасштабної війни Росії проти України.