Як Пашинський зловживає державними оборонними контрактами: огляд компанії "Українська бронетехніка"

Вже тривалий час Сергій Пашинський, колишній народний депутат, пов'язаний із корупцією у сфері оборонки.

Саме в автомобілі Пашинського було знайдено снайперську гвинтівку під час “Революції Гідності”. Це саме він через дорожній конфлікт вистрілив у людину, але не отримав покарання. І це з його ім'ям пов'язані корупційні скандали щодо оборонних закупівель. Сам він відхрещується від усього цього і називає журналістів, які пов'язують його з компанією-лідером з постачання озброєнь в Україну – маніпуляторами. Але зв'язок Пашинського з цією фірмою є і він досить очевидний.
Сергій Пашинський – народний депутат кількох скликань. Тісно пов'язані з оборонної сферою багато років. Зокрема, він очолював парламентський Комітет із оборони та безпеки України та був членом наглядової ради «Укроборонпрому». Наразі Пашинський відійшов від політики та очолює Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості.

У серпні цього року видання The New York Times опублікувало велике розслідування, в якому назвало Пашинського тіньовим куратором компанії «Українська бронетехніка», яка стала найбільшим постачальником зброї в Україні з моменту нападу Росії. Американські журналісти не просто пов'язали колишнього депутата з цією фірмою, а й припустили, що допуск такої одіозної особи до постачання, від яких залежить майбутнє України, може означати повне згортання антикорупційної політики країни.

Після гучного журналістського розслідування Пашинський встиг дати компліментарне інтерв'ю своїй давній знайомій Соні Кошкіній, в якому, звісно, ​​відхрестився від впливу на «Українську бронетехніку». Але його зв'язок з нею все ж таки є.

Згідно з офіційними даними, ТОВ "Українська бронетехніка" було створено ще 2001 року. Засновниками є дві інші компанії з орбітою впливу медичних магнатів родини Кузьми. Підприємець Микола Кузьма у восьмому скликанні був помічником народного депутата Сергія Пашинського. І це перша ниточка, що пов'язує «Українську бронетехніку» з екс-нардепом.

З квітня 2020 року фірму очолює Владислав Бельбас. Раніше він виринав у прив'язці до бізнес-партнера колишнього президента Петра Порошенка – Олега Гладковського. Того самого, який за допомогою сина та його друзів пиляв гроші на тендерах «Укроборонпрому». Скандал був гучний, але ніхто так і не зазнав реального покарання за розкрадання державних коштів.

Бельбас до 2016 року очолював ТОВ «Дозор Авто», що мало попередню назву «Богдан Схід Авто». А ще раніше він працював у компанії "Хюндай Мотор Україна". Обидві належать Олегу Гладковському, а останню очолює його син. Той самий, який у 2019 році нагрів «Укроборонопром» на щонайменше 250 мільйонів.

Саме у структурі “Укроборонпрому” нинішній керівник “Української бронетехніки” Владислав Бельбас міг познайомитись із родиною Пашинських. Адже у 2014-2016 роках екс-нардеп працював головою наглядової ради цього концерну. 2015 року він влаштував свого сина Антона Пашинського на посаду директора департаменту контрактів державного підприємства «Спецтехноекспорт», що входить до структури УОП. І це друга ниточка, яка пов'язує Сергія Пашинського із “Українською бронетехнікою”.

Сама компанія досить цікава. За даними відкритих джерел, пік активності “Української бронетехніки” припадає на 2019 та 2021 роки. Основними контрагентами є Туреччина, Об'єднані Арабські Емірати та Кіпр. Усі вони входять до списку про сірих зон, визнаних офшорами.

При цьому, якщо говорити про виторг «Української бронетехніки», вона просто шалено зросла у 2022 році, саме коли Росія повномасштабно вторглася в Україну. Якщо в 2021 році виручка склала 103,187 млн ​​грн або близько 2,5 млн доларів, то в 2022 році продажі компанії досягали 13 079 235 000 грн або 350 млн доларів. Такому колосальному стрибку міг би позаздрити навіть німецький концерн Rheinmetall.

Але якщо збільшення контрактів «Української бронетехніки» пояснюється логікою війни, то її надійної роботи не назвеш ніяк.

Якщо проаналізувати судові позови Міністерства оборони за 2023 рік, то більшість із них ставитиметься до претензій саме до «Української бронетехніки». Наприклад, лише за чотирма контрактами, які укладаються з початку війни, Міноборони вимагає від компанії компенсацій у розмірі майже 25 млн. гривень. Йдеться про виплати за затримки поставок, яких «Українська бронетехніка» припускає надто часто.

Так, за контрактом від 14 листопада 2022 року (номер судової справи 910/10709/23) компанія не поставила своєчасно замовлені Міністерством боєприпаси. За контактом від 12 вересня 2022 року (номер справи 910/4889/23) «Українська бронетехніка» затримала постачання гранат на суму 477 млн ​​658 тисяч гривень. За договором за вересень 2022 року (номер справи 910/2739/23) компанія зупинила постачання реактивних снарядів, а в березні 2022 року (номер справи 910/3933/23) фірма затягнула постачання бронебійно-запальних снарядів.

Справа №910/10709/23

Справа №910/4889/23

Справа №910/2739/23

Справа №910/3933/23

Відомо, що за умов війни затримки із постачанням озброєнь грають колосальну негативну роль і дають ворогові змогу просування. Тому компенсації, які вимагає Міноборони від компанії, пов'язаної із Сергієм Пашинським, найменше, що можна вимагати від несумлінного постачальника.

У цьому контексті дуже незрозуміла логіка Міністерства оборони. Якщо “Українська бронетехніка” поводиться як ненадійна, то навіщо їй давати так багато замовлень? Понад те, ця фірма встигла “вляпатися” у неприємності до повномасштабного вторгнення Росії.

Як стало відомо із судового реєстру, Міноборони підозрювало “Українську бронетехніку” у схематозі ще у 2019 році (номер справи 757/34850/23-к). Так, оборонне відомство замовило у компанії мінометні постріли калібру 60 мм, з уламковою міною UB60. І заплатило їй кошти у сумі 268 432 073,92 грн. Після цього «Українська бронетехніка» уклала контракти із низкою субпідрядників, зокрема з ТОВ «Вогняна варта». Останнє, своєю чергою, залучило до виконання контракту «Фірму Катана». У цьому технічний директор першої є законним чоловіком директора другий.

Схема полягала в тому, що «Фірма Катана» поставила «Вогняній варті» порох, що має інший хімічний склад, ніж був потрібен для виготовлення замовлених мінометних пострілів. Діючи навмисне і знаючи це, фірми все одно виготовили товар і поставили його «Українській бронетехніці», а своєю чергою – Міноборони.

У ході випробування було виявлено недоліки продукції та складено низку рекламаційних актів, після чого всі поставлені партії продукції повернули «Українській бронетехніці» для усунення недоліків.

Компанія у свою чергу нібито звернулася до ТОВ «Вогняна варта», щоб усунули недоліки. Проте станом на серпень 2023 року продукцію так і не було поставлено на баланс Міністерства оборони.

Отже, ще 2019 року Міноборони мало зрозуміти методи роботи “Української бронетехніки”. Але з моменту вторгнення Росії в Україну воно замість того, щоб боротися з ненадійним контрагентом, навпаки – збільшує для нього контракти. Які, у свою чергу, виконуються з великими затримками. А далі суди, розуміючи величезні збитки від таких запізнень, чомусь урізають наполовину компенсації, які «Українська бронетехніка» має виплатити Міністерству оборони. Так-так, у судових рішеннях у чотирьох справах Міноборони проти «Української бронетехніки», згаданих вище, зазначається, що компанія має сплатити лише 50% того, що хотіло міністерство. Виходить, що за неякісну роботу оборонне відомство замість бажаних 25 млн. гривень може отримати від «Української бронетехніки» всього 13 мільйонів.

Держава в мінусі, Збройні сили України одержують боєприпаси із затримками, і лише компанія «Українська бронетехніка» у плюсі ​​та нарощує жирок. А разом із нею і Сергій Пашинський, який дуже вміло, з моменту початку війни, сховався від прискіпливих журналістів.