Потрібно набратися загальнонаціонального терпіння. Триває битва за екзистенційний вибір
Наступний рік буде складним у військовому плані. Ми будемо обмежені у діях через вичерпання запасів озброєння та військової техніки у наших партнерів, надто повільними темпами відновлення їхньої оборонної промисловості та невеликими можливостями з нарощування власного військового виробництва. Тому треба набратися “загальнонаціонального терпіння”, максимально утриматися від громадського тиску на вище військово-політичне керівництво держави щодо вимог “швидких масштабних перемог та настань” (як це було наприкінці 2022 року) і дати йому можливість вибудувати та застосовувати таку стратегію та тактику , які принесуть найбільший успіх у майбутньому Наша мета – не лише звільнення наших територій та максимальне ослаблення потенціалу ворога (який залишається сильним), а й збереження життя захисників та захисниць України, громадянського населення, зменшення масштабів руйнувань, уникнення перетворення наших територій на “мертві землі”.
Ми повинні пам'ятати, що, незважаючи на величезні втрати 2022-2023 років в особовому складі та техніці, у війську та на зберіганні ворога ще перебувають 57% від початкової кількості танків, 63% бойових броньованих машин, 77% літаків, 66% вертольотів (без нового виробництва). І хоча частина цього матиме обмежені можливості для застосування – це все ще дуже багато, щоб вести тривалу позиційну війну. Нам із союзниками доведеться докласти чимало зусиль для швидкої реанімації та нарощування військового виробництва. Враховуючи підписані у 2022-2023 роках контракти, розраховуємо на появу ширшої лінійки техніки спільного виробництва вже у 2024 році.
Це буде складний рік у геополітичному плані. Збільшення ваги євроскептиків, вибори в США, луна чого ми вже відчули наприкінці поточного року. У цьому плані надважливе завдання для нашої дипломатії – не дати “зійти з радарів” тривалій війні Росії проти України, посилювати фокус на необхідності розширення “військового” та невійськових (фінансового, гуманітарного, енергетичного) “Рамштайну”, активізувати роботу з державами “Глобального Півдня” ” і тими, хто досі не дав тверезої оцінки і не визначився – на чиїй він стороні. Ми повинні підтримати таку динаміку контактів, яку демонструють, наприклад, консультації щодо Формули світу.
Якщо під час першого раунду у Копенгагені йшлося про представників 13 держав ЄС, то зустріч у Києві 1 грудня зібрала вже представників 86 держав та міжнародних організацій. Необхідні додаткові зусилля для розширення коаліції “військового Рамштейна”, адже потенціал країн, що задіяні в ньому, зараз поступово вичерпується. Повинні додати натиску у впровадженні нових та розширенні санкцій проти Росії, адже швидкість закінчення війни залежить не тільки від нашої здатності знищувати ворога на полі бою, а й від його можливості продовжувати вести цю війну. Закликаю наших партнерів відмовитися від своїх побоювань, що постачання нових видів зброї (передусім для “контролю над небом”) та запровадження розширених санкцій можуть “спровокувати Росію на ескалацію”. Не применшуючи військовий потенціал і підступність ворога, все ж таки нагадаю, що країна, яка декларувала повну гегемонію на Чорному морі, зараз змушена ховати залишки свого флоту від українських морських дронів і ракет...
Головний ризик макрофінансової стабільності – повнота і ритмічність зовнішнього фінансування. Ситуація складна і відрізнятиметься від цього року. Втім, із 1 січня 2024 року бюджетне фінансування не зупиниться. Є запас до двох місяців, протягом яких розраховуємо на законодавче оформлення політичних рішень про виділення більшої частини необхідного $37,3 млрд зовнішнього фінансування. При цьому актуальність питання залишатиметься весь рік та додатково загостриться під його кінець (у разі продовження війни на 2025 рік). У цьому контексті дуже важливо просунутися на шляху до практичного вирішення питання конфіскації заморожених російських активів, що не тільки дасть нам додатковий ресурс, а й послабить фінансове навантаження наших міжнародних партнерів.
На одній лише митниці "втрачається" щороку близько 100 млрд грн.
Незважаючи на всі ризики, очікуємо, що макрофінансову стабільність буде збережено. Бюджетна емісія сприймається як опція останньої надії. Головний внутрішній резерв, окрім уже ухвалених рішень, – детінізація, боротьба з корупцією.
У грудні 2023 року ми ухвалили пакет законів, якими суттєво посилили нашу “антикорупційну рамку”, підтримали бюджетним ресурсом її стабільне функціонування. Очікуємо, що у 2024 році “рамка” віддячить бюджету та державі додатковими надходженнями внаслідок боротьби з корупцією. Адже на одній лише митниці "втрачається" щороку близько 100 млрд. грн.
Залишаються значні обсяги ринків контрафактної підакцизної продукції. Частка лише нелегального ринку тютюнових виробів оцінюється у 2023 році як 21,8%, а втрати бюджету від цього – 23,5 млрд грн. Є ще значний ринок спирту та алкогольної продукції. Щодо них мають бути застосовані як суто правоохоронні механізми, так і жорсткий контроль за обігом відповідної продукції, а щодо останнього – ще й завершення приватизації державних активів у спиртовій промисловості. Розраховуємо наступного року на повний перезапуск Бюро економічної безпеки (структурний маяк у програмі МВФ) підтримку нашого законопроекту про прозорий конкурс з відбором керівництва Митні.
Важливими кроками для збереження макрофінансової стабільності будуть також: продовження реструктуризації зовнішнього боргу, підтримка стійкості банківської системи (повне повернення до ринкового банківського нагляду та його посилення; початок врегулювання NPL (частка непрацюючих кредитів); початок впровадження планів докапіталізації за результатами діагностики банків) та інші кроки , визначені програмою з МВФ Окремо хочу звернути увагу на Національну стратегію доходів, яку буде представлено найближчим часом, і яка визначатиме напрями реформування податкової системи у середньостроковій перспективі.
У бюджеті безумовним пріоритетом залишається безпека та оборона, на які, як і цього року, буде спрямовано щонайменше половину видатків. Невоєнні капітальні витрати через зарахування дорожнього фонду до загального фонду бюджету, перенаправлення військового ПДФО з місцевих до державного бюджету вже обмежено. Оборонне замовлення буде збільшено, що разом із посиленням співпраці з іноземними виробниками озброєння та військової техніки дасть стимули для розвитку ВПК та суміжних галузей. Розуміючи величезну роль у сучасній війні БПЛА, у державному бюджеті на їх виготовлення та закупівлю передбачено 43 млрд грн – це 16,8% загального обсягу витрат на озброєння, військову техніку та боєприпаси (255 млрд грн). Для порівняння – витрати лише на БПЛА перевищать у 2024 році майже на 20% усі військові закупівлі, які здійснювалися на рік до початку повномасштабного вторгнення. Окрім дронів, у пріоритеті ракетне озброєння та боєприпаси (на ці дві позиції буде направлено 175 млрд грн), масштабування виробництва засобів радіоелектронної боротьби, бронетехніки.
Соціальна сфера залишається другим основним пріоритетом. Ми відновили індексацію прожиткового мінімуму. У 2024 році у два етапи зросте мінімальна заробітна плата до 8 тис. грн. Очікуємо за підсумками 2024 року на реальне збільшення середньої заробітної плати на 8,5%. Навесні плануємо вкотре осучаснити пенсії. Ілюзій, що все гаразд і цього цілком достатньо, тут не повинно бути, ми робимо те, що зараз нам під силу.
Зберігаємо стимули для розвитку малого та середнього бізнесу, розширюватимемо його кредитування через програму “5-7-9%”, у тому числі із залученням міжнародних партнерів. Плануємо і надалі удосконалювати умови цієї програми, щоб зорієнтувати її на підтримку передусім переробних підприємств із високою часткою доданої вартості.
Розраховуємо пожвавити житлове будівництво, яке просіло за 9 місяців 2023 року на 4,3%, за рахунок активізації державних програм еОселя та еВідновлення. Продовжуватимемо активно підтримувати аграріїв, які сьогодні забезпечують Україні 2/3 експортних надходжень. Для залучення інвесторів підтримки експортерів плануємо істотно розширити програми страхування військових ризиків. Якщо вдасться задіяти всі внутрішні та зовнішні стимули, можна розраховувати, що уповільнення зростання у 2024 році буде менш помітним.
У 2024 році у два етапи зросте мінімальна заробітна плата до 8 тис. грн.
Додатковий потенціал зростання – покращення бізнес-клімату. 2023 року урядова робоча група працювала над найбільш масштабною за часи незалежності дерегуляційною реформою. З існуючих 1025 інструментів державного регулювання – 235 (або 23%) пропонується скасувати, 537 – спростити та переважно цифровізувати. Проте станом на середину грудня скасовано лише сотню інструментів. Розраховуємо, що у 2024 році цю роботу буде завершено якомога раніше. У планах на наступний рік – така сама масштабна реформа системи державного нагляду та контролю, з переведенням її на єдині стандарти європейського зразка.
Потужний драйвер відновлення – проекти відновлення. Необхідна інституційна рамка є. Потрібно оновити представлений у Лугано План відновлення України, якому у липні 2024 року виповниться два роки, та перейти до його практичної реалізації через конкретні проекти, пам'ятаючи про фундаментальний принцип “відновлювати краще, ніж було”. "Розумні рішення" у всіх сферах, диджиталізація, "зелені технології", ресурсо- та енергоефективність, безпека - повинні бути в основі кожного кейсу відновлення. Розраховуємо на ухвалення такої програми, хоч і більш компактної, в рамках Ukraine Facility з ЄС. Пріоритети відновлення також зрозумілі – об'єкти, які створюють значну кількість робочих місць, житло, освітні та медичні установи, транспортну інфраструктуру та інфраструктуру безпеки. Для активізації повернення українців з-за кордону – це програма-мінімум, адже люди повинні мати десь жити, десь працювати і заробляти на життя, де вчити дітей та лікуватися.
Повинні приділити значну увагу посиленню кіберзахисту. Ворог не має особливого успіху на фронті, не може повторити блекаути в енергетиці, тому він намагатиметься знайти такі цілі, де ми ще залишаємося вразливими (як атака на національного мобільного оператора “Київстар”), а потенційний масштаб збитків може бути значним.
Гуманітарне розмінування. Одне з провідних завдань на 2024 рік. Адже забруднення територій вибухонебезпечними предметами стримує і процеси відновлення господарської діяльності, і реалізацію проектів відновлення. Повинні активізувати роботу одразу за п'ятьма напрямками: 1) нарощування кількості фахівців з розмінування; 2) збільшення кількості залученої техніки (зокрема масштабування запущеного виробництва в Україні); 3) нарощування залучення міжнародної допомоги, зокрема з боку держав, які мають відповідний досвід, які підтримують Україну, але з власних політичних міркувань не готові брати участь у військовій допомозі; 4) запуск прозорого ринку гуманітарного розмінування, де держава частково компенсуватиме вартість робіт для їх замовників; 5) зростання через ці вищезазначені фактори темпів очищення території України
Аграрії на сьогодні забезпечують Україні 2/3 експортних надходжень
Завершу очікування на 2024 рік, по суті, з того, з чого почав оцінки року, що минає – з євроінтеграції. Дуже прошу, не вірте різноманітним "інформаційним циганам", які в кращому разі ловлять хайп, а в гіршому - свідомо чи не свідомо поширюють російську пропаганду, намагаючись применшити значення відкриття переговорів як таких, що це "не має продуктового значення" (як вони кажуть ), а саме членство як дуже і дуже далеку, майже нездійсненну перспективу. Це не так. Вони це говорили два роки тому перед кожним новим етапом вступу. Україна зараз задає темп євроінтеграції, наше приєднання є викликом, який без перебільшення ініціюватиме структурні зміни та реформування самого ЄС. Це очевидно і це визнають на рівні політичного керівництва в самому ЄС. На це є політична воля. Звичайно, ми не знаємо, який буде політичний ландшафт у ЄС у середньостроковій перспективі, протягом якої триватимуть переговори, але ми зробимо максимум, який залежить від нас.
Робота над переговорною рамкою, що охоплює різні аспекти майбутніх переговорів щодо членства України в ЄС, розпочалася. Паралельно з розробкою рамки відбуватиметься повний скринінг нашої законодавчої бази щодо відповідності законодавству (acquis) ЄС, яке згруповано в шість кластерів і 33 глави. Це, власне, і є структурою майбутніх переговорів. У березні-квітні 2024 року очікуємо затвердження переговорної рамки, фактичного старту переговорів про вступ до ЄС та відкриття перших глав. Але не маємо чекати, поки ЄС надасть нам “домашні завдання”, адже в рамках селф-скринінгу ми вже маємо розуміння, де і що слід імплементувати.
Рамки реформ на 2024-й відомі – це переговори щодо вступу до ЄС щодо глав, які будуть відкриті, програма в рамках Ukraine Facility та програма EFF з МВФ. Найбільш важливими залишатимуться запровадження інституційних змін на посилення верховенства права, розвиток ефективної судової системи, зміцнення демократичних прав і свобод (з урахуванням військового стану), демонополізацію економіки, ослаблення впливу на неї потужних фінансово-промислових груп та кланів, у тому числі через врегулювання питання лобізму та боротьба з корупцією. Маємо дедалі більше відповідати правилам ЄС – клубу багатих країн, до якого нас запрошують. Тому збільшення рамок, як і посилення зв'язку реформ із зовнішнім фінансуванням (“реформи за гроші”) – це нормально, і відповідає нашим довгостроковим інтересам. Всі нові члени ЄС, які раніше були кандидатами на вступ, через це проходили.
Готуючись зустріти наступний новий рік, я згадую початок війни, то відчуття національної єдності та патріотизму, якого зараз іноді не вистачає у суспільстві. Як сказав президент, це справді наша найпотужніша зброя, яка зруйнувала бліц-криг і якої так боїться Путін. Чергування ейфорії та втоми під час війни – це нормально. Важливо не дати цим емоційним гойдалкам повністю захопити громадський порядок денний.
Варто остаточно позбутися зайвих ілюзій, у пастці яких ми опинилися рік тому:
"ворог ось-ось посиплеться, війна миттєво закінчиться, купуємо квитки від "Укрзалізниці" і вирушаємо на каву до Ялти";
"економіка відродиться як Фенікс, партнери заллють нас мільярдами грантів та дешевих кредитів";
"Мільйони біженців нарешті повернуться додому" тощо.
Але й не впадати в тотальну зневіру, “фільтруючи” зраду, що активно поширюється нашим ворогом:
"Україна програє війну";
"внутрішньополітичні протистояння і конфлікти загострюються, і воно має ось-ось виплеснутися назовні";
"Захід смертельно втомився від України і треба негайно йти на переговори з Росією з неодмінною здаванням територій" (секта адептів "корейського сценарію").
Тому що ці самовпевненість та зневіра – це дві сторони однієї медалі, які заважають реальній оцінці подій. Є багато факторів, які свідчать, що війна може тривати роками. Ми знаємо, що військовий потенціал Росії більший, а сама країна-окупант нікуди не зникне. Але хіба це новина для нас?
Незважаючи на виклики, які існують і про які я говорю завжди чесно та без прикрас, ми вже другий рік стримуємо колишню “другу армію світу”, працюємо над відновленням економіки та забезпеченням стабільної роботи всіх сфер суспільного життя.
Є чітке розуміння – що, де, коли та як робити у 2024 році.
Битва за екзистенційний вибір – бути вільними, гідними та в сім'ї об'єднаної Європи – продовжується. І в цій битві кожен повинен насамперед внутрішньо для себе визначитися, на якому місці він є більш корисним.
Тому тримаємося, віримо в себе та ЗСУ і продовжуємо послідовно рухатися до Перемоги.
