І робить це не недисциплінований споживач, а ціла компанія-постачальник. А суд ім'ям України та на підставі закону благословляє цей обман.
Куди при цьому йти скаржитися людині, якій нарахували сотню тисяч гривень боргу, якщо вона просто не має таких грошей? Не говорячи вже про відчуття повної несправедливості, яке подарувала йому держава під час війни.
Нижче історія боротьби маленької людини проти великої компанії.
Постачання по-новому
Нова ера відносин між електроенергетичними компаніями та їх абонентами розпочалася в Україні 1 січня 2019 року – постачання електроенергії було поділено на два процеси: розподіл та… знову-таки постачання. Розподіл віддали так званим операторам системи розподілу (ОСР) – це ті ж обленерго, що й раніше, а ось «постачанням по-новому» почали займатися так звані енергопостачальні компанії (ЕК). Вони, щоправда, не постачають електроенергію в буквальному значенні цього слова (як раніше робило обленерго), вони формально купують її на ринку і формально продають абонентам, а реально вони лише збирають гроші за електрику.
При цьому левова частка йде саме операторам системи розподілу, наприклад, у Київській області «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у січні цього року отримала 81% від суми платежів. (Ну, а 19% комісійних для ЕК дуже непогано!) При цьому енергопостачальні компанії не контролюють і навіть не знімають показань лічильників, не друкують і не розсилають квитанцій, абонент сам має це робити – знімати та передавати показники свого лічильника. Якщо він раптом цього не зробив, то показник визначається «розрахунковим» шляхом, про що буде докладно нижче.
Варто зауважити, що, наприклад, у США до будинку чи квартири заходить один кабель, але постачати електрику можуть аж три компанії на різних умовах, і вони конкурують за абонента. Чому в нас цього нема? Відповідь проста: в Україні немає роздрібного ринку електроенергії. Хоча компаній, що поставляють купа, але через регульовану (фіксовану) ціну про будь-яку конкуренцію не може бути й мови. Написати та затвердити Правила роздрібного ринку електроенергії можна (які Нацкомісія, яка здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, скопіювала з ЄС), але це автоматично не створює ринок.
Для чого НКРЕКУ через цілу низку нормативних актів створила інститут енергопостачальних компаній, дуже схожий, відверто кажучи, на «прокладку»?
Зрозуміло, що коли звичайні обленерго перетворилися на ЗРР, то передали всіх своїх абонентів до ЕК. Ця передача відбулася тихо і без зайвих церемоній: нові постачальники опублікували на своїх сайтах типовий договір і приписали, що це договір приєднання, тобто від нього не можна відмовитись і вносити зміни також не можна. Єдине, що можна – взяти постачальника з іншої області, але який сенс? Ціна в усіх однакова, на той час – 0,90/1,68 грн. Отже, всі сільські бабки та міські діди, прочитавши на своїх комп'ютерах та смартфонах договір, одностайно приєдналися та «перейшли» від одного пана до іншого. Як кріпаки.
Все було б нічого, але фішка в іншому: логічно було б зафіксувати показники лічильників на 1 січня 2019 року. Однак для компаній, що поставляють, це був би зайвий клопіт, і вони цього не зробили (мабуть, у них були й інші резони), а що стосується абонентів, то, зрозуміло, ніхто про це і подумати не міг. А даремно. Згодом виявилося, що з них мають величезні борги перед новоявленими постачальниками. Звідки вони взялися?
Як працюють лічильники ДПЕК
Абонент А (прізвище приховано, але реальний випадок), приїхавши взимку в сільський будиночок, знайшов у хвіртці клаптик паперу (див. доп. 1) – корінець наряду на відключення та відрізані електричні проводи. На корінці було вказано борг – 96 084 грн та дату – 22.01.2020. Зайве говорити, що жодних попереджень ні про борг, ні про можливе відключення він не отримував, хоча це передбачають правила роздрібного ринку електроенергії, встановлені НКРЕКУ. Абонент влаштував скандал, і електропостачання відновили, але борг нікуди не зник, більше, він виріс!
У платіжці станом на 31.01.2020 (див. дод. 2) було зазначено борг 102 427 грн – за кілька днів (без проводів!) чудово «набігло» ще 6 тис. грн. Однак це не всі дива, на скрін-шоті з сайту постачальника ПрАТ «Київобленерго» (див. доп. 3) тоді висвічувалося, що у січні попереднього 2019 року абонент А спожив 19 тис. кВт-год, у лютому – 18 тис. кВт -год, а березні – понад 7 тис. кВт-год. Це прямо суперечило законам фізики, відомим зі школи – лічильник просто не може накрутити такі показники навіть за цілодобового максимального споживання.
Абонент А звернувся до «ДТЕК Київських регіональних електромереж», щоб перевірити лічильник, може він несправний, виявилося – справний. Тоді абонент написав заяву в ДТЕК із проханням скасувати ці фантастичні показники, а решту він зобов'язувався погасити. Заяву розглянула спеціальна комісія у складі представників НКРЕКУ, Державного енергонагляду та інших спеціалістів. На день проведення засідання показники споживання електроенергії на сайті «Київської обласної енергопостачальної компанії» (КОЕК) зникли, а комісія зафіксувала у своєму протоколі (див. доп. 4) цілком «пристойні» показники: за січень – 536 кВт-год, за лютий – 425 кВт-год, а ось за березень – «непристойні» 51 904 кВт-год! Дуже шанована та висококваліфікована комісія вирішила: все правильно. Іншими словами, лічильник може накрутити якщо не 19 тис., то 51,9 тис.
Припертий обставинами до електричного стовпа абонент А вирішив укласти договір реструктуризації боргу, як рекомендувала комісія ДТЕК, і паралельно вирішувати питання розміру боргу. Чому? Бо боявся, що його «обріжуть», і довірився слову компанії. Він звернувся до «Київської обласної енергопостачальної компанії» з відповідною заявою про реструктуризацію на строк 60 місяців (що було запропоновано у бланку договору КОЕК), також на вимогу КОЕК він подав довідку про доходи. Але компанія подумала і відмовила. Абонент подав другу заяву – на 36 місяців. Компанія подумала і знову відмовила. Коли абонент подав третю заяву, представниця компанії відповіла: Київ погодив вам сім місяців. І прямо натякнула на кусачки. Хоча щомісячний платіж перевищував розмір пенсії абонента у сім раз(!), договір він підписав, але наступного дня звернувся до суду. У позові він просив суд скасувати явно неправомірну частину боргу та встановити посильний термін реструктуризації.
Як працює Києво-Святошинський районний суд
Віра недосвідченого в судових позовах абонента А в закони фізики, здоровий глузд і елементарну справедливість виявилася, як показали події, наївною. Києво-Святошинський районний суд в особі його голови Тетяни Дубас після тривалих засідань ухвалив «логічне» рішення: якщо абонент А підписав договір реструктуризації, то він визнав розмір боргу. Крапка. А з цього випливає, що лічильник таки може накрутити 51,9 тис. кВт-год на місяць!
У розпачі абонент А звернувся до того ж Києво-Святошинського районного суду із вимогою розірвати цей злощасний договір. І на це була ціла низка підстав, передбачених Цивільним кодексом України – відсутність вільного волевиявлення сторін, невідповідність договору вимогам розумності та справедливості, наявність тиску, тобто загрози відключення електрики. Суддя Наталія Пінкевич винесла рішення, яке варте того, щоб його процитувати: «Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначити умови такого договору» та «Посилання позивача на те, що договір реструктуризації був укладений ним під примусом та тиском шляхом погроз про відключення електроенергії... суд до уваги не бере». Чи могла суддя Пінкевич вирішити справу всупереч попередньому рішенню голови цього самого суду? Це питання.
А тим часом «Київська обласна енергопостачальна компанія» не сиділа склавши руки. Поки перша справа тривала у Києво-Святошинському районному суді, КОЕК підготувала позов про стягнення заборгованості з абонента А та подала його за місцем прописки абонента А – до Святошинського суду Києва. При цьому директор компанії Світлана Сохатюк, підписуючи позовну заяву, просила суд розглянути справу «без виклику сторін», тобто нишком, щоб абонент А і не знав про цей позов. А там, дивишся, виконавча служба просто заарештує та продасть його авто чи квартиру та поверне спірний борг. На щастя абонента А, суд вирішив розглядати справу за звичайною процедурою, а коли дізнався про те, що одночасно у цій справі триває інший судовий процес, він зупинив розгляд до його закінчення.
Як ДТЕК вважає борги
Коли перший судовий позов дійшов до Київського апеляційного суду, з'ясувалась одна обставина, на яку раніше ніхто не звертав уваги. У протоколі комісії ДПЕК на сторінці 3 (див. доп. 4) чорним по білому записано: «27.10.2018 представником Товариства (ПрАТ „Київобленерго“. – А.С.) зафіксовано показ 32000, 10.12.2018 представником Товариства зафіксовано3» . І далі: «На 31.12.2018 споживачем не надавалися фактичні показники приладу обліку, тому визначення кінцевого показу 14052 на 31.12.2018 було проведено відповідно до положень ПРРЕЄ та ККО». Чи відчуваєте логіку мислення ДТЕК? Лічильник показав спочатку 32 тис., потім – 42 тис., а потім… 14 тис. кВт-год. Проте ця «логіка» не викликала жодних сумнівів у суддівської колегії у складі Ящук Т.І., Малахай Л.Д. та Немирівській О.В., і вона вирішила – борг нарахований правильно. Що ж, абсурдні послідовності логічні лише одному випадку – коли сам суд перебуває у стані абсурду.
Що ж це за магічні абревіатури ПРЕЕ та ККО, перед якими схилилися поважні суддівські мантії? Це Правила роздрібного ринку електроенергії та Кодекс комерційного обліку електроенергії, які встановлюють розрахунковий спосіб визначення показника лічильника. Як? Просто як у школі – беруть різницю між двома фактично встановленими показниками, ділять на число днів між ними та таким чином визначають середньодобове споживання електроенергії. Потім ним визначають показник на потрібну дату. Якщо провести ці нехитрі обчислення з показниками на 27 жовтня та на 10 грудня 2018 року, то вийде, що на 31 грудня 2018-го (тобто на 1 січня 2019-го) показник лічильника становив 47146 кВт-год. Отже, претензії ДПЕК та КОЕК було перебільшено на 47146 – 14052 = 33094 кВт-год, а якщо в грошах (по 1,68 грн), то це 55 597,92 грн. Виходить, що ДПЕК може бути обдурена лічильником, і суд підтримає правомірність цього обману.
Чи можна виграти суд у Ахметова?
Найбільша проблема старих обленерго полягала в тому, що за законом вони не могли стягнути борги на строк понад три роки. Крім того, на них висіли ще різні безнадійні борги – банкрути, ліквідовані підприємства та інші. Але якщо передати їх гуртом новим «постачальним» компаніям типу КОЕК, які не фіксують ні термінів, ні походження боргів, а лише їх розмір, то можна розкидати їх на своїх і чужих як завгодно – комп'ютер під рукою! Тепер стає зрозумілим, чому компанії, що постачають, не горіли бажанням фіксувати показники лічильників на 1 січня 2019 р. Звичайно, переважна більшість абонентів прискіпливо стежать за показниками, але страшна російсько-українська війна відірвала мільйони людей від своїх будинків і лічильників, тому після їх повернення (дай Бог!) додому випадок з абонентом А замість екзотичного може перетворитися на повсякденний. Тому що вся українська система відносин споживачів та надавачів – хоч електропостачання, хоч комуналки, хоч судочинства – збудована за «модерновим принципом Аль Капоне»: людей можна грабувати і без пістолета – одним «добрим словом». Підвісивши справу у нескінченних апеляціях.
