Понад рік тому компанія Юрія Збітнєва “Львівський арсенал” отримала контракт на 1,4 мільярда, але так і не поставила зброю. Українські журналісти вже півроку пишуть про цей кейс, але жодної комунікації з боку правоохоронців із цієї історії немає. Із запиту Громадської антикорупційної ради при Міноборони відомо, що справу щодо відповідної непоставки розслідує Нацполіція.
У той же час 24 січня вийшов сюжет Hromadske, де один із фігурантів угоди прямо говорить, що тодішній керівник ГВТП Лієв пропонував йому в рази завищити ціни на боєприпаси. І ціна справді була завищена. Про нові подробиці угоди "Львівського арсеналу"
Півроку тому, розпитуючи про цей контракт, авторка почула: "Схоже, це була спецоперація Москви, щоб ми не отримали ці міни". Тоді авторка поставилася до фрази скептично. Мовляв, це ви так списуєте свою нерозбірливість у постачальниках. Але що далі, то ця теорія має більше аргументів.
Завищені в рази ціни та 4 мільйони євро у невідомість
Як відомо, 10 жовтня 2022 року "Львівський арсенал" уклав з Міноборони контракт, за яким мав поставити мінометні постріли калібру 120 мм та 82 мм.
Компанія отримала попередню оплату в 97% під зобов'язання за два місяці доставити зброю в Україну. Кошти заплатили, їх прогнали через кілька компаній – спочатку через словацьку компанію “Sevotech”, потім хорватську “WDG Promet”, але зброю так і не поставили.
У березні 2023 року Міністерство оборони України звернулося до господарського суду з позовом про повернення зі стягнення з “Львівського арсеналу” на користь 1 340 465 698 грн попередньої оплати, а також 90 683 623,06 гривень пені та 96 734 6 постачання товару.
26 вересня 2023 року Господарський суд позов задовольнив.
Проте компанія подала апеляцію до Північного апеляційного господарського суду. І саме 24 січня Міністерство виграло апеляцію.
Історія непоставки зброї “Львівським арсеналом” з усіх боків виглядає спланованою аферою. Цензор.НЕТ уже неодноразово її описував.
По-перше, міністерству не дали ліцензію виробника Хорватії. А лише країни-транзитери, тобто Словаччини.
По-друге, міністерство погодилося купити 82-й калібр за ціною, яка суттєво перевищувала тодішні ціни. Цей постріл законтрактували за 10 200 грн.
Для порівняння: у червні 2022 року “Українська бронетехніка” постачала такий калібр за 3 700 грн, а в серпні “Укрспецекспорт” за 6 100 грн. ціни на аналогічну продукцію, яку запропонувала у грудні компанія “Прогрес”. Навіть у 2023 році за постійного зростання ціни на боєприпаси 82-й мінометний постріл не коштував, як у скандальному договорі.
По-третє. Якщо взяти різницю з ціною "Прогресу" і помножити на кількість боєприпасів за контрактом, виходить 126 мільйонів маржі.
Якщо порівняти ціну на 120 мм мінометний постріл із ціною від “Укрспецекспорту” на серпень 2022 року, то вона була 17,3 тисяч гривень за одиницю, тоді як у “Арсеналу” стало 19,2 тисяч гривень.
І ось тепер один із посередників у угоді, представник наглядової ради “Sevotech” Олександр Хорошаєв у розмові з Hromadske заявляє, що представники Міноборони хотіли отримати відкати з контракту із “Львівським арсеналом”.
“Дзвонять мені з “Арсеналу”: Лієв хоче міни не за 240 євро, а за 330, а ті міни, які за 510 – теж за 630. Я йому пояснюю: я не буду ці відкати платити, це неможливо. Є Єврокомісія у Брюсселі з усіх грошей України, які сюди приходять. За кожні 20 тисяч євро "дертимуть". Я говорю: можу лише 5-7% дати”, – розповів Хорошаєв журналістці.
Колишній керівник ДВТП, який підписав контракт із “Львівським арсеналом” Олександр
Лієв, заперечує будь-який контакт із Хорошаєвим.
“З цією людиною я не знайомий. Ніколи не чув його прізвища (до розслідування журналістів). З “Арсеналом” усних переговорів не проводив, було виключно листування”, – заявив Лієв Цензор.НЕТ.
“Ціна у їхній пропозиції не змінювалася та становила (якщо я правильно пам'ятаю) 485 євро за 120-мм міну +3% агентський дохід “Львівського Арсеналу”, тобто майже 19 тис. грн. А за міну 82 мм (якщо правильно пам'ятаю) було майже 10 тис. грн, що на той момент становило 260 євро з доставкою та 3% агентськими. Саме такі ціни й були у державному контракті. На той час це були абсолютно прийнятні ціни”, – додав він.
“Отже, інформація, яку ви просите прокоментувати, є хибною. Крім того, нагадую, що саме я виставив у контракт жорсткі штрафні санкції за зрив контракту та прострочення, і саме я наприкінці виставив “Львівському Арсеналу” штрафи разом із зверненням до правоохоронних органів.
І саме я ініціював арешт коштів на їхньому рахунку після зриву строку постачання”, – зазначив Лієв. Втім, здається, що і Хорошаєв, і Лієв хочуть здатися краще, ніж вони є.
У журналістів Hromadske є платіжки, які свідчать, що “Львівський арсенал” заплатив першому посереднику, компанії “Sevotech”, понад 12 мільйонів євро, а далі на хорватську “WDG Promet” пішло лише 8 мільйонів.
Тобто 4 мільйони євро, швидше за все, осіли десь у руках невідомих компаній. А ті, що дійшли до хорватської компанії, так і не було витрачено на боєприпаси.
Далі були сльози "WDG Promet", які пограбував власний банківський оператор Каміль Бабух. Той натомість звинуватив WDG Promet, що вони за українські гроші купили завод.
В останньому розслідуванні Hromadske Бабух прямо заявляє, що на рахунках WDG Promet не було грошей, поки туди не зайшли гроші, перераховані Міністерством оборони. Він стверджує, що власники компанії, сім'я Зубаків ще з 2021 року шукали можливість купити завод із виробництва порохів “Вітезит” у Боснії.
Підозрювально? Так.
Це ще не всі підозрілі епізоди.
Халіфи за годину. Дуже дивна наглядова рада “Sevotech”
У попередньому матеріалі Цензор.НЕТ уже писав, що майже одночасно із укладанням контракту до наглядової ради “Sevotech” зайшов якийсь Владислав Кліщар.
Це людина, яка входить до оточення Андрія Гмиріна, фіскала епохи Януковича, який у 2021 році був вхожий до Офісу президента Зеленського.
Гмирін є фігурантом справи НАБУ про розкрадання державних коштів з Одеського припортового та Об'єднаної гірничо-хімічної компанії. У ньому ж фігурують компанії Кліщара – EPI Group sro та Belanto, яким ОГХК продавало дешево ільменіт, який потім за ринковими цінами їхав до Росії або окупованого Криму.
Втім, Гмирін встиг втекти за кордон до оголошення підозр, а Кліщару їх і не висували.
У коментарі Hromadske бізнесмен запевнив, що ніколи не мав відношення до грошей Міноборони.
Втім, його захід у “Sevotech” та вихід дуже дивно збігаються з підписанням контракту із “Львівським арсеналом” та початком у 2023 році масового його висвітлення у ЗМІ.
Клищар уже давно живе у Чехії. Має там кілька компаній, кожна з яких цікавіша за попередню. Серед них є LEO INTERNATIONAL GRUPP, де партнерами є адвокат Belanto Олександр Беззубець та Олександр Бєляєв.
Так, це той самий Олександр Бєляєв, який свояк колишнього голови СБУ Івана Баканова та колишній бізнес-партнер самого Володимира Зеленського. Більш ніж цікавий та одіозний персонаж.
Ще одна компанія – ILS INVESTMENT GROUP sro Там у Кліщара партнери – Бєляєв та Олександр Мельничук.
Клищар каже, що він не мав жодного відношення до постачання зброї до України. Воно й справді. Зброю ніхто не поставив. Так само, як замість 17 тисяч бронежилетів та шоломів “Sevotech” поставила лише 2,5 тисячі. Контракт був підписаний у квітні 2022 року, а постачання мало відбутися ще в липні 2022 року. Але 14,5 тисяч бронежилетів і шоломів так і не було поставлено. Всю провину Sevotech переклав на свого постачальника MTC Slovakia.
Тому, схоже, варто докладніше придивитися до Sevotech і хто входить до цієї компанії.
“Наша компанія Sevotech spol. sro працює на європейському та світовому ринку озброєнь вже протягом останніх 27 років. За цей час ми реалізували низку успішних проектів та контрактів щодо озброєння у багатьох куточках планети. Ми цінуємо нашу репутацію та репутацію наших європейських партнерів”, – йдеться у заяві керівника компанії Яна Годермарського після виходу першої статті про цю аферу Романа Романюка на УП.
Добре, дивимося, хто у наглядовій раді компанії. Там зараз значаться Ладислав Годермарський, Зузана Майтанова, Магдалена Доб'ясова та колишній заступник гендиректора “Прогрес” Олександр Хорошаєв, який у 2022 році поїхав у відрядження від українського підприємства і так і залишився за кордоном.
Втім, у цьому списку є ще більше група осіб, яка навіщось заходила до наглядової ради компанії на рік або взагалі на кілька місяців. Так, лише на рік до наглядової ради “Sevotech” увійшов уже згаданий Кліщар.
Аналогічно членами наглядової ради побули: Мартін Гарінг (з 11.04.2022 до 08.12.2022), Ян Кучера (з 11.04.2022 до 08.12.2022) та Катаріна Гарінг (з 11.04.2022 до 08)
Напевно, має дивувати вже той факт, що три зазначені особи були в наглядовій раді однаковий час.
Але є інші дивні та навіть скандальні речі.
У такому ж складі Мартін Гарінг, Катаріна Гарінг та Ян Кучера є ще в одному підприємстві. На цей раз у Чехії. Йдеться про якийсь “Nadačný fond EDRCh”.
Компанія створена 28 березня 2022 року як благодійна організація.
По суті, вона є продовженням іншого проекту Катерини Гарінг – European Defence Readiness Chamber, zs. На своєму сайті компанія проголошує своєю метою просування України до НАТО та ЄС.
Жіноче лідерство з московським акцентом
Серед завдань EDRCh декларує таке: “Забезпечення самостійного постачання військової техніки для України. Побудувати мережу надійних та прозорих компаній у країнах НАТО, які надійно виконуватимуть свої зобов'язання перед українськими партнерами у сфері військових постачань і таким чином забезпечуватимуть стабільність військових постачань як для власних потреб України, так і для виконання зобов'язань українських компаній перед партнерами на треті ринки”.
Так, ви не переплутали. Це написано на сайті компанії, представниця якої була у наглядовій раді “Sevotech”, яка не поставила Україні 14,5 тисячі шоломів та бронежилетів. А також 100 тисяч хв. Справді, “мережа надійних та прозорих компаній у країнах НАТО”.
Мартіна Гарінга та Яна Кучеру досить важко далі ідентифікувати. Але те, що знайшлося про Катерину Гарінг, вже достатньо для скандалу.
Це той поодинокий випадок, коли у героїні статті активні соцмережі. А все тому, що насправді головний бізнес цієї Гарінг – аж ніяк не постачання зброї. А лекції з жіночого лідерства.
Тому майже вся сторінка Харінга – це розповіді її учениць, які стали успішними. Або ж виступи на відповідних заходах. Вона навіть увійшла до рейтингу 150 найуспішніших жінок чеського Forbes. І зайняла там 65 місце. Із компанією, яка робила... виставки.
Якщо відкрити реєстр першої компанії Харінг, можна дізнатися, що її бізнес-партнером є росіянин.
А 22 грудня 2022 року Харінг, чий сайт декларує незалежні та належні поставки зброї Україні, взяла участь у онлайн-зустрічі Всесвітньої асоціації жінок-підприємниць FCEM (Femmes Chefs d'Entreprises Mondiales) у Москві.
Як сказано у повідомленні “Союзу жінок Росії” Катерина Гарінг виступила організатором та модератором зустрічі як віце-президент Асоціації.
Аналогічна зустріч проведена 21 грудня 2023 року.
В обох зустрічах, окрім Гарінга, взяла участь Галина Рокецька – радник Голови Союзу жінок Росії. І тут навіть не лише важливо, що цей “Союз” постійно підтримує Путіна. Що він організовує бізнес-курси для переселенок з Донбасу, який знищений в результаті російської агресії.
Сама фігура Рокецької теж дуже яскрава. Не тільки тому, що хатня робітниця вкрала у неї 13 мільйонів рублів. Вона дружина екс-губернатора Тюменської області Леоніда Рокецького. Її онука працює в адміністрації президента Путіна. Рокецька має дуже широкі зв'язки – від політичних до кримінальних.
І саме з цією людиною співпрацює та має якісь спільні цінності Гарінг, яка входила до наглядової ради компанії “Sevotech”, яка не поставила Україні 100 тисяч хв. Але інша фірма якої декларує “надійне постачання зброї” для України.
Це не поодинокий випадок. Гарніг була не раз у Росії, вона має фото з того ж “Союзу жінок Росії” від 16 лютого 2022 року. Зрештою, Харінг навіть навчалася у Москві.
Вишенька на торт – після попередніх розслідувань про команду Кліщара авторка отримала фото візитівки загадкового Олександра Мельничука. Як виявляється, він також входить до компанії Гарінг EDRCh. Тієї, що за “незалежного постачальника” зброї Україні.
