Як дерибанили державну агрофірму «Квіти України»: за справу береться НАБУ

Колабораціоністи, росіяни, «сепари» та просто корупціонери: публікуємо 3-ту частину скандальної епопеї з дерибаном агрофірми «Квіти України».

Хто в цій ситуації — на боці сил світла та добра, а хто на «темному боці сили» — вирішувати слідчим органам, але ситуація справді цікава та потребує висвітлення.

Ймовірно, за випадковим збігом обставин, коли повторний розгляд господарської суперечки перемістився на рівень апеляційної та касаційної інстанцій із прогонозовано негативним для колишнього орендаря вердиктом, за справу взялося НАБУ.

3 серпня 2023 року воно розпочало кримінальне провадження за фактом пропозиції «фактичними власниками» (так за визначенням НАБУ) ТОВ «Сітігазсервіс» неправомірної вигоди віце-прем'єр-міністру по відновленню України — міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександру Кубракову.

Примітно, що, як з'ясувалося згодом, це кримінальне провадження було розпочато за повідомленням підлеглого міністра Кубракова — керівника департаменту Мінінфраструктури Олександра Доценка (дуже цікава особа, яка заслуговує на окреме дослідження).

Напередодні він зустрівся з директором ДП «Укркомунобслуговування» Аллою Сушон щодо укладених цим ДП договорів із ТОВ «Сітігазсервіс» щодо інвестування будівництва на зазначеній вище земельній ділянці. В ініційованій ним розмові з директором ДП вказаний чиновник Мінінфраструктури порушив питання про нібито наявність проблем із підписаними договорами та необхідність спілкування «фактичних власників» нового інвестора з його міністром «щодо вирішення цих проблем». І, мабуть, за звичною для себе практикою, записав їхню розмову на прихований диктофон (звісно, ​​зробив він це без «кураторства» НАБУ).

Але вже наступного дня Доценко з'явився в НАБУ із заявою про пропозицію «фактичними власниками» ТОВ «Сітігазсервіс» (такими він разом із НАБУ визначив підприємця-забудовника Сергія Копістиру) неправомірної вигоди його шефу — віце-прем'єр-міністру з відновлення України — міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександру Кубракову.

Детектив НАБУ Роман Догойда прийняв заяву Доценка за неспростовну істину і негайно вніс до ЄРДР дані про пропозицію вказаному міністру неправомірної вигоди. Були всього лише голослівні судження Доценко за відсутності будь-якої конкретики щодо суб'єкта, предмета та будь-яких інших обставин пропозиції неправомірної вигоди. стало підслідністю НАБУ. Все було юридично підігнано для того, щоб розпочати оперативну розробку «фактичного власника» компанії, яка уклала договори інвестування на зазначеній земельній ділянці і таким чином завадила її «освоєнню» іншою приватною фірмою.

Отже, 3 серпня 2023 року (у розпал судового розгляду спору про продовження оренди зазначеної ділянки) Доценко став викривачем пропозиції неправомірної вигоди (незрозуміло якої) його шефу — міністрові Кубракову. А вже 4 серпня викривачем стає і сам міністр Кубраков — він із посиланням на нічим не підтверджені слова свого підлеглого Доценко звернувся до НАБУ (чи НАБУ звернулося до нього?) щодо пропозиції йому неправомірної вигоди «фактичними власниками» ТОВ «Сітігазсервіс» — без будь-якої або конкретики щодо того хто, коли та що йому пропонував.

В інформаційних потоках у цій справі вказувалися фактори, які, окрім, звичайно, завдань боротьби з корупцією, вплинули на те, щоб НАБУ максимально ретельно «зайнялося» новим приватним інвестором («Сітігазсервіс»). Ними могли бути: інтереси фінансово та політично потужного колишнього орендаря, який ніяк не хотів змиритися з можливою втратою перспективи «освоєння» ласого шматка столичної землі та міг задіяти для досягнення своєї мети правоохоронні органи; інтереси окремих співробітників НАБУ, яким, як показали скандали зі зливом інформації з НАБУшних справ, зовсім не чужими виявилися проблеми із «освоєнням» державних коштів та майна. А ще — інтереси міністра Кубракова, який саме в цей час, по-перше, активно проштовхував скандальний законопроект у сфері містобудування, ухвалення якого призвело б до утворення картелю у сфері містобудування (його зусиллями як викривача «вибивався» серйозний гравець на будівельному ринку), по-друге, за інформацією ЗМІ, і сам уже якийсь час перебував під опікою НАБУ.

Як заявив фігурант скандалу щодо зливу інформації у справі розкрадання державних коштів «Великого будівництва» екс-глава Броварської РДА, радник ВП Георгій Біркадзе, наприкінці 2022 року було зроблено запис, коли «пан Кубраков розподіляв фінансові потоки». здаватися в НАБУ і вирішив, що буде непогано, якщо його ніхто не чіпатиме. дали йому детектива на прізвище Рокунь». Крім того, у січні 2023 року НАБУ затримало заступника Кубракова — Василя Лозінського за отримання хабара у 400 тисяч доларів, що могло викликати певні питання і до самого міністра.

А далі в ініційованому Доценком та Кубраковим кримінальному провадженні почалося те, що адвокати підозрюваного підприємця на засіданнях суду з розгляду питань щодо обрання йому запобіжного заходу, арешту майна тощо. називали реалізацією чітко спланованої провокації. Це була активна спільна діяльність НАБУ та викривачів (Доценко та Кубракова) щодо витягування Копістирі на зустрічі з ними; проведення з ним стимулювально-провокаційних розмов; спеціальне підведення тем розмов до відповідного вирішення питань з неодмінним відео- та аудіо документуванням зустрічей та розмов. Зрештою, плідна співпраця Кубракова та Доценка з НАБУ дала свої результати — 21 листопада 2023 року НАБУ повідомило Копістирю про підозру саме за тією фабулою, яку ще 3 серпня визначили викривач Доценко та старший детектив НАБУ Догойда, а 4 серпня підтримав викривач Кубкакова.

Безперечно, не справа журналістів давати юридичну оцінку кримінальним провадженням — це виняткова прерогатива суду. Наразі досудове розслідування у цій справі завершено, продовжується ознайомлення сторони захисту з його матеріалами. Після цього воно стане предметом розгляду та оцінки суддів ВАКСу. Тоді предметно з усіма деталями, озвученими суду сторонами обвинувачення та захисту, більш-менш стане зрозуміло, що і як саме відбувалося з підкупом міністра Кубракова, що інкримінується вказаному підприємцю.

Але вже сьогодні із доступної інформації можна зробити певні неюридичні висновки у цій справі. До них спонукають, зокрема, скандали зі зливом з НАБУ конфіденційної інформації. Йдеться про злив інформації про проведення/непроведення обшуку в екс-глави Мінрегіону Чернишова, діяльність якого щодо укладення договорів щодо зазначеної земельної ділянки є предметом розслідування НАБУ.

Причому можна говорити про двояке зливання конфіденційної інформації: з одного боку несанкціоноване зливання в ЗМІ інформації про вказаний обшук у Чернишова, з іншого — офіційні повідомлення НАБУ з прив'язкою Чернишова до цієї справи без зазначення конкретних його протиправних дій і без повідомлення підозри. Ці інформаційні повідомлення виглядають штучними та передчасними — заснованими не на доказовій базі, а зумовленими якимись непроцесуальними мотивами та спрямованими на досягнення невідкладної політичної мети. Якби така інформація щодо конкретної особи подавалася журналістами, то це одразу назвали б інформаційним кілерством. А коли така інформація офіційно подається спеціальним антикорупційним органом, це вважається інформуванням громадськості.

«Картина олією»

Отже, якщо не занурюватися в юридичну суть цієї справи та спробувати скласти воєдино наявну у публічному просторі інформацію, то загалом вимальовується така картина виведення з державної власності столичної землі площею понад 150 га з цілісним майновим комплексом унікального державного підприємства.

Спочатку спеціально створена приватна фірма отримує у довгострокову оренду зазначений майновий комплекс, цінність якого обумовлена ​​землею, де він розташований.

Після цього з майновим комплексом та землею починають відбуватися дива. Комплекс зазнає непоправної руйнації; дивним чином зникає державний акт землі; частина землі шляхом зміни функціонального та цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі багатоповерхової житлової забудови вибуває зі сфери державного управління; відбувається відкидання земельних ділянок різними комерційними структурами; значна частина державної землі підпадає під приватну забудову — зводиться житловий комплекс площею понад 500 тис. кв. м., з якого державі не дістається жодного квадратного метра.

Більше того, держава не тільки нічого не отримує від такої оренди її майна, а ще й втрачає: за оцінками фахівців від фактичного відчуження зазначеного майна, держава зазнає збитків приблизно на 1,3 млрд. грн.

Виходячи з цього, після закінчення терміну оренди держава в особі Мінрегіону відмовляється продовжувати (переукладати) цей договір і через суди повертає під свій юридичний контроль майновий комплекс та залишки землі. Згодом проводить конкурентний відбір та укладає з обраною приватною компанією інвестиційний договір, за яким у результаті реконструкції зруйнованого майнового комплексу та будівництва нових житлових будинків держава має отримати майже 6 тис. кв. м. житла.

Але вигідний для держави договір інвестування виявився невигідним для нового керівництва міністерства. Тому воно майже відкрито почало підігравати попередньому орендарю у його спробі продовжити (переукласти) договір оренди і таким чином нівелювати вигідний для держави договір з новим приватним інвестором.

Коли стає очевидним, що, незважаючи на зусилля нового керівництва міністерства, у попереднього орендаря нічого не вигоряє з продовженням договору оренди, на арені з'являється НАБУ. З подачі міністра Кубракова та його підлеглого Доценка воно розпочинає кримінальне провадження щодо «фактичного власника» будівельної компанії, яка перед цим домовилася з балансоутримувачем майнового комплексу здійснити його реконструкцію та будівництво соціально-житлового комплексу на взаємовигідних умовах. Держава в особі міністерства мала отримати від інвестора нерухоме майно вартістю не менше, ніж сума ринкової вартості землі та об'єкта реконструкції. Натомість діяльність попередніх забудовників, від якої держава зазнала величезних збитків, антикорупціонерів не цікавить.

Більше того, з ініціативи Мінінфраструктури та за активної участі НАБУ розпочинається новий судовий процес — цього разу про визнання недійсними вигідних для держави договорів інвестування, що знову відкриває вікно можливостей для колишнього орендаря. У лютому 2024 року Мінінфраструктури подає позов до Господарського суду м. Києва Києва про визнання недійсними договорів, укладених у грудні 2022 року між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс», аргументуючи тим, що визнання цих договорів недійсними «є найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів держави».

Вибачте, але це серйозно? У держави вперше з'явилася можливість отримати значну матеріальну вигоду від надання у користування залишків згаданого майнового комплексу та землі, але вона в особі очолюваного Кубраковим Мінінфраструктури вважала це за порушення своїх прав та інтересів держави? А що ж тоді було «з правами та інтересами держави» до того, коли протягом багатьох років знищувався унікальний майновий комплекс та фактично розкрадалися десятки гектарів державної землі? Тоді з «правами та інтересами держави» було все нормально?

При цьому відчувалася тісна спайка Мінінфраструктури з НАБУ, яке міністерство просило суд допустити до цієї господарської справи третьою особою. Це вже після того, як суд відмовив у подібному клопотанні самому НАБУ.

З усього виглядає так, що НАБУ «включилося» до бізнес-боротьби за вказану земельну ділянку в той момент, коли для колишнього орендаря стало зрозуміло, що всі інші вжиті ним заходи не дадуть бажаного результату. І об'єктивно (чи суб'єктивно?) НАБУ разом із очолюваним Кубраковим Мінінфраструктури не лише виявилося на його боці, а й почало захищати його інтереси.

Таке враження посилюється важливою обставиною, яка стала відомою ще 24 листопада 2023 року на відкритому засіданні ВАКС, яке обирало запобіжний захід підприємцю Копістирі.

Тоді прокурор САП Олена Дроботова, яка підтримувала клопотання сторони обвинувачення, як один із доказів протиправної діяльності підозрюваного щодо надання впливу на суди та правоохоронні органи продемонструвала суду знайдений у процесі обшуку «документ» (надрукований на аркуші паперу текст) під назвою «Довідка про необхідність сприяння у відображенні рейдерської атаки на державне майно через судові інстанції».

У цій «Довідці» йдеться про те, що ПрАТ «Агрофірма „Квіти України“ у період дії довгострокового договору оренди державного майна (органом управління якого є Мінінфраструктури, а балансоутримувачем ДП „Укркоммуобслуговування“) всупереч чинному законодавству реалізувала протиправну схему щодо незаконного знищення профільного підприємства, а також вибуття у протиправний спосіб з державної власності земельної ділянки площею понад 11 га по вул. Тираспільській, 43 у м. Києві. Зазначені протиправні дії рейдерства державного об'єкту колишній орендар намагається легалізувати шляхом наперед неправомірних рішень судів.

У «Довідці» наголошується, що при першому розгляді цього питання суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про неможливість продовження «переукладання» договору оренди від 2008 року. Водночас усупереч уже висловленій позиції Верховного суду колишній орендар, не залишаючи своїх протиправних цілей, вдруге намагається легалізувати протиправне відчуження державної власності. Після суду апеляційної інстанції, який ухвалив рішення на користь держави, справа перебуває в касаційній інстанції. Враховуючи це, у «Довідці» містилося прохання довести до відома відповідальних працівників Офісу президента та керівництва Верховного суду інформацію про зазначену ситуацію щодо спроб протиправного захоплення державного майна та легалізації таких дій через суди, а також недопущення заподіяння шкоди державі та перешкоджання реалізації соціально спрямованих намірів державних структур та залучених ними юридичних осіб.

Коли прокурор САП «засвітила» цю довідку на суді, захисник підозрюваного здивовано запитала представницю сторони обвинувачення: «То ви що — захищаєте рейдерів, ви на їхньому боці? Адже отримавши таку довідку, ви мали прийняти щодо рейдерів передбачені законом заходи правового реагування?».

Проте на запитання відповіді по суті не прозвучало. Не надано його і до сьогодні. Як і не вжито жодних дій щодо розслідування заподіяння державі колосальних збитків внаслідок протиправного відчуження державного майна.

Не чути також про нові розслідування розкрадання державних коштів на «Великому будівництві», зведення фортифікаційних споруд, спорудження захисних систем вітчизняних ТЕЦ. Що ж це виходить: багато пишуть і говорять з приведенням? конкретних прикладів про масштабні розкрадання в цій сфері, а найвищий керівник процесів з освоєння сотень мільярдів бюджетних коштів — взагалі ні до чого?

На жаль, у зв'язку з багатьма відомими подіями громадська репутація антикорупційних органів поступово «підмочується» дедалі більше — вони вже не сприймаються як «дзеркально чисті» та політично незаангажовані. Україна може опинитися в ситуації, що виникала в деяких інших державах, коли створені з великими громадськими надіями спеціалізовані антикорупційні структури були повністю дискредитовані та навіть ліквідовані через свій виборчий підхід до кримінального переслідування, активну участь у політичній боротьбі, бізнес- та кланових розбираннях.