Остання згадка про Михайла Сергійовича Пластуна в громадській площині ми знаходимо річної давності. Тоді його прізвище майнуло у прес-релізі Укрзалізниці.
Причому якось сором'язливо, як би побіжно: національний перевізник повідомляв, що Михайла Пластуна призначено директором польської «дочки» УЗ – ТОВ «Ukrainian Railways Cargo Poland».
Два сухі рядки. Ні хто він такий, ні звідки взявся, ні які завдання виконуватиме нічого. Хоча при цьому про його колегу, яка того ж дня була призначена директором представництва Укрзалізниці за кордоном, інформації значно більше. Втім, оцініть самі:
Про Олександра Василенка – чи не повне досьє. Про Михайла Пластуна – піврядки. Втім, ця дивина пояснюється просто – влада, яка призначала Михайла Пластуна на посаду, воліла замовчати про його біографію. Тому що навіть на тлі тих людей, які нині при владі в Україні, Пластун виглядає просто жахливо.
Що ж – спробуємо поповнити цей недолік і розповісти народу, хто очолює польську філію Укрзалізниці, яка стала відвертою корупційною годівницею для лояльних до влади корупціонерів.
Михайло Сергійович Пластун - колишній борець з організованою злочинністю, який вилетів із системи МВС за діяння, з цією боротьбою несумісні. Одне це вже говорить багато про що – щоб з української поліції вигнали за корупцію, та ще з посади старшого оперуповноваженого відділу Департаменту захисту економіки ГУ НПУ у місті Київ – це треба постаратися. Звичайно, Пластуна не звільнили і не посадили – йому просто дали можливість піти по-тихому, щоби не потягнув за собою своїх покровителів. Сталося це ще 2018 року.
І це при тому, що Пластун був креатурою Антона Геращенка та Арсена Авакова, які на своїх посадах утрималися навіть за наступної влади. Що саме накоїв Михайло Пластун як старший оперуповноважений відділ Департаменту захисту економіки ГУ НПУ у місті Київ – невідомо досі. Але діяння це було серйозним, раз довелося звільнятися з органів.
Про серйозність провини говорить хоча б той факт, що в більш ранні роки, будучи заступником начальника відділу боротьби з організованою злочинністю УВС у Сумській області, він засвітився у відмиві 74 мільйонів гривень (долар був по 8) липового ПДВ через компанію «Сумиавтогаз». Але скандал зам'яли, а Пластун залишився на роботі. І навіть після Майдану зберіг свою посаду, швидко порозумівшись із представником команди Арсенія Яценюка – начальником управління внутрішньої безпеки Міністерства доходів і зборів у Сумській області Віталієм Костюком. Костюк контролював контрабанду – Сумська область межує з Росією – та представляв на місці інтереси Володимира Яценюка, який є рідним братом Арсенія Петровича.
А потім пішов на підвищення та “сплив” у Києві, де успішно працював у Департаменті захисту економіки ГУ Нацполіції та засвітився у віджимі у представників донецького клану офісної будівлі, що втекли, на Богдана Хмельницького, 26. Що вносить у ситуацію якийсь гумор – будівля належала оточенню колишнього Генпрокурора Віктора Пшонки. А Михайло Пластун просто порушив кримінальну справу проти власників. Ті вважали за благо не ризикувати.
Щоправда, тут варто уточнити – діяв Пластун не у своїх інтересах, а на користь Віталія Кропачова. Який до 2014 року мав неофіційний титул «король Тореза» і відомий як людина, яка посіла проукраїнську позицію під час початку війни на Донбасі у 2014 році. Як там було насправді – історія дуже каламутна, але згодом Кропачова називали вже «вугільним королем» та організатором тієї досить незрозумілої блокади залізничних колій, яку влаштували вельми дивні особи з не менш дивними гаслами. Запам'яталася вона хіба публічним шоу на Майдані та вкраденим тепловозом, який «патріоти» віджали в «Укрзалізниці». Історія теж давня, але про Кропачева слід згадати ще одну подробицю – він до 2014 року очолював у Торезі Партію регіонів і був там «оглядаючим» за порядком від донецького клану. Але нас цікавить не Кропачов, а Михайло Пластун, хоча у розрізі обслуговування інтересів першого особистість другого грає яскравішими фарбами.
Після історії з бізнес-центром Пшонки щось трапилося, і Пластуну довелося звільнитися з органів. Чи пов'язані ці дві події – невідомо. Бурю він пересидів – що теж виглядає сюрреалістично, але ж це наша країна – у Харківському національному університеті імені В.М. Каразіна. Як викладач і доктор юридичних наук. Що для випускника МАУП було величезним кроком уперед.
Очевидно, зарплата доктора наук не задовольняла Михайла Пластуна, бо він паралельно зайнявся бізнесом – заснував АТ «Віртум» та ТОВ «БЦ Рафаель».
Причому з останнім також пов'язаний скандал – у 2020 році КМДА надала дозвіл на будівництво ТОВ «БЦ Рафаель» в історичному центрі Києва, на Бульварі Лесі Українки, семиповерхового офісного центру. При цьому детального плану території цієї землі не існує.
Але, мабуть, Михайло Пластун зумів порозумітися з київською владою і отримав дозвіл на будівництво. Площа забудови становить 0,0759 га, що у масштабах столиці, а тим більше її центру – величезні гроші. Йдеться буквально про мільйони. І це лише ціна землі. Скільки коштує семиповерховий офісний центр тут – навіть не беремося припустити. Хоча, згідно з звітністю, ТОВ «БЦ Рафаель» бідне.
У будь-якому випадку – з цього випливає, що колишній міліціонер і борець з економічною злочинністю Михайло Пластун боровся з нею недаремно, оскільки зумів накопичити достатню суму грошей для такого будівництва. І заразом зумів налагодити контакт із новою владою, яка обіцяла таких, як він, садити.
Паралельно з будівництвом Михайло Пластун продовжував публічну діяльність як юрист і заразом критикував владу. Як це йому виходило поєднувати – невідомо, але факт очевидний: однією рукою він брав при владі хліб, а інший кидав у неї каміння.
На скрині вище ви бачите критику Михайла Пластуна на адресу ВР, яка у 2021 році ухвалила норму про постановку на військовий облік жінок. Щоправда, критикував він обережно – мабуть, пам'ятав про бізнес-центр, що будується на Бессарабці. І готувався до нових звершень.
Які незабаром і прийшли до його долі – як згадувалося, Михайло Пластун став директором польської філії Укрзалізниці. Очевидно, такі кадри там дуже потрібні. А для самого Михайла Пластуна це призначення – очевидна можливість виправити своє матеріальне становище. Тому що, як виявилося, бізнесмен із нього такий собі.
