Лідер забороненої проросійської партії ОПЗЖ, а зараз голова депутатської групи у ВРУ Юрій Бойко продовжує активно обстоювати російські інтереси – навіть під час повномасштабної війни із Росією.
Нещодавно він обурився звільненням таксиста за відмову говорити українською. Бойко пообіцяв працевлаштувати його та розкритикував уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя, який виступив за покарання таксиста. Сам нардеп свою публічну комунікацію також досі принципово веде російською мовою та з кремлівськими наративами.
Перед тим Бойко з трибуни парламенту протестував проти заборони московської церкви. Крім того, Бойко – єдиний нардеп нинішнього скликання ВРУ, який включався до ефіру російського пропагандиста Соловйова після початку повномасштабного вторгнення. Вони іронізували над трагічною ситуацією в країні та поданням інформації українськими ЗМІ.
2023 року Україна повернула під контроль бурові газодобувні та нафтовидобувні платформи – сумнозвісні “вежі Бойка” біля берегів Криму. Але держава досі не позбавила фігуранта корупційної справи щодо їх придбання та екс-міністра енергетики часів Азарова Юрія Бойка звання Героя України.
Рух ЧЕСНО в рубриці #ПортретНардепа проаналізував дані із сайту Верховної Ради, щоб з'ясувати, яким законодавцем є проросійський політик та екс-регіонал Юрій Бойко, які запити спрямовує, до яких законопроектів подає правки та якій тематиці присвячені його виступи у сесійній залі.
Політична еволюція
Як і переважна більшість нардепів-екс-регіоналів у нинішній ВРУ, Юрій Бойко неодноразово обирався до парламенту. Вперше він став депутатом Верховної Ради VI скликання за списками Партії регіонів. Але, крім цього, встиг попрацювати на посадах в інших гілках влади – головою НАК “Нафтогаз України” за часів Леоніда Кучми, в уряді регіонала-зрадника Миколи Азарова на посаді міністра палива та енергетики, а потім навіть віце-прем'єр-міністром України.
Сумно відоме присвоєння Бойка звання Героя України та вручення ордена “Держава” відбулося у 2004 році, коли президентом був Леонід Кучма. Тоді Бойко очолював НАК “Нафтогаз” та домовився про газові заборгованості перед Росією та Туркменістаном. В указі це визначено типовим канцелярським формулюванням: “за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю”.
Іронія в тому, що вже за кілька років Бойко став фігурантом корупційного розслідування, відомого як “вишки Бойка”. Його підозрюють у причетності до закупівлі двох морських бурових вишок через офшорні компанії. Зокрема, держкомпанія “Чорноморнафтогаз”, яка на той час перебувала у підпорядкуванні міністерства Бойка, за результатами тендеру купила ці вишки. Збитки держави від цієї покупки оцінюються в 400 млн. доларів.
Влітку 2023 року українські військові повернули контроль над “вежами Бойка” біля берегів Криму, але, на жаль, звання Героя України Юрій Бойко залишається досі. Громадяни через петицію вимагали негайного позбавлення Бойка цього звання, проте прем'єр-міністр Денис Шмигаль досі не знайшов достатньо підстав для застосування персональних санкцій, які й дозволяють це зробити.
Зазначимо, ще у квітні 2022 року Верховна Рада проголосувала у першому читанні за законопроект № 6163 авторства Романа Лозинського (“Голос”) та інших нардепів парламенту, яким передбачено позбавлення держнагород осіб, які публічно підтримали анексію Криму, виправдовують окупацію українських територій. агресію Росії проти України та популяризують керівництво держави-агресора. Законопроект відтоді перебуває на розгляді до другого читання в Комітеті держбезпеки та оборони.
Крім того, Юрій Бойко неодноразово балотувався на виборах президента, але всі його спроби були невдалими. У 2014 році навіть після російської агресії його виборча програма очікувано містила пункти про надання російській мові статусу державної, посилення зв'язків із Росією та країнами Митного союзу.
Натомість уже 2019 року Бойко як кандидат у президенти разом із головою політради ОПЗЖ Віктором Медведчуком їздив до Москви, де вони зустрілися з прем'єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим та головою правління “Газпрому” Олексієм Міллером. За даними російських ЗМІ, Бойко на зустрічі з Медведєвим заявив про необхідність переговорів щодо взаємного зняття санкцій.
Під час перших місяців президентської кампанії 2019 Бойко став лідером за кількістю телереклами. Самовидвиженець, який рекламувався під партійним брендом ОПЗЖ, з'являвся в рекламних блоках 2695 разів. За кількістю показів на телебаченні Бойко трохи випереджав навіть тодішнього президента Петра Порошенка.
Однак величезні витрати на рекламу не допомогли йому вийти в лідери президентських перегонів, і він посів четверте місце з результатом 11,67% (2,2 млн. голосів виборців).
Про що каже Бойко?
За час роботи Верховної Ради ІХ скликання Юрій Бойко мав лише 42 виступи – 3 з місця та 39 з трибуни. Основним спікером забороненої ОПЗЖ був ще один “політичний хамелеон”, якого нещодавно заарештували за підозрою у держзраді, Нестором Шуфричем. У нього за це скликання парламенту було близько тисячі виступів з місця та з трибуни.
Показово, що за кілька днів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну нардепи ОПЗЖ на чолі з Бойком мали спеціальну інфокампанію в соцмережах, спрямовану на “замирення”, виконання Мінських угод та переговори з окупантами. Зокрема, Юрій Бойко заявив тоді в парламенті, що Україна нібито має “неадекватну владу”, яка не принесла миру. Він також повідомив, що фракція ОПЗЖ зареєструвала постанову про невідкладне втілення Мінських угод та припинення бойових дій.
“Це відповідальний політичний крок, який одразу дозволить зменшити напругу і в країні, і зовні. Якщо цей парламент не здатний на такі політичні кроки, на які чекає вся країна, то треба просто мати політичне, та й просто людське сумління саморозпуститися і надати можливість народу України обрати новий склад парламенту, нових депутатів, які виконуватимуть свої обіцянки привести країну до миру та справою доведуть це суспільству”, – сказав Бойко із трибуни ВРУ.
Представники ОПЗЖ у перші пленарні дні 2022 року говорили про “негайне виконання Мінських угод” за будь-якої можливості – у вступному слові, під час обговорення порядку денного ВРУ тощо. Крім того, нардепи ОПЗЖ, серед іншого, заперечували, що “ДНР” та “ЛНР” є терористичними організаціями, як того вимагала Верховна Рада України у 2015 році. Вимагали від ВРУ проголосувати за законопроекти про вибори на окупованих територіях, амністію осіб, економічну блокаду та відновлення економічних відносин та розпочати діалог із прямих переговорів із ОРДЛО.
А вже під час свого останнього виступу перед голосуванням за заборону російської церкви Бойко запевняв, що церкву в Україні відокремлено від держави, а настоятель московського патріархату Онуфрій (Орест Березовський), який прийняв російських полонених окупантів у Києво-Печерській лаврі та поширював російську пропаганду, є патріотом:
“З себе особисто, я знаю владику Онуфрія – настоятеля Української православної церкви. Він є патріотом України та користується довірою віруючих”.
Показово, що під час цього голосування голоси проти були переважно від нардепів із груп ПЗЖМ та “Відновлення України”, створених після заборони проросійської партії ОПЗЖ.
Запити та законопроекти Бойко
За час роботи ВРУ ІХ скликання Юрій Бойко направив 13 депутатських запитів – до Кабміну, Пенсійного фонду, Офісу генпрокурора, ДБР, Житомирської ОДА тощо.
Депутатський запит – це вимога, яку підтримав парламент, а звернення кожен народний депутат може надсилати сам. Запити можуть бути не лише індивідуальні, а й від групи нардепів. Запити кожного депутата оголошують у стінах парламенту, фіксують в Апараті ВРУ та публікують у профілі депутата, де показують стан їхнього розгляду. На відміну від запитів депутатські звернення у профілях нардепів чомусь досі не публікують, їх немає у відкритому доступі, хоча саме вони були причиною низки гучних антикорупційних розслідувань.
Перший депутатський запит Бойка у 2019 році стосувався отримання інформації про обсяги та структуру заборгованості з пенсійних виплат людям, які перебувають на обліку Пенсійного фонду та проживають на непідконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей, внутрішньо переміщеним особам (ВПО).
У Пенсійному фонді Бойка серед іншого відповіли, що за період із серпня 2014 року не звернулися щодо відновлення пенсійних виплат 121,4 тис. пенсіонерів, які станом на серпень 2014 року перебували на обліку в окремих районах Донецької та Луганської областей, які тимчасово не контролюються українською владою. При цьому даних про те, чи живі ці пенсіонери, про місце їх проживання чи виїзд до інших країн відсутні. Іншою інформацією щодо осіб, які мешкають на цих територіях, Пенсійний фонд України не володіє.
Інші запити Бойка стосувалися різних тем: конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств гірничо-металургійного комплексу; протиправних дій посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з приводу невиконання судового рішення; забезпечення, дотримання та захисту прав дитини місцевими органами виконавчої влади об'єднаних територіальних громад тощо.
Протягом роботи Верховної Ради ІХ скликання Бойко подав як автор чи співавтор 100 законопроектів, із яких 37 стали чинними актами. Переважно це ухвали від колективу авторів, які були подані протягом останніх двох років. Цікаво, що понад десяток ініціатив Бойка разом із іншими депутатами від фракції ОПЗЖ було подано у перший день роботи парламенту цього скликання.
А ось із поправками у Юрія Бойка значно скромніше – він подавав їх лише до двох законопроектів про держбюджет України (на 2021 та 2022 роки) у першому читанні. Із зареєстрованих 443 поправок Бойка врахували лише три, 66 врахували частково, решту – відхилили.
Нагадаємо, Рух Чесно звернувся до президента України Володимира Зеленського з вимогою позбавити найвищого звання держави – Героя України – осіб, які є фігурантами Реєстру зрадників, а саме: Юрія Бойка, Бориса Дейча, Миколи Багрова, Михайла Жара та ін.
Раніше в серії “Портрет нардепа” Рух ЧЕСНО писав про роботу в парламенті лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука, парламентські конфузи “ревізора” Миколи Тищенка, злети та падіння Дмитра Разумкова, еволюцію від помічника до керівника Ради Олександра Корнієнка та парламентських буднів .
