Рік пройшов з того часу, як законопроект Олени Шуляк №5655 про містобудівну реформу, створений на користь забудовників, був схвалений парламентом у другому читанні.
Рівно рік, як президент його не ветує і не відповідає на петицію, під якою в рекордно стислі на той час терміни було зібрано голоси громадян.
Незважаючи на те, що наші міжнародні партнери окреслили червоні лінії — Європарламент наголосив, що президенту не варто підписувати цю ініціативу, а Єврокомісія розкритикувала цю «реформу» у звіті, — голова партії «Слуга народу» разом із командою Міністерства відновлення продовжують проводити імплементаційні заходи неіснуючого закону. DT.UA опублікувала постанову Кабміну на 232 сторінки, яка є клоном не підписаного президентом законопроекту №5655. Ціна питання – мільярди на майбутнє повоєнне відновлення. Тому команда лобістів бачить мету та не бачить перешкод. Включно з Конституцією.
Але 5655 – це міна не лише під майбутнє відновлення України. Новим викликам, що виникли під час війни, має відповідати й державна політика щодо збереження культурної спадщини. Саме тому DT.UA вирішило дослідити, як містобудівна «реформа», яка зараз перебуває у підвішеному стані, впливає на збереження культурної спадщини. На жаль, відкрилися нові тіньові сторони.
«Корисна» повільність міністерства
Культурна спадщина — це не лише пам'ятники, а й решта, що становить культурну цінність, на кшталт традиційного характеру середовища з її історичною забудовою. Щоби забудовники щось побудували, раніше треба було брати дозволи у відповідних органах, які після перевірки, чи не наробить будівництво шкоди, видавали дозвіл чи ні. З їхньою роботою не все було гладко, як і скрізь, — працювали нормально лише під тиском суспільства, але хоч якийсь захист культурної спадщини був.
Все почало змінюватись у 2011 році, коли з'явився Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
«Якщо говорити про археологічну спадщину, яку мають виявити до початку будівництва, то тут є дві проблеми — забудовники та грабіжники археологічної спадщини, — каже науковий співробітник Інституту археології НАН України В'ячеслав Баранов, — У нас не створена спільна археологічна карта пам'яток — своєрідна археологічна . Йдеться про загальнонаціональну державну програму із систематичних досліджень усієї території України та внесення виявлених пам'яток до єдиного кадастру. Наші сусіди у Польщі розпочали таку програму ще 1978 року, і вона продовжується досі.
Мабуть, більшість археологічних пам'яток в Україні залишаються невідомими. До 2011 року ця жахлива ситуація якось вирішувалася за рахунок так званої обов'язкової археологічної експертизи при виділенні землі, але після ухвалення знаменитого «закону Ківалова» експертизу було ліквідовано. А ця ініціатива 5665 лише закріпить наше варварське становище, оскільки ми самі систематично все робимо для знищення минулого. Фактично, знищення археологічних пам'яток просто перейде в електронну площину», — підсумував експерт.
Справді, законопроект №5655 загалом спрощує такі правила для забудовників. Насправді їм видають індульгенцію. Робити можна будь-що, щоправда, є невеликі штрафи. Але для великого будівництва це завжди посильні кошти – платиш і ніхто тобі нічого не зупиняє.
Очікується, що провідний автор законопроекту таких ризиків не бачить.
«Як бачите, проблема знищення культурної спадщини, незаконна забудова мають своїх конкретних «героїв». І у світлі останніх подій, коли історична спадщина нахабно руйнується у всіх на очах, чітко розуміємо, що таких багато. Корупційна система з'їла практично всю країну, кожне велике місто. Тільки реалізувавши цю реформу, Україна нарешті позбавиться бездумної забудови міст і відновить повагу до історичного минулого», — запевняє Шуляк.
У Міністерстві культури DT.UA наголосили, що не підтримували містобудівну «реформу» із самого початку і ось чому:
«Під час підготовки проекту не були проведені консультації зі спеціалістами у сфері охорони культурної спадщини, а реставрація пам'яток прирівняна до сфери будівництва. спадщини». Тобто містобудівне законодавство замінило б собою. законодавчі норми щодо охорони культурної спадщини», — пояснює начальниця управління дозвільно-погоджувальної документації профільного міністерства Наталія Войцещук.
Зауваження до тексту законодавчої ініціативи від Мінкульту, як і пропозиція створити робочу групу для доопрацювання законопроекту, по суті проігнорували. І тепер МКІП зазначає, що бачить спроби реалізувати задумане реформою з боку нового Міністерства інфраструктури, яке очолює віце-прем'єр Олександр Кубраков.
Насправді для того, щоб можна було захистити культурну спадщину, треба розуміти, в яких вона межах. І ось тут у нас становище катастрофічне. Наприклад, держава досі не розробила навіть режимів використання буферної зони об'єкту всесвітньої спадщини «Історичний центр Львова». Така сама ситуація і в Києві, де весь центр є пам'ятками археології – місто Ярослава, місто Володимира. Це все значиться як землі комунальної власності, і міськрада може їх роздавати. Один із найгучніших скандалів — спроба збудувати ТРЦ там, де знайшли вулиці часів Київської Русі, — на Поштовій площі.
Такі кордони та пам'ятники треба було б занести до електронної системи — вони мають бути у Державному земельному кадастрі. Тоді можна було б легко автоматизувати перевірку законності будівництва. І це слід зробити до 1 січня 2023 року відповідно до перехідних положень однієї з попередніх реформ — Закону №1423-IX про дерегуляцію земельних відносин.
Але уряд цього не впорався — всіх об'єктів тут досі немає, хоча вже кінець року. Справа в тому, що для того, щоб це виконати, потрібне дуже серйозне фінансування, а його мала б узгодити Верховна Рада. Йдеться навіть про кілька мільярдів гривень, бо це, крім іншого, розробка сотень тисяч проектів землеустрою та геодезичні виміри кожної будівлі-пам'ятника. Тиждень тому, до речі, Мінкульт сказав, що планує задля збереження пам'яток отримати десь 250 млн грн від казино.
Але проблеми будуть не лише із культурною спадщиною. Те саме стосується об'єктів природно-заповідного фонду. Наприклад, щоб реалізувати президентський указ щодо розширення нацпарку «Голосіївський» за рахунок Біличанського лісу, знадобилося сім років. Тільки після того, як держава виділила на конкретний об'єкт гроші та активісти контролювали кожен крок винесення кордону в натуру, цей об'єкт з'явився на карті кадастру. А об'єктів природно-заповідного фонду, як і культурної спадщини, яких немає в електронній системі, дуже багато і для видачі дозволів вони невидимі.
Поряд із згаданим нацпарком «Голосіївський» є ще одна важлива пам'ятка культурної спадщини — Китаїв. Він насправді мав статус національного значення: тут виявили трипільську кераміку, житла часів Київської Русі з глиняними печами тощо. Боротьба за збереження цієї пам'ятки триває вже майже 20 років, бо тут депутати Київради запланували чергові висотки та ТРЦ.
Проблеми є не лише із земельними ділянками, а й із будинками, які вже під охороною. Наприклад, у Києві є Музей видатних діячів. Його, звісно, не чіпатимуть, але охоронна зона цієї пам'ятки не винесена в опорний план. І ось забудовник отримав дозвіл зводити свою споруду поряд, і це загрожує існуванню музею — споруда давніша, є загроза підтоплення ґрунтових вод та стіни можуть не витримати.
Якщо ми говоримо про землю, цінну не лише для киян, а й для всієї держави, то така як вулиці Київської Русі на Поштовій буде просто землею комунальної власності. І тому забудовники можуть відносно легко отримувати її під забудову. Так ДЗК «нарізатиме» ділянки з об'єктами археології як звичайні землі.
І в такі моменти державні інтереси має захищати прокуратура. Але якщо забудовник встигне викопати і прибрати пласт ґрунту, де можуть бути, наприклад, археологічні знахідки, тоді для правоохоронців взагалі немає об'єкта для захисту. Тут уже доведеться просто йти до кримінальних проваджень і з'ясовувати, хто мав і не встиг внести інформацію в електронну систему і не зробив цього. Але ситуацію із збереженням культурної спадщини вже не виправити. Експонати із виставки «День археолога.
Незважаючи на це, Єдина державна електронна система у сфері будівництва, яка є одним із предметів гордості віце-прем'єра Михайла Федорова, має автоматично блокувати самі спроби отримати дозвіл з порушенням пам'яткоохоронних вимог. Але не блокує, бо їй нема де ці пам'яткоохоронні вимоги подивитися. Тому роль «комп'ютера, який не бере хабарів», виконують у ручному режимі чиновники. Судячи з результатів, у частині «хабарів, що не беруть» з цією роллю справляються погано.
«Стратегічний» вклад законопроекту №5655
«Реформа», яку рік тому підтримали законотворці, банально скасовує цю передбачену зараз законодавством можливість комп'ютера автоматично блокувати видачу дозволу у разі порушення вимог законодавства. А щоби чиновники не брали хабарів, це право від них передають експертам, яких обирає сам забудовник.
Водночас, автоматичні перевірки законності залишаються, але саме перевірки, а не прийняття рішення. Комп'ютер виявляє порушення, а потім найнятий забудовником експерт у ручному режимі дає висновок, чому комп'ютер не має рації. Далі все просто: комп'ютер автоматично реєструє право на будівництво, в якому сам і виявив порушення.
Забудовнику полегшують не лише умови отримання дозволу на будівництво. Зараз, якщо за корупційною схемою отримано дозвіл на незаконне будівництво, достатньо під час перевірки встановити факт порушень — і далі його можна скасовувати. Згідно із проектом Шуляк, нове право на будівництво — це індульгенція на порушення законодавства. Скасувати його можна лише, якщо сам забудовник порушить затверджений проект.
Тобто якщо забудовник екопарку «Осокорки» не порушує свій проект і робить усе як запланував, то він матиме все гаразд і ніхто не заборонить йому будувати далі, хоча це об'єкт водного фонду.
Замість зупинення незаконного будівництва, у законопроекті №5655 вирішили просто штрафувати проектанта та експертів. І тут важливо нагадати, що першою вимогою у зауваженнях НАЗК було саме передбачити можливість анулювати дозвіл на незаконне будівництво у разі виявлення порушень. Але його не виконали, хоч і голова НАЗК, і головний автор законопроекту обіцяли, що все буде враховано.
«Сам факт запровадження принципу мовчазної згоди, коли у разі відсутності погоджень чи заперечень проектна документація на об'єктах культурної спадщини вважається узгодженою, це злочин, враховуючи існуючу ситуацію у сфері. А розглядаючи весь механізм отримання дозволів, який пропонує 5655, та фактичну неможливість зупинити незаконне будівництво, розумієш, що за таких законів ми ризикуємо залишитися без об'єктів культурної спадщини взагалі. І зруйнують його не російські ракети, а наші забудовники разом із такими законотворцями. Нам потрібні здорові правила та розумні запобіжники у системі охорони культурної спадщини, які враховуватимуть наші дуже обмежені ресурси. І тут вся надія на новий Містобудівний кодекс», - зазначає заступник голови Архітектурної палати України Ганна Кірій.
Наразі у Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування триває робота над Містобудівним кодексом. Працює робоча група. Голова цієї групи – народний депутат Ганна Бондар («Слуга народу») – повідомила, що питання збереження культурної спадщини напрацьовуватиме окрема підгрупа, бо це питання потребує ретельного вивчення.
Одне з ключових питань, яке мають опрацювати законодавці, стосується електронної системи, в яку спочатку треба внести всі обмеження і лише потім видавати дозволи. охоплювати всю територію країни. Адже обсяги справді колосальні, і на це потрібні чималі бюджети.
…Нагадаємо, що зараз уряд запускає «еПам'ятку» — Держреєстр нерухомих пам'яток України. Мінкульт тут працює спільно із Міністерством відновлення. З 1 січня 2024 року реєстр має бути у доступі для всіх громадян. В уряді DT.UA повідомили, що зараз активно працюють над пошуком коштів на реалізацію ключових завдань проекту та залучають міжнародну технічну допомогу. За попередніми розрахунками міністерства, реалізація такої програми для історичних міст вимагатиме не менше 2,5 млн дол.
Мінкульт запевняє, що «еПам'ятка» перешкоджатиме хаотичній забудові в історичних ареалах міст, зокрема під час повоєнного відновлення. Але зараз із запланованим наповненням вона не може бути Держреєстром. Тут не враховано вимог законодавства про декомунізацію та боротьбу з імперським минулим, а також про охорону культурної спадщини.
