У нинішніх реаліях України, ми цього бажатимемо чи ні, але в нас є лише два “людини року”. Саме від взаємодії між ними значною мірою залежить наше майбутнє.
Хто втратив більше
Як і рік тому, лідерами з довіри українців є президент Володимир Зеленський та головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Проте, якщо порівнювати їх між собою, співвідношення помітно змінилося на користь Залужного.
Перш ніж обговорювати причини, подивимося на цифри. У таблиці наведено результати опитувань групи “Рейтинг” (листопад 2022 та листопад 2023) та КМІС (грудень 2022 та два варіанти за грудень 2023).
Рівень довіри, %
Рік тому українці виявляли практично однакову довіру головному політику та головному військовому. Зеленський навіть був трохи попереду. Однак через рік він уже відстає від Залужного на 11%, за даними групи "Рейтинг", та на 15-26%, за даними КМІС.
Ще помітніша дистанція, якщо порівнювати не рівень довіри, а баланс довіри-недовіри, тобто різницю між рівнями довіри та недовіри.
Баланс довіри-недовіри, %
За балансом довіри-недовіри Залужний випереджає Зеленського на 26%, за даними групи "Рейтинг", та на 32-40%, за даними КМІС.
Очевидно, що у суспільстві за рік накопичилося багато питань до влади. Не виправдалися очікування великих військових успіхів під час контрнаступу. У цих умовах можна було очікувати зниження довіри та зростання недовіри як до політичного, так і до військового керівництва. Проте Залужного це торкнулося менш помітно, ніж Зеленського.
П'ять причин
Розібратися у причинах цього феномену потрібно насамперед для того, щоб розуміти, чого чекати у майбутньому. Можна назвати п'ять чинників, які зіграли проти Зеленського. Ми перерахуємо їх у довільному порядку, а ранжувати їх за важливістю залишимо читачам.
Скандали. Зеленський потрапляв у скандали, Залужний – ні. 2023 ознаменувався низкою корупційних скандалів, в яких фігурували міністр оборони Олексій Резніков (звільнений 5 вересня), діячі Офісу президента, “слуги народу” в парламенті. Зеленський на скандали або взагалі не реагував, або реагував із величезним запізненням. Наприклад, шум навколо яєць по 17 грн для армії піднявся ще в січні, однак у лютому Рєзніков оголосив, що Зеленський вирішив залишити його на посаді. За наступні півроку додалося безліч негативу про закупівлю Міноборони, і все це сильно вдарило по Зеленському: в очах людей, зберігаючи Резнікова, він покривав тих, хто крав у армії. Зазначимо також, що восени волонтери , бізнесмени , підприємства військової промисловості публічно скаржилися на те, що влада навмисне блокує їхню діяльність, і покладали відповідальність за це на Офіс президента. А публічної реакції з боку Зеленського не було жодної.
Порожні обіцянки. На Банковій обіцяли швидку перемогу, Залужний – ні. Офіс президента спеціально використав телемарафон, щоб навіювати українцям очікування швидкої перемоги. Провідний політтехнолог Банкової, радник керівника ВП Михайло Подоляк у листопаді минулого року розповідав в ефірі телемарафону: “ Через шість місяців я спеціально поїду на набережну Ялти , є там у мене улюблене місце. Звідти ввімкнуся, гарантую вам. І ми з вами поговоримо, яким буде вільний Крим. Але на той час звідти поїдуть усі росіяни, які вкрали наше з вами майно”. Сам Зеленський теж роздавав такі обіцянки. У січні після чергової Ставки він анонсував: “2023-й має бути і обов'язково буде роком нашої перемоги! 24 лютого на прес-конференції в річницю початку великої війни він підтвердив: “Я впевнений, що перемога буде. Я дуже хочу, щоб вона була цього року. У нас для цього є все : мотивація, впевненість, друзі, дипломатія”. Ну, народ і чекав швидкої перемоги, оскільки в нас було все необхідне.
Інтриги. На Банковій інтригують проти Залужного, Залужний взагалі не заходить у публічне поле, і цим вигідно відрізняється. Можна згадати, як заступник керівника ВП Ігор Жовква в ефірі телемарафону висловив обурення статтею Залужного у британському журналі The Economist. І майже кожного тижня в онлайн-медіа з'являються нові подробиці того, як на Банковій готують відставку Залужного. Як показало свіже опитування КМІС, 43% українців вважають, що між Зеленським та Залужним є певні розбіжності, тертя та нерозуміння. При цьому переважна більшість респондентів - 72% - заявили, що якби Зеленський звільнив Залужного і поставив на місце головнокомандувача ЗСУ іншого генерала, то вони б поставилися до цього негативно . І лише 2% сказали – позитивно. Деякі представники влади продовжують активну медійну кампанію проти головнокомандувача, - зазначив виконавчий директор КМІС Антон Грушецький. — Така критика проти Залужного швидше негативно позначиться не на ньому, а на політичній владі України загалом”.
Фальш. Зеленський, порівняно із Залужним, має набагато більше можливостей піаритися на війні і максимально цим користується. У своїх відеозверненнях до громадян він регулярно розповідає про засідання Ставки верховного головнокомандувача і про те, як йому повідомляють Залужний та інші генерали. І навіть у репортажах із зони бойових дій глядачі телемарафону набагато частіше бачать Зеленського, ніж Залужного. Але тут, схоже, політтехнологам Банкової змінило почуття міри. 2022 року Зеленський не втручався (принаймні публічно) у рішення Залужного та Генштабу, а свою публічну активність фокусував на міжнародних контактах для забезпечення ЗСУ зброєю. Однак у 2023 році Зеленський став поводитися так, ніби він краще за військових знає, як треба воювати. Сумнівно, щоб під час великої війни українці повірили у військовий талант Зеленського та його здатність компетентно оцінити Залужного. Швидше вони повірять у політичні ревнощі Банкової до генерала.
Втрачені можливості. Після початку великої війни рівень довіри українців до всіх органів української влади різко зріс — це стосувалося і президента, і парламенту, і уряду. Соціологи називають це "об'єднатися навколо прапора" - люди таким чином виявляють свій патріотизм та віру у перемогу над ворогом. Але щоб ця довіра зберігалася, влада має відповідати очікуванням людей. Вона також має продемонструвати здатність “об'єднатися навколо прапора” — тобто навколо України і насамперед навколо ЗСУ. Але українці не побачили прагнення влади об'єднати свої зусилля з іншими проукраїнськими політичними силами, а натомість бачать регулярні кампанії проти патріотичної опозиції та мерів міст. Тим часом, громадський запит на єдність нікуди не подівся — і це також знижує рівень довіри до влади і конкретно до Зеленського.
Що буде у 2024 році?
Швидше за все, недовіра та підозрілість з боку Банкової до головнокомандувача ЗСУ зростатимуть. Це точно погано для країни. Якщо дійде до відставки Залужного взагалі сумно, якщо ні просто погано.
Якщо головний політик і головний військовий відчувають недовіру один до одного, сумніваються один в одному, це неминуче позначиться і на обороноздатності, і на бойовому дусі ЗСУ, і на відношенні народу до влади в цілому. Та й західних партнерів це, звичайно, не надихне давати нам більше зброї та грошей.
З погляду інтересів України, тобто інтересів ЗСУ, потрібні не просто робочі відносини між президентом та головнокомандувачем. Потрібне відмінне порозуміння. А для цього, для початку, кожен має займатися своєю справою.
