Більшість не може зібрати Раду, і ось чому…
Історія, що тривала, із законопроектом про мобілізацію вкотре продемонструвала глибину української парламентської кризи. Минулого тижня Верховна Рада так і не зібралася на заплановані засідання. Не планувала вона цього робити і на цьому тижні, хоча існує можливість проведення одноденного засідання. Востаннє парламент збирався ще 23 лютого, коли депутати змогли ухвалити неоднозначний закон про лобізм, і більше голосувань не відбувалося. Та й взагалі з початку року Рада засідала менше десяти днів, що демонструє разючий контраст із романтичним “турборежимом”, який включався на початку каденції цього парламенту.
Опозиція цілеспрямовано розгойдує тему недієздатності вищого законодавчого органу та звертає увагу на поступове розповзання монобільшості на клаптики. При цьому виборів опозиціонери не вимагають, більше того – усі парламентські сили підписали документ, у якому гарантують: мусувати тему їхнього проведення до завершення воєнного стану не збираються. Але концептуальна домовленість не страхує від дрібніших і дуже показових “розбірок”: так, керівництво парламенту за відверто надуманими приводами затягує видачу дозволів на відрядження опозиціонерів за кордон, ті ж у відповідь шантажують блокуванням законопроектів поштучним розглядом усіх своїх правок.
Водночас опозиція скаржиться, що нардепи з лояльних Банкової депутатських груп (зокрема, екс-ОПЗЖ) жодних проблем із вільним пересуванням не мають і як премію за потрібні голоси отримують поїздки за межі України, причому не лише у відрядження. І надто цим користуються. Усі ці фактори і призвели до блокування роботи парламенту.
"Хитрі плани" та їх викривачі
Минулого тижня порядок денний був перевантажений десятками важливих законопроектів, у тому числі й тих, що безпосередньо стосуються військових потреб. А міністри, які були присутні на засіданні погоджувальної ради 4 березня, особисто просили не затягувати їхнє ухвалення. Втім, керівництво парламенту та монобільшості вже після погоджувальної ради несподівано вирішили, що нардепи… поїдуть на передову. Причому склалося враження, що пояснення такого кроку вигадувалося буквально "на ходу".
Глава монобільшості Давид Арахамія зазначив, що за аналогією з роботою на округах депутати більше працюватимуть з військовими – на передовій, у навчальних центрах та пунктах постійної дислокації.
“Зараз у цьому напрямі для наших депутатів є термінове та важливе завдання, яке безпосередньо впливає на допомогу партнерів. Коли її буде виконано – вони повернуться до роботи у сесійній залі”, – пояснював він, не уточнюючи, чому всі ці справи мають заважати одна одній. "Важливе завдання" для депутатів, за словами Арахамії, було пов'язане із необхідністю комплексного звіту перед американським Сенатом, а таку раптовість виїзду парламентаріїв за межі столиці пояснили питаннями безпеки.
Нагадаємо, Сенат, звіт перед яким готують "слуги", є однією з двох палат Конгресу США і вже ухвалив рішення про виділення допомоги Україні, втім, питання зависло у другій палаті – Палаті представників.
При цьому лідер монобільшості ледь не звинуватив у зриві сесійного тижня опозицію: “Хтось із них (опозиціонерів) збирається на партійні з'їзди до Румунії. Хтось у відрядження, які вибивалися у Європарламенті. Інші хотіли зайнятися правкотероризмом, ще одні – виступами та трансляціями у ТікТок. Це явно не те, на що чекають наші військові, і наші партнери. І це не те, що наближає перемогу”.
“Європейська солідарність” Порошенко своєю чергою одразу розгадала “хитрі плани” влади. Її нардепи скористалися ситуацією, щоб нагадати, що монобільшість давно зникла і не дає більше 170 голосів, а жодне фундаментальне рішення не пройшло б у парламенті без підтримки ЄС, яка й надалі готова простягати руку допомоги. В обмін на це “порошенківці” хочуть всього нічого – негайного переформатування більшості та створення уряду національної єдності.
Різними шляхами на фронт
Незважаючи на такі наполегливі заклики до спільної роботи, готувати звіт для американців “слуги” налаштовані власними силами. Так, у внутрішньопартійному чаті монобільшості було кинуто клич про поїздку на позиції військових. Формувалося три групи по 10 депутатів, кожна з яких мала проінспектувати один із трьох напрямків – стан прифронтових ліній, фортифікаційних споруд та ситуацію у навчальних комплексах. За організацію груп відповідав заступник голови комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Юрій Мисягін. Опозиціонери стверджували, що намагалися зв'язатися з Мисягіним, щоб записатися до цих груп, проте той їхнє бажання проігнорував.
"Головком" цікавився у багатьох "слуг народу", чи залучали їх до партійного завдання, проте ті у відповідь лише знизували плечима і стверджували, що займаються звичною роботою.
“Ця історія зі звітом американцям може бути плодом уяви Давида. Незрозуміло, навіщо комусь у Сенаті раптом знадобилися потрібні наші “підручки” та фортифікації”, – дивувався співрозмовник із фракції. Не під запис його соратники погоджувалися з тим, що реальна причина такого єднання депутатів із військовими – відсутність голосів у парламенті. Дався взнаки вже згаданий вояж партнерів влади з інших депутатських груп за кордон. А без достатньої кількості багнетів збиратися на засідання не те, що немає сенсу, а й взагалі небезпечно.
Втім, деякі представники монобільшості справді побували на передовій. Так, Єгор Черньов із оборонного комітету під час поїздки з колегами на позиції під Авдіївкою зробив висновок, що без термінового отримання допомоги з боку США утримати ці позиції буде дуже важко. Нардеп пообіцяв озброїти отриманою інформацією друзів України в Конгресі, які намагаються зрушити з мертвої точки надання американської допомоги.
“Слуга” Олександр Качура разом із колегою по фракції Олександром Мариковським перевіряв фортифікаційні споруди на рідній Сумщині.
“Я вважаю, що така робота має тривати постійно, – каже він “Головкому”, – Депутати повинні регулярно виїжджати і на передову, і на лінії зіткнення з державою-агресором для того, щоб розуміти, як вони сьогодні зміцнюються. За результатами поїздки було сформовано звіт, зокрема ми зібрали від військовослужбовців значну кількість тих питань, які треба врегулювати на нормативному рівні. Все це ми передали керівництву”.
Нардепи з “Європейської солідарності”, у яких монобільшість “не взяло слухавку”, перейнялися станом фортифікацій самостійно. Фракція відправила на прикордонні території десант на чолі зі своїми співголовами Іриною Геращенко та Артуром Герасимовим.
За результатами поїздки Геращенко розкритикувала загальну ситуацію із захисними спорудами. Вона наголосила на відсутності бетонних перекриттів і зауважила, що до проблем із забезпеченням військових призводить конфіскація ПДФО у місцевих громад. Щоб поліпшити оборонні процеси, ЄС вимагає створення у Верховній Раді тимчасової спеціальної комісії для нагляду за роботами з фортифікації.
Інші парламентські фракції у масових виїздах не були помічені, але депутати від маленьких “Голосу” та “Батьківщини” запевняють, що й так займаються питаннями військових, хоча й не роблять із цього таких перформансів.
“Ми всі війною займаємось постійно, а минулого тижня це було звичайне дешеве шоу “слуг народу”, щоб уникнути ганьби провалу голосувань”, – категорично у розмові з “Головкомом” нардеп від “Голосу” Андрій Осадчук. Його колега по фракції Ярослав Железняк заявив, що, незважаючи на заяви влади про поїздку депутатів від монобільшості на фронт, більшість із них так і залишилися в Києві, проте через придуману керівництвом “відмазку” було зірвано розгляд зокрема євроінтеграційних законопроектів.
Мобілізація на марші
Профільний комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, незважаючи на всі попередні витоки з розгляду правок, лише з цього тижня офіційно розпочав розгляд багатостраждального законопроекту про мобілізацію. І до його голосування за основу парламентським “кураторам” потрібно своєю чергою мобілізувати всі резерви. Хоча “слуги народу” і дали за законопроект №10449 у першому читанні непогані, як для свого нинішнього стану, 178 голосів, він не був би прийнятий за основу, якби не підтримка нардепів від колишньої фракції ОПЗЖ.
Ось такий парадокс: представники колись прокремлівської сили раптом подбали про комплектування українського війська, тоді як патріотичні фракції влаштували законопроекту розгромну критику. Чи збережуться ті 243 голоси в умовах, коли до другого читання подано понад 4 тисячі правок, причому більшість із них – від самих “слуг народу”, – питання не таке вже однозначне. Особливо, коли серед тисяч правок сховалися такі контраверсійні, як можливість бронювання чоловіків за рівнем доходу, що, м'яко кажучи, буде дискусійною нормою. За гучним розглядом цього законопроекту цілком може забути і раптове скасування засідань Ради, і дивна причина, через яку викликали виїзд депутатів “у поля”.
Джерела в парламенті припускають, що цей звіт для Сенату, яким прикривалося керівництво “слуг”, якщо й буде направлений до Вашингтона, то, швидше за все, не від імені Верховної Ради, а від його безпосередніх ініціаторів – фракції монобільшості. Якщо ж пакет допомоги Україні таки продавлятиметься через Конгрес, нардепи завжди зможуть сказати, що доклали до цього руку.
