Про те, що Ірпінський суд разом у парі прокуратурою продають справи, вже давно говорять відкрито. Нібито підторговують справами Суддя Яна Шестопалова та прокурори Ігор Грабець та Сергій Шубчик.
Ми вирішили перевірити цю інформацію, переглянути публічні та не дуже публічні справи Шестопалової, щоб зрозуміти чи справи продають, хто в цьому допомагає, якщо це правда і підготувати серію матеріалів на цю тему. Отже:
Справа 1. Шестопалова за знищення Біличанського лісу
Мабуть, бути дуже обдарованою людиною, щоб ризикнути порушити всі моральні, етичні, законні, процедурні принципи та злити справу проти забудовників, які збиралися забудувати лінію оборони Київщини, частину Національного природного парку «Голосіївський» – Біличанський ліс. У вересні 23 року, тобто коли вже всім було зрозуміло, яку роль відіграв природний ландшафт, а саме ліси, річки, заплави, болота, озера в зупинці наступу російської армії на Київ, суддя Шестопалова залишає в приватних руках забудовників незаконно відчужений у приватні руки лісу. У повному тексті рішення судді Шестопалової сказано, що кордони Нацпарку «Голосіївський», який розширили згідно з президентським указом, не визначено. Але це відверта брехня, бо кордон з'явився на карті Держгеокадастру ще у березні 2021 року. Отже, суддя Ірпінського міського суду Яна Шестопалова відмовила прокуратурі в позові, поданому на користь Кабміну. У чиїх інтересах діяла ця представниця судової гілки влади? На той час забудовники намагалися загальмувати процес, у якому прокуратура захищала інтереси держави та намагалася повернути Біличанський ліс у власність громади. Рішення судді Шестопалової дивним чином співпало не з інтересами держави, а допомогло забудовникам, а ще показало іншим суддям цього суду, як «правильно» вирішувати питання щодо лісу, адже на розгляді там було приблизно півсотні позовів щодо ділянок у Біличанському лісі.
Суддю не зупинили, ані попередні рішення судів усіх інстанцій аж до Верховного, ані здоровий глузд. Віддати під знищення фактичну лінію оборони Києва? Для ірпенського фаст суду немає перепон, заплати та знищуй спокійно.
Тоді в ситуацію втрутився голова правління Фонду DeJure Михайло Жернаков, це організація, яка, зокрема, працює над оновленням суддівського корпусу шляхом звільнення недобропорядних та некомпетентних суддів та наповненням судової системи якісно новими суддями. Фонд DeJure є організацією із серйозною репутацією, адже навіть державний секретар США Ентоні Блінкен під час свого візиту до Києва зустрівся з Михайлом Жернаковим, щоб обговорити необхідність судової реформи.
«Якщо є понад 500 справ, де, по суті, однакові обставини справи, не може такого бути, щоб суддя не знала практики, яка склалася в суді, де вона працює, а також практики апеляційного чи Верховного Суду. Не враховувати таку практику можна лише у виняткових обставинах, інакше може скластися враження, що суддя нехтує нормами процесуального права. А це вже серйозне порушення. Виходить, ми не маємо єдності судової практики, і не говоритимемо, на яких умовах можуть приймати такі рішення. Порушення розглядає Вища рада правосуддя. І наслідком має бути притягнення суддів до відповідальності, аж до звільнення», – наголосив Михайло Жернаков , голова правління Фонду DeJure.
Нарешті 2024 року Біличанський ліс остаточно повернули громаді Києва. Верховний Суд залишив у силі ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду, якою громаді Києва було повернуто 3 тисячі гектарів Біличанського лісу.
Наступний матеріал вже готується до друку, не перемикайтеся, там буде ще цікавіше. Тому далі буде
