Як українська влада розпоряджається конфіскованими активами

Угодою про Асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов'язання наблизити своє законодавство щодо конкуренції та практики його застосування до європейських норм.

Тому ще у березні 2019 року європейські експерти розробили порівняльно-правовий аналіз Закону «Про захист економічної конкуренції України», в якому перерахували всі невідповідності та дали рекомендації щодо змін, розбивши їх запровадження на два етапи. Це був сигнал Україні, що здорова конкуренція є передумовою зростання економіки на основі інновацій, прозорого ринку для залучення інвестицій, але справа зрушила з місця лише влітку 2023 року, коли Верховна Рада на виконання першого етапу реформи ухвалила законопроект, який посилив значення АМКУ.

Зростання ролі АМКУ та приведення українського антимонопольного законодавства до стандартів ЄС безумовно стимулюватиме розвиток конкуренції. Трансформації у сфері антимонопольної політики призведуть до демонополізації багатьох галузей та їхнього швидкого розвитку. Також це прискорить євроінтеграцію та приплив інвестицій до нашої країни.

Одним із напрямків, який потребує пильної уваги з боку антимонопольних органів, є запобігання штучному створенню монополій. Сьогодні внаслідок повномасштабного російського вторгнення Україна має здійснювати блокування та націоналізацію активів людей та компаній, пов'язаних із країною-агресором. Це, безумовно, правильний шлях очищення від спадщини періоду геополітичної невизначеності та сумнозвісної «багатовекторності».

Втім, націоналізація активів зараз створює виклики, над якими держава має замислитися якнайшвидше і розробити інструментарій, який допоможе уникнути пастки монополізації, спричиненої хоч патріотичними, але недалекоглядними діями. Прикладів тому, на жаль, уже достатньо.

Наприклад, виробника будматеріалів «Аерок» з Обухова Київської області, який мав російського власника, віддали у розпорядження прямого конкурента — фірми «Харківські будматеріали».

Зараз намагаються примусово об'єднати виробника води «Моршинська» (компанія IDS Ukraine) з його найближчим конкурентом ТОВ «Карпатські мінеральні води». АРМА хоче віддати в управління IDS Ukraine, що має частку ринку близько 40%, компанії з часткою до 10%, що створює велику загрозу появі монопольного виробника питної води.

Ще одна монополія зберігається всупереч багаторічним рекомендаціям європейських партнерів про демонополізацію ринку доставки газу. концентрації в одних руках видобутку, доставки та продаж газу.

Отже, націоналізація облгазів Фірташа була унікальною можливістю зробити перші кроки в демонополізації ринку газу в Україні, але мережа з 26 облгазів, сконцентрована знову в одних руках, зовсім не відповідає європейським практикам конкуренції. Зрештою, 226 обіцяних мільйонів гривень відрахувань на рік за управління облгазами — не та ціна, заради якої Україна має наражатися на ризик гальмування євроінтеграційного процесу.

Ми часто чуємо, що Україна запроваджує європейські правила конкуренції, але іноді за цими словами відсутня суть явища. Європейські правила вважають монополією компанію з часткою ринку понад 39,7%, а до компаній із ринковими частками понад 20% прикута особлива увага антимонопольних органів. Чи дійсно Україна рухається європейським шляхом, коли ринок останніми роками перебуває під загрозою створення штучних монополій з ринковими частками 50% чи більше?

Є надія, що на всі ці нюанси держава в особі оновленого АМКУ зверне увагу і на застосування європейських практик конкуренції в Україні нарешті набуде практичного змісту.

Конкуренція стимулює розвиток менших виробників та інших учасників ринку, зокрема міжнародні компанії. Потенційні інвестори в економіку України очікують на позитивні сигнали, що держава не здійснюватиме під прикриттям політики націоналізації активів ворожої країни неринковий адміністративний перерозподіл ринку руками чиновників.

Україна та її керівники мають розуміти значущість відповідності наших практик стандартам ЄС, щоби не закладати міни під майбутню євроінтеграцію України. А майбутня приватизація конфіскованих активів, які можуть становити велику інвестиційну цінність, проводитиметься прозоро, з урахуванням ризиків монополізації. У цей час вилучені у ворога компанії стануть каналом №1 для отримання доходів державою та залучення інвестицій на повоєнне відновлення.